Постанова № 68311563, 10.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2017 р. Справа № 922/1981/17

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - за довіреністю від 03.07.2017р.;

від відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19.07.2017р.;

ОСОБА_3 адвокат на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016р., договору про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 05.09.2016р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.08.2006р. №1390;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Агросвіт", м. Харків

на рішення: господарського суду Харківської області від 12.07.2017р.

у справі №922/1981/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової компанії "Агросвіт", м. Харків

про стягнення 495759,77грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2017р. у справі №922/1981/17 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової асоціації "Агросвіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" 105828,00грн. 3% річних; 389931,77 грн. інфляційних втрат та 7436,40 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення суду з посиланням на статті 180, 181, 193 ГК України, статті 208,514, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 625 ЦК України мотивоване тим, що заборгованість у розмірі у розмірі 1805849грн., яка виникла у звязку з несвоєчасним виконанням договору про надання зворотної фінансової допомоги від 15.01.2015р. №15/01/15-ФП та договору про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ, розмір якої встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2015р у справі №922/4141/15, яке набрало законної сили, не сплачена відповідачем, а отже позивачем обґрунтовано нараховані та заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошових зобовязань (а.с.141-143).

Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2017р. у справі №922/1981/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що 02.02.2016р. ТОВ АПА «Агросвіт» виконало рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2015р. у справі №922/4141/15 та сплатило ТОВ «Новаагро Україна» грошові кошти у розмірі 1805849грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.02.2016р. №44, в графі призначення платежу якого зазначено: «Сплата заборгованості за договором про відступлення права вимоги №1-ВПВ від 01.05.2015р., справа ГС 922/4141/15». Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що вказані кошти ним не отримані. Лист від 01.02.2017р. №01/02 за підписом ОСОБА_4 від імені директора ТОВ АПА «Агросвіт» не є належним доказом зміни призначення платежу за платіжним дорученням від 02.02.2016р. №44, оскільки: по-перше, судовий спір у справі №922/1029/16 виник 31.03.2016р., а отже ТОВ АПА «Агросвіт», сплачуючи 02.02.2016р. кошти на виконання рішення господарського суду від 24.07.2015р., не могло наперед знати, що 31.03.2016р. виникне такій спір; по-друге, сторонами договору про відступлення права вимоги №08/08-ВПВ є ТОВ «ТД «Агросвіт» та ТОВ «Новаагро Україна», а відповідач не є стороною цього правочину; по-третє, лист від 01.02.2017р. №01/02 від імені ТОВ АПА «Агросвіт» підписаний ОСОБА_4, який станом на 01.02.2017р. не був та на даний час не є директором ТОВ АПА «Агросвіт»; по-четверте, ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі №922/4141/15 встановлено, що 14.06.2016р. ТОВ АПА «Агросвіт» надано до суду копію банківської виписки на підтвердження сплати ним боргу у розмірі 1805849грн., що також підтверджено ТОВ «Новаагро Україна». На підставі цих обставин провадження у справі №922/4141/15 було припинено.

09.08.2017р. ТОВ АПА «Аргосвіт» подано заяву про відмову від апеляційної скарги в порядку ст.100 Господарського процесуального кодексу України, в якій зазначено, що товариство нікого не уповноважувало подавати апеляційну скаргу на рішення у справі №922/1981/17 та апеляційну скаргу не підтримує. Крім того, зазначає, що рішення у справі №922/1981/17 набрало законної сили, а отже вже встановлений факт заборгованості за договором фінансової допомоги від 15.01.2015р. №15/01/15-ФП. Також, зазначає, що лише обмежене коло осіб має право представляти інтереси відповідача, тоді як адвокат ОСОБА_5 представляє інтереси відповідача проти його волі, оскільки повідомленням від 07.07.2017р. ТОВ АПА «Агросвіт» відмовилося від його послуг та повідомило йому про це.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга від імені відповідача підписана адвокатом ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016р., укладеного між ним та ТОВ АПА Агросвіт в особі директора ОСОБА_6, договору від 05.09.2016р. №1 про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 20.01.2016р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Заява про відмову від апеляційної скарги підписана ОСОБА_7 за довіреністю, виданою ТОВ АПА Агросвіт в особі директора ОСОБА_4

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 19.07.2017р., виданої ТОВ АПА Агросвіт в особі директора ОСОБА_4, підтримала заяву про відмову від апеляційної скарги та зазначила, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ТОВ АПА Агросвіт є ОСОБА_4, який відмовляється від апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016р., договору від 05.09.2016р. №1 про внесення змін до договору про надання правової допомоги, укладеного між ним та директором ТОВ АПА Агросвіт в особі директора ОСОБА_8, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.08.2006р. №1390, заперечив проти заяви про відмову від апеляційної скарги та зазначив, що він є законним представником товариства, а отже вважає за необхідне вирішити спір по суті. Крім того, вказує на те, ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 24.02.2017р. у справі №638/2662/17, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13.04.2017р., зупинено дію реєстраційної дії державного реєстратора Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, якою змінено керівника ТОВ АПА Агросвіт з ОСОБА_8 на ОСОБА_4

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ АПА Агросвіт з 08.09.2016р. є ОСОБА_4

Ухвалою Джержинського районного суду міста Харкова від 24.02.2017р. у справі №638/2662/17, яка набрала законної сили в силу статей 129, 129-1 Конституції України та є обовязковою до виконання, зокрема, накладено арешт на частку у розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ АПА «Агросвіт»; заборонено будь-яким без виключення фізичним та юридичним особам продавати, міняти, дарувати, будь-яким іншим способом відчужувати, передавати в заставу, вносити до статутного капіталу юридичних осіб, вчиняти будь-які інші правочини щодо будь-якої частки в статутному капіталі ТОВ АПА «Агросвіт»; зупинено дію реєстраційної дії державного реєстратора ОСОБА_9 КП "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради №14809990078001123 (14809990077001123) від 10.02.2017р. «Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням», якою було змінено керівника ТОВ АПА «Агросвіт» з ОСОБА_8 на ОСОБА_4; зупинено дію реєстраційної дії державного реєстратора ОСОБА_9 КП "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради №14809990080001123 (14809990075001123) від 10.02.2017р. «Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням», якою було внесено зміни щодо складу учасників ТОА АПА «Агросвіт».

При цьому судом встановлено, що станом на 10.02.2017р. встановлена заборона проведення реєстраційних дій щодо зміни складу учасників та директора ТОВ АПА Агросвіт, ОСОБА_8 є керівником підприємства ТОВ АПА Агросвіт з 02.09.2016р., про що свідчить витяг є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.09.2016р.

Відповідно до статті 100 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

З наведеної норми права вбачається, що відмова від апеляційної скарги для суду не є обов'язковою, оскільки в частині 2 наведеної норми встановлено, що суд може не прийняти відмови від апеляційної скарги з підстав, викладених у частині 6 статті 22 ГПК України

Частиною 6 статті 22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Отже, суд апеляційної інстанції не приймає відмови від апеляційної скарги, якщо така відмова суперечить закону або порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статі 100 ГПК України перевірка відповідності відмови скаржника від апеляційної скарги закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов'язком суду. Якщо суд установить, що реалізація права скаржника на відмову від апеляційної скарги суперечить закону та призводить до порушення прав інших осіб, він зобов'язаний не прийняти відмову від апеляційної скарги і розглянути подану апеляційну скаргу по суті.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11 - рп/2012 зазначено, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У справі ТОВ "Фріда" проти України" (рішення від 08.12.2016) Європейський суд з прав людини зазначив, що надмірний формалізм під час відмови у розгляді скарги, суттєво обмежив право підприємства-заявника на перегляд справи у касаційному порядку та констатував порушення пункту 1 ст. 6 Конвенції .

Таким чином, встановивши наявність спору щодо складу учасників ТОВ АПА Агросвіт, їх корпоративних прав та директора товариства відповідача, суд апеляційної інстанції з метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ АПА Агросвіт за наявності підтримання апеляційної скарги одним з представників скаржника дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про відмову від апеляційної скарги представника ТОВ АПА Агросвіт ОСОБА_2 та розглянути апеляційну скаргу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2017р. у справі №922/1981/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представник позивача та представник відповідача ОСОБА_2 заперечили проти вимог апеляційної скарги, при цьому зазначили, що листом від 01.02.2017р. №01/02, який підписаний директором ТОВ АПА Агросвіт ОСОБА_4 товариство повідомило про зміну призначення платежу за платіжним дорученням від 02.02.2016р. №44.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.01.2015р. між ОСОБА_10 (позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю агропромисловою асоціацією "Агросвіт" (позичальником) укладений договір про надання зворотної фінансової допомоги №15/01/15-ФП, п. 1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений строк (а.с. 13,14).

Відповідно до п. 2.1 цього договору сума позики становить 4546150,00 грн. 01.05.2015р. між ОСОБА_10 (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (новим кредитором) укладений договір про відступлення права вимоги № 1-ВПВ, п. 1.1 якого встановлено, що первісний кредитор відступив право вимоги, а новий кредитор набув право грошової вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, у порядку, розмірі та строки, визначені договором.

Предметом цього договору є право вимоги, яке перейшло первісному кредитору до ТОВ агропромислової асоціації "Агросвіт" (надалі - боржник) на підставі договору про надання зворотної фінансової допомоги від 15.01.2015р. №15/01/15-ФП (основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником (пункт 1.2 договору).

У п.1.3 цього договору зазначено, що первісне зобов'язання боржника - це зобов'язання, що виникло у боржника на підставі основного договору, по поверненню суми позики у розмірі 1805849,00 грн. та сплаті фінансових, штрафних санкцій, збитків у разі порушення умов основного договору, які передбачені основним договором та чинним законодавством.

У звязку з несвоєчасним виконанням умов договору про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ ТОВ Новаагро Україна звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ АПА Агросвіт 1805849грн. боргу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2015р. у справі №922/4141/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2015р., позов задоволено; стягнуто з ТОВ агропромислової асоціації Агросвіт на користь ТОВ Новаагро Україна суму боргу у розмірі 1805849грн. (а.с. 15-27).

02.02.2016р. ТОВ АПА Агросвіт перерахувано на розрахунковий рахунок ТОВ Новаагро Україна 1805849грн., що підтверджується платіжним дорученням №44, в якому у графі призначення платежу зазначено: Сплата заборгованості за дог. про відступлення права вимоги 1-ВПВ від 01.05.2015р. Справа ГС 922/4141/15. Без ПДВ (а.с. 36).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі №922/4141/15 припинено провадження по заяві ТОВ АПА Агросвіт (09.11.2015р. вх.№49) про перегляд рішення від 24.07.2015р. у справі №922/4141/15 за нововиявленими обставинами на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відмовою ТОВ АПА «Агросвіт» від заяви про перегляд рішення в цій справі за нововиявленими обставинами. Так, у вказаному судовому рішенні зазначено, що 14.06.2016р. ТОВ АПА Агросвіт надано копію банківської виписки на підтвердження сплати боргу. Позивач (ТОВ Новаагро Україна) підтвердив сплату боргу та не заперечував щодо заяви відповідача про припинення провадження у справі у звязку зі сплатою боргу у повному обсязі (а.с. 37-39).

У листі від 01.02.2017р. №01/02, підписаному директором ТОВ АПА Агросвіт ОСОБА_4 та адресованому ТОВ Новаагро Україна, зазначено, що платіжним дорученням від 02.02.2016р. товариство перерахувало 1805849грн. на рахунок ТОВ Новаагро Україна як плату за договором про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ, справа 922/4141/15. Але в платіжному дорученні неправильно вказано призначення платежу, у звязку з чим просив вважати правильним призначення платежу наступне: Сплата заборгованості за договором відступлення права вимоги №08/08-ВПВ від 08.08.2015р. без ПДВ, справа №922/1029/16 (а.с.134).

13.06.2017р. ТОВ Новаагро Україна звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ АПА «Агросвіт» 105828грн. 3% річних та 389931,77грн. інфляційних втрат за період з 01.07.2015р. по 13.06.2017р. (а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2015р. у справі № 922/1981/17 позов задоволено з підстав, викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору про надання зворотної фінансової допомоги від 15.01.2015р. №15/01/15-ФП встановлено, що позичальник (ТОВ АПА «Агросвіт») зобовязується в строк до 30.06.2015р. повернути суму позики.

Однак, ТОВ АПА «Агросвіт» позику повернуло не в повному обсязі у звязку з чим станом на 30.06.2015р. у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Новаагро Україна» на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ в сумі 1805849грн.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2015р. у справі №922/4141/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2015р., стягнуто з ТОВ агропромислової асоціації «Агросвіт» на користь ТОВ «Новааагро Україна» 1805849грн. основного боргу, який виник на підставі договору про надання фінансової допомоги від 15/01/15-ФП та договору про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ (а.с.15-27).

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Таким чином, розмір заборгованості ТОВ АПА «Агросвіт» перед ТОВ «Новаагро Україна» встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2015р. у справі №922/4141/15 та не підлягає доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції, 02.02.2016р. ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Новаагро Україна» 1805849грн., що підтверджується платіжним дорученням №44, в якому в графі «призначення платежу» зазначено: «Сплата заборгованості за договором про відступлення права вимоги 1-ВПВ від 05.01.2015р. справа ГС 922/4141/15».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі №922/4141/15 припинено провадження у справі за заявою ТОВ АПА «Агросвіт» від 09.11.2015р. №49 про перегляд рішення від 24.07.2015р. у справі №922/4141/15 за нововиявленими обставинами на підставі п.4 ч.1 ст.80ГПК України (а.с.37-39). При цьому, суд зазначив, що 14.06.2016р. відповідачем (ТОВ АПА «Агросвіт») надано копію банківської виписки на підтвердження сплати боргу, позивач (ТОВ «Новаагро Україна») підтвердив сплату боргу (а.с.37,39).

У пунктах 1,2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. N 6 «Про судове рішення» зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини в порушення вимог статей 43, 82, 84 ГПК України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» не були досліджені місцевим господарським судом та їм не надано належної правової оцінки, що призвело до неповного зясування всіх обставин справи, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 ЦК України, зокрема за приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на відсутність в зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.07.2016р. у справі №6-1946цс15 та від 04.07.2011р. у справі №3-65гс11.

Крім того, у пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні наведеного припису наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Новаагро Україна» до ТОВ АПА «Агросвіт» підлягають задоволенню в частині стягнення 32047,03грн. 3% річних та 49996,83грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015р. 1-ВПВ та стягнена за рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2015р. у справі 922/4141/15 за період прострочення з 01.07.2015р. (згідно позовних вимог, визначених позивачем у позовній заяві) по 01.02.2016р. (оскільки 02.02.2016р. здійснено повну оплату заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №44 та з урахуванням п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14, у якому зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється інфляційні нарахування та пеня).

Доводи позивача та представника відповідача ОСОБА_2 про те, що листом від 01.02.2017р. № 01/02 відповідач просив змінити призначення платежу за платіжним дорученням від 02.02.2016р. №44, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з наступних підстав.

У листі від 01.02.2017р. №01/02, підписаному директором ТОВ АПА «Агросвіт» ОСОБА_4 та адресованому ТОВ «Новаагро Україна», зазначено, що платіжним дорученням від 02.02.2016р. №44 товариство перерахувало 1805849грн. на рахунок ТОВ «Новаагро Україна» як сплату за договором про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ справа №922/4141/15, але в платіжному дорученні невірно вказано призначення платежу. У звязку з цим просило вважати вірним призначення платежу за вказаним платіжним дорученням наступне: «Сплата заборгованості за договором відступлення права вимоги від 08.08.2015р. №08/08-ВПВ, без ПДВ, справа №922/1029/16» (а.с.134).

Зі змісту вказаного листа вбачається, що ТОВ АПА «Агросвіт» перераховано ТОВ «Новаагро Україна» кошти у сумі 1805849грн. саме як плату за договором про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ справа №922/4141/15 та жодним чином не обґрунтовано підстав зміни призначення платежу.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за N 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У платіжному дорученні від 02.02.2016р. №44 чітко визначено призначення платежу, а саме: сплата заборгованості за договором про відступлення права вимоги 1-ВПВ від 01.05.2015р. справа ГС №922/4141/15 (а.с.36).

Згідно із п. 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за N 377/8976, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Національний банк України у листі від 09.06.2011р. N25-111/1438-7141 зазначив, що відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.

Як зазначалось вище, сторони в судовому засіданні підтвердили факт зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, також при перегляді рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2015р. у справі №922/4141/15 за нововиявленими обставинами місцевим господарським судом в ухвалі від 14.06.2016р. у справі №922/4141/15 встановлено, що ТОВ АПА «Агросвіт» сплачено борг, що підтверджено банківською випискою, наданою відповідачем, а представником ТОВ «Новаагро Україна» в судовому засіданні підтверджено таку сплату.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що кошти у сумі 1805849грн. були зараховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Новаагро Україна» і сторони визнали, що ці кошти сплачені саме на виконання договору про відступлення права вимоги від 01.05.2015р. №1-ВПВ та рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2015р. у справі №922/4141/15.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у листі від 01.02.2017р. №01/02 ТОВ АПА «Агросвіт» просить вважати вірним призначення платежу: сплата заборгованості за договором відступлення права вимоги від 08.08.2015р. №08/08-ВПВ без ПДВ, справа №922/1029/16.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що: по-перше, провадження у справі №922/1029/16 порушено ухвалою господарського суду Харківської області від 31.03.2016р., тобто після здійснення платежу за платіжним дорученням від 02.02.2016р. №44; по-друге, постанова Вищого господарського суду України від 31.01.2017р. у справі №922/1029/16 оскаржена ТОВ АПА «Агросвіт» та постановою Верховного Суду України від 26.04.2017р. частково задоволено заяву ТОВ АПА "Агросвіт"; скасовано постанову Вищого господарського суду України від 31.01.2017р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016р., рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2016р. у справі N 922/1029/16, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області, що свідчить про наявність спору між ТОВ «Новаагро Україна» та ТОВ АПА «Агросвіт» щодо наявності або відсутності боргу, у тому числі за договором від 08.08.2015р. №08/08-ВПВ, та правомірності його стягнення на підставі судового рішення у справі N922/1029/16.

У постанові Верховного Суду України від 26.04.2016р. у справі №922/1029/16 визначено, що 08.08.2015р між ТОВ «ТД «Агросвіт» та ТОВ «Новаагро Україна» укладений договір №08/08-ВПВ.

Таким чином, ТОВ АПА «Агросвіт» не є стороною договору від 08.08.2015р. №08/08-ВПВ, а представник відповідача ОСОБА_2 не обґрунтувала: по-перше, підстав необхідності вчинення дій щодо зміни призначення платежу за платіжним дорученням від 02.02.2016р. №44, яким здійснено погашення заборгованості за рішенням у справі №922/4141/16 на оплату коштів за договором від 08.08.2015р. №08/08-ВПВ, стороною якого відповідач не є; по-друге, правових підстав надіслання листа від 01.02.2017р. №01/02, який підписаний ОСОБА_4, з урахуванням ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2017р. у справі №638/2662/17, яка набрала законної сили і в силу приписів статті 129-1 Конституції України є обовязковою до виконання, якою зупинено дію реєстраційної дії щодо зміни керівника ТОВ АПА «Агросвіт» з ОСОБА_8 на ОСОБА_4

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що жодна зі сторін спору, у тому числі позивач не надали будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б свідчили про те, що кошти, отримані позивачем за платіжним дорученням від 02.02.2016р. №44, на підставі листа ТОВ АПА «Агросвіт» від 01.02.2017р. №01/02 зараховані як сплата заборгованості за договором відступлення права вимоги від 08.08.2015р. №08/08-ВПВ без ПДВ з відповідним відображенням цих коштів в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ АПА «Агросвіт» підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2016р. у справі №922/1981/17 прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення 73780,97грн. 3% річних та 339934,94грн. інфляційних втрат з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення господарського суду Харківської області слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Агросвіт" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2016р. у справі №922/1981/17 скасувати в частині стягнення 73780,97грн. 3% річних та 339934,94грн. інфляційних втрат з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2016р. у справі №922/1981/17 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Агросвіт" (код ЄДРПОУ 32949661, м. Харків, вул. М.Бажана буд.5, літ. «Б-3») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» (код ЄДРПОУ 34631027, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66) 49996,83грн. інфляційних втрат, 32047,03грн. 3% річних та 1230,66грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовити».

4.В решті рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» (код ЄДРПОУ 34631027, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації "Агросвіт" (код ЄДРПОУ 32949661, м. Харків, вул. М.Бажана буд.5, літ. «Б-3») витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 6826,33грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 15.08.2017р.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.А. Шутенко