Ухвала суду № 68289613, 10.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Валевича О.С.

представників ОСОБА_1, Тонконожко Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги представника ТОВ «Артбуд Україна», ПП «ЮК ПВП-2», ТОВ «БУД ЛЮКС», ТОВ «ТАУНБУД», ТОВ «СТР.СІ.ДІ», адвоката Тонконожко Є.П., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича О.С. та накладено арешт на майно, а саме на нежитлову будівлю (літ А) загальною площею 4081, 6 м.кв., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 29, з забороною розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційних скаргах представник Тонконожко Є.П., просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити. На думку апелянта підстави для застосування даного заходу кримінального провадження відсутні, оскільки в рамках даного кримінального провадження жодній посадові особі товариств, інтереси яких вона представляє, про підозру не повідомлено. Також, представник не погоджується з висновками слідчого судді про те, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, так як стороною обвинувачення не надано даних на підтвердження цих обставин.

Також, в апеляційних скаргах ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власників майна та їх представника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників, які підтримали подані апеляційні скарги і просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг в тому числі і щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власників майна, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження постановленого судом рішення та вважає за необхідне його поновити.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг з приводу недоведеності стороною обвинувачення правових підстав для накладення арешту на майно.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000001671 від 16 грудня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно доводів клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що 16 серня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві за № КВ 083162290071 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт - «Реконструкція нежитлової будівлі № 29 (в літ. А) під офісно-складські приміщення по вул. Оболонська в Подільському районі міста Києва».

При цьому, в даній декларації зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 01 серпня 2016 року № 461/16/12-3/009-16 видані Департаментом містобудування та архітектури КМДА.

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури Київської місцевої адміністрації, містобудівні умови за таким об'єктом не видавалися, а вказаний номер не присвоювався.

В рамках даного провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт вказаної нежитлової будівлі.

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання, мотивувавши прийняте рішення наявністю підстав вважати, що майно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України містить вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна, зокрема ст. 171 КПК України, серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися до суду з клопотанням про арешт майна, зазначити мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Не відповідність клопотання про арешт майна вимогам ст. 171 КПК України, відповідно до положень кримінального процесуального закону, унеможливлює його розгляд та є підставою для повернення особі, яка його подала для усунення недоліків.

Мета з якою може бути накладено арешт на майно, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та її перелік є вичерпним.

Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 173 КПК України, під час розгляду клопотання про арешт майна, повинен перевірити надані йому матеріали у відповідності до заявленої мети та встановити наявність чи відсутність для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Проте, у клопотанні про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42014100000001671 прокурор не зазначив його мету, що вказує на невідповідність даного клопотання вимогам ст. 171 КПК України.

Крім того, в доводах клопотання прокурора та доданих до нього матеріалів відсутні відомості, що вказували б на ті обставини, майно, про арешт якого він ставить питання, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, що відповідно до положень ст. 170 КПК України, виключає підстави для накладення на нього арешту з метою збереження речового доказу.

У зв'язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні прокурор, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

На підставі всього вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених обставин, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

Таким чином, апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ТОВ «Артбуд Україна», ПП «ЮК ПВП-2», ТОВ «БУД ЛЮКС», ТОВ «ТАУНБУД», ТОВ «СТР.СІ.ДІ», адвоката Тонконожко Є.П., про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2017 року, задовольнити.

Апеляційні скарги представника ТОВ «Артбуд Україна», ПП «ЮК ПВП-2», ТОВ «БУД ЛЮКС», ТОВ «ТАУНБУД», ТОВ «СТР.СІ.ДІ», адвоката Тонконожко Є.П., - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2017 року, якою задоволено частково клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича О.С. та накладено арешт на майно, а саме на нежитлову будівлю (літ А) загальною площею 4081, 6 м.кв., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 29, з забороною розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича О.С. про накладення арешту на майно, а саме на нежитлову будівлю (літ А) загальною площею 4081, 6 м.кв., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 29, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/3713/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїБатрин О.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.