Постанова № 68308730, 14.08.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2017 року № 810/1396/17

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц.,

за участю:

представника позивача - Антохов Я.С.,

представника відповідача - Василенко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

11 квітня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача надати повну відповідь на запит від 6 лютого 2017 р. вих. № 37/02-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні публічної інформації, зазначеної у запиті від 6 лютого 2017 р. № 37/02-17 (далі - запит № 37/02-17), а саме: наказу від 6 грудня 2016 р. "Про внесення змін до складу комісії по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ" № 613 (далі - наказ № 613) з додатками та змінами (за наявності); примірника рішення від 16 грудня 2016 р. № 299 (далі - рішення № 299), що залишилося у відповідача. Стверджує, що запитувана позивачем інформація не є таємною, а отже, позивач мав право на її отримання (т. 1 а.с. 3-24).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що він дійсно є розпорядником публічної інформації, яку зобов'язаний надавати за відповідними запитами. Стверджував, що відповідач як розпорядник інформації об'єктивно позбавлений можливості надати запитувану інформацію позивачу, зокрема, наказ № 613. Зазначив, що копія рішення № 299 була направлена позивачу рекомендованим листом разом з листом "Про надання інформації" від 9 лютого 2017 р. вих. № 5 (далі - лист № 5). Стверджував, що іншу витребувану інформацію не був зобов'язаний йому надати, оскільки вона є інформацією з обмеженим доступом (т. 2 а.с. 19-20).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

6 лютого 2017 р. позивач подав до відповідача запит про доступ до публічної інформації вих. № 37/02-17 (далі - запит № 37/02-17), у якому просив забезпечити позивачу як запитувачу публічної інформації доступ до публічної інформації шляхом надання копії її матеріальних носіїв:

- наказу відповідача № 613 з додатками та змінами (за наявності);

- примірника рішення № 299, що залишився у відповідача (т. 1 а.с. 240).

9 лютого 2017 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист № 5 "Про надання інформації", яким відмовив у наданні копії наказу № 613, проте, долучив до нього копію рішення № 299 (а.с. 241).

У зв'язку з тим, що позивач вважає такі дії відповідача протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 р. №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до вимог ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що за цим визначенням, можна виокремити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.

Дану правову позицію викладено у Довідці про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка доведена до відома суддів апеляційних та окружних адміністративних судів Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 р. № 11.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Як убачається з ст. 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Таким чином, праву особи на доступ до публічної інформації кореспондує обов'язок розпорядника публічної інформацією надати її на відповідний запит.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

6 грудня 2016 р. відповідачем було видано наказ № 613 (т. 2 а.с. 81), яким внесено зміни до складу комісії по анулюванню свідоцтва платника ПДВ, виклавши в такій редакції:

- склад комісії Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно додатку 1 (додається);

- склад комісії Обухівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно додатку 2 (додається);

- склад комісії Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно додатку 3 (додається);

- склад комісії Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно додатку 4 (додається).

Як убачається зі змісту названих додатків до наказу № 613, ними визначено склад 4-х робочих груп по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ відповідача та його відділень, зокрема:

- додаток 1 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області" (т. 2 а.с. 81 на звороті);

- додаток 2 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Обухівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області" (т. 2 а.с. 91);

- додаток 3 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області" (т. 2 а.с. 92);

- додаток 4 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області" (т. 2 а.с. 93).

Крім того, до наказу № 613 було долучено лист-погодження, згідно з яким перелічені в ньому особи погодили відповідні зміни, внесені наказом № 613 (т. 2 а.с. 90).

Крім того, 16 грудня 2016 р. відповідачем було винесено рішення № 299 про анулювання реєстрації платника ПДВ - позивача (т. 2 а.с. 82).

Як вже зазначалося, 6 лютого 2017 р. позивач подав до відповідача запит № 37/02-17, в якому просив забезпечити позивачу, як запитувачу публічної інформації, доступ до публічної інформації шляхом надання копії її матеріальних носіїв:

- наказу відповідача № 613 з додатками та змінами (за наявності);

- примірника рішення № 299, що залишився у відповідача (т. 1 а.с. 240).

9 лютого 2017 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист № 5, в якому зазначив, що наказ № 613 належить до інформації з обмеженим доступом, а тому відповідач об'єктивно позбавлений можливості надати копію цього документу. Проте, разом з названим листом направив позивачу копію рішення № 299 (т. 1 а.с. 241).

При вирішенні питання належності наказу № 613 з додатками до інформації з обмеженим доступом та, відповідно, дослідження обґрунтованості відмови у наданні такої інформації, обов'язковим є здійснення аналізу такої інформації, про надання якої у запиті просив позивач, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Підстави для відмови у наданні інформації на відповідний запит є вичерпними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Отже, розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту на інформацію у випадку, коли запитувана інформація належить до інформації з обмеженим доступом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Крім цього, вимогами ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Як убачається з ч. 1 ст. 9 Закону №2939-VI, відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (ч. 2 ст. 9 Закону №2939-VI).

При цьому, судом встановлено, що наказом ДФС України від 28 серпня 2014 р. №88 затверджено Перелік відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС (далі - Перелік), який закріплює відповідні розділи, кожен з яких містить розгорнутий перелік інформації, яка відповідно є службовою інформацією в органах ДФС України (http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/nakazi/63299.html).

Згідно зазначеного Переліку до службової інформації в органах ДФС відноситься: 1) податкова інформація та перевірочна робота; 2) з питань охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації; 3) відомості з питань інформатизації; 4) робота з особовим складом; 5) правоохоронна діяльність; 6) мобілізаційна робота та цивільний захист; 7) не секретне діловодство; 8) митні питання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що наказ № 613 та додатки до нього не відносяться до службової інформації в органах ДФС України та, відповідно, не є публічною інформацією з обмеженим доступом.

За таких обставин суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у доступі до зазначеної інформації.

У подальшому відповідачем було надано суду належним чином завірені копії документів у 2-х екземплярах, один з яких під підпис було вручено представнику позивача в судовому засіданні 10 серпня 2017 р. (т. 2 а.с. 80).

Зокрема, судом було вручено представнику позивача ОСОБА_3 належним чином завірені копії: наказу № 613, додатку 1 до наказу № 613, рішення № 299 на 3 арк. та довідку щодо аналізу показників податкової звітності за період листопад 2015 р. - жовтень 2016 р. від 16 грудня 2016 р. № 299/10-13-12-01/33077997 (т. 2 а.с. 81-84).

Проте, навіть після вручення судом у судовому засіданні представнику позивача ОСОБА_3 перелічених вище документів, інший представник позивача Антохов Я.С. у судовому засіданні 14 серпня 2017 р. відмовився змінювати позовні вимоги та наполягав на задоволенні позовних вимог, викладених у редакції, викладеній у позовній заяві (т. 2 а.с. 94-95).

Як вже зазначалося, 6 лютого 2017 р. позивач подав до відповідача запит № 37/02-17, у якому просив забезпечити позивачу як запитувачу публічної інформації доступ до публічної інформації шляхом надання копії її матеріальних носіїв:

- наказу відповідача № 613 з додатками та змінами (за наявності);

- примірника рішення № 299, що залишився у відповідача (т. 1 а.с. 240).

Як убачається з позовної заяви, позивач просить зобов'язати відповідача надати позивачу повну відповідь на запит № 37/02-17.

Згідно з дослідженими у судовому засіданні оригіналами документів та долученими до матеріалів справи їх копіями, крім вже вручених судом представнику позивача копій документів, також у діловодстві відповідача зберігаються:

- лист погодження наказу № 613 (т. 2 а.с. 90);

- додаток 2 до наказу № 613 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Обухівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області" (т. 2 а.с. 91);

- додаток 3 до наказу № 613 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області" (т. 2 а.с. 92);

- додаток 4 до наказу № 613 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області" (т. 2 а.с. 93).

Наведене свідчить, що станом на 14 серпня 2017 р. (дату розгляду адміністративної справи № 810/1396/17) представнику позивача були вручені належним чином завірені копії витребуваних позивачем згідно з запитом № 37/02-17 документів, а саме: наказу № 613, додатку 1 до наказу № 613, рішення № 299 на 3 арк. та довідку щодо аналізу показників податкової звітності за період листопад 2015 р. - жовтень 2016 р. від 16 грудня 2016 р. № 299/10-13-12-01/33077997 (т. 2 а.с. 81-84).

Водночас, станом на 14 серпня 2017 р. (дату розгляду адміністративної справи № 810/1396/17) позивачу не було надано належним чином завірені копії документів, а саме: лист погодження наказу № 613, додатки 2, 3, 4 до наказу № 613 (т. 2 а.с. 90-93).

При вирішенні справи судом враховано, що представники позивача у судових засіданнях визнали той факт, що у судовому засіданні 10 серпня 2017 р. представнику позивача було вручено копію наказу № 613, додаток 1 до цього наказу та копію рішення № 299 (т. 2 а.с. 87-88, 94-95).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати позивачу копії документів (наказу № 613, додатку 1 до наказу № 613, рішення № 299), які представником позивача були отримані під час розгляду справи 810/1396/17, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню

Аналізуючи зміст не вручених позивачу документів, суд дійшов висновку, що лист-погодження, який міститься в матеріалах справи, не є складовою частиною наказу № 613, а є лише документом, який підтверджує погодження вказаними в ньому особами тексту наказу № 613, а отже, його копія не підлягає видачі позивачу (т. 2 а.с. 90).

Водночас, судом не може бути взято до уваги твердження представника позивача про те, що лист-погодження наказу № 613 є складовою частиною цього наказу, оскільки воно жодним чином не обґрунтоване.

Крім того, ним не обґрунтовано яким чином видача копії листа-погодження наказу № 613 може забезпечити захист прав та інтересів позивача у даному конкретному випадку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині зобов'язання відповідача видати позивачу належним чином завірені копії додатків 2,3,4 до наказу № 613, який не є публічною інформацією з обмеженим доступом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача видати позивачу додатки 2,3,4 до наказу № 613.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача видати позивачу лист-погодження до наказу № 613.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області видати товариству з обмеженою відповідальністю "Аніка" (код ЄДРПОУ 33077997) додатки до наказу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області від 6 грудня 2016 р. № 613 "Про внесення змін до складу комісії по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ":

- додаток 2 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Обухівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області";

- додаток 3 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області";

- додаток 4 "Склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 16 серпня 2017 р.