Ухвала суду № 68310600, 16.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16.08.2017 Справа № 904/7903/17Суддя Петренко І.В. , розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАК"

про стягнення безпідставно перерахованих коштів

ВСТАНОВИВ:

Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 65 Господарського процесуального кодексу України визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.

Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.

Позовна заява за вих.№б/н від 02.08.2017 разом з доданими до неї документами підлягає поверненню без розгляду на підставі наступного:

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують зокрема сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 становить 1600,00 гривень.

Так, у відповідності до статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру необхідно сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна заявленого позивачем позову складає 11139,36грн. Отже, судовий збір необхідно сплатити у розмірі 1600,00грн.

Стаття 5 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік випадків, передбачених законодавством та осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Між тим, зокрема позивача до переліку вказаного у статті 5 цього Закону не віднесено, а тому позивач зобов'язаний здійснювати сплату судового збору на загальних підставах.

До позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Позивач звернувся до суду з клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано наступним.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2015 у справі №925/1333/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр" визнано банкрутом та відрито ліквідаційну процедуру.

В ході проведення ліквідаційної процедури рухомого та/або нерухомого майна не було виявлено. Наявна лише дебіторська заборгованість, яка залишається нестягнутою.

Залишок грошових коштів на рахунках позивача становить 0,00грн.

Отже, вказані обставини підтверджують незадовільний майновий стан позивача.

Прохання позивача звільнити його від сплати судового збору суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 04.12.2012 року у справі №5/5005/7237/2012, оцінка судом виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Суд зазначив, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю правовою природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільним судам у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду враховуючи майновий стан сторони своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

За статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку.

Пунктом 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

В якості доказу направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, додано фіскальний чек від 09.08.2017 та опис вкладення від 09.08.2017, які підтверджуються факт відправлення відповідачу позовної заяви від 11.07.2017, в той час як суду надано позовну заяву від 02.08.2017.

Отже, надані позивачем в якості доказів направлення фіскальний чек від 09.08.2017 та опис вкладення від 09.08.2017 належними доказами направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів не визнаються.

Суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 Господарського процесуального кодексу України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження по справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати ст. 6 Конвенції.

Також суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у Постанові від 04.12.2012 року по справі №5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток: позовна заява від 02.08.2017 з додатками.

Суддя І.В. Петренко