номер провадження справи 9/42/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2017 Справа № 908/1172/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захист-Техно (69001, місто Запоріжжя, вул. Кронштадтська, буд. 2-А)
до відповідача ОСОБА_1 товариства Запорізький завод високовольтної апаратури Вакатов і Компанія (69069, місто Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 13)
про стягнення суми 45781,20 грн.
Суддя Боєва О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 23/01 від 23.01.2017р.; ОСОБА_3, довіреність №23/01 від 23.01.2017р.;
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 45781,20 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1172/17, справі присвоєно номер провадження № 9/42/17, судове засідання призначено на 11.07.2017р. Ухвалою суду від 11.07.2017р. в порядку ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжений на три дні до 10.08.2017р. включно, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 10.08.2017 р.
В судовому засіданні 10.08.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників позивача судовий процес проводився без застосування засобів технічної фіксації.
10.08.2017р. від позивача на адресу господарського суду надійшла позовна заява (уточнена в частині формулювання позовних вимог).
Дослідивши дану заяву, суд встановив, що вона є тотожною позовній заяві, яка розглядається судом, позивач лише уточнив формулювання прохальної її частини, розбивши загальний розмір заявленої до стягнення суми на основний борг, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, згідно змісту позовної заяви, а саме: просить стягнути з відповідача суму 37500 грн. основного боргу, суму 4643,56 грн. пені, суму 2912,81 грн. інфляційних втрат, суму 724,83 грн. 3% річних, всього 45781,20 грн.
Заява не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
Позивач підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві. На підставі ст.ст. 193, 218, 231, 232 ГК України, ст.ст. 530, 612, 625 ЦК України та умов договору на технічне обслуговування установки автоматичної пожежної сигналізації № 187 від 04.09.2012р. просить стягнути з відповідача суму 37500 грн. основного боргу за договором на технічне обслуговування установки автоматичної пожежної сигналізації № 187 від 04.09.2012р, суму 4643,56 грн. пені, суму 2912,81 грн. інфляційних втрат та суму 724,83 грн. 3% річних, всього 45781,20 грн.
Відповідач у судові засідання не зявився, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не надав, причину неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Позовна заява та ухвали суду направлялися на адресу відповідача, вказану у позові та у витязі з Єдиного державного реєстру, отриманому господарським судом відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» а саме: 69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 13).
Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Ухвала суду від 08.06.2017р. про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, згідно повідомленням про вручення поштового відправлення одержана уповноваженим представником відповідача 12.06.2017р. Отже, судом належним чином виконано обовязок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.
Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 10.08.2017 року.
В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 товариством Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і компанія (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАХИСТ-ТЕХНО (Підрядник, позивач у справі) 04.09.2012р. укладено договір на технічне обслуговування установки автоматичної пожежної сигналізації № 187, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник виконує роботи з технічного обслуговування установок пожежної сигналізації, систем сповіщення про пожежу та системи автоматичного димовидалення адміністративного корпусу КТ ЗЗВА, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 13.
Згідно з п. 2.1 Договору сторони визначили, що вартість робіт становить щомісячно: 3900,00 грн., в т.ч. 665 грн. ПДВ. На підставі затверджених Замовником розрахунків (Додаток № 1), складених відповідно до проектної документації, погоджених з Підрядником.
Сторонами погоджено розрахунок вартості № 3084 по технічному обслуговуванню установки пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу адміністративного корпусу КТ ЗЗВА, згідно якого розмір місячної плати за дані роботи становить 2400,00 грн. з ПДВ, а також розрахунок вартості № 3084-1 по технічному обслуговуванню системи димовидалення в адміністративному корпусі КТ ЗЗВА, згідно якого розмір місячної плати за дані роботи становить 1500,00 грн. з ПДВ.
12.05.2016 р. сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 187 від 04.09.2012 р., якою внесено зміни до п. 2.1 цього договору та встановлено, що вартість робіт по договору складає щомісячно 2700,00 грн., в т.ч. 450 грн. ПДВ. На підставі затверджених Замовником розрахунків № 3084, 3084-1, складених відповідно до проектної документації, погоджених з Підрядником, що є додатком до додаткової угоди, вартість технічного обслуговування установки пожарної сигналізації за місяць склала 1200 грн. з ПДВ, вартість технічного обслуговування системи домовидалення за місяць 1500 грн. з ПДВ.
Відповідно до п., п. 3.1, 3.2, 3.4 договору здача і приймання виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання актів приймання-здавання виконаних робіт по ф. 2. Замовник у 3-и денний строк після отримання актів приймання-здавання виконаних робіт зобовязаний надати Підряднику підписані акти або відмовитися від приймання результатів робіт. Виконані роботи вважаються такими, що здані Підрядником і прийняті Замовником по якості та обсягах, після підписання обома сторонами актів приймання-здавання виконаних робіт по ф. 2.
В пунктах 4.1, 4.2 передбачено, що оплата робіт проводиться Замовником протягом 20-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання-здавання виконаних робіт по ф. 2. Платежі здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника, зазначений в договорі, на підставі рахунку, виставленого Підрядником у строки, вказані в пункті 4.1 Договору.
Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012 р. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявить в письмовому вигляді про його розірвання (п. 5.1).
Докази вчинення передбачених договором дій щодо припинення (розірвання) відсутні, отже договір є продовженим та виконується сторонами.
Так, матеріали справи свідчать, що в період з березня 2016 року по квітень 2017 року включно, щомісячно (29-31 числа місяця) складалися та підписувалися сторонами окремі акти прийняття виконаних робіт з технічного обслуговування пожежної сигналізації та з технічного обслуговування системи димовидалення за договором № 187 від 04.09.2012р. Підрядні роботи прийняті Замовником без зауважень. Позивачем на підставі підписаних актів виставлено на оплату відповідні рахунки-фактури.
Згідно з цими актами вартість робіт у березні, квітні 2016 року складала 3900 грн. за місяць (2400+1500), з травня 2016 року по квітень 2017 року 2700 грн. (1200+1500) в місяць, що відповідає умовам п.2.1 договору. Слід зазначити, окремі акти за листопад 2016 року відсутні, а у грудні 2016 року до актів виконаних робіт включено вартість за два місяці листопад та грудень 2016р. Таким чином, загальна вартість робіт за вказаний період склала 40200 грн.
Згідно з пунктом 6.1.10 договору замовник прийняв на себе зобовязання оплатити виконані підрядником роботи відповідно до умов договору.
Відповідач розрахувався за виконані роботи частково, а саме здійснив оплату за технічне обслуговування пожежної системи та системи димовидалення у травні 2016 року, перерахувавши на рахунок позивача суму в розмірі 2700 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3232_66028 від 06.06.2016р. (1500 грн.) та № 3233_66028 від 06.06.2016р. (1200 грн.).
У звязку з тим, що відповідач не виконав свої зобовязання щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, просить стягнути з відвідача суму 37500 грн. основного боргу, а також пеню в сумі 4643,56 грн. за загальний період з 22.04.2016р. по 01.06.2017р., втрати від інфляції в сумі 2912,81 грн. за загальний період з травня 2016 року по квітень 2017 року та 3% річних в сумі 724,83 грн. за загальний період з 20.04.2016 р. по 01.06.2017 р., за порушення грошового зобовязання.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобовязань (цивільних прав та обовязків) є, зокрема, договір. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, та на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно зі ст.ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в період з березня 2016 р. по квітень 2017р. виконано роботи на загальну суму 40200 грн., які оплачено відповідачем частково в розмірі 2700 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, яка становить 37500 грн.
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання своїх зобовязань за договором підряду щодо оплати виконаних робіт за вказаний період не надав, заперечень по суті заявлених позовних вимог від нього не надійшло.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 37500 грн. основного боргу основані на договорі, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання в розмірі 4643,56 грн. за загальний період з 22.04.2016 р. по 01.06.2017 р. ОСОБА_3 доданого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що пеня розрахована окремо по актам, що складені за кожним місяцем виконаних робіт.
Відповідно п. 7.2 укладеного сторонами договору встановлено, у випадку несвоєчасної оплати фактично виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,2% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України.
Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобовязання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).
В пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» зазначено, що з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок пені за допомогою інформаційної системи Законодавство за вказаний позивачем період суд встановив, що при його здійсненні позивачем допущено арифметичні помилки, у звязку з наступним: за деякими акатми позивачем невірно визначено кількість днів, за які стягується пеня, початок періодів прострочки. Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Так, за актами виконаних робіт за квітень 2016р. від 29.04.2016 р., зі строком оплати протягом 20 календарних днів з дня підписання акту, кінцевою датою оплати є 19.05.2016р., тому період нарахування пені починається з 20.05.2016р., а не з 18.05.2016 р., як зазначено у розрахунку. Аналогічні помилки допущені й за іншими актами. Крім того, позивачем, в тому числі, нараховано пеню по актам за травень 2016 року на суму 2700 грн. за період з 20.06.2016 р. по 19.12.2016 р., оплата яких згідно з платіжними дорученнями №№ 3232_66028, 3233_66028 проведена відповідачем у повному обсязі 06.06.2016р., тобто у встановлений договором термін. Отже, заборгованості за цими актами не виникло, тому нарахування пені в цій частині здійснено безпідставно.
Факт порушення відповідачем грошового зобовязання суд вважає доведеним. Проте, з урахуванням вищевикладеного, здійснивши перерахунок, суд встановив, що фактично до стягнення з відповідача належить сума 4155,66 грн. пені.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 724,83 - 3% річних за загальний період з 20.04.2016р. по 01.06.2017р. та 2912,81 грн. втрат від інфляції за загальний період з травня 2016 року по квітень 2017 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що в ньому допущені аналогічні помилки, які допущено при розрахунку пені, безпідставно нараховано відсотки річних за актами за травень 2016р., за якими відсутня заборгованість. Тому розмір 3% річних, що підлягає стягненню, становить 643,70 грн.
Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції за допомогою інформаційної системи «Законодавство» суд встановив, що його здійснено вірно, з урахуванням вищезазначених приписів, однак, позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню крім інфляційних втрат, що необґрунтовано нараховано за актами виконаних робіт за травень 2016р., а саме: в розмірі 2580,90 грн.
У звязку з викладеним, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 75, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 товариства Запорізький завод високовольтної апаратури Вакатов і Компанія (69069, місто Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 13, код ЄДРПОУ 05755559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Захист-Техно (69001, місто Запоріжжя, вул. Кронштадтська, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 31166461) суму 37500 (тридцять сім тисяч пятсот) грн. 00 коп. основного боргу, суму 4155 (чотири тисячі сто пятдесят пять) грн. 66 коп. пені, суму 643 (шістсот сорок три) грн. 70 коп. 3% річних, суму 2580 (дві тисячі пятсот вісімдесят) грн. 90 коп. втрат від інфляції, суму 1568 (одна тисяча пятсот шістдесят вісім) грн. 51 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Суддя О.С. Боєва
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 14 серпня 2017 р.
Судове рішення № 68288340, Господарський суд Запорізької області було прийнято 10.08.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 908/1172/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: