Рішення № 68310983, 08.08.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017р. Справа № 914/3015/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Петрашка М.М., суддів Ділай У.І., Кітаєвої С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Розвитку", м. Київ,до відповідача:Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод", м. Львів,про: стягнення 3.797.207,93 доларів США (еквівалент 80.445.524,56 грн.),Представники:позивача:ОСОБА_2 представник (довіреність від 03.04.2017 р.),відповідача:ОСОБА_3 представник (довіреність від 08.08.2017 р. №18) Присутнім представникам учасників судового процесу права і обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), розяснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Розвитку" до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" про стягнення 3.797.207,93 доларів США (еквівалент 80.445.524,56 грн.). Ухвалою суду від 03.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.09.2015 р. Ухвалою суду від 23.09.2015 року розгляд справи відкладався на 07.10.2015 р. Ухвалою суду від 07.10.2015 року розгляд справи відкладався на 21.10.2015 р. В судовому засіданні від 21.10.2015 р. оголошено перерву до 28.10.2015 р. Ухвалою суду від 28.10.2015 р. продовжено строк розгляд справи та відкладено на 16.11.2015 р.

Ухвалою суду від 16.11.2015 р. зупинено розгляд справи до вирішення адміністративної справи №826/23916/15 за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третіх осіб: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_1 Розвитку" ОСОБА_4 та Директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_5 про визнання протиправним рішення, наказу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2017 р. поновлено провадження у справі та призначено колегіальний розгляд справи. Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.05.2017 р. до складу колегії включено суддів Мороз Н.В., Кітаєва С.Б. Ухвалою суду від 18.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 13.06.2017 р.

Ухвалою суду від 13.06.2017 р. розгляд справи відкладався на 04.07.2017 р. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.07.2017 р. замість судді Мороз Н.В. до складу колегії включено суддю Ділай У.І. Ухвалою суду від 04.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.07.2017 р. В судовому засіданні від 25.07.2017 р. оголошено перерву до 01.08.2017 р. В судовому засіданні від 01.08.2017 р. оголошено перерву до 08.08.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов договору №KKPOD.123389/014 від 18/04/2014 р., внаслідок чого, прострочена заборгованість по тілу кредиту у сумі 3.250.000,00 доларів США, прострочена заборгованість за процентами 195.121,67 доларів США. Крім того, відповідачу нараховано 352.086,26 доларів США пені. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3.797.207,93 дол.США.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №47962/15 від 06.11.2015 р.). Згідно з цією заявою просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3.797.207,93 дол.США., а саме: заборгованість по тілу кредиту у сумі 3.250.000,00 доларів США, прострочена заборгованість за процентами 195.121,67 доларів США, 27.086,26 доларів США пені, 325.000,00 доларів США штрафу.

Представник відповідача в судове засідання зявився, в усних поясненнях визнав основну суму боргу, щодо решти нарахувань заперечив, оскільки відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за кредитним договором. Зазначене підтверджує відсутність вини з боку відповідача та виключає застосування до нього штрафних санкцій. Відсутність вини з боку відповідача підтверджується вжиттям всіх заходів, зокрема, перерахунком коштів на рахунок банку для купівлі валюти, необхідних для належного виконання зобовязань в частині сплати відсотків за кредитним договором.

Представником відповідача подавалось клопотання (вх.№40248/15 22.09.2015р.) про залишення позову без розгляду. Ухвалою суду від 07.10.2015 р. відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Представником відповідача подавались клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №2932/17 від 04.07.2017 р.) та клопотання про призначення судової економічної експертизи (вх. №3370/17 від 07.08.2017 р.). Суд відмовляє у задоволені вказаних клопотань, оскільки такі безпідставні та необґрунтовані, зокрема, належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. №27079/17 від 07.08.2017 р.) на 100%. Подане клопотання обґрунтовує тим, що відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 р. №83 відповідач відноситься до обєктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері оборони. У підприємства виникла та продовжує існувати велика кредиторська заборгованість перед контрагентами, про що свідчать довідка від 01.7.2017 р. (кредиторська заборгованість становить 345599,4 тис. грн.), звіт про фінансові результати за 12 місяців 2016 року. Постановою від 13.01.2017 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Львівській області при виконанні зведеного виконавчого провадження (№50654795) накладено арешт на кошти боржника (ДП "Львівський бронетанковий завод") у сумі 14.198.412,41 грн. Крім того, згідно з процесуальними документами суду (ухвала, рішення) з відповідача підлягає стягненню у справі №914/1345/15 1.500.000,00 грн., у справі №914/1530/15 2.584.599,42 грн., у справі №914/663/16 21.134.611,08 грн., у справі №914/1236/16 325.615,33 грн., у справі №914/1389/16 318.380,42 грн., у справі №914/1361/15 166.673,11 грн., у справі №910/7226/16 1.576.712,00 грн., у справі №910/7227/16 141.568,43 грн., у справі №910/7230/16 436.510,80 грн., у справі №910/7229/16 11.205.529,90 грн. Зазначені обставини свідчать про винятковість та є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

В судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у поданому позові.

В судове засідання представник відповідача зявився, в усних поясненнях визнав основну суму боргу, щодо решти нарахувань заперечив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Розвитку" (банк) та Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" (позичальник) було укладено кредитний договір №KKPOD.123389.014 від 18.04.2014 р. (надалі - Кредитний договір). За умовами п.1.1. Кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексту кредит на умовах, визначених цим договором. Сторони встановлюють, що зобовязання банку з надання кредиту не є безвідкличними.

Відповідно до п.1.1.1. Кредитного договору кредит надається у розмірі 3.250.000,00 доларів США.

Згідно з пунктами 1.1.2, 1.1.3 Кредитного договору термін користування кредитом до "17" червня 2014 року включно. Процентна ставка за користування кредитом: 11,5% процентів річних. Тип процентної ставки фіксована.

За умовами п.1.2. Кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: рефінансування кредитної заборгованості в ПАТ "ВБР" по кредитному договору №KKPOD.123389.006 від 26.04.2013 р.

За умовами п.2.3. Кредитного договору банк встановлює ліміт кредитної лінії не пізніше наступного банківського дня з дати укладення цього договору, при цьому моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Згідно з п.2.4. Кредитного договору період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

За умовами п.2.5. Кредитного договору позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: дата початку строку дії ліміту 18.04.2014 р.; дата закінчення строку дії ліміту 17.06.2014 р.; діючий ліміт кредитної лінії 3.250.000,00 доларів США. При невиконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починаючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою. При цьому банк призупиняє подальше надання кредиту згідно п.3.1.10 цього договору.

Відповідно до пунктів 2.7. та 2.8. Кредитного договору розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

Пунктом 2.9.1. Кредитного договору визначено, що у разі дострокового часткового погашення кредиту погашається основна сума боргу при відсутності поточної та простроченої заборгованості за кредитом.

Згідно з п.2.9.2. Кредитного договору у разі дострокового повного погашення кредиту заборгованість погашається в черговості погашення, що зазначена в п.2.9.

Позичальник доручає банку здійснювати списання коштів з усіх рахунків позичальника в національній та іноземній валюті, відкритих в ПАТ "ВБР" для погашення заборгованості за процентами, комісією, заборгованості за кредитом та іншої заборгованості (включаючи нараховані пені, штрафи) за цим договором, при настанні термінів виконання позичальником зобовязань за цим договором (пункт 2.10 Кредитного договору).

За умовами п.3.2.1. Кредитного договору банк зобовязаний відкрити для обслуговування кредиту рахунок, зазначений в п.1.3.

Відповідно до п.4.2.1. Кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії за фактичний строк користування кредитом, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

За умовами п.4.2.3. Кредитного договору позичальник зобовязаний у період дії даного договору: направляти на поточний рахунок у банку надходження від господарської діяльності в обсязі пропорційно заборгованості по кредитах позичальника.

