Постанова № 6831080, 20.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20.10.2009 р. № 2а- 40176/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

позивача: Малахова Н.В.

відповідача: Поярко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Укрфарма» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Укрфарма» (далі ТОВ «ФК Укрфарма»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі ДПІ у Московському районі), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2226092,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000887302/0 від 07.07.2009р. з податку на прибуток підприємств в розмірі 8054535,00грн.

У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, у звязку з отриманням листа від ДПІ у Московському районі м. Харкова, та просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 222692,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009р. по податку з прибутку підприємств в розмірі 8504590,80грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ФК Укрфарма» №4011/23/35348738 від 24.06.2009р., висновки якого не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Позивач вважає, що порушень п. 5.1 ст.5. п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначених в акті перевірки з його боку не було.

На думку позивача, вимоги п. 1.7 статті 1, п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, який було задекларовано на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Харків Еліт-Фарм» на загальну суму 1484061,00 грн. Вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підставою для зарахування позивачем до валових витрат сум у розмірі 18002247,00 грн. по взаєморозрахункам з ТОВ «Харків Еліт-Фарм». На підставі чого, порушень з боку ТОВ «Укрфарма» по нарахуванню податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств не вбачається.

Відповідач, ДПІ у Московському районі, проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість. У запереченнях на позов зазначив, що відповідач провів планову перевірку ТОВ «Укрфарма», за результатами якої було складено акт №4011/23/35348738 від 24.06.2009р. Відповідно до висновків акту перевірки позивачем були порушені вимоги п. 5.1 ст.5. п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні валових витрат підприємства, що призвело до їх завищення на суму 18002247,00 грн. та порушені вимоги п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1484061,00 грн.

При розгляді матеріалів справи судом було встановлено, що з 29.05.09р. по 19.06.09р. працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ФК Укрфарма» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.08.07р. по 31.12.08р.

За результатами перевірки був складений акт №4011/23/35348738 від 24.06.2009р., згідно з висновками якого встановлені порушення з боку платника податку п. 5.1 ст.5. п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334\94-ВР від 28.12.1994р., що призвело до заниження податку на прибуток за 2008р. на 4500562,00 грн. та п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168\97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1484061,00 грн.

03.07.2009р. ТОВ „ФК Укрфарма" надало до ДПІ у Московському районі м. Харкова заперечення до акту перевірки. Листом №13945/10/23-203 від 08.07.2009р. відповідач повідомив підприємство, що висновок акту перевірки №4011/23/35348738 залишається без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2226092,00грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009р. з податку на прибуток підприємств в розмірі 8054535,00грн. В подальшому податковою інспекцією були внесені зміни до зазначеного повідомлення-рішення та збільшена сума штрафних санкцій, в результаті чого загальна сума податку на прибуток підприємств склала 8504590,80грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Харків Еліт-Фарм» на суму 1484061,00 грн. Податкові накладні були складені та видані ТОВ «Укрфарма» на підставі договорів постачання від 15.02.2008р. за №52/08, та №30/08 від 19.02.2008р., видаткових накладних та акту заліку зустрічних вимог.

Відповідно до п.п7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковими органами.

ТОВ «Харків Еліт-Фарм» було зареєстроване платником ПДВ, про що видане свідоцтво №100025005 Харківською обєднаною ДПІ.

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкові накладні, складені ТОВ «Харків Еліт-Фарм» на адресу позивача відповідають вимогам чинного законодавства, суми податку на додану вартість вказані у податкових накладних ТОВ «Укрфарма» правомірно віднесло до складу податкового кредиту.

Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Харків Еліт-Фарм» ОСОБА_1 з приводу того, що він не здійснював державну реєстрацію підприємства, не має відношення до його фінансово-господарської діяльності та не підписував жодних документів від імені ТОВ «Харків Еліт-Фарм», не можуть бути прийняті судом як підстава для визнання неправомірним включення сум, визначених у податкових накладних до податкового кредиту позивача, з огляду на таке.

Відповідно ч.1, ч.2, ч.4, ч.5 ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Статут затверджується власником майна (засновником)суб'єкта господарювання .

Частиною 1 статті 58 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та дія якого поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців ( ст.2, ст. 3).

ТОВ «Харків Еліт-Фарм» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 16.02.2006р., код ЄДРПОУ 34056357, юридична адреса: 62404, Харківська область, Харківський район, с. Перемога, вул. Першотравнева, буд. 2, про що було зроблено запис про державну реєстрацію за № 001447 та видане свідоцтво про державну реєстрацію №558609.

Таким чином, відповідне рішення ОСОБА_1 про здійснення підприємницької діяльності відображене у Статуті підприємства та засвідчено його ж підписом в присутності нотаріуса, як то передбачено положеннями ч.5 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Державним реєстратором в межах наданих повноважень були перевірені документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються державному реєстратору, в тому числі статут підприємства, справжність підпису засновника засвідчена нотаріусом, та підстав для залишення їх без розгляду чи відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи відповідно положень ст.ст. 24, 25 цього Закону у Державного реєстратора не було.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з п.4 ст. 91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Тобто якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим.

Відповідач не спростував доводи позивача, з приводу того, що запис про відсутність ТОВ «Харків Еліт-Фарм» за юридичною адресою, була внесена в Єдиний державний реєстр у 2009 році, тобто вже після того, як між ТОВ «Укрфарма» та ТОВ «Харків Еліт-Фарм» взаємовідносини були припинені.

ТОВ «Харків Еліт-Фарм», як платник податків, було взято на облік у Харківській об'єднаній ДПІ та 27.02.07р. отримано свідоцтво за № 100025005 про реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 340563520233, відкриті рахунки в установі банку. Також підприємство 09.08.2006 року отримало в Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення ліцензію на здійснення оптової торгівлі лікарськими засобами за №154300, терміном дії по 09.08.2011р.

Підприємство подавало податкову звітність до податкової інспекції, яка приймалася Харківською ОДПІ.

Пояснення ОСОБА_1 суд розцінює, як його бажання уникнути відповідальності.

Також відповідачем не спростовано доводів позивача з приводу наявності довіреностей від імені ОСОБА_1 на здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства від його імені.

Судом встановлене, що згідно з протоколом обшуку на ТОВ «Укарфарма» 10.06.2009г. працівниками ДПА у Харківській області були вилучені дві генеральні довіреності від імені ОСОБА_1

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно ст.244 Цивільного Кодексу України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 Цивільного Кодексу України передбачає, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Таким чином, для здійснення господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Харків Еліт-Фарм» необхідності в присутності самого ОСОБА_1 не було.

Крім того, зазначаючи, що підписи на договорах постачання, на податкових накладних, видаткових накладних та акті взаємозаліку зустрічних однорідних вимог були вчинені не ОСОБА_1, а іншою не встановленою особою, відповідач не встановив якою саме особою були підписані зазначені документи, чим дозволяє здійснити припущення, щодо можливості вчинення підпису однією з осіб, на які були виписані довіреності ОСОБА_1

Суд вказує, що відсутність директора підприємства, та встановлення факту вчинення підписів на договорах, податкових накладних, видаткових накладних, акті взаємозаліку зустрічних вимог іншою особою, саме по собі не тягне за собою недійсність або нікчемність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, враховуючи реєстрацію підприємства платником податку на додану вартість та підтвердженого факту товарності укладених угод та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями документів.

Суд вважає, що посилання відповідача на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Харків Еліт-Фарм» не може бути належним доказом по справі, оскільки докази порушення зазначеної кримінальної справи відповідачем не були надані суду. Згідно вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невиною в скоєнні злочину, пока його вина не будє встановлена судом. Відповідно до вимог 69-72 КАС України відповідачем не надано суду належних доказів по справі, а саме вироку суду по вказаній кримінальній справі, яким визнана вина певних осіб в скоєнні злочину.

Помилковим є думка відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на ненадання звітності ТОВ «Харків Еліт-Фарм», яка є поставщиком товару для позивача.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. У даному випадку така відповідальність покладена на ТОВ «Харків Еліт-Фарм», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами фірми. Закон України «Про податок на додану вартість» не має відповідних норм, які б зобовязували покупця слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку продавця товарів.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, саме по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Як, наведено у висновках акту перевірки податкової інспекції від 09.02.2009р. №801/23-05/30654386, з боку позивача мали місце також порушення вимог п.5.1., п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат були віднесені суми витрат по придбанню маркетингових та юридичних послуг, які не повязані з веденням господарської діяльності ТОВ «Укрфарма».

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, для включення сум до витрат, достатній лише звязок придбаних послуг з господарської діяльністю підприємця та наявність відповідних розрахункових документів, підтверджуючих сплату сум.

Як вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів договорів, податкових накладних, видаткових накладних, акту заліку зустрічних вимог, ТОВ «Укрфарма» отримала від ТОВ «Харків Еліт-Фарм» товарно-матеріальні цінності (лікарські засоби, засоби гігієни, косметичні виробі та інше) на суму 17047771,00 грн.

У подальшому придбані товари були продані іншим покупцям за допомогою фізичних осіб-підприємців, з якими були укладені договори про надання маркетингових послуг.

Так, ТОВ «Укрфарма» був укладений договір з ФОП ОСОБА_2. №01\08-юр від 03.01.08р. про надання юридичних послуг, а також договори про надання маркетингових послуг з: ФОП ОСОБА_2. №02\08-М від 03.01.2008р., ФОП ОСОБА_3. №05\07-М від 14.07.2008р., ФОП ОСОБА_4. №01 від 28.07.08р., ФОП ОСОБА_5. №01\08-М від 13.08.2008р., ФОП ОСОБА_6. №01\08-М від 13.08.2008р.

Згідно укладених договорів фізичні особи-підприємці зобовязуються провести маркетингове дослідження конюнктури ринку фармацевтичних препаратів та вивчити громадську думку по даному направленню, згідно технічних завдань до договорів, виконавці повинні провести опитування покупців аптек, проаналізувати цінову політику замовника в порівнянні з цінами конкурентів, пошук покупців та здійснення реалізації препаратів та інше. Виконані роботи були прийняти ТОВ «ФК Укрфарма» згідно актів виконаних робіт. Так в актах містяться відомості про проведені роботи та робиться посилання на надання інформації в табличному вигляді, також у кожному акті виконаних робіт є перелік договорів на реалізацію товарів, які були укладені певною фізичною особою-підприємцем з покупцями з зазначенням найменування покупця та суми угоди, так була проведена реалізація препаратів медичного призначення ТОВ «Галафарм» на суму 38760,80 грн., ТОВ «Астрафарм» на суму 199974,32 грн., ТОВ «Ветсинтез» на суму 399000,0 грн., ТОВ «Астрафарм» на суму 2808168,0 грн. та інше. Додатково до актів виконаних робіт були складені дилерські звіти з розшифровкою проведених опитувань в аптеках, укладених договорів купівлі-продажу та зазначенням кількості, ціни та найменування реалізованих товарів. Всі послуги фізичних осіб-підприємців були оплачені по безготівковому рахунку, що відображено у акті перевірки (л. 12, 13).

Надання юридичних послуг безпосередньо повязане з процесом підготовки, організації та ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Факт надання юридичних послуг підтверджено актом виконаних робіт, який містить всі необхідні реквізити первинного документа, зазначені в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що згідно з ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Наявні в матеріалах справи документи, а саме договори поставки, витратні накладні, податкові накладні свідчать про те, що придбані у ТОВ «Харків Еліт-Фарм» ТМЦ були продані наступним покупцям, а саме: ТОВ «ФК ФармКонтракт», ТОВ «ФРА-М»; ТОВ «Ваша апетка», ТОВ «Аптека №20» та іншім, за допомогою послуг фізичних осіб-підприємців, з якими позивач уклав договори про надання маркетингових послуг.

Доказів того, що придбані товари від ТОВ «Харків Еліт-Фарм», а також послуги фізичних осіб-підприємців не були використані в господарської діяльності ТОВ «Укрфарма», відповідачем не надано.

Таким чином, документально підтверджено використання ТОВ «Укрфарма» у своїй господарській діяльності всіх робіт виконаних фізичними особами-підприємцями та наступна реалізація придбаних товарів у ТОВ «Харків Еліт-Фарм».

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат є період протягом якого відбувається будь-яка з подій, або списання коштів на оплату товарів, або дата оподаткування товарів.

Первинні бухгалтерські документи, які дають право на віднесення сум до складу валових витрат були надані перевіряючим в повному обсязі та відображені в акті перевірки. Це акт заліку зустрічних однорідних вимог, згідно якого взаємна заборгованість між підприємствами в частині поставленного товару на ТОВ «ФК Укрфарма» була відсутня по причині зустрічної поставки товару на адресу ТОВ «Харків Еліт-Фарм» та відомості податкових декларацій, які свідчать про оподаткування товару на складах. Також в акті перевірки відображені платіжні документи по сплаті за послуги фізичних осіб-підприємців.

Відповідач посилається на те, що первинні документи, отримані від ТОВ «Харків Еліт-Фарм», на порушення приписів «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та п. 18 Наказу ДПА України від 30.05.97р. за №165 не спричиняють реального настання правових наслідків та не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не навів відповідну норму права, яка передбачає право податкових органів визнавати первинні (бухгалтерські) документи підприємства нікчемними, такими що не спричиняють реального настання правових наслідків та не гідними для подальшого податкового обліку.

Також не надано інших належних доказів, які свідчать про неправомірність включення до складу валових витрат витрат, по придбанню товарів у ТОВ «Харків Еліт-Фарм» та сплатою послуг фізичних осіб- підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Дослідивши договори між ТОВ «Укрфарма» та ТОВ «Харків Еліт-Фарм», ФОП ОСОБА_2., ФОП ОСОБА_3., ФОП ОСОБА_4., ФОП ОСОБА_5., ФОП ОСОБА_6. суд вважає, що договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. На час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін. Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає чинному законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер субєктивних припущень.

За таких умов, факти порушень, зазначених у акті перевірки №4011/23/35348738 від 24.06.2009р. суд вважає недоведеним.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2226092,00грн. та податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8504590,80грн.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Укрфарма» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішеня задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2226 092,00грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009р. з податку з прибутку підприємств в розмірі 8504 590,80грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 23.10.2009р.

Суддя П'янова Я.В.