Рішення № 68288164, 14.08.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2017 р.Справа № 916/1058/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 1 921 684,34 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Кокарєв А.В. - довіреність № 2 від 19.05.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 422 від 22.02.2016р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з останньої інфляційні збитки за прострочку виконання договору в розмірі 1 237 500,00 грн. та 147 575,34 грн. - 3% річних від простроченої суми, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.

01 листопада 2012р. між ТОВ "Колос" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу №1112/1, відповідно до якого позивач зобов'язався продати відповідачу товар, а відповідач прийняти й оплатити кукурудзу врожаю 2011-2012 року у кількості 1000 тон по ціні 1500,00 грн. за одну тону.

Позивач зазначає, що ТОВ "Колос", шляхом передачі майна відповідачу у встановлений договором строк, свої зобов'язання за вказаним договором виконало в повному обсязі. Відповідач договірні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 25.11.2015 р. у останнього виник борг перед позивачем у сумі 1 500 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.04.2016р. по справі №916/101/16 за позовом ТОВ "Колос" до ФОП ОСОБА_1 з відповідача було стягнуто на користь позивача суму боргу, за договором купівлі-продажу №1112/1, в розмірі 1500000,00 грн. Посилаючись на вказане судове рішення, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних збитків за весь час прострочки в сумі 1 237 500, 00 грн., а також 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2013 р. по 11.04.2016 р. в сумі 147 575,34 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2016р. було порушено провадження у справі №916/1058/16 із призначенням її до розгляду в засіданні суду на 25.05.2016р.

Ухвалою суду від 25.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 09.06.2016р.

08.06.2016р. до канцелярії суду за вх.№2-3068/16 від представника відповідача надійшло клопотання (а.с.47-49), згідно якого останній просив суд зупинити провадження у справі №916/1058/16 за позовом ТОВ "Колос" до ФОП ОСОБА_1 до вирішення Одеським апеляційним господарським судом справи №916/101/16 та набрання відповідним рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 09.06.2016р. провадження у справі №916/1058/16 було зупинено до закінчення розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи №916/101/16.

06.07.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі №916/1058/16, з огляду на винесення Одеським апеляційним господарським судом справи постанови від 23.05.2017р., згідно якої рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2016р. у справі №916/101/16 залишено без змін.

Ухвалою суду від 10.07.2017р., з урахуванням усунення обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі №916/1058/16 було поновлено із призначенням розгляду справи в засіданні суду 31.07.2017р.

10.07.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с.68-74), згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача 1 921 684,34 грн., з яких 1719000, 00 грн. інфляційних збитків та 202684,34 грн. 3 % річних.

31.07.2017р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (а.с.101-104), згідно якої останній, з урахуванням положень ч 4 ст. 267 ЦК України, просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ „Колос" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 1719000,00 грн. інфляційних збитків за весь час прострочки та 202684,34 грн. 3 % річних від простроченої суми та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, в обґрунтування подання вказаної заяви відповідач зазначає про те, що, оскільки зобов'язання по оплаті товару повинно було бути виконано у строк до 31.12.2012р., то, на його думку, позивач мав право саме у строк з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. звернутися до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Проте, вважає, що такий строк позовної давності стосовно вказаних вимог сплинув 01.01.2016р. При цьому стверджує про непереривання строку позовної давності у період з 01.01.2013р. по 01.01.2016р.

Відтак, вважає, що, оскільки позов ТОВ „Колос" було пред'явлено до суду 21.04.2016р., у його задоволенні, з урахуванням положень ч. 4 ст. 264 ЦК України, слід відмовити.

У судовому засіданні 31.07.2017р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням збільшення їх розміру, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в свою чергу заперечував проти заявленого позову, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у поданій до суду вищевказаній заяві про застосування строків позовної давності.

В засіданні суду 31.07.2017р. з урахуванням необхідності додаткового дослідження доказів, оголошено перерву до 07.08.2017р.

Ухвалою суду строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 07.08.2017р., з огляду на необхідність додаткового дослідження доказів, оголошено перерву до 14.08.2017р.

В судове засідання 14.08.2017р. з'явилися представники сторін, які в повному обсязі підтримали свої позиції, що були викладені раніше.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, юридичних осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, суд, перш за все, вважає, за необхідне надати оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли в силу укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) договору купівлі - продажу № 1112/1 від 01.11.2012р. (а.с.12-13).

Згідно з п. 1.1. вказаного договору, Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити кукурудзу урожаю 2011-2012р., відповідно до умов даного Договору.

Загальна сума Договору складає 1500000,00 грн., в т.ч. 20% ПДВ - 250000,00 грн. (п. 1.2. договору).

Предметом поставки є кукурудза урожаю 2011-2012 року у кількості 1000,00 т по ціні 1500,00 грн. за 1 тону, в т.ч. 20% ПДВ - 250,00 грн. на загальну суму 1500000,00 грн. з ПДВ (250 000,00 грн.) (п. 3.1. договору).

Продавець передає товар Покупцю до 30.11.2012р. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання накладних на передачу Товару (п. 3.2. договору).

Продавець виставляє рахунок-фактуру на товар, відповідно до якого Покупець робить оплату. Оплата проводиться в термін до 31.12.2012р. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата проводиться одним чи декількома платежами (п. 4.1. договору).

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 12.04.2016р., винесеним у складі головуючого судді Власової С.Г., суддів Бездоля Ю.С., Петренко Н.Д. (а.с.37-40), яке є залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. (а.с.58-62), позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" борг у сумі 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 01.11.2012р. на підставі довіреності №12/11/01 від 01.11.2012р., що видана ОСОБА_1 на отримання від ТОВ „Колос" кукурудзи за договором купівлі-продажу №1112/1 від 01.11.2012р. (а.с.89), позивачем було передано відповідачу кукурудзу у кількості 1 000 т на загальну суму 1500 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000107.(а.с.14), яка складена в Одеській обл., Біляївського р-ну, с. Градениці, підписана обома сторонами та скріплена їх печатками. Право власності на кукурудзу у кількості 1000 т, відповідно до умов п. 3.2 договору, перейшло до Покупця 01.11.2012р. з моменту підписання видаткової накладною №РН-0000107 на передачу товару.

Проте, оплата за договором відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором виконані лише позивачем та прийняв відповідне рішення про стягнення суми основного боргу на суму 1 500 000,00 грн.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, рішення суду у справі №916/101/16 відповідачем не виконано.

При цьому суд зауважує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015р. у справі № 6-1206цс15.

За таких обставин, оскільки законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, таке зобов'язання є триваючим.

З огляду на вищевикладене, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат з 1.01.2013р. по 3.07.2013р. є обґрунтованим.

Водночас, з огляду на подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд вказує наступне.

Водночас, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення сум процентів та інфляційних, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (п. п. 3.4, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При цьому, оскільки як вже було зазначено судом, відповідні зобов'язання є триваючими, позовна давність обчислюється та застосовується для кожної вимоги окремо.

Як слідує зі змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.68-74) позивач визначив період для стягнення 3 % річних з 01.01.2013р. по 03.07.2017р.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних та річних за весь період прострочення платежу, суд вважає за необхідне встановити, чи даний період, визначений позивачем, заявлений в межах строку позовної давності, чи з його пропуском.

З урахуванням положення ч. 1 ст. 51 ГПК України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду), у зв'язку із чим суд визначає, що позивач звернувся до суду з позовом 21.04.2016р. (а.с.3)

Відтак, періодом нарахуванням 3% річних в межах строку позовної давності та за правилами ст. 625 ЦК України слід вважати період з 21.04.2013р. по 03.07.2017р.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів150000021.04.2013 - 03.07.201715353 %189123.29

Таким чином, загальна сума процентів за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, становить 189123.29 грн.

Водночас, періодом нарахування інфляційних втрат, з урахуванням подання позову 21.04.2016р., є період з 01.05.2013р. по період, визначений позивачем - по 31.05.2017р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.05.2013 - 31.05.2017 15000002.145 1717273.663217273.66

З урахуванням вищевикладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" підлягає частковому задоволенню у відповідних сумах, натомість у стягненні 3 % річних та індексу інфляції за період з 1.01.2013 р. по 20.04.2013 р. слід відмовити, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності (ст. 267 ЦК України).

Посилання відповідача, як на підставу відмови у позові, на сплив строку позовної давності по основній вимозі не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наявність грошового зобов'язання, дійсність якого підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому суд зазначає, що передбачені ст.625 ЦК України нарахування входять до складу грошового зобов'язання та не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65490, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер265220484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (67640, Одеська область, Біляївський район, с. Градениці, вул. Леніна, буд. 87, код ЄДРПОУ 24775415) 3 % річних у розмірі 189123/сто вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять три/ грн. 29 коп.; інфляційні втрати у сумі 1 717 273/один мільйон сімсот сімнадцять тисяч двісті сімдесят три/ грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 595/двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять/ грн. 95 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 серпня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська