Рішення № 68303925, 10.08.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/6165/17

Номер провадження 2/201/1837/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дім Страхування», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1В.) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2В.), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дім Страхування» (далі ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування»), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі ОСОБА_3 «СК «Провідна») про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який у відповідності до п. 11-1 ЦПК України було розподілено для розгляду судді Ходаківському М.П.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 10 жовтня 2016 року за участі автомобіля марки «Опель», р/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача було пошкоджено. Винуватцем даної ДТП у судовому порядку було визнано ОСОБА_2 Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Опель», р/н НОМЕР_1, застрахована двома страховими компаніями, а саме ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» та ОСОБА_3 «СК «Провідна», у звязку із чим кожна із зазначених страхових компаній відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування за цією страховою подією та рекомендувала позивачу звернутися кожна одна до одної. Оскільки вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 82112,00 грн., а витрати на визначення вартості шкоди склали 1200,00 грн., тому ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування», ОСОБА_3 «СК «Провідна» на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн.; з ОСОБА_2 на користь позивача 33312,00 грн.; з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.; також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати, які полягають у сплаті судового збору у розмірі 1473,12 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позивач та його представник у судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника позивача адвоката ОСОБА_4 на адресу суду електронним звязком надійшла заява про проведення судового розгляду даної цивільної справи за відсутності позивача та його представника; позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява, в якій остання просила здійснити розгляд справи без її участі, позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, заявлені до неї, не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що заподіяна нею шкода є страховим випадком, за який ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» - страховою компанією, якою застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, має бути виплачено страхове відшкодування. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 визнала частково, а саме у розмірі 800,00 грн.

Представником ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» до суду подано письмові заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1, в яких зазначено, що поліс, яким даним відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність водія автотранспортного засобу марки «Опель», р/н НОМЕР_1, є нікчемним з огляду на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди даний автомобіль не був забезпечений в розумінні п. 1.7 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому представник ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» просив відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до даного відповідача, а також здійснити розгляд даної цивільної справи без його участі.

Від представника ОСОБА_3 «СК «Провідна» на адресу суду надійшли письмові заперечення, в яких представник даного відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 «СК «Провідна», зазначаючи про необґрунтованість посилань ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» на положення ст. 989 ЦК України як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування потерпілій стороні за полісом, яким ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2, оскільки два договори на один і той самий обєкт страхування було укладено не одним страхувальником, а різними. Крім того, представник ОСОБА_3 «СК «Провідна» зазначив, що попередній власник автотранспортного засобу марки «Опель», р/н НОМЕР_1, при продажу автомобіля ОСОБА_2 міг не попередити останню про наявність діючого полісу у ОСОБА_3 «СК «Провідна». Між тим, у страхових компаній при укладенні договорів про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наявна можливість для перевірки наявності/відсутності у страхувальника діючого полісу страхування через єдину базу Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МтСБУ), до членів якого входять як ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування», так і ОСОБА_3 «СК «Провідна».

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 10 жовтня 2016 року о 14-00 ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Опель», р/н НОМЕР_1, в районі будинку № 38а по вул. Набережна Перемоги у м. Дніпрі, під час руху заднім ходом, не переконалась, що це буде безпечним, в результаті чого скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_1, чим порушила вимоги п. 10.9 ПДР України.

Факт дорожньо-транспортної пригоди та її фактичні обставини підтверджені постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року у справі № 199/7564/16-п, якою відповідач ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 11, 12).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а тому фактичні обставини встановлені постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року є преюдиційними і доведенню не підлягають.

Як вбачається із наданого позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 525130, власником автомобіля «Інфініті», р/н. АЕ 0095 НХ, є ОСОБА_1 (а.с. 9, 10).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХО № 642598 власником автомобіля марки «Опель», р/н НОМЕР_1, з 03 жовтня 2016 року є ОСОБА_2 (а.с. 16).

Установлено також, що згідно з висновком № 3227 експертного автотоварозначого дослідження з визначення матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, який було складено 09 листопада 2016 року судовим експертом ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_1 вартість матеріальної шкоди, спричиненої з технічної точки зору власнику автомобіля НОМЕР_4, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 45406,06 грн. (а.с. 19-32). В тексті даного висновку (але не у висновку) судовим експертом також зазначається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 82112,77 грн., при цьому до матеріального збитку не враховується втрата товарної вартості транспортного засобу, оскільки у випадку, що досліджується, мають місце більш рані пошкодження автомобіля та їхній ремонт.

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся на адресу ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» із заявою про здійснення страхового відшкодування за наслідками події, що мала місце 10 жовтня 2016 року.

ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» від 06 січня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України у звязку із тим, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «Опель», р/н НОМЕР_1, не був забезпечений даною страховою компанією, а був забезпечений ОСОБА_3 «СК «Провідна» (а.с. 34).

20 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся на адресу ОСОБА_3 «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, що мала місце 10 жовтня 2016 року (а.с. 35).

Згідно із даними, доданими позивачем до позовної заяви, які підтверджуються письмовими поясненнями до суду страхових компаній, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Опель», р/н НОМЕР_1, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди застрахована полісом ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» серії АК № 6097778 (а.с. 39) та полісом ОСОБА_3 «СК «Провідна» серії АЕ № 7184768, страхувальником за яким є ОСОБА_6 (а.с. 40, 73).

Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, за обома полісами становить 50000,00 грн., що вбачається із письмових заперечень відповідачів.

Розмір франшизи становить 1000,00 грн.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальних ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями п. 4постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обовязку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина пята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, повязану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

ОСОБА_3 потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 від 20 січня 2016 року).

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 04 червня 2014 року у справі № 6-49цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Згідно з положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на підтвердження розміру завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди позивачем надано висновок експертного дослідження, в якому розмір матеріальної шкоди (реальної шкоди) визначений як вартісне значення витрат, які несе власник у випадку пошкодження або разукомплектування КТС з урахуванням фізичного зносу і витрат, які несе або може понести власник для відновлювання свого порушеного права. Розмір матеріальної шкоди визначений даним дослідженням, який спричинений власнику автомобіля Інфініті», р/н. АЕ 0095 НХ, становить 45406,06 грн.

На підтвердження фактичних витрат, понесених на відновлювальний ремонт свого автомобіля позивачем надано рахунок-наряд (а.с. 41), акт виконаних робіт (а.с. 42), наряд-замовлення (а.с. 43), а також копію квитанції про сплату за ремонт автомобіля (а.с. 41), відповідно до яких позивачем витрачено на ремонт автомобіля 82112,00 грн.

Між тим, зазначені вище рахунок-наряд, акт виконаних робіт, наряд-замовлення суд оцінює як неналежні докази спричинення ОСОБА_2 ОСОБА_1 шкоди у розмірі 82112,77 грн., оскільки з цих документів вбачається, що ремонт автомобіля було проведено в значно більшому обємі, ніж могло заподіяти зіткнення автомобіля під керування ОСОБА_2, яка рухалася заднім ходом, із автомобілем ОСОБА_1, який стояв без руху.

Крім того, судовий експерт ОСОБА_5 у своєму дослідженні зазначає про те, що КТС раніше мало пошкодження.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10 жовтня 2016 року за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та їй належного та автомобіля, належного позивачу, останньому спричинена матеріальна (реальна) шкода у розмірі 45406,06 грн., тобто входить до ліміту відповідальності, визначеного обома страховими полісами у розмірі 50000,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 991 ЦК України визначено підстави для відмови страховиком у здійсненні страхової виплати, пунктом 6 якої передбачено, що у виплаті страхового відшкодування страховик може відмовити за наявності інших підстав, встановлених законом. ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» підставою для відмови у виплаті ОСОБА_1 обрало п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким передбачено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується; якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Таким чином, ураховуючи, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність її винуватця ОСОБА_2 була застрахована двома страховими компаніями: ОСОБА_3 «СК «Провідна» та ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування», при цьому на момент укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля марки «Опель», р/н НОМЕР_1, останній вже був забезпечений ОСОБА_3 «СК «Провідна», суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 44406,06 грн., що становить розмір шкоди, визначений експертним дослідженням з вирахуванням франшизи у розмірі 1000,00 грн.; з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню франшиза у розмірі 1000,00 грн.

Позовні вимоги про відшкодування ОСОБА_1 витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди у сумі 1200,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказів сплати позивачем зазначених грошових коштів.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за можливе зазначити наступне.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Не викликає сумнівів, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачеві була заподіяна певна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, повязаних із стресом під час пошкодження автомобіля і неможливістю експлуатації транспортного засобу, що перебуває у його власності, необхідності участі за рахунок особистого часу в оформленні документів, ремонту автомобіля. Разом з тим, суду не надані будь-які докази, що обєктивно свідчили б про істотність заподіяної йому моральної шкоди і настання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суттєвих негативних наслідків для його психологічного та фізичного стану. З урахуванням викладеного та того, що позивачу була заподіяна шкода діями ОСОБА_2, суд вважає позовні вимоги у відповідній частині такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 700,00 грн.

За викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Виходячи із положень ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, право на відшкодування витрат на правову допомогу передбачено лише за участь адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З погодинного розрахунку наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 14 жовтня 2016 року вбачається, що така допомога складалась з консультації правового характеру, складання заяви про страхове відшкодування до ОСОБА_3 «СК Дім Страхування», складання заяви про страхове відшкодування до ОСОБА_3 «СК «Провідна», складання позовної заяви, копіювання документів та подання їх до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, представництво інтересів в суді, що не є процесуальними діями у розумінні вищезазначеного закону. З матеріалів справи вбачається, що адвокат участі у судовому засіданні не приймав (справа розглядалась без участі сторін), докази ознайомлення адвоката з матеріалами справи відсутні.

За таких обставин вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог, у звязку із чим стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір у розмірі 640,00 грн., з відповідача ОСОБА_3 «СК «Дім Страхування» на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дім Страхування», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (адреса реєстрації: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 49000, Дніпропетровська області, місто Дніпро, вулиця маршала СудцяАДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_5) страхове відшкодування у розмірі 44406 (сорок чотири тисячі чотириста шість) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: 49000, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 49000, Дніпропетровська області, місто Дніпро, вулиця маршала СудцяАДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_5) франшизу у сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дім Страхування», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (адреса реєстрації: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 49000, Дніпропетровська області, місто Дніпро, вулиця маршала СудцяАДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_5) в рахунок повернення витрат зі сплати судового збору 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: 49000, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 49000, Дніпропетровська області, місто Дніпро, вулиця маршала СудцяАДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_5) в рахунок повернення витрат зі сплати судового збору 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя М.П. Ходаківський