Постанова № 6831111, 27.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27.10.2009 р.                                                                                 № 2-а- 41299/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача –Розсошенко І.І., діє за дорученням від 12.01.09

представника відповідача –Корольова В.Є., діє за дорученням № 6333/10110-017 від 18.05.09

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення та скасування,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» звернулось до суду з адміністративним позовом та просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 20.08.2009 р. №0000250852/0 і скасувати його.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача з питання дотримання податкового законодавства було складено акт від 10.08.2009 р. №2558/23-106/35074228, в якому зазначено про не утримання та несплату позивачем до бюджету в період з 01.06.2008 р. по 31.03.2009р. податку з доходу нерезидента «Alcatel Shanghai Bell Co.,Ltd» (Китайська Народна Республіка) за ставкою у розмірі 10 % від суми такої виплати та за рахунок такої виплати у розмірі 6204,00 грн., та не утримання й несплату до бюджету податку з доходу нерезидента «Alcatel-Lucent France» (Французька Республіка) за ставкою у розмірі 2 % від суми такої виплати та за рахунок такої виплати у розмірі 4337,00 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення згідно якого позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 10 541,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 21 082,00 грн., всього у сумі 31623,00 грн. Дане рішення представник позивача вважає необґрунтованим і протиправним та просить його скасувати. При цьому позивач посилається на ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування» та ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими зазначено що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів. Норми міжнародних угод ст.11 Угоди між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно та ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно передбачають що проценти, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть/будуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі та однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають. Дана норма права надає право нерезиденту оподатковувати проценти в одній із двох Договірних Держав. Також пунктом 2 статті 11 Угоди між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки передбачено, що якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10% від загальної суми процентів, а пунктом 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки передбачено, що якщо фактичний одержувач є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2% валової суми процентів, що сплачуються. Представник позивача зазначав, що конкретний розмір податку не визначений, а визначений лише його максимальний розмір, який безпідставно й застосував відповідач.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства: з податку на прибуток за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., податку на додану вартість з 01.06.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного законодавства з 01.06.2008 р. по 31.03.2009 р. та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. За результатами вказаної перевірки було складено акт №2558/23-106/35074228 від 10.08.2009 р., згідно з п.3 висновків якого встановлено порушення позивачем п.13.2, п.13.6 ст.13 та абз.1, абз.2 п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.2 Закону України «Про систему оподаткування», п.2 ст.11 Угоди між Україною і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно та п.2 ст.11 Конвенції між Україною і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно. У 2008 році та І кварталі 2009 року, під час виплат нерезиденту «Alcatel Shanghai Bell Co.,Ltd» (Китайська Народна Республіка) доходів у вигляді процентів із джерелом походження з України за надані послуги за користування товарним кредитом по рамковій угоді №1701 від 24.04.2007 р. у розмірі 62040,00 грн. (9621,02 дол.США) та під час виплат у 2008 звітному році нерезиденту «Alcatel-Lucent France» (Французька Республіка), доходів у вигляді процентів із джерелом походження з України за надані послуги за користування товарним кредитом ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента «Alcatel Shanghai Bell Co.,Ltd» за ставкою у розмірі 10 % (згідно з нормами міжнародної угоди, яка набрала чинність) від суми такої виплати та за рахунок такої виплати у розмірі 6204,00 грн., та не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента «Alcatel-Lucent France» за ставкою у розмірі 2 % (згідно з нормами міжнародної угоди, яка набрала чинність) від суми такої виплати та за рахунок такої виплати у розмірі 4337,00 грн. (а.с. 11-72, т. 1)

На підставі акту перевірки відповідачем 20.08.2009 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000250852/0, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 10541,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21082,00 грн., всього у сумі 31623,00 грн. (а.с. 82, т. 1)

Судом встановлено, що позивачем 24.04.2007 р. було укладено рамкову угоду №1701 з нерезидентом «Alcatel Shanghai Bell Co.,Ltd» (Китайська Народна Республіка) на поставку позивачу обладнання на умовах товарного кредиту з оплатою процентів за користування товарним кредитом. (а.с. 186-216, т. 1) Також позивачем було укладено угоди № UKR 3565 від 07.05.2003 р., № UKR 3566 від 07.05.2003 р., № UKR 3567 від 07.05.2003 р., № UKR 3577 від 10.02.2004 р., № UKR 3578 від 10.02.2004 р., № UKR 3579 від 10.02.200 р., № UKR 3590 від 28.12.2004 р., № UKR 3608 від 15.08.2005 р., № UKR 3616 від 28.12.2004 р., № UKR 5502 від 05.07.2007 р. з нерезидентом «Alcatel-Lucent France» (Французька Республіка) на поставку обладнання з програмним забезпеченням та надання послуг з угодами про відстрочення платежу на умовах товарного кредиту з оплатою процентів. (а.с. 230-250, т. 1; а.с. 1-250, т. 2; а.с. 1-129, т. 3)

За період з 01.06.2008 р. по 31.03.2009 р. позивачем нерезиденту «Alcatel Shanghai Bell Co.,Ltd» за рамковою угодою було перераховано процентів за користування товарним кредитом на суму 9621,02 дол. США, нерезиденту «Alcatel-Lucent France» за угодами було перераховано процентів за користування товарним кредитом на суму 29378,05 Євро (216862,83 грн.), що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями. (а.с. 151-185, т. 1)

В судовому засіданні були дослідженні Сертифікат Статусу Китайського Резидента від 31.07.2008 р. та Сертифікат Китайського Податкового Резидента від 08.05.2009 р., виданих Державною Податковою адміністрацією Народної Республіки Китай, які підписані уповноваженою особою, скріплені печаткою та засвідчують, що «Alcatel Shanghai Bell Co.,Ltd» у періоді, що перевірявся відповідачем, є Китайським резидентом, відповідно до умов статті 4 Угоди між Україною і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно. Відповідно до Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 31.10.1992 р. дані Сертифікати не потребують будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем). Також позивачем було надано копії Сертифіката місця оподаткування від 30.01.2008 р. та Сертифіката місця оподаткування від 07.05.2009 р., які видані компетентним органом Французької Республіки, скріплені його печаткою та завірені апостилем (“Аpostille”) компетентного органу (генеральним прокурором при апеляційному суді м.Парижа), підтверджують статус резидента фірми «Alcatel-Lucent France» та посвідчують, що бенефиціар є резидентом Франції на 2008 та 2009 роки, тобто у перевіреному відповідачем періоді, у межах розуміння податкової конвенції між Францією та Україною. (а.с. 127-140, т. 1)

Суд зазначає, що зазначені сертифікати в розумінні пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження із України відповідно до міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470, дія якого поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку (нерезиденти), та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України, є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України. Пункт 6 Порядку передбачає, що норми міжнародного договору застосовуються і в разі надання нерезидентом довідки за попередній звітний податковий період (рік) з обов’язковим отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Таким чином, судом встановлено, що у період коли позивачем на користь нерезидентів сплачувались проценти за користування товарним кредитом були в наявності Сертифікати, які підтверджують, що нерезиденти є резидентами країни, з якими укладено міжнародний договір. Вказана обставина визнається як представником відповідача так і представником позивача. Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки 04.12.1995 р. була підписана Угода про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Україною 12.07.1996 р. та набула чинності 18.10.1996 р. Згідно ст. 4 Угоди, для цілей цієї Угоди термін "резидент Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Договірної Держави підлягає оподаткуванню в ній, на підставі постійного місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження головного офісу, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію. Як було встановлено судом, резидент «Alcatel Shanghai Bell Co.,Ltd» є резидентом Китайської Народної Республіки.

Частиною 1 ст.11 Угоди визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. А частиною 2 ст.11 зазначено, що однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. Частиною 3 ст.11 передбачені випадки коли проценти беззастережно підлягають звільненню від податків у Договірній державі в якій вони виникають.

З аналізу змісту наведеної правової норми судом встановлено, що норма ч.1 ст.11 Угоди передбачає можливість оподаткування процентів в країні нерезидента – Китаї, а норма ч.2 ст.11 передбачає можливість оподаткування процентів також в країні резидента – Україні. Відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було встановлено та не надано до суду підтвердження чи було сплачено резидентом Китаю податок на проценти в своїй державі.

Урядом України та Урядом Французької Республіки 30.01.1997 р. була підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Україною 03.03.1998 р. та набула чинності 01.11.1999 р. Як передбачено ст. 4 Конвенції резидентом Договірної Держави є будь-яка особа, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, місцеперебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Як було встановлено судом, резидент «Alcatel-Lucent France» є резидентом Французької Республіки.

          Частиною 1 ст.11 цієї Конвенції визначено, що проценти, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі. В той же час частиною 2 ст.11 зазначено, що будь-які такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і у відповідності до законодавства цієї Держави, але, якщо фактичний одержувач є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2% валової суми процентів, що сплачуються. Частиною 3 ст.11 передбачені випадки коли проценти беззастережно підлягають звільненню від податків у Договірній державі в якій вони виникають.

З аналізу змісту наведеної правової норми суд приходить до висновку, що норма ч.1 ст.11 категорично встановлює, що проценти будуть оподатковуватись в державі нерезидента – Франції, а норма ч.2 ст.11 передбачає, що проценти можуть також оподатковуватись в державі резидента – Україні, що не є категоричною умовою.

Аналізуючи викладені вище норми міжнародних угод, суд приходить до висновку, що покладення на позивача зобов’язань зі сплати податку на репатріацію, донарахування цього податку й застосування штрафних санкцій суперечить вищезазначеним міжнародним нормам та призводить до подвійного оподаткування доходів.

Відповідно до ст.15, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

При вирішенні спору суд виходить з положень ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування» та п.18.1. ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, застосовуються норми міжнародного договору. Пунктом 18.2. ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що у разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів. Як встановлено в судовому засіданні, позивач при укладенні угод не брав на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів Китаю та Франції.

Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Як було встановлено судом, нормами міжнародних угод передбачене інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представником відповідача було зазначено, що в разі оподаткування доходів нерезидентів отриманих на території України міжнародними угодами врегульовується не сам принцип оподаткування податком на прибуток, а лише розмір податкової ставки. Представник відповідача вказував, що конкретний розмір податку не визначений, встановлено лише максимальний розмір за межі якого такий податок виходити не повинен, жодним нормативним актом діючого законодавства механізму розрахункової ставки не встановлено, самостійне визначення контролюючими органами такого розміру відсоткової ставки не входить до компетенції органів податкової служби та буде суперечити приписам діючого законодавства.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується представником відповідача, що відповідачем було визначено позивачу максимальний розмір відсоткової ставки, разом з тим відповідачем не надано суду обґрунтування наявності у податкового органу законодавчо встановлених повноважень на визначення розміру відсоткової ставки податку вказаного вище податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення відносно зобов’язання позивача сплатити податок з доходів нерезидентів Китаю та Франції на території України та застосування в цьому випадку максимального розміру податкової ставки 10% та 2%.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення згідно ст.2 КАС України, чи було його прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, добросовісно, безсторонньо (неупереджено), з’ясовано, що відповідачем оскаржуване рішення було прийняте необґрунтовано, відповідачем не було дотримано балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом позивача, а також між цілями та засобами їх досягнення, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач вийшов за межі правового поля та не врахував, що орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 67 Конституції України, ст.15, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування», п.13.2. ст.13, п.18.1. ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.11 Угода між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 04.12.1995 р., п.11 Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 30.01.1997 р., п.п.4.4.1. п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження із України відповідно до міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470, ст.ст. 2, 7, 9, 71, 72, 86, 94, 99, 158, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та скасування - задовольнити в повному обсязі.

          2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 20.08.2009 р. № 0000250852/0 і скасувати його.

          3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" (ідентифікаційний код 35074228, місцезнаходження: вул. Сумська, 50, м. Харків) витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня 2009 року.

Суддя                                                                                           Волкова Л.М.