Постанова № 6831088, 14.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14.10.2009 р.                                                                                           № 2а- 38553/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Чаплинський О.В.

Відповідача: Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології», звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 30.04.2009 р. № 0001392305/0, яким ТОВ «Будівельні технології» було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем - 287250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 111382,90 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 30.04.2009 р. № 0001402305/0, яким ТОВ «Будівельні технології» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 229800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 114900,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Будівельні технології» судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на таке. З 23.03.2009 р. по 10.04.2009 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Будівельні технології» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. За результатами проведеної планової виїзної перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова був складений акт перевірки № 2071/2305/32217915 від 15.04.2009 р., за наслідками якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Представник позивача зазначив, що під час проведення перевірки ТОВ «Будівельні технології» та оформлення її результатів відповідачем було здійснено ряд порушень порядку оформлення результатів планових виїзних перевірок, що інформація, яка міститься в акті перевірки та його висновках не відповідає дійсності, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» і тому повинні бути скасовані.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, проти позову заперечує повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що перевіркою встановлені факти порушень позивачем вимог чинного законодавства, посилається на нікчемність правочинів, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р., про що складено акт № 2071/2305/32217915 від 15.04.2009 р.

На підставі висновків даного акту перевірки відповідачем 30.04.2009 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001392305/0, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 287250,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 111382,90 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. № 0001402305/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 229800,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 114900,00 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з донарахування податку на прибуток є здійснення позивачем правочину з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», який, на думку відповідача, є нікчемним. Віднесення позивачем сум витрат за даним правочином до валових витрат, як вважає податковий орган, призвело до заниження податку на прибуток. Таким чином, відповідач зменшив позивачу валові витрати на суму вартості придбаних товарів (будівельних матеріалів) та донарахував зобов’язання з податку на прибуток.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з донарахування податку на додану вартість стала, на думку відповідача, відсутність об’єкту оподаткування у зв’язку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, відповідач донарахував зобов’язання з податку на додану вартість.

У запереченнях проти позову відповідач обґрунтував своє рішення про зменшення валових витрат та донарахування податку на прибуток тим, що в ході перевірки позивача було встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 206, ст. 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення останнім правочину з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», який не спрямований на реальне настання правових наслідків. До даного висновку відповідач дійшов виходячи з того, що в ході проведення перевірки відповідачем не встановлено факту передачі товарів від продавця (ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль») до покупця (ТОВ «Будівельні технології»), у зв’язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, транспортних та супроводжувальних документів, документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, сертифікатів якості товару, тобто у зв’язку з відсутністю первинних документів у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, а також передбачених Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 р., № П-7 від 25.04.1966 р. та ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що оскільки витрати понесені позивачем за нікчемною угодою, яка в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, то такі суми витрат не є валовими витратами в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, згідно якого валовими витратами виробництва та обігу визначаються сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Донарахування позивачу зобов’язання з податку на додану вартість, відповідач обґрунтовує тим, що у зв’язку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» у ТОВ «Будівельні технології» відсутній об’єкт оподаткування, якій підпадає під визначення ст.ст. 3, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані наведені в деклараціях з ПДВ про обсяги придбання, податковий кредит – не є дійсними, що в свою чергу призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 229800,0 грн., у тому числі за липень 2008 року.

Позивач заперечує проти донарахованої суми податку та штрафних санкцій на тій підставі, що прийняте відповідачем рішення не ґрунтується на змісті законодавчих актів, оскільки у відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р. – законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту, а згідно з приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним лише якщо його недійсність встановлена законом. Існує вичерпний перелік правочинів, нікчемність яких закріплено законом - Цивільним кодексом України, а саме статтями 219, 220, 221, 224, 226, 228. З їх аналізу вбачається, що договір купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.08 р., укладений між ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» не відноситься до правочинів, нікчемність яких встановлена законом. Таким чином, даний правочин є правомірним, тому що його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Також позивач зазначає, що відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), тому ТОВ «Будівельні технології» було правомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат у розмірі 1149000,00 грн., здійснених як компенсація вартості будівельних матеріалів, які були придбані за договором купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.2008 р. та використані позивачем у власній господарській діяльності. Реальність операцій з купівлі-продажу зазначених вище будівельних матеріалів підтверджується відображенням їх у бухгалтерському та податковому обліку, а також первинними документами, наданими підприємством відповідачу при здійсненні останнім перевірки, а також долученими позивачем до матеріалів справи. Використання придбаних будівельних матеріалів у власній господарській діяльності позивач підтверджує тим, що згідно Статуту товариства та довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача є будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, інші спеціалізовані будівельні роботи. Крім того, позивачем було укладено договори підряду № 181/1 від 31.10.2007 р. та № 139/08 від 24.07.2008 р. з Промисловим об’єднанням «Укрпротез» на виконання будівельних робіт, в межах якого з 01.11.2007 р. по 30.12.2008 р. виконувались роботи по будівництву, реконструкції та модернізації підприємств і саме при виконанні цих робіт позивачем використовувались будівельні матеріали, придбані за договором купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.2008 р. Про це свідчать довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти прийому виконаних підрядних робіт. Також позивач зазначає, що ним було надано до перевірки всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат коштів на придбання будівельних матеріалів, а відповідач безпідставно посилається на відсутність у позивача документів, обов’язкова наявність яких не передбачена законом.

Згідно з договорами від 31.10.2007р. №181/1 та від 24.07.2008р. №139/08, позивачем було виконано для ДП «Укрпротез» у 2008р. роботи, загальна вартість яких склала 61233008грн. (у т.ч. ПДВ – 10205501,33грн.). Актом перевірки встановлено, що підприємством у податковому обліку до складу валового доходу, отриманого підприємством у 2008р., включена загальна сума виконаних робіт у розмірі 51027507грн. (без ПДВ).

Крім того, позивач вказує, що при здійсненні перевірки посадовими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було порушено приписи п. 1.7, п.п. 2.3.2 п. 2.3. та п.п. 2.3.4 п. 2.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., що в свою чергу призвело до відображення в акті перевірки необґрунтованих даних та суб’єктивних припущень про відсутність у позивача первинної документації, трудових ресурсів, економічного ефекту, наслідком чого є нікчемність правочину.

Таким чином, позивач вважає, що ним було повністю дотримано вимоги закону щодо віднесення до складу валових витрат, вартості будівельних матеріалів придбаних у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», які були використані позивачем у своїй подальшій господарській діяльності.

ТОВ «Будівельні технології» повністю розрахувалось грошовими коштами з постачальником будівельних матеріалів, отриманих у перевіряємий період, що підтверджується платіжними дорученнями № 460-465 від 20.06.2008 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зі скасування податкового повідомлення-рішення по донарахуванню зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач посилається на те, що ним було правомірно включено до податкового кредиту за липень 2008 року суму ПДВ у розмірі 229800,00 грн., яка підтверджена податковими накладними № 6413 від 20.06.2008 р., № 6399 від 04.06.2008 р., № 6403 від 10.06.2008 р., складеними платником ПДВ - ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» у зв’язку з придбанням ТОВ «Будівельні технології» за договором купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.2008 р. будівельних матеріалів, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності, а саме при виконанні підрядних робіт за договорами підряду № 181/1 від 31.10.2007 р. та № 139/08 від 24.07.2008 р., укладеними між ТОВ «Будівельні технології» та Промисловим об’єднанням «Укрпротез».

З огляду на наведене суд вважає позицію відповідача помилковою і такою, що не витікає із положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями). Згідно висновків акту перевірки № 2071/2305/32217915 від 15.04.2009 р. позиція ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про наявне завищення валових витрат та податкового кредиту ґрунтується на ненаданні до перевірки доказів реальності правочину з купівлі – продажу будівельних матеріалів (рідке керамічне теплоізоляційне покриття TSM–Ceramic), які були придбані за договором купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.2008 р., укладеним між ТОВ «Будівельні технології» та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль».

Суд не може погодитися з такими висновками, оскільки відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 02/06 від 02.06.08 р. Згідно видаткових накладних № 601 від 04.06.2008 р., № 603 від 10.06.2008 р., № 609 від 09.07.2008 р. ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» продала позивачу будівельні матеріали (рідке керамічне теплоізоляційне покриття TSM–Ceramic, суміш цементно-вопняна, шпаклівка фасадна, ґрунтовка акрилова будівельна, папір шліфувальний, піна монтажна), які були оплачені останнім у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення № 460-465 від 20.06.2008 р. Позивач звернувся до ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» з листом від 03.06.08 р., вих. № 3/06-01, у якому просив в рамках договору купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.08 р. здійснити відпуск та доставку будівельних матеріалів. ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» здійснила доставку проданих будівельних матеріалів на склад, який знаходиться у позивача в користуванні згідно договору суборенди складу № 05/05 від 05.05.2008 р. Таким чином, позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат у розмірі 1149000,00 грн., здійснених як компенсація вартості будівельних матеріалів.

Крім того, суд не може погодитися з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки та в запереченнях проти позову щодо недодержання позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 206, ст. 228 Цивільного кодексу України в момент укладання договору купівлі-продажу з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» та вчинення даного правочину без мети настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р. – законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним лише якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Матеріалами справи підтверджено реальність операцій з купівлі-продажу зазначених вище будівельних матеріалів та використання їх у власній господарській діяльності, що, зокрема, підтверджується відображенням їх у бухгалтерському та податковому обліку позивача, а також тим, що відповідно до Статуту та довідки АА № 114963 з ЄДРПОУ будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, інші спеціалізовані будівельні роботи є видами діяльності позивача за КВЕД. У рамках своєї діяльності позивачем було укладено договори підряду № 181/1 від 31.10.2007 року та № 139/08 від 24.07.2008 р. з Промисловим об’єднанням «Укрпротез» по виконанню робіт з реконструкції будівель та приміщень державних, в тому числі казенних протезно-ортопедичних підприємств з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Ця обставина знайшла своє відображення і в акті перевірки (стор. 5 акту), яким встановлено, що позивачем включено до складу валового доходу вартість робіт по договорам з Промисловим об’єднанням «Укрпротез». Згідно з довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами прийому виконаних підрядних робіт за червень – вересень 2008 року при виконанні даних робіт позивачем використовувались будівельні матеріали, придбані за договором купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.2008 р.

Також суд не приймає твердження відповідача про відсутність серед документів, на підставі яких проводилася перевірка, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, як підстави для визнання угоди нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час їх, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, сертифікати якості та відповідності не є первинними документами. А в розумінні ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-ІІІ претензії стосовно відсутності відповідних сертифікатів, які були використані позивачем при виконанні робіт за договорами підряду до нього може пред'явити лише Промислове об’єднання «Укрпротез» або спеціальні органи, яким у відповідності до законів України належить повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції. Крім того, згідно протоколів узгодження використовуваних матеріалів при виконанні робіт з реконструкції згідно договорів підряду ТОВ «Будівельні технології» надало Промисловому об’єднанню «Укрпротез» документи, які підтверджують якість матеріалів, використаних при виконанні робіт.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України та Міністерства транспорту та зв’язку України № 507/1059 від 03.11.2006 р. «Про скасування наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 р. № 228/253» було скасовано Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, згідно положень якої товарно-транспортна накладна була бланком суворої звітності, а наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені відповідні зміни в правила перевезення. Тому відсутність товарно-транспортної накладної жодним чином не підтверджує нікчемність правочину, а лише не дозволяє платнику податків - позивачу віднести транспортні витрати до складу валових витрат.

Матеріалами справи спростовуються і доводи відповідача стосовно відсутності у позивача трудових ресурсів. Згідно звіту з праці за січень-липень 2008 року ТОВ «Будівельні технології», середня кількість усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості дорівнює 88 осіб.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене суд не приймає, як такі, що не ґрунтуються на Конституції України, Законі України «Про державну податкову службу в Україні», Цивільному кодексі України, доводи відповідача про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Будівельні технології» та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» з посиланням на результати проведення планової виїзної перевірки.

В силу обов’язкового припису норми процесуального права, що унормований ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд, аналізуючи положення Закону України «Про податок на додану вартість» не погоджується з позицією відповідача щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпункт 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту за липень 2008 року суму податку на додану вартість у розмірі 229800,00 грн., яка підтверджена податковими накладними № 6413 від 20.06.2008 р., № 6399 від 04.06.2008 р., № 6403 від 10.06.2008 р., складеними ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» у зв’язку з придбанням ТОВ «Будівельні технології» за договором купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.2008 р. будівельних матеріалів, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності, а саме при виконанні підрядних робіт за договорами підряду № 181/1 від 31.10.2007 р. та № 139/08 від 24.07.2008 р., укладеними між ТОВ «Будівельні технології» та Промисловим об’єднанням «Укрпротез».

Податковий орган не спростував той факт, що податкові накладні, виписані на виконання умов договору та вимог чинного законодавства, відповідають вимогам п.п.7.2.1., п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Крім того, матеріали справи містять докази того, що ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» згідно свідоцтва № 29286183 від 04.06.2004 р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке на момент складання зазначених податкових накладних було дійсним, про що свідчить витяг від 23.04.2009 року з Електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України, було платником податку на додану вартість та мало право складати податкові накладні.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платника податків лише у разі наявності порушень податкового законодавства. З огляду на те, що відповідачем неправомірно було донараховано податкові зобов’язання позивачу з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, застосування до останнього штрафних санкцій є теж необґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте відповідачем нормативно не обґрунтовано та документально не доведено, що донараховані ним позивачу суми податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, а також застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідають податковому законодавству, тому прийняті ним податкові повідомлення-рішення про донарахування податків і застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2009 р. №№ 0001392305/0, 0001402305/0 визнаються судом неправомірними відповідно до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001392305/0 від 30.04.2009 року та № 0001402305/0 від 30.04.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» (код ЄДРПОУ 32217915) 3,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 19.10.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.