Постанова № 68311535, 10.08.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2017 р.Справа № 5015/3041/12

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівводоканал» від 15.06.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2017

у справі № 5015/3041/12

за позовом ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівводоканал»,

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Компанія Ензим», м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міської ради

про стягнення додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень

представники сторін:

- від позивача не зявився;

- від відповідача ОСОБА_4,

- від третьої особи не зявився.

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представнику сторони розяснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

23.07.2012 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 міського комунального підприємства (надалі ЛМКП) «Львівводоканал» до ОСОБА_3 акціонерного товариства (надалі ПрАТ) «Компанія Ензим» про стягнення 1 501 381,00 грн. додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень.

ОСОБА_2 справа неодноразово розглядалася судами першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Востаннє, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.07.2016, залишеним без змін постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 22.09.2016 в позові було повністю відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016 вказані судові рішення скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду.

У своїй постанові Вищий господарський суд України зазначив, що:

- дійшовши висновку про відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м стічних вод, що виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид наднормативних забруднень, суди попередніх інстанцій не врахували, що виробнича собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод повинна визначатися відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №292 від 18.09.2002 (надалі місцеві Правила), з врахуванням тарифів на послуги комунального підприємства позивача, що встановлюються в порядку, установленому Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про природні монополії» та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.1996 №1548;

- судам слід було встановити чи на момент відбору проб чинним на той час рішенням уповноваженого органу було встановлено виробничу собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод (норматив плати), виходячи з якої надавачем послуг (позивачем) має обчислюватися та нараховуватися плата за скид наднормативно забруднених стічних вод, оскільки цього вимагає п.2.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 (надалі - Інструкція) та п.8.2 місцевих Правил.

- судам належало встановити обставини, пов'язані із встановленням тарифу на послуги водовідведення, який має бути встановлено рішенням уповноваженого органу, та з'ясувати чи встановлювалася при цьому в структурі цього тарифу плата за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації та в якому розмірі (коефіцієнти, нормативи тощо);

- судами не вказано на підставі яких наданих відповідачем доказів вони дійшли висновків про спростування обставин, що засвідчені в актах відбору проб №4545 від 03.05.2012 та акті №4604 від 30.05.2012. При цьому, Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України 19.02.2002 №37 (надалі Правила) не містять переліку обовязкових даних, які повинні бути занесені до спеціального журналу або відображені в акті; не встановлено цими Правилами також і зразку запису у журналі або обовязкової форми акту. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що зміст форми актів про відбір проб, що складаються відповідно п.п. 7.4.3. 7.2.5 місцевих Правил, наведена в додатку 10.12. Таким чином, при новому розгляді суду належить оцінити в сукупності надані позивачем докази, визначивши, які факти, зокрема засвідчені вищевказаними актами, встановлені або спростовані та які докази про це свідчать.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2017 у справі №5015/3041/12 (суддя Крупник Р.В.) в позові було повністю відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, на виконання обовязкових вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 14.03.2013, перевіривши наданий позивачем розрахунок №4443/36 від 15.06.2012 величини додаткової плати для ПрАТ «Компанія Ензим», проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та беручи до уваги висновок судового експерта №1876 від 29.06.2016, місцевий господарський суд встановив невідповідність порядку та методології обчислення додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод вимогам встановленим п. 2.3, п. 4.2 Інструкції, зокрема, у досліджуваному розрахунку норматив плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів застосовано у розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення відповідно до вимог та із застосуванням методології розрахунків, встановленої місцевими Правилами, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин, як це передбачено вимогами п.2.3 Інструкції.

Крім цього, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 08.12.2016, місцевий господарський суд встановив, що на час виникнення спірних правовідносин на послуги ЛМКП «Львівводоканал» з водовідведення діяв тариф «для інших споживачів» в розмірі 1,63 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ), який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (надалі НКРЕКП) №240 від 27.12.2011; Наказом директора ЛМКП «Львівводоканал» №469о/д від 29.12.2011 введено тариф разом з ПДВ, що становить 1,96 грн.; У звязку із ненаданням ні позивачем, ні НКРЕКП структури тарифу до зазначеної постанови, в суду відсутня можливість з'ясувати чи встановлювалася в структурі цього тарифу плата за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації та в якому розмірі (коефіцієнти, нормативи тощо).

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ЛМКП «Львівводоканал» про стягнення з ПрАТ «Компанія Ензим» 1 501 381,00 грн. додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень не підтверджені матеріалами справи, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ЛМКП «Львівводоканал» оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі (із врахуванням доповнень від 09.08.2017) скаржник (позивач) зазначив наступне:

1) суд першої інстанції безпідставно здійснив повторну оцінку висновку №1876 від 29.06.2016 судово-економічної експертизи у даній справі та повторну перевірку розрахунку величини додаткової плати для ПАТ «Компанія Ензим», хоча Вищий господарський суд України у своїй постанові від 08.12.2016 таких вказівок не давав;

2) висновок №1876 від 29.06.2016 судово-економічної експертизи у даній справі не може братися до уваги в частині вирішення питання про відповідність розрахунку вимогам Інструкції, оскільки саме до компетенції суду віднесено вирішення питання надання правової оцінки дій сторін;

3) судом не було виконано приписів Вищого господарського суду України про встановлення наступних обставин: чи рішенням уповноваженого органу, чинним на момент відбору проб, було встановлено виробничу собівартість 1 куб.м. стічних вод, виходячи з якої надавачем послуг має обчислюватися та нараховуватися плата за скид наднормативно забруднених стічних вод; чи рішенням уповноваженого органу було встановлено тариф на послуги водовідведення і чи встановлено в структурі цього тарифу плату за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації;

4) судом першої інстанції в порушення ст.35 ГПК України не було взято до уваги преюдиційні факти, встановлені у судових рішеннях у справі Господарського суду Львівської області №1/84-22/26(55) та в постанові Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2014 у справі №461/544/14-а, а також правовий висновок Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі №914/3774/13;

5) судом першої інстанції не враховано докази, в яких містяться розяснення щодо місцевих особливостей приймання стічних вод і функціонування каналізації м.Львова, які, відповідно до п.1.5 Правил та для дотримання вимог ч.3 п.1.3 Інструкції, були відображені в місцевих Правилах;

6) суд не навів норм, які порушив позивач, застосовуючи чинні місцеві Правила при здійсненні розрахунку та не врахував, що оспорювання місцевих Правил не є предметом даного позову;

7) відмова місцевим господарським судом у праві позивача отримати додаткову плату з відповідача за наднормативно забруднені скиди стічної води у каналізацію порушує п.1.6 Правил, відповідно до яких місцеві Правила є обовязковими, ст.629 ЦК України щодо обовязковості договору, п.1.3 Інструкції; п.п. 8.2, 8.2.1, 8.4.5 місцевих Правил.

ПрАТ «Компанія Ензим» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач наголосив на тому, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, з достовірно встановленими обставинами справи та належно оціненими доказами. Стосовно доводів скаржника, зазначив, зокрема, наступне (із врахуванням доповнень до відзиву від 27.07.2017):

1) в порушення приписів п.3.6 Правил, п.1.2, 3.2 Інструкції, позивач при складанні розрахунку за приймання наднормативно забруднених стічних вод використав повну вартість тарифу водовідведення, а не норматив плати за очищення 1 куб.м. стічних вод;

2) всупереч вказівкам Вищого господарського суду України, що викладені в постанові від 08.12.2016, та вимогам місцевого господарського суду, що були викладені в ухвалах від 30.03.2017, позивач не надав розрахунку повної собівартості тарифу на централізоване водовідведення, в тому числі розрахунку витрат на очищення 1 куб.м. стічних вод, що унеможливлює перевірку правильності визначення додаткової плати за скид понаднормативно забруднених стічних вод. При цьому, ухвалою суду першої інстанції від 21.02.2017 необхідні документи витребовувалися в Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, проте останньою такі не були надані;

3) покликання скаржника на правову практику Вищого господарського суду України є передчасним, оскільки в подібних справах наявна різна судова практика, що, зокрема, підтверджується постановами суду касаційної інстанції від 31.07.2013 у справі №908/473/13-г та від 26.04.2017 у справі №910/4358/14;

4) наголошує, що п.8.2 місцевих Правил в частині формули розрахунку додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод не відповідає п.2.3 Інструкції, а відтак, відповідач вважає, що відповідно до ст.4 ГПК України він не може застосовуватися при вирішенні даного спору.

Позивач і третя особа не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується розпискою та повідомленням про вручення поштового відправлення з ухвалою суду (а.с. 243, 266).

Оскільки в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача і третьої особи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

13.10.2009 між ЛМКП «Львівводоканал» та ЗАТ «Ензим» (абонентом) було укладено договір №300058 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, відповідно до умов якого ЛМКП «Львівводоканал» надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», «Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання та водовідведення», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ України», «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова» (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2.7 договору, абонент зобов'язується не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення та допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках абонента.

Згідно п.5.1 договору, термін його дії один рік. Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії (п.5.2 договору).

01.12.2011 між ЛМКП «Львівводоканал» та ПрАТ «Компанія Ензим» (абонентом) було укладено договір №217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод, який укладено згідно з вимогами п.6.5 Правил та п.4.2.3 місцевих Правил і зумовлено неможливістю абонента забезпечити виконання умов договору №300058 та Правил стосовно дотримання показників якості стічних вод, встановлених лімітом №1740 на скид забруднюючих речовин у систему міської каналізації, виданим відповідачу згідно з умовами договору №300058.

Відповідно до положень договору №217, водоканал приймає наднормативно забруднені стічні води, а абонент здійснює скид наднормативно забруднених стічних вод у систему міської каналізації з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин і сплачує додаткову плату за приймання водоканалом наднормативно забруднених стічних вод. Вказаним договором №217 та Тимчасовим лімітом №1741 (встановленим абоненту згідно з умовами п.2.2 договору №217), визначено максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах.

За умовами п.3.6 договору №300058 та п.4.3 договору №217, факт скиду абонентом стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин зумовлює виникнення у нього обов'язку зі сплати додаткової плати, розрахованої відповідно до місцевих Правил.

В порядку, передбаченому п.2.1.3 договору №30058 та п.п.3.1.4, 3.2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Львова, 03.05.2012 та 30.05.2012 позивачем в присутності представника відповідача проведено разові відбори контрольної вибіркової проби стічних вод, що скидаються абонентом у систему міської каналізації, відбір води здійснено у контрольному колодязі №1, про що складено акт №4545 та акт №4604. Як вбачається із зазначених актів, проби для проведення контрольного аналізу запломбовано та передано представнику абонента для проведення останнім контрольного аналізу згідно вимог п.7.2.17 місцевих Правил.

За результатами проведених аналізів Хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП «Львівводоканал» оформлено результати вимірювань №180 та №277 та встановлено, що відповідачем ПрАТ «Компанія Ензим» перевищено розмір допустимих концентрацій хлоридів та сухого залишку, встановлених договором №217 та Тимчасовим лімітом №1741.

Як вбачається з матеріалів справи, ЛМКП «Львівводоканал» звернулось до ПрАТ «Компанія Ензим» з претензією №4443 (№36-2867) від 20.06.2012 про додаткову плату за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу і властивостей на суму 1 501 381,00 грн., сума якої розрахована відповідно до вимог п.п.8.1 8.4 місцевих Правил та підтверджена розрахунком №4443/36 від 15.06.2012. Така претензія залишена відповідачем без відповіді.

Зважаючи на наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 1 242 522,00 грн. додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень та про стягнення з відповідача в дохід міського бюджету Львова нарахування у розмірі 258858,80 грн. за скид понаднормативних забруднень.

Вищий господарський суд України двічі направляв дану справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. При цьому, суд касаційної інстанції в постановах від 14.03.2013 та від 08.12.2016 надав суду обовязкові до виконання вказівки, зокрема:

- перевірити наданий позивачем розрахунок величини додаткової плати для ПрАТ «Компанія Ензим» відповідно до Інструкції і місцевих Правил;

- встановити чи на момент відбору проб чинним на той час рішенням уповноваженого органу було встановлено виробничу собівартість очищення 1куб.м. стічних вод (норматив плати), виходячи з якої надавачем послуг (позивачем) має обчислюватися та нараховуватися плата за скид наднормативно забруднених стічних вод;

- встановити обставини, пов'язані із встановленням тарифу на послуги водовідведення, який має бути встановлено рішенням уповноваженого органу, та з'ясувати чи встановлювалася при цьому в структурі цього тарифу плата за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації та в якому розмірі (коефіцієнти, нормативи тощо).

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, ухвалою місцевого суду від 05.05.2015 у даній справі було призначено судову експертизу. На вирішення експертам було поставлено наступні питання:

1) чи відповідає розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012, складений на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 і №4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань №180, №277 вимогам Інструкції;

2) яка сума додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 і №4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань №180 та №277 підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» у відповідності до місцевих Правил;

3) яка сума додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань №180 та №277 підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» у відповідності до Інструкції?

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи у справі №5015/3041/12, дослідженням поданих документів підтверджується, що:

1) порядок розрахунку додаткової плати підприємства за скид наднормативно забруднених стічних вод, наведений у Розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012, складений на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань №180 та №277 не відповідає методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п. 2.3, 4.2 Інструкції;

2) додаткова плата за скид ПрАТ «Компанія Ензим» стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень, визначена на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань №180, №277, а також із застосуванням методології розрахунків, встановленої місцевими Правилами становить 1 501 380,80 грн., в тому числі: перераховується підприємством водоканалу 1 242 522,00 грн.; перераховується підприємством на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища 258 858,80 грн.

3) у звязку із відсутністю документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин не надається можливим провести розрахунки суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» у відповідності до вимог Інструкції.

Також, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 08.12.2016, ухвалами Господарського суду Львівської області від 21.02.2017 та від 30.03.2017 у позивача та у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг витребовувалася інформація щодо встановлювлення/невстановлення у структурі тарифу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації та в якому розмірі (коефіцієнти, нормативи тощо), якщо така плата встановлювалась, а також витребовувалися належно завірені копії документів, які були долучені до заяви про встановлення тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, розрахунки і інші підтверджуючі документи, на підставі яких Комісією встановлено для ЛМКП «Львівводоканал» тарифи на водопостачання та водовідведення на час виникнення спірних правовідносин (травень 2012 року).

В поясненнях №66/45/17-17 від 13.03.2017 НКРЕКП пояснила, що з огляду на те, що вона не визначена правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, НКРЕКП не має можливості надати витребовувані документи.

В письмових поясненнях позивача від 07.02.2017 останній зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин на послуги ЛМКП «Львівводоканал» з водовідведення діяв тариф (для інших споживачів) в розмірі 1,63 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ), який установлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №240 від 27.12.2011. Структура тарифу до зазначеної постанови не додавалась. Наказом директора ЛМКП «Львівводоканал» №469о/д від 29.12.2011 введено тариф разом з ПДВ, що становить 1,96 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Питання приймання стічних вод у систему міської каналізації м. Львова регулюється Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова, затвердженими рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 18.09.2002 №292 (місцевими Правилами), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 (Правилами), Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою цим же наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (Інструкцією), Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами та іншими чинними нормативними актами, які регулюють питання приймання стічних вод у систему каналізації.

Пунктом 1.2 Інструкції передбачено, що вона встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. З аналізу п.1.2 Інструкції випливає, що приписи Інструкції щодо встановлення єдиного порядку та стягнення плати за скид стічних вод у системи каналізації населених пунктів є обовязковими.

Розділом ІІ Інструкції передбачено нормативи плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів, зокрема, п.2.3 передбачено нормативи плати за скид понаднормативних забруднень, які сторони передбачили у договорі №217 від 01.12.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку №4443/36 від 15.06.2012 величини додаткової плати для ПрАТ «Компанія Ензим» за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу і властивостей, ЛМКП «Львівводоканал» проведено нарахування до сплати ПрАТ «Компанія Ензим» додаткової плати в сумі 1 501 381,00 грн. з них: додаткова плата, що перераховується підприємством на рахунок водоканалу 1 242 522,00 грн.; додаткова плата, що перераховується підприємством на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища 258 858,80 грн.

Як вбачається з розрахунку №4443/36 від 15.06.2012, нормативною базою розрахунку суми додаткової плати визначено Правила, Інструкцію, місцеві Правила, та укладені між сторонами договір №300058, акти №4545 від 03.05.2012, №4604 від 30.05.2012.

На підставі аналізу наявних в матеріалах справи документів та висновку експерта №1876 від 29.06.2016 судом встановлено, що позивачем проведено нарахування додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод відповідно до вимог із застосуванням методології розрахунків, встановленої місцевими Правилами, зокрема за формулою згідно п.8.4.4 місцевих Правил та на підставі порядку, визначеного п.8.4.5 місцевих Правил.

Так, згідно п.8.4.3 місцевих Правил, у випадку порушення цих Правил стосовно вимог до складу і властивостей стічних вод підприємств, що скидаються в міську каналізацію, підприємства-порушники сплачують додаткову плату як водоканалу за водовідведення (обчислену за підвищеним коефіцієнтом кратності), так і на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища (п.п. 8.4.5, 8.4.9). При цьому тарифи і обєми визначаються згідно з груповим рахунком за послуги водопостачання і водовідведення за розрахунковий період, в якому було виявлене порушення. Розрахунковий коефіцієнт кратності визначається за формулою, яка наведена в п.8.4.3 місцевих Правил. Коефіцієнт кратності (Кк) для Розрахунку з урахуванням наднормативного скиду кількох речовин та інших порушень не може бути більшим за 10. Коефіцієнт кратності при перевищенні фактичної концентрації над допустимою лише однієї речовини не може перевищувати 5 (за умови відсутності Дозволу на скид - 9) (п.8.4.4 місцевих Правил).

Згідно п.8.2 місцевих Правил, при перевищенні вмісту забруднювальних речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими Правилами, підприємства сплачують Водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп),який встановлюється як частка від тарифу за послуги водовідведення: Нпі = Чт х Ті,

де Чт частка собівартості очищення стічних вод у виробничій собівартості послуг водовідведення;

Ті тариф встановлений за послуги водовідведення.

Відповідно до п.8.2.1 місцевих Правил, для розрахунку плати підприємства за скид нормативно забруднених стічних вод (п.8.4.5 даних Правил) застосовується показник частки від тарифу за послуги водовідведення: Чт = 1.

Згідно п. 2.3 Інструкції передбачено, що нормативи плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів (Нп) установлюються в місцевих Правилах приймання на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах установлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Виробнича собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 №139.

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на момент виникнення спірних відносин, Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений наказом Держбуду України від 27.06.2001 №139, втратив свою чинність. В той час чинним був Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Відтак, виробнича собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод повинна визначатися згідно останнього порядку.

Як вбачається з Висновку судово-економічної експертизи №1876 від 29.06.2016 у справі №5015/3041/12, дослідженням поданих документів підтверджується, що порядок розрахунку додаткової плати підприємства за скид наднормативно забруднених стічних вод, наведений у Розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012, складений на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань №180 та №277 не відповідає методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п. 2.3, п.4.2 Інструкції. У звязку із відсутністю документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин не надається можливим провести розрахунки суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» у відповідності до вимог Інструкції.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, на підставі ухвали суду від 30.03.2017, в позивача витребовувалися документи щодо підтвердження показника виробничої собівартості по очищенню 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, однак останній їх не надав. Вказане питання також піднімалося і в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

За відсутності вказаних документів неможливо провести як розрахунки сум додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012, так і перевірити правомірність визначення виробничої собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод згідно Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги покликання скаржника на преюдиційну, на його думку, постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 26.07.2006 в адміністративній справі №1/84-22/26(55), якою було відмовлено у позові ОСОБА_1 державної залізниці до Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради за участю третіх осіб Територіального відділення Антимонопольного комітету України та ЛМКП «Львіводоканал» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 18.09.2002 №292 «Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова».

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів наголошує на тому, що «преюдиційні обставини» у справі №1/84-22/26(55), про наявність яких стверджує скаржник, є за своєю правовою природою правовою оцінкою, яку ОСОБА_1 апеляційний господарський суд надавав положенням Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова. Така правова оцінка не може вважатися «обставиною», що в силу положень ч. 3 ст. 35 ГПК України підлягає врахуванню при розгляді даної справи.

Крім того, як було вірно зазначено судом першої інстанції, станом на момент розгляду справи №1/84-22/26(55), чинним був Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений наказом Держбуду України від 27.06.2001 №139, відповідно до котрого визначалася виробнича собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод, а станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у даній справі діяв вже Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, який не був предметом дослідження у справі №1/84-22/26(55).

З цих самих підстав не беруться до уваги покликання скаржника на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2014 у справі №461/544/14-а.

Таким чином, відсутність документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин та відповідно відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м стічних вод згідно вимог п.3.2 Інструкції, унеможливлює проведення розрахунку суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» на користь позивача у відповідності до вимог Інструкції.

Крім того, згідно п.4.2 Інструкції встановлено наступний порядок стягнення плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів: плата за скид понаднормативних забруднень розподіляється таким чином: 20 відсотків перераховуються водоканалом до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворені в складі сільських, селищних, міських бюджетів; 80 відсотків залишаються у розпорядженні водоканалу і використовуються на відшкодування збитків водоканалу, викликаних цими скидами, на ремонт і поліпшення експлуатації каналізаційної мережі та очисних споруд, а також на розвиток каналізаційного господарства населеного пункту.

Разом з тим, як вбачається з експертного висновку, в досліджуваному розрахунку №4443/36 від 15.06.2012 відсутні обчислення щодо проведення розподілу нарахованої додаткової плати підприємства за скид у систему каналізації наднормативно забруднених стічних вод в розмірі 20% та 80% та не передбачено проведення розподілу додаткової плати підприємства за скид у систему каналізації наднормативно забруднених стічних вод, у відповідності із вищенаведеними вимогами Інструкції. Натомість, здійснено нарахування додаткової плати (П2), яка перераховується підприємством до місцевого фонду охорони навколишнього середовища в розмірі 25% (коефіцієнт 0,25) від суми додаткової плати (Пі), методика розрахунку якої є аналогічною тій, що встановлена вимогами п.3.2 Інструкції, за винятком застосування у даному розрахунку нормативу плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів в розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом на основі перевірки розрахунку №4443/36 від 15.06.2012 величини додаткової плати для ПАТ «Компанія Ензим», аналізу наявних в матеріалах справи доказів та висновку судового експерта №1876 від 29.06.2016, правильно встановлено невідповідність порядку та методології обчислення додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод вимогам встановленим п.2.3, 4.2 Інструкції. Зокрема, у досліджуваному розрахунку норматив плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів застосовано у розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення відповідно до вимог та із застосуванням методології розрахунків встановленої місцевими Правилами, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин, як це передбачено вимогами п.2.3 Інструкції. При цьому, відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, виключає можливість правильного обрахування додаткової плати в цілому.

У звязку із ненаданням ні позивачем, ні НКРЕКП структури тарифу до зазначеної постанови, в суду відсутня можливість з'ясувати чи встановлювалася в структурі цього тарифу плата за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації та в якому розмірі (коефіцієнти, нормативи тощо). За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з ПрАТ «Компанія Ензим» 1 501 381,00 грн. додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень.

Додатково слід звернути увагу й на те, що відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Наведене стосується й актів органів місцевого самоврядування як нормативних, так і ненормативного характеру (індивідуальної дії). Сама по собі чинність відповідного акта на час вирішення спору господарським судом не зобов'язує останній керуватися цим актом, якщо він не відповідає законодавству України. Із вищевказаного вбачається, що п. 8.2 місцевих Правил, який в частині формули розрахунку додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод не відповідає п. 2.3 Інструкції, а відтак відповідно до ст. 4 ГПК України не може застосовуватись при вирішенні спору.

Зважаючи на наведене, судом першої інстанції, в силу положень ст.ст. 44, 49 ГПК України, вірно покладено на позивача судовий збір, а також витрати за проведення судової експертизи в сумі 14 784,00 грн.

Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно здійснив повторну оцінку висновку №1876 від 29.06.2016 судово-економічної експертизи у даній справі та повторну перевірку розрахунку величини додаткової плати для ПАТ «Компанія Ензим», хоча Вищий господарський суд України у своїй постанові від 08.12.2016 таких вказівок не давав, то слід зазначити, що вказаною постановою Вищого господарського суду України рішення судів попередніх інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Під час нового розгляду суд першої інстанції зобовязаний в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і надати їм відповідну правову оцінку. Таким чином, вказані твердження скаржника є безпідставними.

З цих же підстав відхиляються доводи скаржника про неналежність висновку судово-економічної експертизи №1876 від 29.06.2016, який, відповідно до ч.5 ст.42 ГПК України, підлягає оцінці господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу нарівні з іншими доказами.

Стосовно тверджень скаржника про невиконання судом першої інстанції приписів Вищого господарського суду України щодо встановлення того, чи рішенням уповноваженого органу, чинним на момент відбору проб, було встановлено виробничу собівартість 1 куб.м. стічних вод, виходячи з якої надавачем послуг має обчислюватися та нараховуватися плата за скид наднормативно забруднених стічних вод та чи рішенням уповноваженого органу було встановлено тариф на послуги водовідведення і чи встановлено в структурі цього тарифу плату за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації, колегія суддів зазначає таке:

Зважаючи на наявність ухвал Господарського суду Львівської області від 21.02.2017 та від 30.03.2017 про витребування у позивача та у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідної інформації, суд першої інстанції вжив належних та достатніх заходів для зясування необхідних питань. Водночас, серед іншого, внаслідок бездіяльності позивача, вказану інформацію неможливо встановити в повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не мають значення для вирішення даного спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2017 у справі №5015/3041/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівводоканал» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяЛ.С. Данко