Рішення № 68289459, 11.08.2017, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/916/17

Провадження № 2/739/319/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2017 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Лавицької Ю.С.,

третьої особи - Никифоренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського медичного училища, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - директора Новгород-Сіверського медичного училища Никифоренко Тамара Василівна, про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверського медичного училища (далі - відповідач) про скасування наказу від 24 січня 2017 року №2, яким йому оголошено догану, наказу від 05 травня 2017 року №12 про звільнення його з роботи з посади лаборанта, поновлення на роботі у Новгород-Сіверському медичному училищі на посаді лаборанта кабінету технічних засобів навчання та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працював на посаді лаборанта кабінету технічних засобів навчання в Новгород-Сіверському медичному училищі на умовах неповного робочого дня. 24 січня 2017 року наказом директора училища №2 йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни без зазначення в чому саме воно полягало та коли мало місце. Зі змісту наказу лише вбачалося, що підставою для його видачі був акт про невиконання трудових обов'язків та написана ним пояснювальна записка на яку не було належної реакції. Відповідно вказаний наказ вважає незаконним. Також позивач вказує, що звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) може бути законним за умови наведення конкретних фактів допущеного невиконання працівником обов'язків і лише правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення із зазначеної підстави. 05 травня 2017 року наказом №12 його було звільнено з роботи. Даний наказ на його думку є аналогічним наказу від 24 січня 2017 року та не містить відомостей про те в чому полягає порушення трудової дисципліни та коли воно мало місце. Позивач припускає, що його звільнили через запізнення на роботу 19 квітня 2017 року коли він не перебував на роботі о 08 год. 05 хв., оскільки його робочий графік передбачав роботу з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., тому відсутність на роботі о 08 год. 05 хв. не є доказом порушення трудової дисципліни. Крім того позивач зазначає, що він є інвалідом другої групи з дитинства у зв'язку з бронхіальною астмою і вказаного числа вранці у нього був черговий приступ задухи. До того ж сам по собі факт запізнення на п'ять хвилин, якби він мав місце, не може бути підставою для звільнення. На думку позивача строк оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення від 24 січня 2017 року, який оскаржується разом з наказом про звільнення, має обраховуватися з дати видачі останнього.

На позов представником відповідача подано заперечення з яких вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються, у запереченнях вказується, що позивач працював на посаді лаборанта на 0,5 ставки з гнучким графіком роботи. За час роботи сумлінним працівником він себе не зарекомендував, ухилявся від виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим йому виносилися усні та колективні зауваження. 24 січня 2017 року на позивача за невиконання ним своїх посадових обов'язків, що призвело до зриву лекційного заняття, за згодою профспілкової організації було накладено стягнення у виді догани. 21 квітня 2017 року на позивача за прогул 19 квітня 2017 року без поважної причини накладено друге дисциплінарне стягнення у виді догани. Крім того, 20 квітня 2017 року позивач вчинив черговий факт порушення трудової дисципліни, а саме не підготував апаратуру для проведення лекційного заняття, у зв'язку з чим за погодженням з профспілковим комітетом його було звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причини трудових обов'язків. Також вказується, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення від 24 січня 2017 року міг бути оскаржений в тримісячний строк з дня вручення його копії, відповідно даний строк на час подання позову сплинув. У зв'язку з викладеним представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю з підстав, вказаних у позові, при цьому пояснив, що він працював на посаді лаборанта кабінету технічних засобів навчання Новгород-Сіверського медичного училища на 0,5 ставки з гнучким графіком роботи. 24 січня 2017 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді догани оскільки не працювала підготовлена ним апаратура. У подальшому 19 квітня 2017 року у нього стався приступ астми, у зв'язку з чим він не з'явився на роботу, при цьому до лікарні не звертався. Наступного дня, тобто 20 квітня 2017 року він мав працювати з 13 до 17 год., але о 08 год. йому зателефонували та викликали на роботу. Він одразу ж прибув на роботу та налаштував апаратуру для навчання. Про те, що на 20 квітня 2017 року було замовлення на встановлення апаратури саме на 08 год. ранку він не знав, оскільки напередодні на роботі не був і журналу в якому викладачі записують замовлення на встановлення апаратури він 19 квітня 2017 року не бачив, також йому ніхто з медичного училища не телефонував. 21 квітня 2017 року він був на роботі, того дня відбулося засідання профспілкового комітету після якого йому повідомили про звільнення. Таким чином своє звільнення вважає безпідставним оскільки його вини в тому, що 24 січня 2017 року не спрацювала апаратура не має, 19 квітня 2017 року він не з'явився на роботу у зв'язку з поганим самопочуття, а 20 квітня 2017 року він взагалі не був обізнаний про необхідність встановлення обладнання для навчання на 08 год. ранку.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні висловилася проти задоволення позову з підстав, викладених у запереченням на позов, зазначила, позивач неодноразово допускав порушення трудової дисципліни та свої посадових обов'язків, у зв'язку з цим 24 січня 2017 року йому було оголошено догану за незабезпечення роботи навчального обладнання, 19 квітня 2017 року позивач допустив прогул, а 20 квітня 2017 року він не встановив необхідного обладнання для проведення навчання студентів, яке було призначено на 08 год., у зв'язку з цим 21 квітня 2017 року за погодження з профспілковим комітетом медичного училища за прогул 19 квітня 2017 року позивачу оголошено догану, а за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених правила внутрішнього трудового розпорядку, позивача звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Третя особа у судовому засіданні висловилася проти задоволення позову та пояснила, що нею як директором Новгород-Сіверського медичного училища було підписано наказ про звільнення позивача з посади лаборанта у зв'язку з систематичним невиконанням ним своїх посадових обов'язків. Від початку 2017 року позивач мав дві догани, одна з них була накладена на нього в січні 2017 року за те, що не працювало обладнання, хоча він має необхідну освіту на знання для утримання її в справному стані, друга догана була накладена на позивача у квітні 2017 року за прогул, водночас звільнено позивача за систематичне невиконання ним своїх посадових обов'язків, після того як він допустив чергове порушення, а саме не встановив обладнання для навчання, що призвело до зриву заняття. Допущені порушення трудової дисципліни свідчили про систематичність невиконання позивачем своїх трудових обов'язків, що й стало підставою для звільнення. З приводу неприбуття позивача 20 квітня 2017 року на 08 год. для встановлення навчального обладнання зазначила, що напередодні позивач допустив прогул і не перебував протягом робочого дня на робочому місці, ніхто з працівників училища не зміг йому додзвонитися, при цьому позивач мав сам зателефонувати та поцікавитися чи є замовлення на встановлення навчального обладнання, однак цього не зробив. Відповідно звільнення позивача вважає законним. Загалом на позивача від викладачів училища постійно надходили скарги щодо неналежного виконання ним своїх обов'язків.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 дала показання про те, що вона працює на посаді заступника директора Новгород-Сіверського медичного училища, добре знає позивача, який працював на посаді лаборанта. Останній під час роботи не сумлінно ставився до своїх обов'язків, були випадки коли він не забезпечував належного музичного оформлення заходу. 19 квітня 2017 року позивач взагалі не з'явився на роботу. Звільнено ж його було за систематичне невиконання ним свої посадових обов'язків, зокрема він не забезпечував викладачів необхідними для навчання студентів технічними засобами. 19 квітня 2017 року викладачем училища позивачу в журналі було залишено замовлення на встановлення обладнання для навчання на 08 год. 20 квітня 2017 року, однак наступного дня позивач у визначений час не з'явився, тим самим зірвав заняття.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 дав показання про те, що він є головою профспілкового комітету Новгород-Сіверського медичного училища. 19 квітня 2017 року в училищі були планові роботи по благоустрою, однак позивач того дня взагалі на роботу не з'явився, тобто допустив прогул. 20 квітня 2017 року на 08 год. було заплановано навчання з використанням мультимедійного обладнання, яке мав встановити позивач, про що було зроблено запис в його журналі. Наступного дня на 08 год. позивач необхідне обладнання не встановив у зв'язку з чим йому телефонувала викладач ОСОБА_7 Лише після цього позивач прибув до училища для встановлення обладнання. Особисто він бачив його в училищі о 08 год. 20 хв. До того у січні 2017 року позивача вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання своїх посадових обов'язків, а саме незабезпечення роботи технічного обладнання. З приводу прогулу 19 квітня 2017 року та не встановлення обладнання 20 квітня 2017 року адміністрація училища звернулася до профкому з проханням надати згоду на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення. За результатами засідання профспілкового комітету, проведеного 21 квітня 2017 року, на яке запрошувався й позивач, було прийнято рішення про надання згоди на притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення трудової дисципліни у вигляді догани за прогул та у вигляді звільнення за систематичне невиконання посадових обов'язків.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 дала показання про те, що вона працює на посаді заступника директора Новгород-Сіверського медичного училища. 19 квітня 2017 року позивач був відсутній на роботі протягом робочого дня про що було складено відповідний акт. Того дня викладач училища ОСОБА_8 залишила в журналі позивача замовлення на встановлення обладнання для навчання студентів на 08 год. 00 хв. 20 квітня 2017 року. Вона телефонувала позивачу, однак той не відповідав. Наступного дня у вказаний час позивач не забезпечив встановлення необхідного обладнання для навчання студентів тим самим не виконав своїх посадових обов'язків.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та третьої особи, допитавши свідків і дослідивши матеріали справи та наявні в них докази суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, позивач з 01 вересня 2010 року працював на посаді лаборанта Новгород-Сіверського медичного училища (а.с. 65). 01 жовтня 2010 року позивача було переведено на 0,5 ставки посади лаборанта та встановлено гнучкий режим робочого часу (а.с. 41).

