Постанова № 68287782, 08.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017 року Справа № 904/11143/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Широбокової Л.П.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської обалсті ОСОБА_1, посвідчення № 036676 від 11.12.2015 р.

представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017р. по справі №904/11143/16

за позовом прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м.Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Цесія", м.Дніпро

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернувся Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренессанс-клуб, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м. Дніпро, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Цесія" про витребування на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлового приміщення № 65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького (раніше - вул. Будьонного) в м. Дніпро, загальною площею 383,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 82668612101).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що:

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно експлуатаційного підприємства Ленінського району визнано неправомірними дії ліквідатора підприємства щодо включення до ліквідаційної маси спірного нежитлового приміщення та визнано недійсним договір купівлі-продажу №5332 від 24.07.2013 року, укладений між арбітражним керуючим вказаного підприємства і ПП “Цесія”;

- наведене свідчить про вибуття спірного майна поза волею власника та є підставою про витребування такого майна у відповідача згідно зі ст.ст. 387, 388 ЦК України;

- правова позиція прокурора підтверджується постановами Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14 та від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017 року по справі №904/11143/16 (головуючий суддя Татарчук В.О.) позов задоволено

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренессанс-клуб” на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького (раніше - вул. Будьонного) в м. Дніпро, загальною площею 383,1кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 82668612101).

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Ренессанс-клуб” на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 5909 грн.

Рішення мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача, як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю “Ренессанс-клуб” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в задоволенні позовної заяви першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради відмовити в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає те, що при винесенні судом оскаржуваного рішення не було здійснено всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим.

Скаржник вказує на те, що Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення (ліквідації).

Зазначає, що висновок суду про те, що спірне комунальне майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпропетровської міської ради є таким, що зроблено без аналізу та застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було досліджено ту обставину, що рішення №16/9 від 02.03.2011р. було прийнято Дніпропетровською міською радою до визнання боржника банкрутом, та воно не було та не могло бути виконано на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства. Таким чином, спірні об'єкти нерухомого майна на момент визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а саме 20.07.2012) обліковувались на балансі КВЖРЕП Ленінського району, і процедура їх передачі третім особам до визнання боржника банкрутом навіть не розпочиналась. майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання.

Зазначає, що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Суд не надав оцінку тій обставині, що вимоги Позивача про витребування нерухомого майна у ТОВ “Ренессанс- клуб” на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно вибуло з володіння власника без його волі, не можуть бути задоволені, оскільки з урахуванням ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд витребувавши майно як таке, що вибуло поза волею власника, не встановив особи, яка є винною в недійсності договору купівлі-продажу від 24.07.2013 року, та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь відповідача (добросовісного набувача) понесених ним витрат на придбання майна, чим було допустив істотне порушення прав та законних інтересів останнього.

Крім того, скаржник зазначає, що строк давності за позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна - нежитлового приміщення №65, що розташоване за адресою: вул. Данила Галицького 14, м. Дніпро сплив, а звернення позивача з позовом мало місце поза межами встановленого строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишити без задоволення, вказує на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими актами у справі № 38/5005/5752/2012. Рішення Дніпропетровською міською радою щодо відчуження спірного майна не виносилось, тому воля власника майна відсутня, а спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало на нього жодних речових прав. Прокурором обраний вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради шляхом пред’явлення віндикаційного позову. Скаржник не заявляв жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення грошових коштів, тому посилання на порушення судом норм матеріального права є безпідставним. Судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки перебіг позовної давності відраховується від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/5752/2012. Питання розподілу судових витрат вирішено відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Позивач відповідач та Треті особи-1,2.3 явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 року

було прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

В судовому засіданні 08.08.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 “Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів” та рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 було затверджено перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська.

На підставі вказаних рішень відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 10.07.2013 було проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького (раніше - вул. Будьонного) в м. Дніпро, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 82668612101).

Відповідно до п.31. ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991, територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту.

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району передано на баланс КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю”.

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю”.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 року було порушено провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

На час порушення провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі підприємства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 року у справі №38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором підприємства призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, яким нежитлове приміщення № 65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького (раніше - вул. Будьонного) в м. Дніпро було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” торгів, оформлених протоколом №43, та переможцем яких визнано приватне підприємство “Цесія”.

На підставі протоколу № 43 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького (раніше - вул. Будьонного) в м. Дніпро, загальною площею 383,1кв.м., 24.07.2013 між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району Дніпропетровської міської ради та приватним підприємством “Цесія” було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького (раніше - вул. Будьонного) в м. Дніпро, загальною площею 383,1 кв.м.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 5332, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спірне нерухоме майно ПП “Цесія” було відчужено на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу № 4997 від 21.10.2013 року (а.с. 35-39 Т.1), посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 було задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області з визнанням неправомірними дій ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності в тому числі нежитлового приміщення № 65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького (раніше - вул. Будьонного) в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів. Судом визнано недійсними результати біржових торгів, проведених товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” з продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького (раніше -вул. Будьонного) в м. Дніпро, загальною площею 383,1кв.м., а також визнано недійсним договір купівлі-продажу №5332 від 24.07.2013 року, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району та ПП “Цесія”.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 року постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 залишені без змін.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало Комунальному виробничому житлове ремонтно-експлуатаційному підприємству Ленінського району, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Статтею 124 Конституції України встановлена обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки у справі № 38/5005/5752/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна - нежитлове приміщення №65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а вжитловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького м. Дніпро , що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться знову з огляду на приписи ст. 35 ГПК України.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

В подальшому вказане нерухоме майно Приватним підприємством "Цесія" було відчужено на користь ТОВ “Ренессанс Клуб” за договором купівлі-продажу № 4997 від 21.10.2013р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Посилаючись на вище наведені факти прокурор звернувся з віндикаційним позовом та просить витребувати від Відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення №65, яке складається з позицій 1-12 на цокольному поверсі, 13-19 позиції на першому поверсі, ґанок літ.а в житловому будинку № 14 по вул. Данила Галицького в м. Дніпро, загальною площею 383,1кв.м.

Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Обставини, встановлені ухвалою суду у справі №38/5005/5752/2012 від 29.08.2016 року щодо незаконності відчуження спірного майна, стверджують про те, що майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза волею власника.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089ц15.

Приватне підприємство "Цесія" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу №5332 від 24.07.2013 року, який в подальшому визнано недійсним.

Крім того, Дніпропетровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно з ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення ст. 136 Господарського кодексу України, п.30 ч.1 ст. 26, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду України зазначає наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність ( ст. 344 Цивільного кодексу України ). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовуються ( правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 р. № 3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016 р. № 916/1624/1 ) та доводи апелянта в цій частині апеляційним судом відхиляються.

Доводи Відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння Позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення Позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.

Доводи апелянта спростовуються вище встановленими судом фактами та наведеними нормами законодавства, а саме ст. 35 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиційності фактів; п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" про розпорядження комунальним майном виключно за рішеннями пленарних засідань відповідної ради; майно відповідачем було набуто не на підставі рішення суду, а відповідно до договору купівлі-продажу, що був укладений з продавцем (приватним підприємством «Цесія» ); з врахуванням положень щодо захисту прав власника протягом усього часу наявності у особи титулу власника та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/5752/2012, яка залишена в силі постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 19.12.2016 р., та постановою ВГСУ від 14.03.2017 року, прокурором не пропущено позовну давність щодо звернення до суду з вказаним позовом.

Інші доводи Скаржника також спростовані встановленими судами обставинами та колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренессанс-клуб” м. Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017 року у справі № 904/11143/16 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 11.08.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя Л.П. Широбокова