Постанова № 68311591, 15.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017 року Справа № 904/10338/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, службове посвідчення №017508 від 05.06.2013 року,

та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, головний спеціаліст відділу захисту інтересів територіальної громади м. Дніпра у судах загальної юрисдикції управління правового забезпечення ДМР, довіреність №4/10-732 від 24.07.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 01.11.2016 року;

від третьої особи-1: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від третьої особи-2: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від третьої особи-3: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі №904/10338/16

за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", м. Кривий Ріг

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро

про витребування майна

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" нежитлового приміщення № 7, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 93 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 98245812101) вартістю 48 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі №904/10338/16 (суддя Ніколенко М.О.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі:

- витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 7, розташоване за адресою: вул. Каруни, будинок 93 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 98245812101) вартістю 48 000,00 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро шляхом витребування вказаного майна у відповідача, добросовісного набувача, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року у справі №904/11140/16 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні послався на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6637/2012, якою визнано неправомірність дій ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_4В. ВРЖРЕП Амур-Нижньодніпровського району щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нежитлового приміщення, визнано недійсними результати біржових торгів з продажу цього приміщення, та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.07.2013 року з відчуження спірного нежитлового приміщення. Проте, на думку відповідача, виходячи з приписів процесуального законодавства, якщо суд встановить, що обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Натомість, як вважає апелянт, місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права щодо необхідності офіційного з'ясування усіх обставин справи і належного встановлення обставин у справі, що розглядається, у тому числі з витребуванням тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає, для належного встановлення обставин даної справи. Також, за доводами відповідача, місцевим господарським судом надано неправильну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна. Відповідач підтверджує ті обставини, що відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року обєкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема ВРЖРЕП Амур-Нижньодніпровського району, підлягали передачі на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради у відповідності з порядком, визначеним цим рішенням. Проте, як стверджує відповідач, рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 виконано не було, фактично майно з балансу третьої особи-2 знято не було та не вилучено з володіння; майно залишилось закріпленим за Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району на праві господарського відання. В подальшому, в процесі ліквідації за рішенням міської ради Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Амур-Нижньодніпровського району складено ліквідаційний баланс підприємства, який затверджено Дніпропетровською міською радою. Відповідно до цього ліквідаційного балансу вартості майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів; при цьому активи боржника в ліквідаційному балансі зазначені із врахуванням всього майна, яке знаходилось на балансі підприємства на той момент. Посилаючись на ряд норм Господарського кодексу України, відповідно до яких майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство); особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності, зокрема, державних комерційних підприємств, а державне комерційне підприємство як субєкт підприємницької діяльності несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, відповідач вважає, що і у спірних правовідносинах такий боржник, як комунальне підприємство, теж несе відповідальність за наслідки свої діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. На думку відповідача, за обставин недостатності вартості майна боржника юридичної особи для задоволення вимог кредиторів, умисне виведення з ліквідаційної маси ліквідного активу боржника безпосередньо порушувало б права інших осіб-кредиторів. Отже, за доводами відповідача, Дніпропетровська міська рада була обізнана, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу може бути відчужено в процедурі погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника. Висновок суду про те, що лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном є, на думку відповідача, таким, який зроблено без врахування приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідач вважає, що хоча територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради і є власником закріпленого за банкрутом (комунальним підприємством) майна, але з дати прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження міської ради як представника власника майна банкрута припинились. Натомість, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження органу управління та власника майна банкрута щодо його реалізації для задоволення вимог кредиторів набув ліквідатор. Відповідач зазначає, що і в подальшому рішенням від 24.07.2013 року № 29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання банкрутом Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації. Також, відповідач посилається на ті обставини, що рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року, прийняте до визнання боржника банкрутом, не могло бути виконано на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства; усі активи Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району знаходяться у податковій заставі. Обтяження з майна цього боржника були зняті лише господарським судом у межах справи про банкрутство з метою його подальшої реалізації згідно процедури, передбаченої спеціальними нормами законодавства про банкрутство, а не з метою його передачі на користь третіх осіб. Відповідач вважає, що місцевий господарський суд надав неправильну юридичну оцінку і обставинам щодо недійсності правочину, на виконання якого було передано майно, оскільки визнання недійсним договору не свідчить про вибуття майна з володіння особи, яка його передала це майно, не з її волі, за відсутності якої закон пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача. На думку апелянта, вимоги про витребування нерухомого майна у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, у зв'язку із вибуттям майна з володіння власника без його волі, не підлягають задоволенню. Згідно з наведеною правовою нормою майно не може бути витребуване від добросовісного набувача як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідач вважає, що місцевий господарський суд повинен був встановити особу, яка винна в недійсності договору купівлі-продажу спірного майна, та вирішити питання стягнення з такої особи на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна. Також, апелянт посилається на ті обставини, що місцевий господарський суд, розглядаючи спір по суті, не надав належної правової оцінки заявленому клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності, тоді як важливою умовою для правильного вирішення спору є встановлення обставин початку перебігу строку позовної давності та його спливу; виходячи з наведеного, відповідач вважає неправомірним і помилковим відхилення судом клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі №904/10338/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року у справі №904/10338/16 скасовано, справу №904/10338/16 направлено на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 19.07.2017 року для розгляду справи №904/10338/16 визначено колегію суддів у складі головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Євстигнеєв О.С., Коваль Л.А.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі №904/10338/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Євстигнеєв О.С., Коваль Л.А., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 15.08.2017 року.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду у звязку із перебуванням судді Євстигнеєва О.С. у відпустці призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/10338/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів для розгляду справи №904/10338/16 визначено колегію суддів у складі головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі №904/10338/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.08.2017 року, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що оцінку вказаним в апеляційній скарзі обставинам вже надано господарським судом у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство третьої особи-2 під час розгляду скарги прокурора на дії ліквідатора. За доводами прокурора, враховуючи, що усі учасники даної справи приймали участь у розгляді справи №38/5005/6637/2012, постановлене у ній рішення відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України є для них преюдиційним. Прокурор вважає, що будь-які дії позивача, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею, не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з його власності, оскільки відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", така воля може виражатися виключно у формі рішення про відчуження нерухомого майна, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради. Проте, таке рішення Дніпровською міською радою щодо спірного майна не приймалось. Безпідставним вважає прокурор і посилання відповідача на неможливість витребування від нього спірного нерухомого майна з огляду на положення частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки це майно набуте підприємством за договором купівлі-продажу, який не пов'язаний з виконанням цього рішення. Враховуючи, що ухвалою суду від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6637/2012 визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продажу від 27.07.2013 року щодо спірного обєкту, прокурор вважає, що ним обрано правильний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради шляхом предявлення віндикаційного позову. Також, прокурор зазначає, що відповідач не заявляв жодних вимог у будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, відтак посилання на порушення судом норм матеріального права, у даному випадку, є безпідставним. До того ж, задоволення позову прокурора у даній справі не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна відповідно до статті 661 Цивільного кодексу України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. Також, на думку прокурора, безпідставним є посилання відповідача на незаконність незастосування судом наслідків пропуску прокурором позовної давності у справі, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом всього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються.

У судовому засіданні 15.08.2017 року представник Дніпровської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, однак письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, відзиву на апеляційну скаргу не надали, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 15.08.2017 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" затверджено перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів (пункт 1 рішення) (а.с. 17-21, том 1).

В подальшому, 26.09.2001 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення за № 26/23 "Про внесення змін до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" (а.с. 22, том 1), яким, зокрема:

пункт 1 рішення від 27.11.1991 року №46 визнано таким, що втратив чинність та викладено його в новій редакції: "1. Затвердити перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська" (пункт 2.1);

доповнено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська розділом ХІІІ (додаток) (пункт 2.2).

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" (а.с. 23-24, том 1) вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу: пункт 1.2 на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Пунктом 7 зазначеного рішення зобов'язано робочу групу у двомісячний термін визначити шляхи та терміни реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (здійснення заходів щодо скорочення кількості комунальних житлово-експлуатаційних підприємств-боржників тощо) та першочергово розробити план заходів щодо припинення юридичних осіб, зокрема і Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району.

У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 року за №40/14 прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради", яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012 року №41/22 "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" затверджено проміжний ліквідаційний баланс Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району станом на 01 лютого 2012 року (а.с. 17-18, 19-20, том 2).

За заявою голови ліквідаційної комісії Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 року порушено провадження у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі №38/5005/6637/2012 визнано Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4

В подальшому, у справі про банкрутство прокуратурою Дніпропетровської області були оскаржені дії ліквідатора банкрута щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення №7, що розташоване по вул.. Каруни, 93 у м. Дніпро, загальною площею 54,0 м2, та щодо продажу з відкритих біржових торгів зазначеного нерухомого майна.

Арбітражним керуючим нежитлове приміщення № 7, розташоване за адресою: вул. Каруни, будинок 93 у м. Дніпро включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколом біржових торгів, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп".

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 7, розташоване за адресою: вул. Каруни, будинок 93 у м. Дніпро, 20.07.2013 року між Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 7, розташоване за адресою: вул. Каруни, будинок 93 у м. Дніпропетровськ, загальною площею 54,0 м2 вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 37-38, том 1).

Вказане нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу від 26.07.2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1702 (а.с. 40-42, том 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6637/2012 (а.с. 49-67, том 1) про банкрутство Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року, яка скасована постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 року, в подальшому ухвала місцевого господарського суду залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року) задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, зокрема, нежитлового приміщення № 7, розташоване за адресою: вул. Каруни, будинок 93 у м. Дніпро, загальною площею 54,0 м2, щодо продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі, у тому числі і договір купівлі-продажу від 20.07.2013 року з відчуження спірного майна.

Ухвала господарського суду обґрунтована тими обставинами, що на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 16/9 щодо передачі спірного комунального майна на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, нерухоме майно обліковувалось на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська за відсутності правових підстав.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/17998/15-к (а.с. 149-153, том 2) встановлено факт належності на підставі рішення Дніпропетровської ради народних депутатів від 27.11.1991 року №46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" (зі змінами та доповненнями) з переліком до нього територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради обєктів, визначених у переліку (розділи І-ХІІІ), що подаються до рішення Дніпропетровської ради народних депутатів від 27.11.1991 року №46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" (зі змінами та доповненнями).

Згідно з частинами 3, 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, неправомірність дій щодо відчуження спірного нерухомого майна встановлена та доведена вищенаведеними судовими рішеннями, які набрали законної сили і згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України підлягають обов'язковому виконанню.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За приписами статті 143 Конституції України і статті 327 Цивільного кодексу України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України від 21.05.1997 року №280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За змістом частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.

Окрім того, неправомірність набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" на нерухоме майно за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.07.2013 року встановлено по справі №38/5005/6637/2012.

Відповідно до пункту 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 Цивільного кодексу України передбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. У такому випадку чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у справі, що розглядається, є договір купівлі-продажу від 28.10.2013 року, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна -відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6637/2012, (якою договір купівлі-продажу від 27.07.2013 року визнано недійсним), встановлено, що майно вибуло поза волею його власника. Оскільки, спірне нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" було відчужене Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Клуб", Дніпропетровська міська рада має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах №916/2129/15 від 05.10.2016 року, №916/2131/15 від 25.01.2017 року дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі №3-122гс14, від 11.06.2014 року у справі №6-52цс14, від 08.06.2016 року у справі № 6-3089ц15.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності (а.с. 114-115, том 1), поданої до місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (статті 344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року №3-604гс16 (господарська справа 916/2129/15), Вищого господарського суду України від 08.11.2016 року № 916/1624/15).

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, як такі, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства третьої особи-2, оскільки рішення про відчуження майна міською радою не приймалося.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про безпідставне застосування місцевим господарським судом статті 35 Господарського процесуального кодексу України та необхідність доказування в цій судовій справі факту правомірності чи неправомірності дій арбітражного керуючого щодо нерухомого майна, як такі що спростовуються вищенаведеним.

Також, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про необхідність встановлення у цій справі особи, яка винна в недійсності договору купівлі-продажу спірного майна, та вирішення питання стягнення на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна, оскільки вирішення цих питань не є предметом спору у справі, окрім того, відповідач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду.

В матеріалах справи містяться дві зустрічні позовні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" про усунення перешкод у користуванні власністю (а.с. 73-74, том 1), яка прийнята для спільного розгляду з первісним позовом ухвалою господарського суду від 05.12.2016 року (а.с. 80, том 1) та про визнання договору дійсним (а.с. 88-89), яка прийнята для спільного розгляду з первісним позовом ухвалою господарського суду від 1212.2016 року (а.с. 92, том 1).

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року припинені провадження у справі №904/10338/16 за зустрічними позовами на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 165, 166, том 2).

Враховуючи, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" стосується виключно рішення господарського суду, яке прийнято за результатами розгляду позову прокурора, провадження у справі стосовно зустрічних позовів припинено окремими ухвалами, апеляційний господарський суд переглядає в апеляційному порядку виключно рішення місцевого господарського суду, прийняте за результатами розгляду позовної заяви про витребування майна.

Щодо висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 27.06.2017 року апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Затвердження місцевою радою проміжного ліквідаційного балансу за своєю правовою природою є бухгалтерським документом, що фіксує на певний момент фінансовий стан активів та пасивів юридичної особи (як тих, що є її власністю, так тих, що перебувають у неї на балансовому обліку), тому не може бути доказом ні волевиявлення місцевої ради на включення та реалізацію в ліквідаційній процедурі спірного комунального майна, ні самим повноваженням місцевої ради, яка зобов'язана управляти майном територіальної громади виключно в інтересах такої громади згідно статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено особливий правовий статус власника комунального майна та статус інституту власності територіальної громади міста Дніпро, які є спеціальними щодо загальних норм статті 136 Господарського кодексу України, що регулюють право господарського відання, без врахування зазначеної специфіки (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №16/092 від 05.10.2016 року у справі №916/2129/15).

Відповідно до статей 22-23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру; з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом. Статтею 26 вказаного Закону передбачено можливість передачі певного майна боржника в комунальну власність місцевої громади.

Отже, законодавством про банкрутство не встановлюється порядок реалізації майна боржника виключно шляхом його продажу в ліквідаційній процедурі. Частина майна боржника, в тому числі комунального майна, може бути передана на баланс іншого комунального підприємства в ході ліквідаційної процедури банкрутства, зокрема, за рішенням ліквідатора, або на виконання судового рішення, яке було постановлено щодо спірного майна Господарським судом Дніпропетровської області 06.12.2011 року у справі №16/5005/15106/2011 про його передачу третій особі від боржника ВРЖЕП АНД району, або за рішенням місцевої ради 2011 року, як єдиного повноважного органу управління майном територіальної громади, яке також мало місце щодо спірного майна про його передачу іншому комунальному підприємству та які ліквідатор банкрута ВРЖЕП АНД району був зобов'язаний виконувати, однак цього не зробив.

Також, постанову суду першої інстанції про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, оскільки даним судовим актом вводиться особлива процедура банкрутства боржника, а сама реалізація майна боржника або передача майна, яке перебувало у нього на праві власності чи повного господарського відання, іншим юридичним особам здійснюється з врахуванням положень законодавства, що регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника, визначених спеціальними законами щодо різних категорій боржників (комунальне майно, майно, що може завдати шкоди довкіллю, майно мобілізаційного резерву).

Також, у рішенні місцевого господарського суду спростовані доводи відповідача про можливість застосування позовної давності до вимог прокурора в даній справі з посиланням на частину 1 статті 261 ЦК України, в якій суд зазначив, що про недійсність первісного правочину з відчуження спірного нерухомого майна як прокурору, так позивачу стало відомо після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6637/2012, якою визнано незаконними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси та дії з продажу ліквідатором спірного нерухомого майна з відкритих торгів, визнано недійсними результати торгів з його продажу, проведених 27.12.2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа", оформлених протоколом №15, та визнано недійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 №5452 від 27.07.2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб".

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі №904/10338/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі №904/10338/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 15.08.2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль