Рішення № 68288378, 09.08.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/152/16-18/74/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2017 справа № 908/3211/16

за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради (71701 Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-А)

про стягнення 112306,11 грн. пені за договором № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014, 6088,63 грн. 3% річних, 64319,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін та учасники судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-65 від 14.04.2017;

від відповідача: не з’явився (ОСОБА_2, дов. № 896 від 30.08.2016 - в засіданні 19.07.2017)

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 112306,11 грн. пені за договором № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014, 6088,63 грн. 3% річних, 64319,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.01.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі № 908/3211/16 та справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

На підставі до ст. 2-1 ГПК України, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.06.2017, справу передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 26.06.2017 прийнято справу № 908/3211/16 до провадження, присвоєно справі номер провадження 27/152/16-18/74/17. В судовому засіданні, відкритому 19.07.2017, оголошувалася перерва на 09.08.2017. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 09.08.2017.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог вказав, що 24.11.2014 публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як продавцем та комунальним підприємством «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1009/15-КП-13, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідача у січні, лютому, березні, квітні, жовтні, листопаді, грудні 2015 року природний газ на загальну суму 991104,47 грн. Посилаючись на те, що відповідач в порушення умов п. 6.1 вказаного договору (яким передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу), за отриманий газ розраховувався невчасно, позивач нарахував на підставі п. 7.2 договору - 112 306,11 грн. пені, також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 64 319,67 грн. інфляційних втрат, 6088,63 грн. 3% річних. В додаткових поясненнях, наданих 09.08.2017, позивач зазначив, що неустойка, інфляційні нарахування та проценти річних, які підлягають списанню з підприємств, які підпадають під дію положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» повинні бути відображені в бухгалтерському обліку позивача. Самостійно позивач не вправі вносити до своєї фінансової звітності суми неустойки, інфляційних та відсотків, які підлягають списанню за вказаним Законом, оскільки це призведе до порушення ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оскільки неможливо відобразити нараховані суми без узгодження з контрагентом, відносно якого здійснюється таке нарахування. У разі ж прийняття рішення про стягнення суми позову позивач набуває право відобразити ці суми на підставі прийнятого рішення, яке буде первинним обліковим документом. Позивач просив стягнути з відповідача 112306,11 грн. пені за договором № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014, 6088,63 грн. 3% річних, 64319,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, про що зазначив у відзиві на позов. В обґрунтування заперечень зазначав, що КП «Токматеплоенергія» включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», що підтверджується копією повідомлення про включення до Реєстру станом на 13.06.2017. В поясненнях від 07.08.2017, які надішли на адресу суду електронною поштою 07.08.2017, відповідач зазначив, що ним погашено борг за поставлений природний газ у 2015 році по договору № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014 до набрання чинності зазначеним вище Законом, тому, відповідно до положень пункту 3 ст. 7 Закону, заявлені до стягнення позивачем пеня в розмірі 112306,11 грн., 6088,63 грн. 3% річних, 64319,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів не повинні бути нараховані. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 09.08.2017 позивач свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.08.2017 за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи суд встановив: Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради (покупець, відповідач у справі) 24.11.2014 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1009/15-КП-13, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 227,0 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 договору).

Згідно розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами до договору купівлі-продажу природного газу від 24.11.2014 №1009/15-КП-13 пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» договору викладався у новій редакції Додатковими угодами до спірного договору (№ 1 від 26.01.2015, № 2 від 24.02.2015, № 3 від 18.03.2015, № 4 від 15.04.2015, № 5 від 29.05.2015, № 6 від 30.06.2015, № 7 від 29.07.2015, № 9 від 20.10.2015, № 10 від 22.10.2015, № 12 від 25.11.2015).

Пункт 6.3 статті 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору доповнено додатковою угодою № 8 від 30.07.2015, який додатковою угодою № 11 від 02.11.2015 викладено у новій редакції.

Пункт 10.3. статті 10 «Інші умови» Договору Додатковою угодою № 9 від 20.10.2015 викладено в новій редакції.

Додатковою угодою №10 від 22.10.2015р. п. 3.4. статті 3 «Порядок та умови передачі газу» Договору викладено в новій редакції.

До Статті 5 «Ціна газу» Договору Додатковою угодою №10 від 22.10.2015 додано пункт 5.6.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору позивачем у період з січня 2015 року по грудень 2015 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 114,251 тис.куб.м. на загальну суму 991104 грн. 47 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 203 822 грн. 60 коп., від 28.02.2015 на суму 154114 грн. 52 коп., від 31.03.2015 на суму 187050 грн. 39 коп., від 30.04.2015 на суму 46628 грн. 36 коп., від 31.10.2015 на суму 76844 грн. 01 коп., від 30.11.2015 на суму 142284 грн. 51 коп., від 31.12.2015 на суму 180360 грн. 08 коп. Вказані акти підписані сторонами без зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу та скріплені печатками.

Пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з Копії виписки за операціями по Договору №1009/15-КП-13 оплата за вказаним договором здійснена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, який визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, та відповідних реєстрів перерахування коштів.

Відповідно до п. 17 «Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» кошти, які уповноважений банк за реєстром нормативів перераховує на спеціальні рахунки гарантованого постачальника за природний газ та теплогенеруючих організацій за теплову енергію, ураховуються сторонами як оплата за природний газ і теплову енергію, які споживалися, по-перше, - у місяці, в якому вперше встановлено нормативи, по-друге, - у місяці, наступному за місяцем, в якому вперше встановлено нормативи, і далі - в такому ж порядку залежно від наявності заборгованості за відповідні місяці.

У разі коли сума коштів, що надійшла за реєстром нормативів на спеціальні рахунки гарантованого постачальника або теплогенеруючої організації наростаючим підсумком з місяця, в якому вперше встановлено нормативи, перевищує вартість спожитого природного газу або спожитої теплової енергії наростаючим підсумком із зазначеного місяця, сума такого перевищення враховується сторонами як оплата за природний газ і теплову енергію, які споживалися до місяця, в якому вперше встановлено нормативи.

Таким чином, передбачається можливість врахування перерахованих коштів як оплата за природний газ за теплову енергію залежно від наявності заборгованості за відповідні місяці.

Зокрема, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.12.2014 № 1054, від 29.01.2015 № 72, від 26.02.2015 № 222, від 31.03.2015 № 968, від 30.04.2015 № 1331, від 29.05.2015 № 1665, від 30.06.2015 № 1960, від 30.07.2015 № 2099, від 31.08.2015 № 2235, від 02.10.2015 № 2536, від 29.10.2015 № 2661, від 26.11.2015 № 2846, від 25.12.2015 № 3115, від 29.01.2016 № 125 затверджені реєстри нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на січень - грудень 2015 року та на січень 2016р.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено, що суму заборгованості за природний газ відповідачем остаточно погашено 15.02.2016, до подання даного позову до суду.

Оскільки відповідач оплату за поставлений газ здійснив з порушенням строків оплати, встановлених договором, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 112306,11 грн. за період з 15.02.2015 по 14.02.2016, 6088,63 грн. 3% річних за період з 15.02.2015 по 14.02.2016 та 64319,67 грн. інфляційних витрат, які нараховані за січень - листопад 2015 року.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради про стягнення 112306,11 грн. пені за договором № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014, 6088,63 грн. 3% річних, 64319,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014, а саме проведення оплати вартості товару із порушенням строків, встановлених цим договором.

Як встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014.

Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради здійснює діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником природного газу.

З 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії».

В преамбулі Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, з наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризакція, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

При цьому ч. 3 ст. 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

На момент набрання чинності вказаним Законом заборгованість КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради за спожиті енергоносії була відсутня.

Необхідність здійснення списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена ст. 7 Закону.

Як вбачається, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подав позов до набрання чинності вказаним Законом, проте після набрання чинності цього Закону спірні суми не списав, проте, ці обставини не надають позивачу права стягувати спірні суми з відповідача в судовому порядку, оскільки вони суперечать вимогам Закону.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних має здійснюватися шляхом включення вказаних сум до реєстру та має відбуватися поза межами судового провадження. Отже, зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, зокрема у такий спосіб, як списання цих нарахувань.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.01.2017 у даній справі та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017, справу № 908/3211/16 передано на новий розгляд. В постанові ВГСУ зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено, чи дотримано сторонами у даній справі порядок, передбачений ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії», та відповідно, чи існують підстави щодо застосування до спірних відносин положень ч. 3 ст. 7 вказаного закону.

Відповідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи.

Як встановлено, КП «Токматеплоенергія» включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», що підтверджується копією повідомлення про включення до Реєстру станом на 13.06.2017. Затримку у зверненні до Мінрегіонбуду із заявою від 25.05.2017 за № 631 про включення підприємства до реєстру підприємства, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідач пояснив тим, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України фактично розпочало формування та ведення відповідного реєстру наприкінці травня 2017 року.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014 природного газу погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом, відповідача включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, а відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону, в силу яких позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, задоволенню не підлягають.

Доводи позивача про стягнення зазначених сум в судовому порядку для можливості списання відповідних сум суд знаходить хибними та зазначає, що задоволення такого позову породжує обов'язкове виконання в примусовому порядку судового рішення, заборгованість за яким підлягає списанню в силу Закону, що суперечить принципам розумності та доброго урядування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 14 серпня 2017 року.

Суддя В.В.Носівець