Постанова № 68309240, 14.08.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року справа № 823/640/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Рідзеля О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом повного товариства «Ломбард Оскар» (приватне підприємство «Хімчистка «Оскар», приватне підприємство «Швидке харчування «Обжора») до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2017 повне товариство «Ломбард Оскар» (приватне підприємство «Хімчистка «Оскар», приватне підприємство «Швидке харчування «Обжора») (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з вищезазначеним позовом до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області №0002401301 від 29.12.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді зарплати у розмірі 5 036 грн. 88 коп., застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 673 грн. 00 коп. та пені в розмірі 598 грн. 43 коп.;

- скасувати вимогу Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу №Ю-Ю10У від 29.12.2016, якою було нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 51 981 грн. 11 коп.;

- скасувати рішення Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області №52/1301 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 25 990 грн. 55 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 28.11.2016 по 06.12.2016 Уманською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, про що складено акт від 13.12.2016 № 1862/23-05-13-01/24413095. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0002401301 від 29.12.2016, вимогу про сплату боргу №Ю-Ю10У від 29.12.2016 та рішення №52/1301 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску. При цьому позивач зазначає, що особи, працювали за сумісництвом неповний робочий день, виплата заробітної плати здійснювалась працівникам лише один раз на місяць, суми податку на доходи фізичних осіб перераховувались в день виплати заробітної плати один раз на місяць. Крім того, зазначив, що оскільки нарахування заробітної плати здійснювалось за фактично відпрацьований час, тому, позивачем було перераховано суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини п’ятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на фактично нараховану заробітну плату.

Представник позивача у судовому засіданні 19.07.2017 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що Уманською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, про що складено акт від 13.12.2016 № 1862/23-05-13-01/24413095. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0002401301 від 29.12.2016, вимогу про сплату боргу №Ю-Ю10У від 29.12.2016 та рішення №52/1301 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску. При цьому, відповідач зазначив, що позивач, як податковий агент невчасно та не в повному обсязі, нараховував та сплачував податок на доходи фізичних осіб. Крім того, щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначив, що відповідно статтею 8 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Також, представником відповідача зазначено, що позивачем під час проведення перевірки не було надано документів, що підтверджують роботу працівників позивача за сумісництвом.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак у зв’язку з прибуттям не всіх осіб, що беруть участь у справі, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Повне товариство «Ломбард Оскар» (приватне підприємство «Хімчистка «Оскар», приватне підприємство «Швидке харчування «Обжора») зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 24413095.

З 28.11.2016 по 06.12.2016 Уманською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, про що складено акт від 13.12.2016 № 1862/23-05-13-01/24413095.

Висновками акту перевірки встановлено, наступні порушення:

- п.п.168.1.1, п.п.168.1.4 п.168.1 ст. 168, п.п.176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, а саме несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період, в результаті чого встановлено заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2016 в сумі 5 036 грн. 88 коп. та нараховано пеню в сумі 598 грн. 43 коп.;

- п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 51 981 грн. 11 коп.;

- п.п.176.2. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого 9сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784, розділу 3 Порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міндоходів України від 21.01.2014 № 49 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за № 228/25005, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, а саме: подання у неповному обсязі звітності по формі 1-ДФ про суми виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за ІІ квартал 2015 року та за І квартал 2016 року.

За наслідками перевірки 29.12.2016 відповідачем прийнято рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0002401301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 42 308 грн. 31 коп., у тому числі за податковим зобов’язанням в розмірі 5 036 грн. 88 коп., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36 673 грн. та нараховано пеню в розмірі 598 грн. 43 коп.;

- вимогу про сплату боргу №Ю-Ю10У, якою нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 51 981 грн. 11 коп.;

- рішення №52/1301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 25 990 грн. 55 коп.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, проте рішенням від 16.02.2017 № 3269/23-00-10-0210 скаргу позивача залишення без розгляду.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій неправомірними звернувся до суду за їх оскарженням.

Так, з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки 1862/23-05-13-01/24413095 судом встановлено, що станом на 01.01.2014 загальна чисельність працюючих на підприємстві позивача складала - 24 особи, станом на 30.09.2016 - 44 особи, за трудовими договорами (угодами) за сумiсництвом. В акті також зазначено, що працівники позивача працювали неповний робочий день, що також підтверджується табелями обліку робочого часу, заробітна плата нараховувалась за фактично відпрацьований час.

При визначенні бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб висновками акту перевірки зазначено, що станом на 30.09.2016 встановлено, несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірір 5 036 грн. 88 коп. та як наслідок за невчасну сплату грошового зобов’язання нараховано пеню в розмірі 598 грн. 43 коп. та застосовно штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 673 грн.

Щодо достовірності відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, які нараховується та з яких утримується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, висновками акту перевірки встановлено, що працівники позивача працювали неповний робочий день, заробітна плата нараховувалась за фактично відпрацьований час, що є менше мінімального розміру заробітної плати.

Приймаючи рішення у справі по суті позовних вимог, суд звертає увагу на тікі обставини.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що працівники позивача працювали неповний робочий день, що підтверджується наданими до матеріалів справи табелями обліку робочого часу та наказами про прийняття на роботу за сумісництвом.

Стосовно особливостей роботи за сумiсництвом, суд зазначає про таке.

За статтею 43 Конституцiї України за кожним громадянином закрiплено гарантоване право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується.

Громадянин, як правило, реалiзує своє право на працю, укладаючи трудовий договiр з власником або уповноваженим ним органом пiдприємства, установи, органiзацiї чи фiзичною особою, за яким працiвник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з підпорядкуванням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 21 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП) працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої працi, укладаючи трудовий договiр на одному або одночасно на кiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторiн.

Це дозволяє працiвникам, крiм основного трудового договору, додатково укладати трудовi договори (угоди) за сумiсництвом.

Поняття «сумiсництво» та його загальнi особливостi визначені, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.04.1993 р. № 245 «Про роботу за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй» (далi - постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй, затвердженим наказом Мiнпрацi, Мiн'юсту i Мiнфiну України вiд 28.06.1993 р. № 43, зареєстрованим у Мiн'юстi України 30.06.1993 р. за № 76 (далi - Положення № 43).

Вiдповiдно до п. 1 Положення № 43 сумiсництвом вважається виконання працiвником, крiм своєї основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина (пiдприємця, приватної особи) за наймом.

Згідно з п. 1 постанови № 245 робiтники, спецiалiсти i службовцi державних пiдприємств, установ i органiзацiй мають право працювати за сумiсництвом, тобто виконувати, крiм своєї основної, iншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумiсництва працiвники можуть працювати на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина у вiльний вiд основної роботи час.

Пiд час прийняття на роботу працiвника-сумiсника та оформлення з ним трудових вiдносин обидвi сторони (власник або уповноважений ним орган та працiвник) насамперед повиннi визначити режим роботи за сумiсництвом та порядок оплати працi.

На сумiсника поширюються всi права, гарантiї та обов'язки, передбаченi чинним законодавством, колективним договором i правилами внутрiшнього трудового розпорядку.

Отже, за сумiсництвом можна працювати на одному, двох або бiльше пiдприємствах, в установах, органiзацiях i на бажання працiвника мати в трудовiй книжцi вiдповiдний запис з кожного мiсця роботи.

Проте за будь-яких обставин одне мiсце роботи працiвника має бути основним.

Якщо у працiвника вiдсутнє основне мiсце роботи, то його не можна прийняти на роботу за сумiсництвом.

Про роботу за сумiсництвом з працiвником укладається трудовий договiр.

Умови, за яких робота для працiвника вважатиметься сумiсництвом, такi:

- наявнiсть основної роботи на умовах трудового договору;

- можливiсть працювати на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина;

- робота провадиться у вiльний вiд основної роботи час.

Щодо оплати та умов працi сумiсникiв.

Вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.

Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.

Умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ, органiзацiй визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Норма щодо оплати фактично виконаної роботи сумiсникiв дублюється п. 2 постанови № 245, п. 5 Положення № 43 та ст. 19 Закону України «Про оплату працi».

Виконання працiвником-сумiсником певного обсягу робiт вiдображається в документах первинного бухгалтерського облiку: за погодинної оплати працi ведуться табелi облiку використання робочого часу.

Питання державного і договірного регулювання прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Кодексом законів про працю та іншими нормативно-правовими актами.

Строки, періодичність і місце виплати заробітної плати передбачені зокрема ст. 115 КЗпП, відповідно до якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Виплата заробітної плати мінімум двічі на місяць є обов’язком роботодавця, який він повинен виконувати незалежно від згоди працівника отримувати заробітну плату один раз на місяць.

Установлення роботодавцем у документах, що регламентують періодичність та строки виплати заробітної плати, умови про виплату зарплати один раз на місяць є неправомірним. Адже згідно зі ст. 97 КЗпП власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, установлені законодавством.

Навіть за наявності заяв працівників з проханням виплачувати заробітну плату один раз на місяць, виплата зарплати в такий спосіб є порушенням трудового законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Разом з тим, порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу, відповідно до п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку згідно з умовами трудового договору (контракту).

Відповідно до п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України «заробітна плата для цілей розділу IV Кодексу» - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з п. 167.1. ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Враховуючи викладене, заробітна плата, яка нараховується (виплачується) працівникам у зв'язку з відносинами трудового найму, у тому числі на умовах трудового договору за сумісництвом, оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що особи, що перебували у трудових відносинах з позивачем, працювали на підприємстві неповний робочий день за сумісництвом.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач здійснював виплату заробітної плати вказаним особам лише один раз на місяць, при цьому суми податку на доходи фізичних осіб перераховувались в день виплати заробітної плати один раз на місяць.

Щодо нарахування і сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, суд звертає увагу на таке.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі - Закон № 77), яким, зокрема, внесено зміни до статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) встановлено.

Роботодавці нараховують єдиний внесок на суму нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (ст. 7 Закону № 2464).

Статтею 8 Закону № 2464 передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Законом № 2464 передбачено, що основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).

Враховуючи зазначене, для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата незалежно від її розміру.

Як вже зазначалося судом, працівники позивача працювали за сумісництвом не повний робочий день, тому відповідно нарахування заробітної плати здійснювалось за фактично відпрацьований час, а отже, позивачем було перераховано суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини п’ятою статті 8 Закону № 2464 на фактично нараховану заробітну плату.

Разом з тим, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка – це основний документ про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Оскільки трудова книжка є основним документом про трудову діяльність, а період роботи за сумісництвом вноситься до неї за бажанням працівника, то його основним місцем роботи вважається місце роботи, де такий працівник працює на підставі укладеного трудового договору та де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої заноситься відповідний запис про роботу.

Водночас суд звертає увагу, і на ту обставину, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не доведено і ту обставину, що працівники позивача працювали повний робочий день, а саме станом на час розгляду справи не надано документів, які б підтверджували дану обставину.

Тому, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу №Ю-Ю10У від 29.12.2016, якою було нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 51 981 грн 11 коп. та рішення №52/1301 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 25 990 грн 55 коп. є протиправними та підлягають скасування.

Разом з тим, всебічно розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем порушено норми податкового законодавства щодо вчасності та повноти нарахування податку на доходи фізичних осіб, як податкового агента, у зв’язку з виплатої заробітної плати лише один раз на місяць, та як наслідок перерахування вказаного податку лише під час фактичної виплати заробітної плати, що є порушенням норм Податкового кодексу України, тому вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0002401301 від 29.12.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб не підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області належить стягнути суму судового збору в розмірі 1 169 грн. 57 коп., відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 94, 128, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про сплату боргу №Ю-Ю10У від 29.12.2016.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №52/1301 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (ідентифікаційний код 39625054) на користь повного товариства «Ломбард Оскар» (приватне підприємство «Хімчистка «Оскар», приватне підприємство «Швидке харчування «Обжора») (ідентифікаційний код 24413095) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 169 (одна тисяча сто шістдесят дев’ять) грн. 57 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель