Ухвала суду № 68300348, 15.08.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2764/17

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Готри Т.Ю.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Собослоя Г.Г.,

за участю секретаря - Шукаль О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 03 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Ужгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області, Головного управління національної поліції в Закарпатській області, Ужгородської місцевої прокуратури, прокуратури Закарпатської області про стягнення моральної шкоди,-

встановила:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 03 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали.

Представник прокуратури Закарпатської області Андрейчик А.М. та представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Руснак В.І. апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а ухвалу залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 пред'явив позов до Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Ужгородської місцевої прокуратури, прокуратури Закарпатської області про стягнення моральної шкоди. До позовної заяви додав клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення його від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю ст.ст. 119, 120 ЦПК України та несплатою судового збору.

В подальшому, ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду 03 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Однак, з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що невідповідність позовної заяви ОСОБА_2 приписам ст.ст. 119, 120 ЦПК України суд першої інстанції вбачав у тому, що в позовній заяві не конкретизовані позовні вимоги, не викладені обставини в їх обґрунтування, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет.

Однак колегія суддів констатує, що позивачем в прохальній частині позовної заяви чітко конкретизовано свої позовні вимоги до кожного з чотирьох відповідачів, шляхом прохання про стягнення з них конкретної суми моральної шкоди. Також в позовній заяві викладені обставини в її обґрунтування, а саме, що моральна шкода завдана позивачу відповідними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів та наведено посилання на ст.ст. 23, 1167, 172 ЦК України.

Таким чином, вищезазначені обставини не могли бути підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху.

Щодо несплати позивачем судового збору за пред'явлення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку (п.1 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

У відповідності до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.

До позовної заяви ОСОБА_2 додав клопотання про звільнення його від сплати судового збору з посиланням на важкий майновий стан.

Як слідує з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком у розмірі 1596,95 грн. (а.с.14), що є меншим ніж сума судового збору в розмірі 2560 грн., яка підлягає оплаті за пред'явлення позову, а єдиним членом його сім'ї є син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який ніде не працює (а.с.12). Зазначене в свою чергу свідчить про його незадовільний майновий стан, та відповідно може бути підставою для звільнення від сплати судового збору або ж зменшення розміру належних до оплати судових витрат. Також суд може, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі (ст.82 ЦПК України).

Однак, судом першої інстанції дане питання було вирішено з порушенням вище наведених норм закону та без належної оцінки майнового стану позивача, що у відповідності до ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 03 травня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча :

Судді :