Ухвала суду № 68301770, 15.08.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/3327/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження №22-ц/778/2860/17 Суддя-доповідач: Кримська О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

секретаря Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позові зазначало, що 04.06.2008р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №28808С108, згідно якого Банк відкрив ОСОБА_3 кредитну лінію з лімітом 477 496,24 долари США та 910 941,29 грн., з кінцевою датою погашення 04.06.2026 року.

ОСОБА_3 порушив порядок погашення кредиту та сплати процентів,станом на 26.02.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 386 495,28 доларів США та 3 238 617,98 грн., яка складається з: 347 299,23 доларів США та 696 052,83 грн. - заборгованість за кредитом; 39 196,05 доларів США та 217 688,08 грн. - заборгованість по процентам; 177 392,57 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами; 2 147 484,50 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором Банком 04.02.2014 року та 14.05.2014 року було направлено на адресу ОСОБА_3 вимоги про погашення заборгованості, однак заборгованість погашена не була.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №28808С108 від 04.06.2008 року в розмірі 386 495,28 доларів США та 3 238 617,98 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 04.06.2008 року № 288087С108 у сумі 386 495 доларів США 28 центів та 3 238 617 грн. 98 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір у розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цій справі змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 238 617 грн. 98 коп., зменшено розміри стягнення пені із 177 392,57 грн. до 100 000 грн. та із 2 147 484,50 грн. до 700 000 грн. Стягнуто загальну суму 1 713 740, 91 грн. В частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.06.2008 року №288087С108 у сумі 386 495,28 доларів США та в іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року в частині стягнення пені скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цій справі змінено, зменшено розміри стягнення пені із 177 392,57 грн. до 100 000 грн. та із 2 147 484,50 грн. до 700 000 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідач до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлений про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.. 74,76 ЦПК України ( т.2 а.с.77), причини неявки в судове засідання не повідомив. Приймає участь в судовому засіданні через свого представника.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності відповідача, який не прибув в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та представника відповідача - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2008р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №28808С108.

На виконання умов договору банк надав відповідачу кредит у вигляді мультивалютної не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 477 496,24 долари США та 910 941,29 грн., з кінцевою датою погашення 04.06.2026 року. Кредит був наданий банком трьома траншами:

-транш№1 в сумі 231 004,09 дол. США

-транш № 2 в сумі 246492,15 дол. США

-транш № 3 в сумі 910 941,29 грн.

ОСОБА_3 порушив порядок погашення кредиту та сплати процентів та станом на 26.02.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 386 495,28 доларів США та 3 238 617,98 грн., яка складається з: 347 299,23 доларів США та 696 052,83 грн. - заборгованість за кредитом; 39 196,05 доларів США та 217 688,08 грн. - заборгованість по процентам; 177 392,57 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами; 2 147 484,50 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом.

Вищеназваний розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами згідно вимог ст.. ст.. 58,59 ЦПК України.

До того ж, відповідач визнає розмір заборгованості за кредитом ( основним боргом) та процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст.. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та стягуючи заборгованість за кредитним договором з урахуванням заборгованості по пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та допустив заборгованість по кредиту, чим порушує умови договору, а тому повинен нести відповідальність, передбачену договором.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані норми ст. 526, 530, 551, 1054 ЦК України та правомірно задоволено позов про стягнення суми заборгованості за кредитом та пенею.

За нормами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно умов кредитного договору в п. 2.4.2 п. 2.4 ст. 2, п. 5.2 ст. 5 передбачено сплату пені на суму прострочених платежів, за кожен день прострочення, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня ( т.1 а.с.5-13).

Банком здійснено розрахунок заборгованості за пенею у відповідності до умов кредитного договору за період з 27.02.2014 року по 26.02.2015 рік, тобто в межах одного року ( т.1 а.с. 62-64).

Таким чином, сторони, при укладенні кредитного договору погодили стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який нараховується пеня, а тому доводи апеляційної скарги про те, що розмір пені визначений невірно та за завищеним курсом валют не підтверджені належними доказами, тому є безпідставними, не ґрунтуються на умовах кредитного договору та вимогах закону.

На підтвердження тверджень апеляційної скарги на необхідність застосування положень ст.. 551 ЦК України, представником відповідача надано суду апеляційної інстанції довідку про доходи ОСОБА_3, його дружини, копію свідоцтва про народження дитини ( т.2 а.с.85-87).

Як роз'яснено у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як вбачається із довідки про доходи відповідача, виданої ПрАт «Запоріжсклофлюс» №4 від 04.07.2017 року , середньомісячний дохід складає - 44 604грн.79 коп. , а на час вирішення спору в суді першої інстанції, тобто станом на 26.05.2015 року складав - 17 000грн. ( т.1 а.с.120).

Згідно копії свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1- ОСОБА_5, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент укладення кредитного договору ( 04.06.2008р). відповідач мав на утриманні неповнолітню дитини ( т.2 а.с.87).

Окрім того, з грудня 2013 року відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, не здійснює обов'язкових платежів, унаслідок чого 04.02.2014 року та 14.05.2014 року банком направлялись позичальнику вимоги про оплату заборгованості, проте ОСОБА_3 не сплачено жодного платежу у рахунок погашення заборгованості. При цьому, банком надавалась відповідачу, як позичальнику відстрочка виконання зобов'язання за кредитним договором.

Судова колегія, враховуючи вищеназвані положення закону та дослідивши надані представником письмові докази щодо майнового стану відповідача та фактичні обставини справи, приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ст.. 551 ЦК України.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Апеляційний суд відповідно до положень ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З мотивів, викладених вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та застосував закон, що їх регулює.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для зміни рішення суду чи скасування в частині визначення розміру пені та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

Г.С. Подліянова