Постанова № 68309454, 09.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2017 року № 826/3986/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні

системи"

до Одеської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними дій, скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дій відділу митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося згідно з вантажною митною декларацією від 26 жовтня 2015 року №500040403/2015/005398;

- скасувати рішення відділу митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" відповідача про коригування митної вартості товарів від 26 жовтня 20115 року №500040403/2015/000052/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 26 жовтня 2015 року №500040403/2015/00057, складеної відділом митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" відповідача (далі - оскаржувані рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Митного посту "Іллічівськ" про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000052/2 від 26.10.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00057 від 26.10.2015 року є необґрунтованими, протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм п. 3 ст. 53, п. 2 ст. 55 і п. 2 ст. 58 Митного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, натомість було надане письмове клопотання щодо розгляду справи без участі представника Одеської митниці ДФС та надані письмові заперечення на адміністративний позов. В тексті своїх заперечень Одеська митниця ДФС зазначила, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості № 500040403/2015/000052/2 від 26.10.2015 року , картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00057 від 26.10.2015 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 13.01.2015 року між ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) та ТОВ "Айдієс Боржомі Тбілісі" (Грузія) (надалі "Продавець") укладено контракт № СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті та за цінами визначеними у п. 1 і 2 цього контракту

02 березня 2015 року між Позивачем та ТОВ "Айдієс Боржомі Тбілісі" (Грузія) було укладено Додаткову угоду №1 від 02.03.2015 року до контракту підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності споживачів внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася в країні покупця (позивача).

Умовами даного контракту передбачено наступне: продавець продає, а покупець приймає й оплачує товар в порядку та на умовах, передбачених контрактом. Під товаром сторони розуміють мінеральну воду "Боржомі" в асортименті (п. 1.1). Кількість товару визначається при кожному замовленні за згодою Сторін (п. 1.2 ). Умови оплати - повна оплата кожної партії товару протягом 75 днів з моменту розмитнення вантажу в м. Одесса Україна ( п.3.1). Спосіб розрахунку - у Доларах США безготівковий на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.2). Спосіб транспортування - залізнодорожні вагони та/чи контейнера до ст. Одеса Західна (п. 5.3). Кожну упаковку товару продавець упаковує в поліетиленову плівку. Упаковка повинна забезпечувати цільність товару під час перевезення, навантаження, розвантаження ( 6.1 ).

26.10.2015 року на виконання вимог зазначеного контракту, ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" (Грузія) здійснено поставку товару ("вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва "Боржомі" сильногазована", що розфасована у скляних пляшках ємністю по 0,5 л) в обсязі 25 992 скляних пляшок за ціною 11 346,48 дол. США відповідно до контракту з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 02.03.2015, а саме: за ціною 0,44 дол. США за одну скляну пляшку ємністю 0,5 л.

26.10.2015 року з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим позивачем декларантом - ТОВ "Менд С форвардінг Ко" (надалі - "Декларант") була подана вантажна митна декларація за № 500040403/2015/005398 від 26.10.2015 року.

Митна вартість товару була визначена відповідно до п.п. 1 п. 1 статті 57 МКУ - за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Одночасно, Декларантом було подано до митного органу ряд товаросупровідних документів, що підтверджує заявлену митну вартість ввезеного товару: міжнародну автомобільну накладну (CMR) №0791990 від 16.10.2015 року, рахунок-фактуру (інвойс) №GE20150314 від 15.10.2015 року, пакувальний лист № б/н до інвойсу №GE20150314 від 15.10.2015 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.06.2015 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2015 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року, договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015 року, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-емідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 16.10.2015р., інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 16.10.2015 року, сертифікат про проходженння товару форми СТ-1 №GEO 2015 01/003536 від 26.11.2015 року, копію митної декларації країни відправлення С 2398 від 17.10.2015 року, митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 500040403/2015/005398 від 26.10.2015 року.

Крім того, на запит митного органу декларантом позивача додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару на підставі вказаної ВМД разом із супровідним листом № 26-005 від 26.10.2015 року були подані розрахунок ціни (калькуляція), інформація, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів, а також інші додаткові документи.

За наслідком перевірки поданих декларантом документів відповідач дійшов висновку про існування взаємозв'язку між продавцем товару IDS BORGOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару - приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Вказаного висновку митний орган дійшов з огляду на спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості.

У зв'язку з зазначеним Одеською митницею Державної фіскальної служби України витребувано додаткові документи згідно ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортера товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема графи 33 оскаржуваного рішення, 26.10.2015 року декларантом було надіслано відповідачу повідомлення №3767, відповідно до якого позивачем було подано останньому інформацію, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів; розрахунок ціни (калькуляції).

Згідно 33 графи рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000052/2 від 26.10.2015 року відповідач зазначив, що позивачем жодного банківського документу, який би стосувався даної конкретної поставки товару подано не було. Не було надано довідкову інформацію щодо вартості у країні-експорті товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Крім того, не надані відомості про вартість страхування. Також, термін чинності Висновку експерта Іллічівського підприємства ОРТПП від 20.03.2015 № ОЭ-8/81 сплив 20.09.2015, а висновку ДП «Держзовнішінформ» від 04.06.2015 № 653 - 31.08.2015.

З урахуванням наведених висновків Митним постом «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000052/2 від 26.10.2015, за яким задекларована позивачем митна вартість товару в розмірі 11 436,48 дол. США (що в еквіваленті на національну валюту складала 258 174,84 грн.) за 25 992 скляних пляшок по 0,5 л була відкоригована відповідачем до вартості 13 255,92 дол. США (тобто, за ціною 0,51 дол. США за скляну пляшку 0,5 л) з використанням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Як зазначено в графі 33 такого рішення, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів для чого була використана наявна у митного органу інформація - інформація про митну декларацію позивача від 03.02.2015 №500040403/2015/000472.

Враховуючи вищевикладене, Одеською митницею Державної фіскальної служби України прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00057 від 26.10.2015 року.

В подальшому, позивач, керуючись нормою п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Одеської митниці ДФС України додаткові документи (копії платіжного доручення №46 від 03.11.2015 щодо оплати товару, виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC, розрахунку ціни (калькуляцію) та угоди відкритого страхового полісу №1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015) разом з супровідним листом № 08/4-15ц від 11.01.2016.

У відповідь на вказаний лист позивача Одеська митниця ДФС України надіслала товариству лист №132/10/15-70-62 від 19.01.2016, де зазначила, що надані ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» страхові документи (а саме: стаховий поліс №00837 від 28.01.2015, угода до страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015) не містять відомості про вартість страхування. Також, відповідач зазначив, що відповідно до митної декларації №500040403/2015/005436 від 27.10.2015, декларант декларує відсутність пов'язаності між покупцем та продавцем. Разом з тим, згідно з інформацією з відкритих джерел інформації, зокрема: Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та сайту IDS BORJOMI INTERNATIONAL, ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець) та IDS BORJOMI GEORGIA LLC (продавець) згідно ч. 16 ст. 58 Митного кодексу України. З урахуванням наведених висновків відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості та скасування рішення №500040403/2015/000052/2 від 26.10.2015 року.

Незгода із діями відповідача та прийнятими рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені чинними на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зокрема, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

10.04.2008 Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України №250-VІ ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).

Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішенні спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови.

Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).

Водночас, згідно ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 1 і 2 ст. 52 МК України).

У відповідності до норм ч. 1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Нормами ч. 1 і 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень ч. 5 цієї статті Кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу норм ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МКУкраїни, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Так, зокрема, згідно ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

При цьому ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2016 № К/800/36615/15 і № К/8006619/15).

Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Судом встановлено, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі - продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015 визначена ціна за одну скляну пляшку мінеральної води "Боржомі" на рівні 0, 51 доларів США. Додатковою угодою №1 від 02.03.2015 до зазначеного контракту встановлено ціну на вказаний товар на рівні 0, 44 доларів США.

Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення дає суду підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну на рівні 0, 44 доларів США, оскільки документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості, а саме: документів, що містять відомості про вартість страхування; банківські документи на оплату вартості даної конкретної поставки товару; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію)) та наявність взаємопов'язаності між продавцем і покупцем.

На вимогу митниці декларантом надані додаткові документи, зокрема: розрахунок ціни (калькуляцію) - у вигляді інформаційного листа компанії IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 26.03.2015 № LT-32-589/1503, інформацію, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів - надані разом з супровідним листом від 26.10.2015 року № 26-005, та разом із супровідним листом від 11.01.2016 № 8/4-15ц - копії платіжного доручення № 46 від 03.11.2015 на оплату товару, виписки з бухгалтерської документації (відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC) і угоди до відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015.

Таким чином, позивачем на виконання вимог митного органу були надані додаткові документи необхідні для обчислення митної вартості товарів (розрахунок ціни (калькуляцію), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару), наявність яких обумовлена ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відсутність станом на момент здійснення митного оформлення товару (26.10.2015) банківських документів на оплату імпортованого товару пояснюється тим, що за умовами п. 3.1 контракту покупець (позивач) здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна. Тобто станом на момент митного оформлення товару у позивача фактично була відсутня можливість надання витребуваних бухгалтерських виписок, оскільки розрахунок за кожну партію товару здійснюється протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна. 11.01.2016 позивачем була надана виписка з бухгалтерської документації та платіжне доручення (копія останнього наявна в матеріалах справи), які засвідчують факт проведення покупцем розрахунку з продавцем-нерезидентом. Дані обставини відповідачем не заперечувалися.

Також, стосовно вимоги митниці про надання довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, то позивач в своєму листі від 26.10.2015 року № 26-005 зазначив, що про неможливість протягом встановленого митницею строку надати таку запитувану інформацію, оскільки даною інформацією володіють виключно організації, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (тобто, в Грузії).

Що стосується тверджень відповідача про обставини, які вказують на термін чинності висновку експерта Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати від 20.03.2015 № ОЭ-8/81, який сплив 20.09.2015 року та листа ДП «Держзовнішінформ» від 04.06.2015 №653, який сплив 31.08.2015 року з питань визначення ринкової вартості імпортованих товарів, то достовірність наведених відомостей не була спростована відповідачем під час судового розгляду. Також, згідно наданого позивачем до матеріалів справи висновку експерта Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати від 06.11.2015 № ОЭ-8/427 вбачається, що станом на 05.11.2015 визначена виробником вартість продукції (мінеральна вода «Боржомі» в скляній пляшці ємністю по 0,5 л) у розмірі 0,44 дол. США за одиницю такої продукції відповідала кон'юнктурі ринку, та впродовж періоду з 20.03.2015 по 05.11.2015 залишалася незмінною.

Щодо правомірності посилань митного органу на необхідність надання позивачем додаткових документів, підтверджуючих витрати на страхування поставки товару, то суд вважає їх безпідставними, оскільки при митному оформленні товару позивачем був наданий відкритий поліс страхування вантажу, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Даний відкритий поліс страхування вантажу № 00837 суд вважає єдиним документом, що підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару, виходячи з наступного.

При цьому, п. 5.2 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Згідно відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а тому з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс.

Відповідно до п. 6 ст. А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Згідно статті Б4 Інкотермс покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз викладеного свідчить, що тривалість періоду страхового покриття пов'язана до дати прийняття покупцем товару.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії відкритого полісу страхування вантажу страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. При цьому, 04.03.2015 ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (продавцем) укладено угоду №ICG/AG 15/026+1 стосовно внесення змін до відкритого полісу №00837 із страхування вантажу, яким продовжено строк дії Договору страхування та виданого на його основі вищевказаного полісу до 04.03.2016, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

При прийнятті судового рішення суд не визнає нормативно та документально обґрунтованими твердження митного органу про наявність взаємозалежності покупця та продавця, що вплинула на визначену декларантом митну вартість імпортованого товару у зв'язку з наступним.

У відповідності до ч. 18 ст. 58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу (ч.18 ст.58 Митного кодексу України).

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ч. 16 ст. 58 МК України).

При цьому, згідно із ч. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Як зазначає відповідач у своєму рішенні № 500040403/2015/000052/2 від 26.10.2015 IDS BORJOMI GEORGIA LLC і ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» являються частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATIONAL). У зв'язку з наведеним у митниці виник сумнів, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом вартість. В обґрунтування впливу зазначеного взаємозв'язку між продавцем і покупцем на ціну оцінюваних товарів, митним органом посилається на ту обставину, що спочатку за умовами зовнішньоекономічного контракту від 13.01.2015 №СТ20/001/1501 ціна встановлена за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 05, була встановлена на рівні 0, 51 доларів США, однак за наслідками укладення між сторонами додаткової угоди № 1 до вказаного контракту контрактної ціни даного товару була зменшена до 0, 44 доларів США за аналогічну одиницю продукції, що, в свою чергу, призвело до зменшення митної вартості товару.

Під час судового розгляду відповідач не надав суду жодних документальних доказів, що засвідчують відповідність ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» критеріям, встановленим ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Окрім того, суд враховує те, що відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятною. У таких випадках необхідно розглянути обставину продажу та прийняти вартість операції за умови, взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 у справі № 21-558а14.

Разом з цим, слід додати, що відповідачем в графі 33 оскаржуваного рішення зазначається про те, що додаткова угода №1 від 02.03.2015 до контракту №СТ20-001/1501 від 13.01.2015, згідно якої ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена у зв'язку із суттєвою девальвацією гривні, зниження платоспроможності споживачів внаслідок складної ситуації, яка склалася в країні покупця не пов'язані з економічною ситуацією країни виробника (продавця).

Тобто, митним органом фактично ставить під сумнів можливість контрагента позивача змінювати (знижувати) вартість поставлено товару

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять:

умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та

умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначені умов договору.

На думку суду, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року №826/16377/15.

При цьому, підстави для зниження ціни на поставлений товар, що визначені в додатковій угоді №1 від 02.03.2015року до контракту №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року , на думку суду, не свідчить про наявність обставин впливу взаємозв'язку продавця IDS BORJOMI GEORGIA LLC та позивача на визначення митної вартості. Доказів зворотного відповідачем не надано, а судом не встановлено.

В той же час, судом не береться до уваги посилання митного органу в графі 33 оскаржуваного рішення на наявну інформацію щодо вартості операцій з ідентичними товарами, оскільки наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром як позивача, так і інших суб'єктів без врахування поданих документів приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовуються до визначення митної вартості.

При цьому судом враховано, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. В той же час, судом вказаних обставин не встановлено.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку суду, подані декларантом позивача документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000052/2 від 26.10.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00057 від 26.10.2015 року суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вимога позивача про визнання протиправними дій відділу митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося згідно з вантажною митною декларацією від 26 жовтня 2015 року №500040403/2015/005398 задоволенню не підлягає, оскільки відповідач наділений повноваженнями щодо вчинення вищевказаних дій, при цьому правомірність прийнятого за наслідками їх вчинення рішення і підлягає встановленню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих рішень не надано достатніх доказів порушень норм закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756, 00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000052/2 від 26.10.2015 року, прийняте Відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС.

3. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00057 від 26.10.2015 року, складену відділом митного оформлення м"3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської митниці ДФС на користь Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (04073, місто Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 501, р/р 26006010031479 в ПАТ "Укрексімбанк" (м. Київ), МФО 322313, код ЄДРПОУ - 24364528, Свідоцтво платника ПДВ № 100280093, ІПН 243645226659) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756, 00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа