Постанова № 68308651, 15.08.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 року № 813/2111/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представник позивача Канарьової Н.В.,

представник відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТРЕ" до Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТРЕ" (далі - ТОВ "КАНТРЕ", Товариство, позивач) до Головного управління ДФС України у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 09.02.2017 року №0000091202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, поданими митним органам під час оформлення товару на експорт. Висновки відповідача стосовно відсутності господарських операцій із переліченими у акті перевірки контрагентами є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Позивач вказує на те, що доводи податкового органу, висловлені в актах перевірки, жодним чином не вказують на те, що операції з експорту товарів не відбулись, правочини між Товариством та його контрагентами - нерезидентами та резидентами у 2016 році здійснені без мети настання реальних наслідків, а відтак і відсутні будь-які докази нереальності спірних господарських операцій. Тому, відмова органу ДФС в узгодженні заявленої у податковій звітності суми податку на додану до відшкодування, безпідставне та суперечить нормам чинного Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що викладені в актах перевірки. Представник вважає, що висновки актів відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "КАНТРЕ" зареєстроване 03.02.2016 року у Львівському міському управлінні юстиції, реєстраційний номер 1 415 102 0000 038056 та присвоєно код за ЄДРПОУ 40249600.

Податкова адреса ТОВ "КАНТРЕ" - м. Львів, вул. Зелена, буд. 208.

Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.02.2016 року та станом на момент проведення перевірок та складання відповідних актів перебувало на обліку в Галицька Об'єднана Державна податкова інспекція Головного Управління ДФС У Львівський області (Сихівське Відділення). У період за який проведено перевірки діяльність здійснювалася відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 402496013508.

Основний код видів економічної діяльності - 46.39 "Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами".

З 20.01.2017 року по 20.01.2017 року головним державним ревізором-інспектором сектору податків і зборів з юридичних осіб Сихівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівський області Іванишин Ігор Олегович відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України в порядку ст. 76 розділу ІІ цього Кодексу проведено камеральну перевірку правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2016 року.

20.01.2017 року за результатами перевірки складено акт № 1/12-01/40249600, у висновках якого встановлено порушення ТОВ "КАНТРЕ" вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (р. 20.2.1) в розмірі 80 975 грн.

09.02.2017 року ГУ ДФС у Львівській області на підставі висновків вищевказаного акта камеральної перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 р. № 0000091202, яким не підтверджено суму бюджетного відшкодування (від'ємного значення р. 20.2.1) в розмірі 80 975 грн., нараховано штрафних санкцій на суму 20 244 грн.

В основу Акту камеральної перевірки покладені наступні висновки:

-згідно інформації ІС "Податковий блок" встановлено, що ТзОВ "Кантре" протягом 2016 року експортувало до Грузії відповідну продукцію. Однак, згідно даних ЄДР відсутня інформація про транспортування товару. Також згідно інформації ІС "Податковий блок" звіт форми 1-ДФ не подавався. Згідно даних ЄДР відсутня інформація про придбання товару, а саме Мішки п/п 50х75, що свідчить про штучне здійснення платником податків господарських операцій, не спрямованих на реальне настання наслідків.

-господарська діяльність Позивача у вказаних обсягах потребує значних трудових затрат, проте згідно поданої податкової звітності, в період виникнення сум до бюджетного відшкодування, зарплата на підприємстві нараховується лише одному працівнику, трудові затрати, яких не можуть бути співрозмірними із затратами відносно проведеної діяльності, таким чином існує ризик щодо використання додаткових не облікованих ресурсі, - що потребує дослідження з метою упередження мінімізації оподаткування.

В зв'язку із наведеним відповідач вважає, що як зазначено на арк. 5 Акту камеральної перевірки, господарські операції ТзОВ "Кантре" щодо поставки товарів не підтверджуються стосовно реального часу здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. А тому, правочини між ТзОВ "Кантре" та контрагентами, зазначеними у дод.5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" у 2016 році здійснені без мети настання реальних наслідків.

Також з Акту перевірки вбачається, що під сумнів поставлені операції експорту товару. Як зазначено у п. 3.1 Акту перевірки, причина виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту є здійснення експортних операцій (експорт до Грузії цукор, борошно, мішки), які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою "0".

При цьому, в Акті перевірки відсутні досліджені будь-які інші матеріали, у т.ч. результати інформаційних баз даних митних органів (ЕАІС) щодо здійсненого експорту, митні декларації, первинні документи з контрагентами - резидентами щодо придбання товарів на території України в цілях здійснення експортних операцій контрагенту - нерезиденту.

Досліджуючи матеріали справи та доводи сторін суд приходить до висновку про те, що доводи відповідача не підтверджуються матеріалами справи.

Для з'ясування реальної суті та змісту спірних господарських операцій суд вдається до дослідження належних письмових доказів, а саме, копій документів первинного бухгалтерського обліку.

Так, на підтвердження позовних вимог Представником позивача до матеріалів справи долучені копії наступних документів:

1.Зовнішньо-економічний договір № 210716 від 21.07.2016 р. про поставку Товару, укладений між ТОВ "КАНТРЕ" та "I-CON" ltd., м.Тбілісі, Грузія.

2.Договір № 16 від 20.07.2016 р між ТОВ "КАНТРЕ" та ТОВ "УКРАГРОМЛИН" з дод. 1 Специфікація, видаткова накладна № 55 від 01.08.2016 р., яким передбачено поставу Товару - борошно пшеничне, ТТН № Р55 від 01.08.2016 р., довідка про порядок виготовлення товару № 5 від 01.08.2016 р.,

3.Митна декларація на борошно (Одеська митниця) № ЕК 10 серія АА, вн. № 383, пакувальний лист, рахунок.

4.Додаток № 01 до Договору транспортного експедирування № ЕР-386 від 29.07.2016 р.

5.Дод. № 1 до договору доручення № БР-387 від 29.07.2016 р. (про надання послуг митного брокера).

6.Акти здачі-приймання наданих послуг № 5490 від 05.08.2016 р., рахунок № 5490 від 05.08.2016 р., Акти здачі-приймання наданих послуг № 5491 від 05.08.2016 р., рахунок № 5491 від 05.08.2016 р, Акти здачі-приймання наданих послуг № 5829 від 10.11.2016 р., рахунок № 5829 від 10.11.2016 р., Акти здачі-приймання наданих послуг № 5489 від 05.08.2016, рахунок № 5489 від 05.08.2016 р..

7.Договір № 25/10 від 25.10.2016 р. між ТОВ "КАНТРЕ" та ТОВ "Призма-14", видаткова накладна № ПР-0000495 від 28.10.2016 р., ТТН № 147 від 28.10.2016 р..

8.Митна декларація на цукор (Одеська митниця) № ЕК 10 серія АА, вн. № 489, пакувальний лист, рахунок.

9.Додаток № 02 до Договору транспортного експедирування № ЕР-386 від 27.10.2016 р.

10.Дод. № 2 до договору доручення № БР-387 від 27.10.2016 р. (про надання послуг митного брокера).

11.Акти здачі-приймання наданих послуг № 5828 від 10.11.2016, рахунок № 5828 від 10.11.2016, Акти здачі-приймання наданих послуг № 5672 від 05.10.2016 р., рахунок № 5672 від 05.10.2016 р, Акти здачі-приймання наданих послуг № 5497 від 10.08.2016, рахунок № 5497 від 10.08.2016.

12.Банківські виписки з рахунку від 27.08.2016 р., від 31.08.2016 р., від 01.09.2016 р., від 29.09.2016 р., від 30.09.2016 р., від 03.10.2016 р., від 10.10.2016 р., від 19.10.2016 р., від 20.10.2016 р., від 26.10.2016 р., від 31.10.2016 р., від 01.11.2016 р., від 14.11.2016 р.

13.Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2016 року з додатками 2 "Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)", 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д№)", 4 "Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)". Факт прийняття податковим органом уточнюючого розрахунку з додатками підтверджується копіями квитанцій щодо прийняття відповідачем електронної звітності позивача.

Суд вважає, що висновки відповідача про те, що господарські операції ТзОВ "Кантре" щодо поставки товарів не підтверджуються стосовно реального часу здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, не заслуговують на увагу.

Господарські операції позивача з контрагентами - ТОВ УКРАГРОМЛИН" та ТОВ "Призма-14" свідчать про повне виконання своїх зобов'язань сторонами.

Так, товар - борошно пшеничне згідно Специфікації № 1 поставлені у повному обсязі, ТТН № Р55 від 01.08.2016 р. та ТТН № 147 від 28.10.2016 р. свідчать про доставку товару до м.Одеса (для проходження митного контролю).

Акти здачі приймання наданих послуг та договори про надання послуг митного брокера свідчать про належне виконання контрагентами Позивача своїх зобов'язань, зокрема, надання послуг митного оформлення, організацію виставлення контейнера та огляд товару в цілях митного оформлення, про надання транспортно- експедиційних послуг (ТЕО на території України, у т.ч. організація автоперевезення по маршруту ТОМАК-ОДЕСА, по маршруту Кашперівка-Одеса, портове експедирування, оформлення документів, НРР, організація морського транспортування по маршруту порт Одеса, Україна - Поті, Грузія), а належним чином оформлені митні декларації свідчать про здійснення митного оформлення шляхом електронного декларування Товарів, призначених на експорт.

