Рішення № 68301550, 15.08.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/6455/15ц

2/336/1802/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 16 серпня 2017 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, трея особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 513-12/К-47, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 16 000,00 доларів США з сплатою 12 % річних. 21 серпня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 513-12/Z-07, відповідно до якого в іпотеку ТОВ «Український промисловий банк» було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 136 249, 93 грн., з яких: 115 832,37 грн. - тіло кредиту; 15 771, 67 грн.; - відсотки; 4 645,89 грн. - комісія за ведення кредиту.

Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом визнання права власності за ПАТ «Дельта Банк» (права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 513-12/К-47 від 21 серпня 2007 року в розмірі 136 249,93 грн.) та визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на зазначену квартиру.

В судовому засіданні представник позивача наполіг на позові за вищевказаними підставмми,а сторона відповдіача, з думкою якої погодилася і третя особа, позов не визнала, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим через неналежну доведеність суми заборгованості та через неможливість такого способу захисту інтересів позивача як визнання права власності на предмет іпотеки..

Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та матеріалами справи дійсно підтверджується, що 21 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 513-12/К-47, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 16 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних.

Виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечено іпотечним договором № 513-12/Z-07, укладеним 21 серпня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., за умовами якого в іпотеку ТОВ «Український промисловий банк» було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 7-18).

Згідно п. 1.3 іпотечного договору вартість предмета іпотеки сторони оцінили в розмірі 153520,00 грн.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, згідно з яким ПАТ «Дельта Банк» набув усіх прав та обов'язків кредитора за вищезазначеними кредитним та іпотечними договорами (а.с. 29-34).

Як вбачається з матеріалів справи, на порушення умов договору ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно і не в повному розмірі, внаслідок чого станом на 04.08.2015 року у нього утворилась загальна заборгованість у розмірі 136 249, 93 грн., з яких: 115 832,37 грн. - тіло кредиту; 15 771, 67 грн. - відсотки; 4 645,89 грн. - комісія за ведення кредиту. (а.с. 19).

Таким чином, за матеріалами справи сума загальної заборгованості за кредитним договором - 136 249,93 грн. є співмірною з вартістю предмету іпотеки, яка складає 153 520,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача та третьої особи направлялись попередження та вимоги в зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов взятих на себе зобов'язань (а.с. 20-26).

Відповідно до п. 4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки у разі набуття іпотекодавцем права на таке звернення за вибором іпотекодержателя відбувається: за виконавчим написом нотаріуса чи за рішенням суду шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження або за вибором іпотекодержателя може бути здійснено згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом: 1) переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, 2) продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь - якій особі - покупцеві.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 року № 6-1851 цс 15.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи на захист: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В матеріалах справи відсутні дані про вирішення позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, що передбачено умовами договору іпотеки в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у Постанові "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5, у пункті 38 вказано, що у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Оскільки іпотекодержатель своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення зазначеного договору в позасудовому порядку не реалізував, суд ґрунтовно дійшов висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав.

Отже, у позові слід відмовити, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог ст.ст.37,39 Закону України «Про іпотеку», так і договору іпотеки, укладеного між сторонами.

Оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, а суд позбавлений можливості самостійно змінити підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог, та не наділений повноваженнями вирішувати питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки це є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи, що відповідно до наведених норм матеріального права у позивача відсутнє право на звернення стягнення на іпотечне майно у заявлений у позові спосіб, виходячи з викладених вище обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 11, 88, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 527, 530, 533, 610, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, трея особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П.В Зарютін