Згідно з пунктом 4.2.4 Кредитного договору позичальник зобовязується у випадку загрози зриву строків повернення кредиту та процентів за його використання, інформувати банк в письмовій формі не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати погашення кредиту та процентів.

Відповідно до п.6.1. Кредитного договору сторони погодили, що при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема порушенні позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених умовами даного договору, банк, на свій розсуд має право, зокрема змінити умови договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобовязань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобовязаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобовязується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобовязання за договором.

За порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти у розмірі 17% процентів річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (пункт 6.2 Кредитного договору).

За умовами п.6.4 Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.

Банк має право нараховувати позичальнику штраф в розмірі 2% процента від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1 цього договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником пунктів 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.10, 4.2.11, 4.2.13, 4.2.16, 4.2.17, 4.2.17.1, 4.2.17.2, 4.2.17.3 за цього договору за кожний факт порушення (пункт 6.5 Кредитного договору).

Сторонами укладались додаткові угоди №1 від 16.04.2014 р., №2 від 17.07.2014 р., №3 від 15.08.2014 р., №4 від 16.09.2014 р., №5 від 03.10.2014 р., №6 від 19.12.2014 р., №7 від 13.02.2015 р. якими вносились зміни до терміну користування кредитом та визначено дату закінчення строку дії ліміту 17.04.2015 р.

Відповідач звернувся до позивача листом від 25.04.2014 р. №745 про видачу кредитних коштів для рефінансування заборгованості. За розпорядженням директора Львівської обласної дирекції ПАТ "ВБР" від 25.04.2014 р. прийнято рішення про видачу кредитних коштів.

На виконання умов Кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти, про що свідчить банківська виписка додана до матеріалів справи. Зазначена обставина не заперечується позичальником.

На підставі постанови правління Національного банку України від 27.11.2014р. №743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Розвитку" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014р. №132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_1 банк розвитку", згідно з яким з 28.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ОСОБА_1 Розвитку".

Керуючись ч.4 ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №44 від 27.02.2015р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_1 банк розвитку" до 27.03.2015р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_1 банк розвитку" ОСОБА_4 до 27.03.2015р. включно.

Згідно з наказом №111 від 30.03.2015р. "Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_1 банк розвитку" продовжено повноваження ОСОБА_4 до дати отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "ОСОБА_1 банк розвитку".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації розпорядженням від 30.03.2015 р. №046-р призупинено виконання всіх операцій банку, крім погашення кредитів через касу банку, зарахування коштів отриманих по СЕП на відповідні рахунки з 30.03.2015 р. Тобто, зокрема, на купівлю валюти для погашення кредитної заборгованості.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.09.2015 р. №177 продовжено повноваження уповноваженій особі Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_4

Матеріалами справи підтверджено, що для виконання умов Кредитного договору та сплати відсотків по кредиту за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року відповідач зараховував кошти для подальшого перерахування на купівлю валюти та погашення кредиту за умовами Кредитного договору. Вказане підтверджується виписками банку по рахунку у гривнях та іноземній валюті за період з 28.11.2014 р. по 31.08.2015 р.

Проте банком не всі кошти для купівлі валюти були використані. Залишок коштів, які заблоковані на рахунках позивача у ПАТ "ОСОБА_1 Банку Розвитку" становлять 2.153,68 доларів США та 821.506,06 грн. (підтверджується виписками банку по рахунку у гривнях та іноземній валюті за період з 28.11.2014 р. по 31.08.2015 р. та встановлено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2017 р. у справі №826/23916/15), вказана обставина не заперечується позивачем.

У матеріалах справи міститься Виписка (реєстр) вимог кредиторів ПАТ «ОСОБА_1 банк розвитку», акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з якою, на підставі вимоги відповідача №1567/1 від 27.01.2016р. сума у розмірі 872 217,50 грн. уповноваженою особою акцептована. Дана виписка подана з клопотанням вх. № 26045/17 від 25.07.2017р.

Позивачем скеровано на адресу відповідача повідомлення від 20.08.2015 р. №510 про повернення кредиту у звязку з простроченням Докази надіслання додані до матеріалів справи.

Зважаючи на не вчинення банком дій на придбання валюти та предявлення позову до суду, 18.09.2015р. відповідач направив до позивача лист № 2771 в якому просив банк надати розяснення щодо можливості купівлі валюти для погашення відсотків.

Відповідач звертався листом від 18.09.2015 р. №2772 до ПАТ АБ "Укргазбанк" та листом від 19.10.2015 р. №3087 до ПАТ "Оксі Банк" із пропозицією про купівлю іноземної валюти для погашення кредиту за умовами Кредитного договору. У відповідях від 23.09.2015 р. №519/907/2015 ПАТ АБ "Укргазбанк" та від 27.10.2015 р. №2100-975 ПАТ "Оксі Банк" відмовлено ДП "Львівський бронетанковий завод" у купівлі іноземної валюти для обслуговування кредиту в ПАТ "ОСОБА_1 Розвитку".

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати пені, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у сумі 3.250.000,00 доларів США, прострочена заборгованість за процентами, 195.121,67 доларів США, 27.086,26 доларів США пені, 325.000,00 доларів США штрафу.

Відповідач свої зобовязання з своєчасної оплати кредитних коштів станом на час прийняття рішення судом не виконав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного Кредитного договору виникли взаємні права та обовязки (зобовязання) з видачі та повернення кредитних коштів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач належним чином виконав покладені на нього зобовязання за кредитним договором та надав позичальнику кошти в сумі 3.250.000,00 доларів США. Вказана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи банківськими виписками. Зазначена обставина не заперечується позичальником.

Згідно ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.2.4. Кредитного договору період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.4.2.1. Кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Матеріалами справи підтверджено, що для виконання умов Кредитного договору та сплати процентів по кредиту за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року відповідач зараховував кошти для подальшого перерахування на купівлю валюти та погашення кредиту за умовами Кредитного договору. Вказане підтверджується виписками банку по рахунку у гривнях та іноземній валюті за період з 28.11.2014 р. по 31.08.2015 р.

Проте банком не всі кошти для купівлі валюти були використано та зараховано для погашення процентів. Залишок коштів, які заблоковані на рахунках позивача у ПАТ "ОСОБА_1 Банку Розвитку" становлять 2.153,68 доларів США та 821.505,97 грн. (підтверджується виписками банку по рахунку у гривнях та іноземній валюті за період з 28.11.2014 р. по 31.08.2015 р.

При цьому банк покликався на те, що кошти в гривнях, які були перераховані відповідачем для купівлі іноземної валюти на аналітичний рахунок не надійшли, оскільки у звязку з введенням тимчасової адміністрації в ПАТ "ВБР" платіжні доручення щодо такого перерахунку залишені без виконання на підставі ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з тим, позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації розпорядженням від 30.03.2015 р. №046-р призупинено виконання всіх операцій банку, крім погашення кредитів через касу банку, зарахування коштів отриманих по СЕП на відповідні рахунки з 30.03.2015 р.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У відповідності до Виписки (реєстр) вимог кредиторів ПАТ «ОСОБА_1 банк розвитку», акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі вимоги ДП «Львівський бронетанковий завод» №1567/1 від 27.01.2016р. сума у розмірі 872 217,50 грн. уповноваженою особою акцептована, тобто підлягає до виплати. Дана виписка подана з клопотанням вх. № 26045/17 від 25.07.2017р.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, зокрема, специфіку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та беручи до уваги положення статті 1054 ЦК України, у відповідача існує заборгованість за основним боргом у розмірі 3.250.000,00 доларів США (еквівалент у гривнях 71.599.999,25 грн.), та заборгованість за процентами у розмірі 195.121,67 доларів США (еквівалент у гривнях 4.298.680,44 грн.), яка підлягає до задоволення.

Щодо підставності нарахування та стягнення пені за прострочення виконання зобовязання, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За умовами п.6.4 Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.

Як зазначає позивач, кошти в гривнях, які були перераховані відповідачем для купівлі іноземної валюти на аналітичний рахунок не надійшли, оскільки у звязку з введенням тимчасової адміністрації в ПАТ "ОСОБА_6 Розвитку" платіжні доручення щодо такого перерахунку залишені без виконання на підставі п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації розпорядженням від 30.03.2015 р. №046-р призупинено виконання всіх операцій банку, крім погашення кредитів через касу банку, зарахування коштів отриманих по СЕП на відповідні рахунки з 30.03.2015 р. Тобто, зокрема, на купівлю валюти для погашення кредитної заборгованості.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до п.6 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації не заборено здійснення купівлі - продажу валюти фізичним та юридичним особами для погашення ними зобовязань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обовязкового продажу валюти.

Таким чином, не зважаючи на введення тимчасової адміністрації, банк, на виконанння зобовязань за кредитним договором, не був обмежений у можливості купівлі валюти для погашення відповідачем заборгованості за відсотками по кредитному договору. Крім того, банком не доведено факту відсутності фінансових можливостей чи вчинення ним всіх можливих заходів для здійснення таких операцій.

Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005р. №281 затверджено "Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою" (надалі - Положення).

Так, згідно п.п. а п.1 глави 3 розділу ІІ Положення, купувати, обмінювати іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством України, з метою виконання зобовязань резидента-позичальника, що не є субєктом ринку, за кредитним договором (договором позики) має право лише субєкт ринку, від якого отримано кредит (позику), а в разі отримання кредиту від банківського консорціуму уповноважений банк, який визначено головним, або кожний уповноважений банк-власник у межах наданих ним коштів відповідно до умов договору.

Згідно п.2 розділу ІІІ Положення, субєкт ринку зобовязаний зараховувати куплену, обміняну за дорученням клієнтів іноземну валюту на поточні рахунки клієнтів.

Таким чином, у даному випадку позичальник був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за кредитним договором, що підтверджує відсутність вини з боку відповідача та виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу ст.218 ГК України та ст.614 ЦК України.

Відсутність вини з боку відповідача підтверджується вжиттям всіх заходів, зокрема перерахунком коштів на рахунок банку для купівлі валюти, необхідних для належного виконання зобовязань в частині сплати відсотків за кредитним договором.

Слід зазначити, що вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України) (п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відтак, встановивши зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача пені в розмірі 447,07 доларів США, що еквівалентно станом на 21.08.2015 р. становить 9.849,30 грн. за період з 07.10.2014 р. по 10.03.2015 р. (включно).

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації розпорядженням від 30.03.2015 р. №046-р призупинено виконання всіх операцій банку, крім погашення кредитів через касу банку, зарахування коштів отриманих по СЕП на відповідні рахунки з 30.03.2015 р.

Згідно вищенаведеного розпорядження було призупинено, за твердженням позивача, купівлю валюти, зокрема, для погашення зобовязань за кредитними договорами.

Таким чином, відсутність підстав для стягнення решти пені обґрунтовується тим, що така нарахована після березня місяця 2015 року.

Щодо стягнення 325.000,00 доларів США штрафу, то суд враховує таке.

Відповідно до пункту 6.5 Кредитного договору банк має право нараховувати позичальнику штраф в розмірі 2% процента від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1 цього договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником пунктів 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.10, 4.2.11, 4.2.13, 4.2.16, 4.2.17, 4.2.17.1, 4.2.17.2, 4.2.17.3 цього договору за кожний факт порушення.

За умовами п.4.2.3. Кредитного договору позичальник зобовязаний у період дії даного договору: направляти на поточний рахунок у банку надходження від господарської діяльності в обсязі пропорційно заборгованості по кредитах позичальника.

Суд проаналізувавши вказані положення Кредитного договору, поданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що немає правових підстав для щомісячного стягнення штрафу за порушення умов пункту 4.2.3. договору, оскільки договором такого не обумовлено, зокрема у п.4.2.3. договору йдеться про зобовязання позичальника направляти на поточний рахунок у банку надходження від господарської діяльності у період дії договору, а не щомісячно. Відтак, фактом порушення можуть слугувати докази не направлення надходжень на рахунок банку у період дії договору. Таким чином, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає штраф у сумі 65.000,00 доларів США як за факт порушення.

Позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. №27079/17 від 07.08.2017 р.) на 100%. Подане клопотання обґрунтовує тим, що відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 р. №83 відповідач відносить до обєктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері оборони. У підприємства виникла та продовжує існувати велика кредиторська заборгованість перед контрагентами, про що свідчать довідка від 01.7.2017 р. (кредиторська заборгованість становить 345599,4 тис. грн.), звіт про фінансові результати за 12 місяців 2016 року. Постановою від 13.01.2017 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Львівській області при виконанні зведеного виконавчого провадження (№50654795) накладено арешт на кошти боржника (ДП "Львівський бронетанковий завод") у сумі 14.198.412,41 грн. Крім того, згідно з процесуальними документами суду (ухвала, рішення) з відповідача підлягає стягненню у справі №914/1345/15 1.500.000,00 грн., у справі №914/1530/15 2.584.599,42 грн., у справі №914/663/16 21.134.611,08 грн., у справі №914/1236/16 325.615,33 грн., у справі №914/1389/16 318.380,42 грн., у справі №914/1361/15 166.673,11 грн., у справі №910/7226/16 1.576.712,00 грн., у справі №910/7227/16 141.568,43 грн., у справі №910/7230/16 436.510,80 грн., у справі №910/7229/16 11.205.529,90 грн. Зазначені обставини свідчать про винятковість та є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, суд обєктивно оцінивши інтереси обох сторін, вважає, що даний випадок є винятковим, що підтверджується матеріалами справи та свідчать про важкий фінансовий стан відповідача, віднесення підприємства до обєктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері оборони. На підставі викладених обставин, суд дійшов висновку про можливість на підставі поданого клопотання зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання до 50 процентів, що становить 223,54 долари США (еквівалент на 21.08.2015 р. становить 4.924,54 грн.) пені, а також штрафу на 80 процентів, що становить 13.000,00 доларів США (еквівалент на 21.08.2015 р. становить 286.399,99 грн.).

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем в повному обсязі не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у даній справі на момент подання позову був звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.4 ЗУ "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 12.08.2015 р. чинна на момент подання позову) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, становить 2 % ціни позову, але не більше 60 розмірів мінімальних заробітніх плат. Враховуючи ціну позову у даній справі та розмір мінімальної заробітньої плати на момент подання позову, судовий збір який підлягав сплаті за подання позовної заяви становить 73.080,00 грн., який відповідно до ст..49 ГПК України слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (адреса: вулиця Стрийська, будинок 73, м. Львів, Львівська область, 79031; ідентифікаційний код 07985602) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Розвитку" (адреса: вулиця Вячеслава Чорновола, будинок 25, місто Київ, 01135; ідентифікаційний код 36470620) 3.250.000,00 доларів США прострочена заборгованість по тілу кредиту, 195.121,67 доларів США прострочена заборгованість за процентами, 223,54 доларів США пені, 13000,00 доларів США штрафу.

3.Стягнути з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (адреса: вулиця Стрийська, будинок 73, м. Львів, Львівська область, 79031; ідентифікаційний код 07985602) в доход Державного бюджету України 73.080,00 грн. судового збору.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2017 року.

Суддя Петрашко М.М.

СуддяДілай У.І.

СуддяКітаєва С.Б.