Також безпідставними є висновки податкового органу щодо штучного здійснення Позивачем господарських операцій, не спрямованих на реальне настання наслідків. Зокрема, згідно даних ЄДР відсутня інформація про придбання товару.

Такі пояснення представника позивача знаходять своє відображення в матеріалах справи та спростовують доводи відповідача про сумнівність реальності спірних господарських операцій.

Розглянувши й дослідивши зазначені вище договори, акти, ТТН, митні декларації, які були складені ТОВ "КАНТРЕ", ТОВ "УКРАГРОМЛИН", ТОВ "Призма-14" та контрагентом-нерезидентом ("I-CON" ltd., м.Тбілісі, Грузія), суд приходить до висновку, що такі правочини є належним доказом досягнення їх учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

Проаналізувавши ж надані позивачем первинні документи (митні декларації (в режимі експорту), видаткові накладні, ТТН), суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін (зафіксованим у договорах) і за своїм змістом засвідчують факти поставки Товару та надання послуг митного оформлення (у т.ч. послуг митного брокера). Тобто такі докази свідчать про придбання Товару ТОВ "КАНТРЕ" в цілях його поставки на експорт.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а укладені правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про узгодженість дій по ланцюгу постачання Товару.

Відтак, за умови невстановлення фіскальним органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання Позивачем незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом, реальної поставки Товару на експорт та його належного митного оформлення.

Судом під час розгляду справи з'ясовано, що ТзОВ "Кантре" у перевіряємому періоді здійснювали експортні поставки за митними деклараціями, оформленими в електронному вигляді.

Ставка ПДВ за експортом товарів складає 0% (пп. «б» п. 193.1 ПКУ).

Якщо внаслідок застосування нульової ставки ПДВ у платника виникло від'ємне значення податку, він має право на його відшкодування згідно з правилами, встановленими ст. 200 ПКУ.

Відповідно до пп. 195.1.1 п.195.1 ст. 195 ПКУ за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п. 198.6 ПКУ (в редакції, станом на листопад 2016 р) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ (в редакції, станом на листопад 2016 р) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4 ст.200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а)враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б)або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в)та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.8 ст. 200 ПКУ (в редакції, станом на листопад 2016 р) до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПКУ (в редакції, станом на дату виникнення спірних відносин - січень 2017 року) 200.10. У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.14 ст. 200 ПКУ (в редакції, станом на дату виникнення спірних відносин - січень 2017 року) якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) виключено;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 83 Митного кодексу України митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна, зокрема,:

1)подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;

2)сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту.

Митне оформлення в разі електронного декларування розпочинається з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. (ч.1 ст. 248 МКУ)

Органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом. (ч.1 ст. 334 МКУ)

Відповідно до ч.1 ст. 337 МКУ перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 30-32 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450, подання митних декларацій супроводжується підтвердженням відомостей про вивезення товарів за межі митної території України. Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації.

Якщо митне оформлення товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тимчасової митної декларації, періодичної митної декларації, додаткової декларації), не пізніше наступного робочого дня після її оформлення така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка її оформила, Держмитслужбою надсилається ДПС. Електронна митна декларація, а також повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України надсилаються Держмитслужбою ДПС в узгоджених ними форматах за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТОВ "УКОАГРОМЛИН", ТОВ "Призма-14" та контрагентом-нерезидентом ("I-CON" ltd., м.Тбілісі, Грузія) відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивачу неправомірно відмовлено в узгодженні суми бюджетного відшкодування.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

У постанові від 14.03.2017 року справа №21-2239а16 ВСУ відзначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відтак, суд вважає, що посилання фіскального органу на відсутність у позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про невчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності, що й було зроблено шляхом укладення договорів транспортного експедирування та про надання послуг митного брокеру.

Посилання відповідача на те, що згідно інформаційних баз даних податкової контрагенти позивача не придбавали товар, який в подальшому було реалізовано позивачу, колегія суддів відхиляє, оскільки жодних належних доказів матеріали справи не містять. При цьому виключно відомості із інформаційних баз даних контролюючого органу щодо подання обов'язкової податкової звітності не може свідчити про те, що Позивач дійсно не придбавав Товару для його експорту в подальшому.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так як у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 09.02.2017 року № 0000091202.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТРЕ" сплачений судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 серпня 2017 року.