Постанова № 6830966, 13.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

                                                                                                    № 2-а- 40776/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2009 р.                                                                                                     м. Харків                                                                                

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді –Перцової Т.С.

при секретарі –Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Оковитої А.Є.,

відповідача –Тамошюнаса А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП „Харківські будматеріали” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АТП „Харківські будматеріали” (надалі - ТОВ “АТП «Харківські будматеріали”) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2009р. № 0000382330/0, від 19.03.2009р. № 0000382330/1, від 12.05.2009р. №0000382330/2 та від 22.07.2009р. № 0000382330/3 про визначення ТОВ “АТП «Харківські будматеріали” податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 50104,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 38542,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –11562,00 грн.; податкові повідомлення-рішення від 03.03.2009р. №0000392330/0, від 19.03.2009р. № 0000392330/1, від 12.05.2009р. № 0000392330/2 та від 22.07.2009р. №0000392330/3 про визначення ТОВ “АТП «Харківські будматеріали” суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 46249,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 30833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –15416 грн.; рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова за результатами розгляду первинної скарги №4646/10/25-010 від 19.03.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з посиланням в обґрунтування правомірності своєї позиції на норми ст.19 Конституції України, ст.ст.69, 70, 71, 104-107 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 року, ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.2994 року. Вважає, що висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати оскаржувані рішення відповідача як незаконні та необґрунтовані.

Представник відповідача - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова у своїх запереченнях на адміністративний позов та усних поясненнях, наданих в ході судового розгляду справи, із заявленими позовними вимогами з вказівкою на ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України не погодився, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень послався на результати перевірки ПП „Вівальді” – контрагента ТОВ “АТП «Харківські будматеріали”, згідно яких угоди – укладені та такі, що виконувались протягом періоду, який був перевірений, між ПП «Вівальді» та ТОВ АТП «Харківські будматеріали” є нікчемними, та на висновок експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 06.12.2008р.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 704 /233/33815228 від 17.02.2009 року (надалі –акту № 704/233/33815228) про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» (код ЄДРПОУ 33815228) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вівальді” (код ЄДРПОУ 32871564) за період з 01.10.2007р. по 30.06.2008р.

За висновками вказаного акту перевірки при здійсненні господарської діяльності позивач порушив: ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» з постачальником товару ПП «Вівальді»; п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі –Закону № 283) в результаті чого занижено податок на прибуток у І півріччі 2008 року в розмірі 38542,00 грн.; пп. 7.4.1., пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі –Закону № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2008 року у сумі 30833,33 грн.

З висновками податкового органу ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» не погодилось та надало до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова свої заперечення.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на заперечення ТОВ «АТП «Харківські будматеріали»надала відповідь про залишення висновків акту перевірки без змін та винесла податкові повідомлення - рішення № 0000382330/0 та № 0000392330/0 від 03.03.2009 р. про визначення ТОВ “АТП «Харківські будматеріали” суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 50104,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 38542,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –11562,00 грн., по податку на додану вартість на загальну суму 46249,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 30833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –15416 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» 12.03.2009 року подало на них до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова первинну скаргу (б/н від 12.03.2009 р., вх. ДПІ № 5781/10/с від 12.03.2009 р.).

Рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги (№4646/10/25-010 від 19.03.2009 року) ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» було відмовлено у задоволенні первинної скарги та залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення–рішення. Після чого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.03.2009 р. за №№ 0000382330/1, № 0000392330/1 на такі ж самі суми податкових зобов’язань, що із дріб`ю 0.

Рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги (№4646/10/25-010 від 19.03.2009 року) ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» оскаржило до ДПА у Харківській області шляхом подання повторної скарги.

За наслідками розгляду повторної скарги рішенням №1919/10/25-203 від 06.05.2009 року ДПА у Харківській області відмовила ТОВ АТП «Харківські будматеріали» у задоволенні повторної скарги та залишила в силі податкові повідомлення-рішення № 0000382330/0 та № 0000392330/0 від 03.03.2009 р. та податкові повідомлення-рішення № 0000382330/1 та № 0000392330/1 від 19.03.2009 р.

12.05.2009 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова винесла і направила ТОВ АТП «Харківські будматеріали» податкові повідомлення-рішення № 0000382330/2 та № 0000392330/2.

15.05.2009 року ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» звернулось до ДПА України з повторною скаргою.

ДПА України своїм рішенням № 6847/6/250115 від 16.07.2009 року залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 03.03.2009 року № 0000382330/0 та № 0000392330/0, від 19.03.2009 р. № 0000382330/1 та № 0000392330/1 та рішення ДПА у Харківській області від 06.05.2009 року № 1919/10/25-203, прийняте за результатами розгляду повторної скарги, а скаргу ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» - без задоволення. Після чого ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.07.2009р. за № № 0000382330/3, № 0000392330/3 на такі ж саме суми податкових зобов’язань, що із дріб’ю 0, 1 та 2.

Позивач заперечує проти вищенаведених висновків по акту та вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000382330/0 та №0000392330/0 від 03.03.2009р., від 19.03.2009р. № 0000382330/1 та № 0000392330/1, від 12.05.2009р. №0000382330/2 та № 0000392330/2 та від 22.07.2009р. № 0000382330/3 та №0000392330/3, рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова за результатами розгляду первинної скарги №4646/10/25-010 від 19.03.2009 року підприємство вважає такими, що суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок укладених між позивачем та його контрагентом - ПП „Вівальді” правочинів по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт та відображення в подальшому ТОВ „АТП „Харківські будівельні матеріали” за цими правочинами сум податкового зобов’язання та податкового кредиту в своєму податковому обліку.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „АТП «Харківські будматеріали” мало господарські взаємовідносини з ПП „Вівальді”. Так, відповідно до договору від 01.04.2008 року ПП „Вівальді” виконало для ТОВ «АТП «Харківські будматеріали»вантажно-розвантажувальні роботи на загальну суму 185000 грн., у тому числі ПДВ –30833,33 грн. На вказані роботи підприємство отримало акт виконаних робіт від 30.06.2008р. та податкову накладну №80 від 30.06.2008р., про що зазначено у акті перевірки. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкової накладної з боку перевіряючих у акті перевірки не зазначено. Розрахунки між ПП „Вівальді” та ТОВ ”АТП „Харківські будматеріали” проведено на повну суму виконаних робіт в безготівковій формі, перелік платіжних доручень наведено у акті перевірки на стор.6.

Суд зазначає, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, посилаючись на ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, стверджує, що правочини, укладені між ТОВ «АТП «Харківські будматеріали” та ПП „Вівальді”, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. З огляду на це, з вказівкою на п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” дані, відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2008р. в частині валових витрат на суму 154166.67 грн. визнає не дійсними та робить висновок про заниження ТОВ ”АТП „Харківські будматеріали” податку на прибуток у 1 пів.2008р. у розмірі 38542 грн. та по податку на додану вартість” у сумі 30833,33 грн.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Відповідач у акті перевірки, визначаючи позивачу податкове зобов’язання по податку на прибуток, посилається на порушення ТОВ ”АТП „Харківські будматеріали” п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств ( далі - Закон №283). Проте, конкретну підставу для такого припису не вказує. Перевіряючі вважають, що товари, придбані за угодами з ПП „Вівальді”, не використані ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» у власній господарській діяльності. Судом встановлено, що така думка суперечить первинним документам, наданим позивачем.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості навантажувально-розвантажувальних робіт та послуг по експедируванню будівельних матеріалів з використанням техніки в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором від 01.04.2008р. №03/04-8 ТОВ „АТП „Харківські будматеріали” отримало від ПП „Вівальді” навантажувально-розвантажувальні роботи та послуги з експедирування будівельних матеріалів з використанням техніки в даних пунктах роботи. ПП „Вівальді” повністю і в строк виконало свої зобов’язання за договором; претензії до якості виконаних робіт були відсутні. По завершенню робіт згідно договору був укладений та підписаний акт приймання виконаних робіт № 000000У-01 від 30.06.2008р. та позивачем виписана податкова накладна за № 80 від 30.06.2008р. (податок на додану вартість склав 30833,33 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку в повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Акт виконаних робіт, податкова накладна, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з ремонтних робіт, повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат, саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи те, що спірний правочин, вчинений між позивачем та ПП «Вівальді» мав реальний характер, що знайшло своє відображення в даних податкового та бухгалтерського обліку позивача, твердження відповідача про те, що правочини по отриманню послуг не були спрямовані на настання правових наслідків, є хибними та такими, що ґрунтуються на довільному застосуванні норм права.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає про правомірність включення позивачем до складу валових витрат навантажувально-розвантажувальних робіт та послуг з експедирування будівельних матеріалів з використанням техніки у розмірі 38542 грн. (154166,67 грн.Х25%).

Внаслідок чого посилання відповідача на порушення ТОВ „АТП „Харківські будматеріали” положень пп.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток у 1 пів. 2008р. у загальній сумі 38542 грн. суд вважає безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування суми по податку на прибуток у розмірі 38542,00 грн. та винесення податкових повідомлень-рішень від 03.03.2009р. № 0000382330/0, від 19.03.2009р. № 0000382330/1, від 12.05.2009р. №0000382330/2 та від 22.07.2009р. № 0000382330/3 про визначення ТОВ “АТП «Харківські будматеріали” податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 50104,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 38542,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –11562,00 грн.

Щодо висновків акту перевірки про встановлення порушення ТОВ „АТП „Харківські будматеріали” п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” - заниження ТОВ ”АТП „Харківські будматеріали” по податку на додану вартість” у сумі 30833,33 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вказаний висновок ДПІ було зроблено виходячи з того, що в порушення ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України правочини, укладені між ТОВ „АТП „Харківські будматеріали” та ПП „Вівальді”, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. В акті перевірки вказано, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова листом від 24.11.2008р. повідомила про відсутність у ПП „Вівальді” необхідних умов для здійснення основного виду діяльності, а угоди, які укладені та такі, що виконувались протягом періоду, що перевірявся, ПП „Вівальді” з покупцями останнього товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. В зв’язку з проведенням операцій з ПП „Вівальді” та неможливістю підтвердження їх використання в господарській діяльності, дані, відображені ТОВ „АТП „Харківські будматеріали” у декларації з податку на додану вартість за червень 2008р. щодо обсягів придбання товару та податкового кредиту відповідач визнає не дійсними на суму 30833,33 грн.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова помилковим і зазначає наступне.

Судом з’ясовано, що на виконання спірного договору від 01.04.2008 року ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» від ПП „Вівальді”, яке, як і позивач, є платником податку на додану вартість, було отримано відповідні послуги по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.06.2008р., який був підписаний обома сторонами. Також, ТОВ ”АТП „Харківські будматеріали” від ПП „Вівальді” було отримано податкову накладну №80 від 30.06.2008р., на загальну суму 185000 грн., у тому числі ПДВ –30833,33 грн., про що зазначено у акті перевірки. Розрахунки між ПП „Вівальді” та позивачем проведено на повну суму виконаних робіт в безготівковій формі.

Після чого ТОВ ”АТП „Харківські будматеріали” включило до складу податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару (надання послуг), а саме: за червень 2008 року –30833,33 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як випливає зі змісту пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Судом встановлено, що на дату укладання угоди з ПП „Вівальді” підприємство було за даними реєстру ДПА України зареєстровано як платник ПДВ.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону №168, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку перевіряючих у акті перевірки не зазначено.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054"Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (надалі- Порядку №166) до податкових декларацій за червень 2008 року було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит» у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів.

Таким чином, суд відзначає, що ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону України №168.

При цьому слід зауважити, що наявність висновку почеркознавчої експертизи від 06.12.2008р. (дата складання акта –17.02.2009р.) не є доказом недійсності податкових накладних.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (далі порядок №327), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. Крім того, у рішенні про результати розгляду первинної скарги зроблено посилання на документи, зі змістом яких підприємство не ознайомлене, а саме: висновок судово-почеркознавчої експертизи. Суд зазначає, що відсутнє посилання на законодавчу норму, яка дає право податковому органу за наявності зазначених документів робити висновки про безпідставне віднесення сум до складу валових витрат та до складу податкового кредиту платником податків за умови відсутності з боку платника податків порушення податкового законодавства.

Тобто, у порушення норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень, наданих органам державної податкової служби статтею 10-11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04.12.1990 року, в акті перевірки визначено нікчемними правочини, вчинені ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» з ПП „Вівальді”. При цьому, у акті перевірки та у рішенні за результатами розгляду первинної скарги наведено ряд законодавчих норм без прив‘язки до фактичних обставин матеріалів перевірки, внаслідок чого невідомо, у чому ж полягає порушення позивачем цих норм. Зокрема, у рішенні не вказано, якими діями підприємство порушило п.п.7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Крім того, у вказаних документах процитовано ряд норм Цивільного Кодексу України стосовно нікчемності правочину. Проте, відповідачем не вказано, яким же саме чином підприємство порушило наведені норми.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку без урахування наступного.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину. Такими доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 ГКУ. При цьому, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування - Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ПП «Вівальді» вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії Товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину –відсутні.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

При цьому, суд зазначає, що перевіряючі на свій розсуд визначили у акті перевірки, що «сторони цих правочинів прагнули уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі». Доказом такого «прагнення» з боку підприємства, як зазначено у акті, є те, що ТОВ «АТП «Харківські будматеріали» отримало податкову накладну та включило визначену в ній суму до складу податкового кредиту. Суд вказує на те, що вищезазначені висновки зроблені за відсутності належних та допустимих доказів. Тобто, лише на підставі висновку про відсутність у ПП „Вівальді” необхідних умов для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, ст.216 ЦКУ вказує, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред‘явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Якщо сторони угоди вважають угоду дійсною, а нікчемною угоду вважає тільки третя особа, то така особа може лише вимагати застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відповідно до п.5 ст.216 ЦКУ, а не застосовувати такі наслідки самостійно.

Приписами ст.19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування», за будь-якими із сторін правочину не передбачено обов'язок (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, то ж притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Таким чином, позивач мав усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ПП „Вівальді” за червень 2008 року, а викладені у акті перевірки висновки є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні фахівцями та посадовими особами органу державної податкової служби норм чинного законодавства та не можуть вважатися підставою для донарахування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення ТОВ „АТП „Харківські будматеріали” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень –рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ „АТП „Харківські будматеріали” суми податкового зобов’язання по ПДВ у загальному розмірі 46249,00 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова 03.03.2009р. №0000392330/0, від 19.03.2009р. № 0000392330/1, від 12.05.2009р. № 0000392330/2 та від 22.07.2009р. №0000392330/3 є протиправними і повинні бути скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про результати розгляду первинної скарги від 19.03.2009р. № 4646/10/25-010, з усіх вищенаведених підстав як такого, що відповідає поняттю рішення, яке можуть бути оскаржені відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, ч.1 ст.158, ст.ст.160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

                                         ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП „Харківські будматеріали” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова №0000382330/0, № 0000392330/0 від 03.03.2009 р., №0000382330/1, № 0000392330/1 від 19.03.2009 р., №0000382330/2, № 0000392330/2 від 12.05.2009 р., №0000382330/3, № 0000392330/3 від 22.07.2009 р.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про результати розгляду первинної скарги від 19.03.2009р. № 4646/10/25-010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП „Харківські будматеріали”, код 33815228 державне мито у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 16.10.2009 року.

          Суддя                                                                                 Т.С. Перцова