Ухвала суду № 68309820, 15.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2307/16

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

15 серпня 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Потапчука В.О.судді -Семенюка Г.В.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом Центрального районного центру зайнятості до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2016 року Центральний районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення заборгованості в сумі 2 790, 19 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 08592253) на користь Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва кошти в сумі 2 790, 19 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Центральний районний центр зайнятості надіслав на адресу УМВС України в Миколаївській області претензію №07-3847 від 09 вересня 2016 року про зобов'язання сплатити заборгованість в сумі 2 790, 19 гривень, що виникла в зв'язку з поновленням ОСОБА_4 на роботі, яка отримувала допомогу по безробіттю.

06 листопада 2015 року згідно з наказом №321 о/с ОСОБА_4 звільнено з посади старшого інженера сектору мереж зв'язку аналізу та статистики відділу зв'язку.

12 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Центрального районного центру зайнятості, була зареєстрована як шукаюча роботу та з 12 листопада 2015 року почала отримувати допомогу по безробіттю.

Разом з тим, не погоджуючись з наказом про звільнення, ОСОБА_4 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року по справі №814/4326/15 ОСОБА_4 поновлено на посаді та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наказом УМВС України в Миколаївській області від 11 травня 2016 року №8 о/с скасовано наказ №321 о/с від 06 листопада 2015 року та поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого інженера сектору мереж зв'язку аналізу та статистики відділу зв'язку.

Разом з тим, згідно розрахункової довідки ОСОБА_4 за період з 12 листопада 2015 року по 10 травня 2016 року виплачено допомогу по безробіттю в сумі 2 790, 19 гривень.

Вирішуючи справу та задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати Центральному районному центру зайнятості суму виплаченої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю в розмірі 2 790, 19 гривень, оскільки вона була отримана внаслідок незаконного звільнення, що було встановлено судовим рішенням.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із пунктами 1, 5, 8, 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом №321 о/с від 06 листопада 2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади старшого інженера сектору мереж зв'язку аналізу та статистики відділу зв'язку, який постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року скасовано, у зв'язку з чим наказом УМВС України в Миколаївській області від 11 травня 2016 року №8 о/с ОСОБА_4 поновлено на посаді старшого інженера сектору мереж зв'язку аналізу та статистики відділу зв'язку.

При цьому, в якості підстави для припинення виплати ОСОБА_4 допомоги по безробіттю було поновлення її на роботі за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Фонд серед іншого має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2014 року №90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» установлено, що до внесення змін до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до положень ч.3 ст. 6, п.5 ч.2 ст. 17, п.5 ч.4 ст. 50 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що дана справа належить до розгляду у порядку адміністративного судочинства, а тому доводи апелянта про закриття провадження є безпідставними та спростовуються правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 січня 2016 року у справі №2а-4618/12/1370 (ЄДРСР №55799810).

Таким чином, враховуючи, що Центральним районним центром зайнятості було виплачено ОСОБА_4 допомогу по безробіттю в розмірі 2 790, 19 грн., зазначена сума підлягає відшкодуванню роботодавцем, яким в даному випадку є Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Разом з цим, зважаючи на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст. 94 КАС України, вимоги щодо стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги є такими, що не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 серпня 2017 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: Г.В. Семенюк