Постанова № 68308832, 16.08.2017, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1056/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Луганської обласної клінічної лікарні про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 у сумі 19 424,23 грн, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - позивач) до Луганської обласної клінічної лікарні (далі - відповідач, ЛОКЛ) про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 у сумі 19 424,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що заборгованість відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 склала 19 424,23 грн. Відповідачу надсилались листи про направлення розрахунків заборгованості.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив заборгованість, позивач просить стягнути з ЛОКЛ на користь управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 в сумі 19 424,23 грн.

Позивач свого представника у судовому засіданні не забезпечив, просив розглянути справу за відсутності представника (арк.спр. 25).

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк.спр. 27), та надав відзив на адміністративний позов (арк.спр. 28), в якому з посиланням на норми Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 № 21-1, Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.09.2010 № 21-1, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, зазначив, що незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, на момент вирішення справи по суті у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 в період з 01.07.2017 по 31.07.2017, оскільки відповідач добровільно сплатив витрати на виплати та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 в період з 01.07.2017 по 31.07.2017.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Луганська обласна клінічна лікарня (ідентифікаційний код 01983789) є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 5, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.07.2017 за № 1002870740 (арк.спр. 18 - 20).

У липні 2017 року позивач сплачував та доставляв пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - працівникам відповідача пільгові пенсії за списком № 1, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 03.07.2017 № 721, від 13.06.2017 № 6899/03-51, від 10.05.2017 № 1448/04-20, від 11.05.2017 № 1464/7401, від 16.01.2017 № 351/03, від 11.01.2017 № 418/03-01(арк.спр. 6-12).

12.04.2017 відповідачем отримано повідомлення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 10.07.2017 вих. № 11174/04-19 про відшкодування пільгових пенсій, в якому повідомлено, що станом на 01.07.2017 підприємство має заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій у сумі 124 545,67 грн та що у липні 2017 року до відшкодування нарахована сума поточних платежів у розмірі 19 424,23 грн (арк.спр.7, 7зв.).

Отримавши розрахунки та повідомлення про відшкодування поточних платежів за липень 2017 року у сумі 19 424,23 грн (арк.спр. 7), відповідач платіжним дорученням від 20.07.2017 № 180 сплатив визначену у розрахунку та повідомленні суму у розмірі 19 424,23 грн, призначення платежу: «Відшкодування пільгових пенсій за 07.2017 вх. № 01-3/608 від 19.07.2017; список 1, лист № 11174/04-19 від 10.07.2017» (арк.спр. 32).

Згідно інформації, зазначеної у витязі з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 у липні 2017 року зараховано кошти у сумі 19 424,23 грн (арк.спр. 26).

Витягом з картки особового рахунку платника підтверджено, що станом на 25.07.2017 за відповідачем обліковується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 у загальному розмірі 143969,90 грн (арк.спр. 5).

При цьому, дані щодо часу виникнення вказаної заборгованості позивачем не надані, а у розрахунку ціни позову є посилання на те, що сума боргу на початок періоду (01.07.2017) становить 124545,67 грн, з 01.07.2017 по 31.07.2017 нараховано 19424,23 грн, сплачено - 0 (арк.спр. 4).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, передбачена діючим законодавством.

Процедуру відшкодування платниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України ), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283, передбачено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду України у постанові від 02.06.2015 № 21-166а15, за якими "аналіз наведених положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею. Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про наявність в управління ПФУ правових підстав для зарахування коштів, сплачених Товариством на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на інші платежі не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права".

Таким чином, незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, на момент вирішення справи по суті у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 у розмірі 19424,23 грн, оскільки відповідач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.07.2017 по 31.07.2017, що підтверджено платіжним дорученням від 20.07.2017 № 180.

Крім того, згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, враховуючи викладене, суд звертає увагу, що право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, натомість органи пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо таке встановлено платником.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх добровільним виконанням відповідачем до вирішення справи по суті.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Луганської обласної клінічної лікарні про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 у сумі 19 424,23 грн відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя А.Г. Секірська