Згідно наказу директора Новгород-Сіверського медичного училища №45 від 31 серпня 2011 року, правил внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції позивачу визначено гнучкий графік роботи з фіксованим робочим часом з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. та змінним часом з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. (а.с. 42-48, 52-53).

Відповідно до посадової інструкції лаборанта на позивача покладено наступні обов'язки: стежити за справністю устаткування, його налагодження, підготовку устаткування до проведення навчальних занять, виховних занять з використанням програмно-методичних комплексів, здійснення його перевірки та простого регулювання; здійснення відповідно до вказівок викладача, завідувача кабінетом і розкладом занять необхідних підготовчих і допоміжних операцій при проведенні занять-презентацій; забезпечення занять необхідними для їх проведення устаткування, матеріалами та іншим; приведення в належний порядок устаткування після проведення занять; дотримання правил техніки безпеки і охорони праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки; піклування про розширення матеріальної бази обслуговуваного кабінету, складення заявок на устаткування (а.с. 52).

10 жовтня 2016 року у зв'язку з незабезпеченням своєчасного і якісного музичного супроводу концерту, який проходив 05 жовтня 2016 року, позивача на засіданні адміністративної ради Новгород-Сіверського медичного училища було попереджено щодо неналежного виконання ним своїх функціональних обов'язків (а.с. 18-19).

23 січня 2017 року під час проведення лекційного зайняття було виявлено, що технічне устаткування для мультимедійної презентації, підготовка якого входить в обов'язки позивача, не працювало, про що було складено відповідний акт за №1 від 23 січня 2017 року.

Під час перевірки за вказаним фактом позивач надав письмові пояснення в яких пояснив тимчасову несправність обладнання низькою температурою в приміщенні (а.с. 21).

24 січня 2017 року профспілковим комітетом Новгород-Сіверського медичного училища надано згоду на притягнення позивача у зв'язку з несправністю 23 січня 2017 року технічного обладнання під час проведення лекційного зайняття до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього стягнення у вигляді догани (а.с. 23-25).

Того ж дня директором Новгород-Сіверського медичного училища видано наказ №2 від 24 січня 2017 року про оголошення позивачу догани у зв'язку з порушенням трудової дисципліни (неналежне виконання службових обов'язків) та недотриманням вимог посадової інструкції, зі змістом якого позивач був ознайомлений під розпис (а.с.26).

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Згідно частин першої та третьої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Як з'ясовано, 23 січня 2017 року позивач в порушення своїх посадових обов'язків не забезпечив належну роботу мультимедійного обладнання під час проведення лекційного зайняття для студентів Новгород-Сіверського медичного училища, що призвело до зриву зайняття. Вказане підтверджується дослідженим у судовому засіданні актом від 23 січня 2017 року (а.с. 20). Після відібрання у позивача письмових пояснень за вказаним фактом та отримання згоди профспілкового комітету на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності директором училища 24 січня 2017 року було прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, яке є найбільш м'яким видом дисциплінарних стягнень.

Викладене вище свідчить, що наказ №2 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього стягнення у вигляді догани від 24 січня 2017 року винесений з дотриманням вимог діючого трудового законодавства є обґрунтованим та законним, відповідно підстави для його скасування відсутні.

Також суд враховує, що будучи ознайомленим зі змістом вказаного вище наказу про накладення стягнення позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження лише 30 травня 2017 року, тобто через більш ніж чотири місяці з моменту його винесення, стверджуючи, що строк на оскарження відповідного наказу має обраховуватися з моменту винесення наказу про звільнення.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи відсутність доказів поважності пропуску позивачем строку на оскарження наказу про накладення на нього 24 січня 2017 року дисциплінарного стягнення, суд зазначає, що пропуск вказаного строку у даній справі є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в частині скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

При цьому твердження позивача про те, що відповідний строк на оскарження вказаного вище наказу має обраховуватися з дати прийняття наказу про звільнення суд вважає безпідставими та розцінює їх як довільне тлумачення позивачем змісту наведених вище правових приписів.

Отже, позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани №2 від 24 січня 2017 року є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі суд враховує наступне.

З досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 19 квітня 2017 року позивач не перебував на робочому місці протягом робочого дня, що визнано ним у судовому засіданні та підтверджується доповідною запискою заступника директора медичного училища ОСОБА_7, актом про відсутність на роботі від 19 квітня 2017 року, а також табелем обліку робочого часу працівників Новгород-Сіверського медичного училища за квітень 2017 року (а.с. 27-30).

Сам позивач пояснив свою відсутність на робочому місці поганим самопочуттям і наявністю у нього захворювання - бронхіальна астма у звязку з чим йому встановлено другу групу інвалідності з дитинства (а.с. 7, 71). Водночас будь-яких доказів погіршення стану здоров'я саме 19 квітня 2017 року та звернення у зв'язку з цим за медичною допомогою, зокрема й до лікарні, позивач суду не надав, заявивши, що до лікарні не звертався.

У подальшому, 20 квітня 2017 року о 08 год. 00 хв. позивач не з'явився до медичного училища для встановлення мультимедійної системи, яка мала використовуватися під час проведення лекційного зайняття викладачем ОСОБА_8, що підтверджується доповідною запискою вказаного викладача (а.с. 31).

Враховуючи прогул позивача 19 квітня 2017 року та його нез'явлення на 08 год. 00 хв. 20 квітня 2017 року керівництвом Новгород-Сіверського медичного училища було направлено подання профспілковому комітету про надання згоди на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за прогул у вигляді догани, та окремо за систематичне невиконання позивачем посадових обов'язків у вигляді звільнення (а.с. 34).

21 квітня 2017 року профспілковий комітет за результатами проведеного засідання, на яке був запрошений і позивач, надав згоду керівництву Новгород-Сіверського медичного училища на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліна, а саме за відсутність на роботі протягом робочого дня 19 квітня 2017 року, а також на звільнення позивача за систематичне невиконання останнім без поважних причин трудових обов'язків (а.с. 36-37). Як вбачається з протоколу засідання профспілкового комітету при прийнятті рішення про надання згоди на звільнення позивача враховувався факт його притягнення до дисциплінарної відповідальності 24 січня 2017 року, факт допущення ним прогулу 19 квітня 2017 року та факт несвоєчасного встановлення технічного устаткування для проведення лекційного зайняття 20 квітня 2017 року.

У подальшому після отримання вказаної вище згоди профспілкового комітету, директором Новгород-Сіверського медичного училища були видані два накази, якими на позивача накладено два дисциплінарні стягнення. Зокрема, наказом №10 від 21 квітня 2017 року позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за відсутність на роботі протягом всього робочого дня 19 квітня 2017 року, а наказом №12 від 05 травня 2017 року позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України звільнено з посади лаборанта за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 38, 40). Обидва накази були доведені до відома позивача (а.с. 39, 40).

Накладення стягнення у вигляді догани за прогул 19 квітня 2017 року позивачем не оспорюється при цьому досліджені у судовому засіданні докази підтверджують факт вчинення зазначеного проступку.

Стосовно законності звільнення позивача у зв'язку з систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд зазначає наступне.

Так, приймаючи оспорюване рішення про звільнення позивача за систематичне невиконання ним без поважних причин своїх трудових обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, директор Новгород-Сіверського медичного училища взяла до уваги факт притягнення позивача 24 січня 2017 року до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього стягнення у вигляді догани за неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків, що мало місце 23 січня 2017 року, факт притягнення позивача 21 квітня 2017 року до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього стягнення у вигляді догани за прогул 19 квітня 2017 року, а також факт невстановлення позивачем 20 квітня 2017 року на 08 год. 00 хв. мультимедійного обладнання, необхідного для проведення лекційного зайняття, що розцінено як чергове порушення трудової дисципліни, в в сукупності викладене вище оцінено як систематичне невиконання позивачем без поважних причин своїх посадових обовязків, визначених правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно роз'яснень, які містяться у пунтках 22 та 23 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 статті 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Факти порушення позивачем трудової дисципліни 23 січня та 19 квітня 2017 року, у зв'язку з чим він притягувався до дисциплінарної відповідальності, встановлені в ході судового розгляду та підтверджені належними доказами.

Водночас з приводу неприбуття позивача на роботу о 08 год. 00 хв. 20 квітня 2017 року суд враховує, що позивачу було визначено гручкий графік роботи, який передбачав фіксований робочий час з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. та змінний робочий час з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., тобто він мав перебувати на робочому місці у період з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв., а також за необхідності виходити на роботу в інший час у період з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.

19 квітня 2017 року позивач на роботі не був і ні з ким з працівників медичного училища того дня не спілкувався, що визнано ним самим та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 При цьому за допущений 19 квітня 2017 року прогул позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Вказане свідчить, що позивач не знав про те, що викладач медичного училища 19 квітня 2017 року о 14 год. 30 хв. залишила в журналі, який він вів, замовлення на встановлення обладнання для проведення лекційного зайняття і відповідно не був обізнаний про необхідність прибути на роботу саме на 08 год. 00 хв. 20 квітня 2017 року. Це в свою чергу давало позивачу підстави вважати, що 20 квітня 2017 року він мав прибути на роботу не о 08 год. 00 хв., а о 09 год. 00 хв. згідно визначеного для нього графіку роботи.

Суд зазначає, що підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни яким визнається невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Необізнаність позивача, який працював з гнучким робочим графіком, про необхідність виходу на роботу 20 квітня 2017 року саме о 08 год. 00 хв. свідчить про відсутність його вини, яка є обов'язковою для кваліфікації його дій як порушення трудової дисципліни та виключає наявність в його діях такого порушення в цілому.

Враховуючи той факт, що за порушення трудової дисципліни 23 січня та 19 квітня 2017 року позивача було піддано дисциплінарному стягненню у вигляді оголошення доган, при цьому в подальшому, зокрема й 20 квітня 2017 року він інших порушень трудової дисципліни не допускав, підстави для звільнення позивача з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, були відсутні.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно частини другої статті 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Оскільки догана та звільнення є окремими видами дисциплінарних стягнень і за кожне порушення трудової дисципліни може бути накладено лише одне дисциплінарне стягнення, суд приходить до висновку, що звільнення 05 травня 2017 року позивача з посади лаборанта було по суті притягненням його повторно до дисциплінарної відповідальності за одні й ті ж порушення трудової дисципліни, що протирічить положенням статті 61 Конституції України та статті 149 КЗпП України.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність скасування як незаконного наказу директора Новгород-Сіверського медичного училища №12 від 05 травня 2017 року про звільнення позивача з посади лаборанта за систематичне невиконання без поважних причини трудових обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку та поновлення позивача на посаді лаборанта кабінету технічних засобів навчання Новгород-Сіверського медичного училища.

З приводу позовної вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням, суд враховує положення частини другої статті 235 КЗпП України, відповідно до якого при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Оскільки позивача було незаконно звільнено 05 травня 2017 року у зв'язку з чим він підлягає поновленню на займаній посаді, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 06 травня 2017 року до 10 серпня 2017 року, тобто по останній робочий день що передує ухваленню даного рішення.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Беручи до уваги відомості про розмір заробітної плати позивача за березень 2017 року у розмірі 1 632 грн. 00 коп. та квітень 2017 року у розмірі 1 446 грн. 75 коп., тобто за два місяці, що перебували звільненню (а.с. 62), а також кількість робочих днів за які позивачу має бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 65 днів, суд погоджується з розрахунком середнього заробітку, складений представником позивача, яким визначено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4 879 грн. 45 коп., та приходить до висновку про необхідність його стягнення з Новгород-Сіверського медичного училища на користь позивача у вказаному вище розмірі. Відповідно дана позовна вимога є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі пункту 2 частини першої та частини другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді лаборанта кабінету технічних засобів навчання Новгород-Сіверського медичного училища.

Згідно пунктів 1 та 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а також інваліди ІІ групи.

Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем, який є інвалідом ІІ групи, заявлено позовні вимоги про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а також про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при цьому від сплати судового збору він був звільнений на підставі пункті 1, 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави в особі Державної судової адміністрацї України судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 280 грн. 00 коп. (640 грн. 00 коп. + 640 грн. 00 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтею 61 Конституції України, статтями 40, 147, 149, 233, 252 Кодесу законів про працю України, статтями 2, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського медичного училища про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати наказ директора Новгород-Сіверського медичного училища №12 від 05 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лаборанта за систематичне невиконання без поважних причини трудових обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді лаборанта кабінету технічних засобів навчання Новгород-Сіверського медичного училища.

Стягнути з Новгород-Сіверського медичного училища (код ЄДРПОУ 02011735) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 06 травня 2017 року до 10 серпня 2017 року, у розмірі 4 879 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 45 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лаборанта кабінету технічних засобів навчання Новгород-Сіверського медичного училища.

Стягнути з Новгород-Сіверського медичного училища в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 14 серпня 2017 року.