Ухвала суду № 68291578, 15.08.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

За участю секретаря: Безрученко Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 липня 2017 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, -

встановила:

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на рішення відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, мотивуючи її тим, що на примусовому виконанні у Відділі перебувають зведене виконавче провадження №37234154 про стягнення грошових коштів із боржника ОСОБА_4, до складу якого входять виконавчі провадження №36433783 про стягнення коштів на користь ОСОБА_5 та №34352020 про стягнення коштів на користь ОСОБА_2; та зведене виконавче провадження №3724147 до складу якого входять виконавчі провадження №358400533 про стягнення коштів на користь ОСОБА_5 та №34351262 про стягнення коштів на користь ОСОБА_2. 17.02.2014 року суб'єктом оскарження було винесено постанову № 35840533 про стягнення з ОСОБА_6 виконавчого збору по боргу ОСОБА_5 в розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, 08.06.2017 року відкрито виконавче провадження по його примусовому стягненню та винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження; 17.02.2014 року винесено постанову № 36433783 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору по боргу ОСОБА_5 в розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, 08.06.2017 року відкрито виконавче провадження по його примусовому стягненню та винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Вважає, що такі дії були вчинені з порушенням вимог статей 28, 29 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки правові підстави для стягнення із ОСОБА_5 виконавчого збору в такому розмірі, а також для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню виконавчого збору відсутні.

Виходячи з чого просив скасувати винесені державним виконавцем відділу примусового виконання рішень постанови: ВП 35840533 та ВП 36433783 від 17.02.2014 року по стягненню відповідно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконавчого збору по боргу ОСОБА_5 в розмірі 10 відсотків від суми; постанови ВП 54083635 та ВП 54083248 від 08.06.2017 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню виконавчого збору; постанови ВП 54083635 та ВП 54083248 від 08.06.2017 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 липня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі та роз'яснено ОСОБА_2 право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь в розгляд в розгляді скарги в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним.

Від Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника Відділу.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку про те, що скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_2 не є стороною у виконавчих провадженнях, у яких винесені оскаржувані постанови.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо.

Згідно з ст. 213 ЦПКУ України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільногосудочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що 01.06.2012 року Ладижинським міським судом у справі № 211/447/12 стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_8 050127,4 євро та з ОСОБА_9 155 394 , 93 євро. Рішення набуло законної сили та направлено на примусове виконання.

12.10.2012 року Ладижинським міським судом Вінницької області у справі №211/1410/12 на користь ОСОБА_5 було стягнуто з ОСОБА_8 5000 000 заборгованості та 3219 грн. судових витрат, а у справі №211/1409/12 з ОСОБА_7 8 500 000 грн. на користь ОСОБА_5 стягнуто заборгованості та 3219 грн. судових витрат. Рішення набули законної сили та направлені на примусове виконання.

Виконавчі провадження з виконання вказаних рішень були об'єднані у зведені виконавчі провадження: №37234154 про стягнення з ОСОБА_8 заборгованості на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5; №37234147 про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5

17.02.2014 року суб'єктом оскарження було винесено постанову № 35840533 про стягнення з ОСОБА_6 виконавчого збору по боргу ОСОБА_5 в розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, 08.06.2017 року відкрито виконавче провадження по його примусовому стягненню та винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження; 17.02.2014 року винесено постанову № 36433783 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору по боргу ОСОБА_5 в розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, 08.06.2017 року відкрито виконавче провадження по його примусовому стягненню та винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

Згідно із ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, який набув чинності 05.10.2016, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Тобто з аналізу зазначеної норми вбачається, що коло суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби не обмежується лише сторонами відповідного виконавчого провадження, зокрема до таких суб'єктів віднесено також інших учасників та осіб.

Водночас судом, якому підсудні вирішення таких скарг є суд, який видав виконавчий документ.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби є процесуальними діями.

Відповідно до ч.3 ст. ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд першої інстанції вищезазначених вимог закону не виконав та застосував до даних правовідносин ч.4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV, яка втратила чинність на час звернення до суду із даною скаргою.

Предметом оскарження у даній скарзі є саме постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору та постанови про приєднання виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору до зведених виконавчих проваджень, тобто належать до юрисдикції адміністративного суду.

Таким чином, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

Оскільки вирішення питання про відкриття провадження за скаргою на дії державного виконавця належить до виключної компетенції суду першої інстанції, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 липня 2017 року скасувати, а вирішення питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

Згідно з оригіналом: