Ухвала суду № 68307934, 08.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11кп/790/998/17 Головуючий 1 інстанції Смірнова Н.А.

Справа № 629/5264/15-к Доповідач Глінін Б.В.

Категорія: повернення обвинувального акту

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Глініна Б.В.,

суддів: Гришина П.В., Савенка М.Є.,

при секретарі Гончаровій А.Е.,

за участю прокурора Пресс Г.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.02.2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст.186, ч.1 ст.342, ч.1 ст.383 КК України, повернуто прокурору Лозівської місцевої прокуратури Харківської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.342 КК України - опір представникові влади під час виконання службових обовязків, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна, та кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.383 КК України - завідоме неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції вказав, що захисником було заявлене клопотання про повернення обвинувального акту у звязку з тим, що ОСОБА_1 не було надано можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження за участю адвоката, з яким було укладено угоду, слідчі дії у кримінальному провадженні були проведені поза строком досудового розслідування, та повідомлення про підозру за ч.1 ст.383 КК України здійснено в порушення ч.1 ст.481 КПК України не уповноваженим прокурором, та зазначення в обвинувальному акті про підпис ОСОБА_1 заяви про злочин не відповідає дійсності.

Судом зазначено, що дослідженням наданих суду матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувальний акт кримінальному провадженні №12013220380000124 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186. ч.1 ст.342 КК України складено та підписано прокурором 11.11.2015 року, однак відповідно до розділ II п.94 Реєстру матеріалів досудового розслідування містить відомості, що обвинувальний акт складено 11.12.2015 року.

Як вказує суд першої інстанції, реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220380000124 складений прокурором Корінним Р.В., та ним відібрані розписки про отримання підозрюваним та захисником обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, проте реєстр не містить процесуального рішення про призначення ОСОБА_3 прокурором у даному кримінальному провадженні.

З розділу II Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013220380000124 вбачається, що у даному кримінальному провадженні було залучено в якості захисника адвоката ОСОБА_4, але розписка про вручення йому обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у матеріалах кримінального провадження, наданих до суду, відсутня.

Також суд першої інстанції вказує, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015220380001636 встановлено, що він складений прокурором 11.12.2015 року та додатком до нього є Реєстр матеріалів досудового розслідування на 6 аркушах, однак, поряд із цим, Реєстр містить відомості про проведення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та про заходи забезпечення кримінального провадження вчинені після складення обвинувального акту прокурором.

Крім того, пункт 4, 5 розділу II Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220380001636 містить відомості, що 19.10.2015 року прийнято рішення про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а також, що повідомлено ОСОБА_1 про підозру у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 383 КК України.

Суд першої інстанції вважає, що з урахуванням положень ст.111, 278 КПК України вручення письмового повідомлення про підозру, у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, є процесуальною дією, яка повинна знайти своє відображення в Реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Поряд із цим, розділ І «Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015220380001636 не місить відомостей про здійснення органом досудового розслідування процесуальної дії про направлення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.

Пункт 17 розділу І Реєстру місить відомості про єдиний випадок вручення ОСОБА_1 процесуальних документів 10.11.2015 року.

Судом зазначено, що у судовому засіданні досліджено копії документів, наданих захисником, та згідно посвідчення № 24, виданого в листопаді 2015 року, підтверджується, що ОСОБА_1 в листопаді 2015 року вже був депутатом Лозівської районної ради Харківської області.

Як вбачається з копії повідомлення про підозру від 19.10.2015 року, вона отримана ОСОБА_1 13.11.2015 року, тому вручення процесуальних документів ОСОБА_1 здійснювалося йому як депутату місцевої ради.

Тому суд першої інстанції вважає, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам ст.109, 291 КПК України, обвинуваченого притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.383 КК України всупереч вимогам ст.480. 481 КПК України.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013220380000124 був складений 11.11.2015 року, а вказані реквізити у реєстрі матеріалів досудового розслідування про складання даного процесуального 11.12.2015 року є опискою.

Також прокурор вказує, що матеріали кримінального провадження №12013220380000124 містять витяг з ЄРДР від 19.06.2015 року із зазначенням прокурора Корінного Р.В., якого було визначено процесуальним керівником у складі групи прокурорів.

Як вказує апелянт, на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013220380000124 захиснику обвинуваченого адвокату ОСОБА_5 був наданий обвинувальний акт та реєстр, а ст.291 КПК України не зобовязує прокурора вручати вищевказані процесуальні документи кожному захиснику, з якими підозрюваним укладені угоди.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст.283 КПК України однією із форм закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом, а не його складання, як зазначено судом.

Тому складання обвинувального акту без звернення із ним до суду не є закінченням досудового розслідування, у звязку з чим проведення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та застосування заходів забезпечення після складання обвинувального акту до звернення з ним до суду, на його думку, не є порушенням.

Апелянт вважає, що питання про вручення ОСОБА_1 підозри із порушенням ч.1 ст.481 КПК України не може бути предметом розгляду під час підготовчого засідання, оскільки, та на його думку, суд вийшов за межі, встановлені главою 27 КПК України, що підлягають вирішенню у підготовчому судовому засіданні, які розширеному тлумаченню не підлягають.

Також, апелянт вказує, що на виконання вимог ст.276-279 КПК України вручити ОСОБА_1 повідомлення про підозру не виявилось можливим у звязку з його неявкою на виклик 15.10.2015 року, про поважність причин неприбуття він не повідомив.

Крім того, станом на 19.10.2015 року органу досудового розслідування місцезнаходження ОСОБА_1 було невідоме.

19.10.2015 року було прийнято рішення про вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень у відповідності до вимог ст.135 КПК України, та йому надіслано повідомлення поштою за місцем реєстрації та роботи.

Про направлення поштою процесуального рішення у матеріалах кримінального провадження наявні рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, описи вкладеного, квитанції про сплату послуг.

Заслухавши доповідь судді, зясувавши думку прокурора, яка підтримала апеляцію; обвинуваченого та захисника, які заперечували проти скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

20.02.2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області повернув прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_1

До цього - 23.06.2016 року апеляційний суд Харківської області розглядав апеляцію прокурора на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2016 року щодо ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту та залишив ухвалу суду без змін.

В ухвалі вказано, що суд першої інстанції обгрунтовано повернув обвинувальний акт, оскільки неможливо усунути недоліки, на які послався міськрайонний суд. В тому числі вказано, що ОСОБА_1 є депутатом районної ради з листопада 2015 року та відповідно до ст.. 480 КПК України передбачений особливий порядок провадження (п. 6 ч. 1 ст. 480 КПК України) щодо депутатів місцевих рад.

Написано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру відносно депутата місцевої ради здійснюється генеральним прокурором, його заступником, прокурором області. Як вбачається з копії повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 19.10.2015 року у скоєнні ним правопорушення ці повідомлення він отримав та воно йому вручення 13.11.2015 року, тобто в період, коли він був депутатом і цю підозру підписав прокурор Лозівської прокуратури Харківської області. Тому колегія суддів вказала, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув обвинувальний акт, оскільки в суді неможливо усунути ці порушення кримінального процесуального закону.

Крім того, колегія суддів вказала, що недоліки в реєстрі матеріалів досудового розслідування необхідно усунути, на що обгрунтовано послався суд 1-ї інстанції.

Згідно зі ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обовязкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Але ці вказівки апеляційного суду Харківської області та міськрайонного суду прокурором виконані не були. Тому вищенаведеною ухвалою міськрайонний суд повторно повернув обвинувальний акт прокурору.

З урахуванням наведених вимог закону, колегія суддів вважає, що 20.02.2017 року міськрайонний суд прийняв правильне рішення, повернувши прокурору обвинувальний акт.

Посилання прокурора в апеляції, що притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 342 КК України ОСОБА_1 на момент оголошення підозри 18.06.2015 року не набув статусу депутата районної ради, тому на нього не розповсюджується особливий порядок кримінального провадження, відповідно до ст.. 480 КПК України, неспроможне.

Як видно з кримінального провадження, 23.06.2016 року апеляційний суд Харківської області залишив в силі повернення обвинувального акту прокурору щодо ОСОБА_1 за вказаними вище підставами. Та як видно, підозра ОСОБА_1 від 19.10.2015 року вручена 13.11.2015 року, тобто в період, коли він був депутатом районної ради, тому на нього розповсюджується особливий порядок, передбачений ст. 480 КПК України.

З урахуванням наведеного, прийнята міськрайонним судом ухвала від 20.02.2017 року щодо ОСОБА_1 постановлена на підставі закону, тому апеляційний суд залишає її без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

Крім того, в своїй ухвалі районний суд вказав й на інші недоліки при направленні кримінального провадження щодо ОСОБА_1, які потрібно також виконати.

Керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407, ст. 418, 419, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.02.2017 р. щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: