Рішення № 68301067, 15.08.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

15.08.2017

Справа № 337/1433/17

Провадження № 2/337/870/2017р

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Коваленко В.С.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства Оборони України про стягнення моральної шкоди у розмірі 320000 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період 01.09.1986 року по 26.11.1986 рік. При виконанні військового обов'язку, у нього розвинулись захворювання: «Гіпертонічна хвороба II ст., гіпертензивне серце. ІХС: стенокардія напруження II фк., кардіосклероз, пневмосклероз, дисциркуляторна енцефалопатія II ст., цефалічний та антено-невротичний синдром, вестибулопатія, церебральний атеросклероз II ст., цервікалгія, гепатит, хронічний рецидивуючий холецистит, гіпокінезія желчного пузиря, хронічний коліт, двусторонній кокс артроз». Після проходження служби, він отримав значні чисельні захворювання, які турбують його і по сьогоднішній день. Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення та в подальшому, стан здоров'я не покращується, а з кожним роком тільки погіршується. Внаслідок захворювань, отриманих під час проходження військової служби, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. Згідно довідки до акта огляду МСЕК йому була встановлена 2 група інвалідності. Беручи до уваги тяжкість захворювання та наслідки, про визначенні розміру відшкодування суд повинен врахувати вимоги розумності і справедливості глибини щодо його фізичних та моральних страждань і істотність вимушених змін у життєвих стосунках.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, та відсутності його представника, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить відмовити у позові.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позов у яких вказав, що позивач не надав документальних доказів моральних страждань, та взагалі не надає документів, що свідчать про обставини отримання захворювання (інвалідності), насамперед доказів того, що захворювання (інвалідність) настала не з його вини. В наданій копії довідки МСЕК від 21.09.1992 року (повторний огляд) не вказано, яка хвороба стала причиною інвалідності та що сприяло виникненню цієї хвороби. Довідку МСЕК щодо первинного встановлення позивач взагалі не надає. Зв’язку з військовою службою в довідці МСЕК не зазначено. Позивачем не доведений факт неправомірних дій або бездіяльності, вини Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди. Також, позивач вказує, що виконував обов’язки по ліквідації аварії на ЧАЕС у складі ОСОБА_2 в період з 01.09.1986 по 26.11.1986 року, але взагалі відсутні докази того що він в цей час був військовослужбовцем.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, які є достатніми для постановлення рішення.

Відповідно до ст. 197 ч.2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду копії документів, позивач у період з 01.09.1986 року по 26.11.1986 року, в ході виконання службового обов'язку, приймав участь в ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС, що підтверджено архівною довідкою(а.с.23), надписом у військовому квитку(а.с.18).

Відповідно до копії посвідчення, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС(а.с. 20).

Відповідно до довідки МСЕК від 21.09.1992 року, позивачу встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, які отримані в результаті виконання робіт при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС(а.с.21).

Згідно до копій епікризів з історії хвороби, позивач у 1989-1992, 2008, 2013, 2016 роках проходив лікування з приводу захворювань(а.с. 24-31).

Пленум ВСУ у пунктах 5 та 15 постанови від 31 березня 1995 року №4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» роз’яснив, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій. Однак моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, що завдають позивачеві моральних або фізичних страждань, почалися до набрання законної сили актом законодавства, яким встановлена відповідальність за заподіяння такої шкоди, і продовжуються після набрання цим актом чинності.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» та Акту проголошення незалежності України від 24.08.1991 р., Україна була проголошена незалежною державою 24.08.1991 року.

Згідно з положеннями Закону «Про Збройні Сили України», останні були утворені у грудні 1991 року.

Документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Позивач не надав суду доказів проходження військової служби у Збройних Силах України. Він проходив військову службу у складі збройних формувань СРСР та отримав захворювання у період коли Збройні Сили України створені ще не були.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також ЦК України, на які норми яких посилається позивач, не передбачають можливості відшкодування за рахунок МОУ моральної шкоди особам, які проходили військову службу у складі збройних формувань СРСР та були поранені чи отримали захворювання.

Зокрема, посилання позивача на ст. 1167 ЦК України також є помилковим, оскільки дія вказаної норми закону розповсюджується на випадки деліктної відповідальності і на спірні правовідносини не поширюється. У даній нормі йдеться про те, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У Преамбулі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з положеннями статті 3 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів – громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 08 лютого 1994 року за №63 затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР.

Не заслуговують на увагу і посилання позивача на висновки, викладені у постанові ВСУ від 21 жовтня 2014 року по справі №3-86гс14, оскільки у вказаній справі були інші фактичні обставини. Зокрема, робилися висновки щодо обов’язку Міністерства оборони України, як уповноваженого органу державного управління, відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час, та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, а не щодо відшкодування моральної шкоди особам, які проходили військову службу у складі збройних формувань СРСР.

З огляду на викладене заявлений позов задоволенню й не підлягає.

Керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 88, 197, 212-215 ЦПК України, ст. 2, 23, 170, 1167 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 3 Закону України «Про збройні Сили України», суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні вимог позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня отримання копії.

Суддя: