Ухвала суду № 68310110, 15.08.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Перекупка І.Г.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"15" серпня 2017 р. Справа № 295/13253/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Житомирі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "03" травня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову винагороду ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 03.05.2017 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання у зв`язку із встановленням ОСОБА_3 інвалідності 2 групи, з 24.05.2016р. внаслідок поранення (контузія) та захворювань пов'язаних з виконанням мною обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 р. №72. Зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо нарахування та виплатити ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення (контузія) та захворювань пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 24.05.2016 р.. Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови суду протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом порушено норми ст.24 КАС України. Вважає, що суд належним чином не дослідив та не надав оцінки обставинам справи та й взагалі формально вирішив дану справу ухваливши рішення, яке ґрунтується на припущеннях.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах з 02.10.1980 р. по 17.12.1982 р.. В період з 22.12.1980 р. по 17.12.1982 р. проходив службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях.

Житомирською Обласною МСЕК №2 від 20.05.2011 р. йому встановлено третю групу інвалідності з 13.05.2011 року, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Житомирською Обласною МСЕК №2 від 17.06.2016 р. йому встановлено 2-у групу інвалідності з 24.05.2016 р., що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Таким чином, позивач вважає, що він, як інвалід 2-ї групи з 24.05.2016 р. набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності.

30.06.2016 р. позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи з 24.05.2016 р., звідти документи направлено до МОУ, проте рішенням комісії МОУ від 19.08.2016 р. документи повернуті на доопрацювання з посиланням на те, що в поданих позивачем документах відсутні підтвердження настання інвалідності згідно підпункту 4 пункту 2 Порядку № 499, протягом 3-х місяців після звільнення з військової служб з посиланням на встановлення інвалідності 3-ї групи з 19.04.2011 р.

Суд першої інстанції перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу зазначеної відповіді, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дійшов висновків, що відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу грошової допомоги, що оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 19.08.2016 р. №72.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини 1 ст. 3 ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.

Згідно з п.4 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується зокрема у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок ), яка набрала чинності 24.01.2014р. передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п.п.1 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Надаючи офіційне тлумачення положень ст.58 Конституції України Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999р. у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 24.05.2016р., незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.

При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 р. № 21-446а14 та від 21.04.2015 р. № 21-135а15.

Крім того в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 р. по справі №21-563а14 проаналізувавши положення редакцій статті 16 Закону №2011-XII суд застосував саме те (нове) законодавство, яке було чинним на час встановлення особі вищої групи інвалідності дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

У відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судом встановлено, що позивач вперше отримав 3 групу інвалідності з 13.05.2011р. (грошову допомогу по 3-й групі інвалідності позивач не отримував,) другу групу інвалідності позивач отримав 24.05.2016р., яка настала внаслідок поранення, контузії та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 30.06.2016 року - у визначений Законом трирічний термін позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме 2-ї групи інвалідності з 24.05.2016 р. у відповідності до Порядку №975, яким врегульовано право позивача на отримання названої допомоги, при цьому Житомирський обласний військовий комісаріат вчасно надав до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до п.13 Порядку №975, але Міністерство оборони України прийняло протиправне рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ч.4 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач в позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому КАС України.

Крім того за загальним правилом, встановленим ст.23 КАС України, усі адміністративні справи у суді першої інстанції розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Винятки з цього правила встановлені у ч.1 ст.24 КАС України, а саме: адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Наведені норми законодавства вказують на те, що колегіальний розгляд справи у разі участі у справі центрального органу виконавчої влади можливий лише в окружних судах. У разі розгляду таких справ місцевими судами їх обов'язковий колегіальний розгляд не вимагається.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "03" травня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10031

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України пр-т Повітрофлотський,6,м.Київ,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул.С.Параджанова,4,м.Житомир,10001

5 - центральний територіальний юридичний відділ МОУ, вул.Замостянська,23,м.Вінниця, 21001

6 - представнику позивача ОСОБА_4, АДРЕСА_2, ,