Постанова № 68288012, 09.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.08.2017 справа №905/616/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

Представники сторін: від позивача: від відповідача: у присутності журналістів та оператора: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду ОСОБА_4 – за довіреністю б/н від 23.05.17р.; ОСОБА_5 – за довіреністю б/н від 23.05.17р.; ОСОБА_6 – директор; ОСОБА_7 – за довіреністю б/н від 14.07.14р.; ОСОБА_8 – за довіреністю №271216-17/9.2.1п від 27.12.1р.; ОСОБА_9, ОСОБА_10 – за посвідченнями; ОСОБА_11 – за паспортом; Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, м.Краматорськ Донецької області від у справі25 травня 2017р. (повний текст складено та підписано 30.05.2017р.) № 905/616/17 (суддя Паляниця Ю.О.)

за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі”, м.Покровськ Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, м.Краматорськ про визнання незаконним відключення від електричної мережі, зобов’язання відновити електропостачання та відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 251 997,85 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. у справі №905/616/17 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.06.2017р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі”, м.Покровськ до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, м.Краматорськ про визнання чинності договору про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р., негайне поновлення постачання електричної енергії за договором №995 від 28.09.2005р. за рахунок відповідача, зобов’язання Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Донецькобленерго” відшкодувати завдані матеріальні збитки (у тому числі двократну вартість недовідпущеної електричної енергії) Товариству з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі” у розмірі 251 997,85 грн. – задоволені частково: визнано чинність договору про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р., Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго” зобов'язано негайно поновити постачання електричної енергії за договором №995 від 28.09.2005р. за власний рахунок та з відповідача на користь позивача стягнуто матеріальні збитки (фактично вартість невідпущеної електричної енергії) у розмірі 18932,05 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3483,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Донецькобленерго”, м.Краматорськ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що договір на постачання електричної енергії є припиненим у зв’язку з відмовою відповідача від продовження дії договору, а споживання електроенергії без договору не допускається, тому, на думку відповідача, відключення позивача від електропостачання є правомірним. Крім того, представник відповідача вважає помилковим висновок суду першої інстанції про здійснення перерахунку розміру збитків з урахуванням ПДВ.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у відзиві, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі”, м.Покровськ звернулось до господарського суду Донецької області до відповідача, Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, м.Краматорськ про визнання чинним договору про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р.; негайне поновлення постачання електричної енергії за договором №995 від 28.09.2005р. за рахунок відповідача; зобов’язання Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Донецькобленерго” відшкодувати завдані матеріальні збитки (у тому числі двократну вартість недовідпущеної електричної енергії) Товариству з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі” у розмірі 251 997,85 грн. (з урахуванням заяви б/н від 16.05.2017р.).

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, м.Краматорськ обгрунтовані неправомірними діями відповідача в частині припинення постачання електричної енергії за договором №995 від 28.09.2005р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого Товариству з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі” з вини відповідача заподіяні збитки на загальну суму 251997,85 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р. є чинним, оскільки постачальник електричної енергії не має права розривати договір в односторонньому порядку, зокрема, у разі відмови споживача вносити зміни в укладений договір енергопостачання, а відтак, дії відповідача з припинення постачання позивачу електричної енергії є неправомірними, що за наслідками, є підставою для відшкодування завданих матеріальних збитків (двократна вартість недовідпущеної електричної енергії на підставі ст. 24 Закону України «Про електроенергетику») у розмірі 18 932,05 грн.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обгрунтованим з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 28.09.2005р. між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) укладено договір №995 про постачання електричної енергії, відповідно до розділу 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Додатковою угодою б/н від 06.08.2012р. до договору №995 від 28.09.2005р. у зв’язку зі зміною в організаційній структурі Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” сторонами внесено зміни до договору та додатків до нього в частині найменування постачальника, поточного рахунку із спеціальним режимом використання та поточного рахунку.

За умовами п.п.2.1.2, 2.2.3 договору №995 від 28.09.2005р., постачальник зобов’язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в межах 19,99 кВт приєднаної потужності і в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням розділу 6 цього договору (додаток №13 “Договірні (граничні) величини постачання електричної енергії споживачу”), а споживач – оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 “Порядок розрахунків за електроенергію” та №6 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 28.09.2008р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не одна із сторін не сповістить іншу про припинення дії договору. (п.9.4. договору).

Як встановлено судом першої інстанції, 06.08.2014р. відповідач звернувся до позивача листом №1463, в якому зазначив, що у зв’язку із внесенням змін у нормативну базу та законодавство України та невідповідністю договору №995 від 28.09.2005р. про постачання електричної енергії типовому договору, затвердженому ПКЕЕ, з огляду на відсутність бажання споживача щодо продовження дії укладеного сторонами договору, Красноармійське РВЕ вимушене відмовити у погодженні “Договірних величин постачання електричної енергії” на 2015 рік. Крім того, енергопостачальник повідомив споживача про подальше припинення постачання електричної енергії та зазначений лист просив вважати офіційною відмовою від продовження дії договору №995 від 28.09.2005р.

Листом №46 від 11.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі” зазначило про відсутність намірів припиняти договірні правовідносини з енергопостачальником, оскільки порушення споживачем умов договору №995 від 28.09.2005р. не було, внаслідок чого припинення постачання електричної енергії за вказаним договором є неправомірним.

При цьому, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, договірні відносини з часу наведеного листування тривали, постачальник продовжував постачати електроенергію на виконання умов договору №995 від 28.09.2005р., а споживач –здійснювати оплату отриманої електроенергію.

В подальшому, листом №2347 від 23.10.2016р. Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго” звернулось до позивача, в якому зазначило, що у зв’язку із внесенням змін у нормативну базу та законодавство України та невідповідністю договору №995 від 28.09.2005р. про постачання електричної енергії типовому договору, затвердженому ПКЕЕ, з огляду на відсутність бажання споживача продовжити договірні стосунки, Красноармійське РВЕ вимушене відмовити у погодженні “Договірних величин постачання електричної енергії” на 2017 рік.

У відповідь на зазначений лист позивач зазначав, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі”, як споживача за договором №995 від 28.09.2005р., відсутні порушення виконання умов укладеного сторонами правочину; з вимогою про припинення правовідносин за договором постачання електричної енергії позивач до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” не звертався, внаслідок чого, у разі припинення енергопостачання, споживач буде вимушений звернутись до суду за захистом порушених прав в рамках чинного законодавства.

Повідомленням №10/1 від 30.01.2017р. позивача повідомлено про припинення постачання електричної енергії з 06.02.2017р.

Вважаючи лист №2347 від 23.10.2016р. офіційною відмовою від продовження дії договору, 06.02.2017р. Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго” виконало фактичне відключення споживача від електропостачання у зв’язку з припиненням договірних відносин, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі” до суду з відповідним позовом.

Розглянувши позовні вимоги в частині визнання договору про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р. чинним та про зобов’язання відповідача негайно поновити постачання електричної енергії за договором №995 від 28.09.2005р. за рахунок відповідача, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

По – перше, як зазначено вище, відповідач за договором про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р. прийняв на себе зобов’язання з постачання електричної енергії споживачу (позивачу).

Відповідно до п.9.4 договору №995 від 28.09.2005р., цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 28.09.2008р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не одна із сторін не сповістить іншу про припинення дії договору. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

Тобто, сторонами у даному випадку визначено саме поняття “термін” до умов щодо сповіщення про припинення договору, а не строк, у який мають застосовуватись певні дії.

Згідно ст. 251 Цивільного кодексу України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Наразі, повідомлень про припинення дії договору в порядку п. 9.4. договору, тобто за місяць до 28.09.2008р. матеріали справи не містять, навпаки, фактичні обставини справи свідчать, що договір на постачання електричної енергії щорічно пролонгувався на наступний каледарний рік.

Так, у судових засіданнях під час перегляду рішення у суді апеляційної інстанції, представниками сторін надано пояснення, відповідно яких сторони зазначили, що у січні 2017року відповідач надавав послуги з електропостачання, а відповідач здійснював їх оплату. Заперечень з цього приводу суду не надано, доказів зворотнього не представлено.

В свою чергу, відомостей щодо надання послуг поза межами договору про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р. всупереч Закону України "Про електроенергетику" жодною із сторін не представлено.

По – друге, припинення договору у разі розірвання Договору передбачає можливість розірвання і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Аналогічна правова позиція, щодо застосування ст. 188 ГК України, наведена у Постановах Вищого господарського суду від 26.10.2010 № 10/314-09, від 12.05.2015 № 914/3930/14, від 15.03.2016 № 910/14166/15.

Як встановлено судом, у договорі про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р. не погоджено його розірвання у вказаному випадку будь-якою із сторін в односторонньому порядку.

За таких обставин, листи відповідача про офіційну відмову від продовження дії договору про постачання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки односторонньої відмови від договору не передбачено ані умовами договору, ані нормами діючого законодавства, та, як зазначено вище, сповіщення позивача про відмову від продовження дії договору суперечить умовам укладеного правочину.

В свою чергу, дії сторін щодо приведення спірного договору у відповідності до вимог чинного законодавства фактично є діями щодо внесення змін до діючого договору, які регулюються, зокрема, приписами ст. 188 Господарського кодексу України, вимоги якої відповідачем не дотримано, однак, будь-якої конкретної пропозиції щодо внесення змін до діючого договору від постачальника до споживача не надходило.

Разом з тим, посилання відповідача у листах про необхідність приведення договору про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р. у відповідність до норм діючого законодавства, як на причину відмови від договору є необгрунтованим, оскільки відповідно до розділу 2 договору на обох сторін покладено обов’язок керуватись чинним законодавстом України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (далі – Правила, ПКЕЕ). Таким чином, твердження відповідача про те, що саме на позивача покладено обов’язок з приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства – є помилковим.

Одночасно, за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі”, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як органу державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, у листі №3059/20.3/7-17 від 24.03.2017р. зазначено, що в силу приписів ст.188 Господарського кодексу України розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін або в судовому порядку. При цьому, постачальник електричної енергії не має права розривати договір в односторонньому порядку, зокрема, у разі відмови споживача вносити зміни в укладений договір енергопостачання. Крім того, у наведеному вище листі зазначалось, що договір №995 від 28.09.2005р. не було розірвано у встановленому законодавством порядку, а тому він є чинним.

Отже, за висновками досліджених обставин справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України також визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як визнання договору чинним, однак правовий аналіз положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме – визнання договору чинним не суперечить положенням ст. 16 Цивільного кодексу України. Зокрема, ч. 2 вказаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.

Таким чином, заявлений позивачем спосіб захисту не передбачений чинним законодавством, однак відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до пункту 7.1 ПКЕЕ, електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами. Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

У п. 7.5 Правил встановлено перелік підстав, за яких постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади. Такими підставами, зокрема, є: несплата рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами (п.п. 3, 7).

Відповідно до пункту 6.1. договору №995 від 28.09.2005 року: електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником без попередження у разі:

- виникнення аварійних ситуацій в електроустановках постачальника на час, що не перевищує визначеного ПУЕ для струмоприймачів споживача відповідної категорії;

- споживання електроенергії споживачем після закінчення терміну дії цього договору;

- приєднання споживачем власних струмоприймачів та струмоприймачів третіх осіб до мереж постачальника поза розрахунковими приладами обліку;

- самовільного внесення змін до схеми обліку електроенергії

Наразі, будь – якої підстави з перелічених у пункту 7.5 ПКЕЕ та пункту 6.1 договору про постачання електричної енергії № 995 від 28.09.2005 року для припинення електропостачання позивачеві – відсутні.

Враховуючи вищевикладений у пунктах 7.5 ПКЕЕ та 6.1 договору про постачання електричної енергії № 995 від 28.09.2005 року вичерпний перелік випадків, в яких постачальник електричної енергії може припинити її постачання споживачу, виходячи з фактичних обставин у справі, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для припинення електропостачання позивача.

При цьому, постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативно-технічних документів. (п.1.9. Правил).

Як вбачається з реєстру природних монополій у сфері енергетики, розміщеного на офіційному сайті Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго” здійснює постачання електроенергії на території Донецької області та відповідно, є монополістом у м. Покровську.

Таким чином, здійснивши відключення позивача від споживання електричної енергії, відповідач, будучи єдиною енергопостачаючою організацією, фактично позбавив позивача можливості споживати електроенергію, що є порушенням приписів Правил.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі” до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” в частині визнання чинним договору про постачання електричної енергії №995 від 28.09.2005р., що є підставою для виконання його умов сторонами, а відтак, позовна вимога щодо негайного поновлення постачання електричної енергії за договором №995 від 28.09.2005р. за рахунок відповідача також є правомірною та обгрунтованою.

Разом з тим, перерва в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії строки, є підставою для настання відповідальності перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії згідно ст.24 Закону України "Про електроенергетику".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано розрахунок у розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії, що становить 40 490,40грн. за період з 06.02.2017р. по 28.02.2017р. (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог).

Судом першої інстанції при перевірці наданого розрахунку застосовано двократну вартість недовідпущеної електричної енергії, як це передбачено ст. 24 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки Постановою №910 від 17.10.2005р. Національної комісії регулювання електроенергетики України внесено зміни до п.4.1.2 типового договору про постачання електричної енергії та визначено, що постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. Аналогічни приписи містять положення ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”.

За таких обставин, при розрахунку збитків, завданих позивачу внаслідок порушення Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Донецькобленерго” умов договору №995 від 28.09.2005р. про постачання електричної енергії, слід застосовувати саме двократну вартість недовідпущеної електричної енергії.

Одночасно, за змістом п.4.2 ПКЕЕ, відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Як встановлено, листом №2347 від 23.10.2016р. Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго”, зокрема, відмовило Товариству з обмеженою відповідальністю “Телебачення “Капрі” у погодженні “Договірних величин постачання електричної енергії” на 2017 рік.

Згідно пункту 6.46. ПКЕЕ, обсяг електричної енергії, що недовідпущена споживачу, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у період обмеження відповідно до договору (визначається, виходячи із середньодобового обсягу споживання за попередній розрахунковий період та часу переривання), і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період.

Відповідно до акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2016 року постачальник поставив споживачу активну електроенергію у кількості 5128 кВт/год. Відтак, двократна вартість недовідпущеної електричної енергії з вини відповідача за розрахунком суду становить 18932,05 грн. з ПДВ. (5128 кВт/год (споживання у лютому 2016 року) / 29 днів = 176,828 кВт/день, 176,828 кВт/день * 23 дні (період відсутності електропостачання) = 4067 кВт/год (недовідпущена електрична енергія), 4067 кВт * 1,9396 грн. (тариф на електричну енергію без ПДВ у лютому 2017 року) = 7888,35 грн, 7888,53 грн. * 2 (двократний розмір компенсації недовідпущеної електричної енергії) = 18932,05 грн. з ПДВ.

При цьому, твердження апелянта на неправомірне включення до розрахунку вартості податку на додану вартість є безпідставним з огляду на наступне.

Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Тобто, зазначений вид податку застосовується при розрахунках між двома господарююючими суб’єктами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач є двома господарюючими субєктами, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України та сплачують відповідний податок. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про включення у розрахунок матеріальних збитків 20% ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно нараховано відповідачу передбачену пунктом 4.1.2. договору та ст. 24 ЗУ «Про електроенергетику» міру відповідальності в розмірі подвійної вартості недоотриманої електричної енергії у розмірі 18932,05 грн з ПДВ.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що внаслідок неправомірного припинення відповідачем електропостачання, останнім понесено витрати на бензин на роботу генератора та ремонт передавача. Також, внаслідок відключення електроенергії у позивача була відсутня можливість виконувати належним чином свої зобов’язання за договорами про надання послуг, як то: трансляція прямого ефіру, здійснення зйомки, підготовка сюжетів, тощо.

Наведене, за твердженням позивача, спричинило збитки у загальному розмірі 221507,45грн.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди, визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012).

При цьому, вищеперелічені обставини є реальними збитками, які повинні доказуватись позивачем у загальному порядку при наявності чотирьох умов: 1) протиправність поведінки; 2) збитки, як результат протиправної дії; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; 4) вина особи, що заподіяла збитки.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для покладення відповідальності з відшкодування матеріальної шкоди на відповідача, з огляду на недоведеність існування одночасної наявності усіх чотирьох умов, зазначених вище, необхідних для стягнення збитків – є обґрунтованим.

Одночасно, судом не приймається до уваги наданий відповідачем під час апеляційного розгляду лист №819 від 01.06.2017р. та лист Донецької дирекції Центр поштового зв’язку №8 Українського державного підприємства поштового зв’язку Укрпошта №07/15-47 від 03.02.2017р., наданий позивачем з огляду на приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останніми не доведено об’єктивних причин неможливості подання таких доводів до суду першої інстанції. Крім того, обставини, викладені у вказаних листах не мають відношення до суті спору.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. у справі №905/616/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, м.Краматорськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. у справі №905/616/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Попков Д.О.

ОСОБА_3