Рішення № 68287187, 09.08.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/69/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2017 справа № 908/1253/17

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 6 підїзд, 1 поверх, кім. 35)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Еліз (69093, м. Запоріжжя, вулиця Звенигородська, 9)

про стягнення 68000 грн. штрафу та 68000 грн. пені

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 23 від 26.06.2017;

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.06.2017 звернувся позивач ОСОБА_2 обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Еліз про стягнення 136000,00 грн., які складаються з: 68000 грн. штрафу та 68000 грн. пені. Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 119-р/к від 17.09.2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» щодо сплати накладеного штрафу у розмірі 68000,00 грн. За невиконання відповідачем рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, враховуючи положення ст. 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», відповідачу нарахована пеня. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 17, 25 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України».

Ухвалою суду від 20.06.2016 порушено провадження у справі № 908/1253/17, присвоєно справі номер провадження 18/69/17, судове засідання призначене на 19.07.2017. Розгляд справи відкладався на 09.08.2017. За клопотанням представника позивача 19.07.2017 судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг бази даних Діловодство спеціалізованого суду. Розгляд справи 09.08.2017 здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача та у звязку з аварійним відключенням електропостачання у приміщенні суду. Розгляд справи закінчений 09.08.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив стягнути з відповідача 68000 грн. штрафу та 68000 грн. пені.

Відповідач в судове засідання 19.07.2017 свого представника не направив, клопотав про відкладення розгляду справи з причини неможливості направити представника у звязку з відрядженням для участі у судовому засіданні 20.07.2017 у Вищому господарському суді України по розгляду касаційної скарги у справі № 904/5375/16, зазначивши, що заперечення по суті будуть підготовлені й надані суду. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено. В судове засідання 09.08.2017 відповідач свого представника не направив вдруге, повторно клопотав про відкладення розгляду справи в межах строків, визначених законодавством, з причини термінового відрядження у звязку з аварією на ПАТ «Київський електротехнічний завод «ТРАНССИГНАЛ», правом надати відзив на позов не скористався. При цьому відповідач зазначив, що з викладеними у позовній заяві вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, незаконними й такими, що не підлягають задоволенню, вважає, що розрахунок пені зроблено позивачем невірно та готовий надати контррозрахунок; на даний час фахівцем готуються додаткові докази для надання їх до суду; зазначив, що інші представники на підприємстві, які могли б надати пояснення та докази по справі, відсутні.

Судом відхилено клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у звязку з відсутністю його представника (з причин повязаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

По-перше, з урахуванням конкретних обставин справи поважними вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від відповідача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій. У даному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з статтею 28 ГПК України. По-друге, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Крім того, відповідачу пропонувалось надати відзив в електронному варіанті. Відповідач двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому жодним чином не спростував та не навів доказів безпідставності позовних вимог. Суд вважає, що такі дії спрямовані на затягування судового процесу та розцінює їх як зловживання процесуальними правами. Представник позивача наполягав на розгляді справи за наявними матеріалами, причини ненадання відповідачем відзиву вважає необґрунтованими.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.08.2017 за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення, позивач у справі) 17 вересня 2015 року у справі № 2/12-103-15 прийнято рішення № 119-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі Рішення № 119-р/к) з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Еліз» (далі ТОВ «Еліз», відповідач у справі).

ОСОБА_3 № 119-р/к постановлено:

- визнати, що ТОВ «Еліз», подавши інформацію, передбачену вимогою голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2015 № 02-26/2-1666, в неповному обсязі у встановлений строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в неповному обсязі у встановлені головою територіального відділення строки.

- згідно зі статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення накласти на ТОВ «Еліз» штраф у розмірі 68000,00 грн.

Також в Рішенні зазначено, що відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня отримання Рішення, а відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, а також про те, що відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Листом від 02.10.2015 № 02-26/2-4411 на адресу відповідача надіслано копію рішення адміністративної колегії Відділення від 17.09.2015 № 119-р/к. Відповідача повідомлено про необхідність надати у пятиденний строк з дня сплати штрафу до тервідділення документи, що підтверджують сплату штрафу (арк.с. 11).

Лист та ОСОБА_3 отримані відповідачем 06.10.2015, про що свідчить підпис уповноваженого представника (Волошко) ТОВ «Еліз» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

ТОВ «Еліз», не погодившись з рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2015 № 119-р/к, оскаржило його до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2016 у справі № 922/6348/15 у позові ТОВ «Еліз» відмовлено.

В апеляційному та касаційному порядку рішення суду від 18.01.2016 у справі № 922/6348/15 не оскаржувалось.

Станом на 16.06.2017 до позивача документи, що підтверджують сплату штрафу, від відповідача не надходили, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Пунктом 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктами 1, 4, 15 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2015 № 119-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вищезазначене Рішення отримано ТОВ «Еліз» 06.10.2015, що підтверджується підписом уповноваженого представника ТОВ «Еліз» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 07.12.2015.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Частиною 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Еліз», відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскаржило рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2015 № 119-р/к до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2015 порушено провадження у справі № 922/6348/15 за позовом ТОВ «Еліз» до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2015 № 119-р/к.

За змістом частини 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Оскільки оскаржуване Рішення приймалось відповідно до вимог статті 48 цього Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі № 922/6348/15 про визнання недійсним цього рішення, за відсутності обставин, передбачених частиною третьої статті 48 цього Закону, зупинило його виконання.

Таким чином, з 14.12.2015 виконання Рішення було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2016 у справі № 922/6348/15 у позові ТОВ «Еліз» про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2015 № 119-р/к відмовлено.

В апеляційному та касаційному порядку рішення суду від 18.01.2016 у справі № 922/6348/15 не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Отже, відповідно до положень ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду у справі № 922/6348/15 набрало законної сили з 05.02.2016. В свою чергу, рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2015 № 119-р/к у справі № 2/12-103-15 є чинним та підлягає обовязковому виконанню субєктом господарювання в силу приписів ч. 2 ст. 56 3акону.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки у рішенні господарського суду від 18.01.2016 у справі № 922/6348/15, яке набрало законної сили, встановлено та належним чином доведено обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2015 № 119-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", то зазначені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

З огляду на наведене, слідує, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 68000,00 грн., накладеного на нього вищенаведеним рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з урахуванням при цьому зупинення виконання даного рішення на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 68000,00 грн., накладений ОСОБА_3, залишається не сплаченим відповідачем, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за періоди з 08.12.2015 по 13.12.2015, з 19.01.2016 по 16.06.2017 в розмірі 68000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Частиною 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Як зазначено у пункті 20.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Судом встановлено, що розгляд справи № 922/6348/15 у господарському суді Харківської області тривав з 14.12.2015 по 18.01.2016.

Враховуючи наведене, а також приписи частини другої, абзаців першого, третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", роз'яснення підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", позивач вірно визначив періоди, за які можливе нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача ОСОБА_3 АМК, а саме:

- з 08.12.2015 по 13.12.2015 включно (6 днів) проміжок часу від останнього дня сплати штрафу до винесення ухвали господарського суду Харківської області від 14.12.2015 про порушення провадження у справі № 922/6348/15;

- з 19.01.2016 по 16.06.2017 включно (515 днів) проміжок часу від винесення рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2016 у справі № 922/6348/15 до дня звернення з позовом по господарського суду Запорізької області.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені за період прострочення сплати штрафу з 08.12.2015 по 13.12.2015 та з 19.01.2016 по 16.06.2017 складає 531420,00 грн. (68000 грн. х 1,5% х 521 день).

Оскільки нарахована пеня дорівнює 531420,00 грн., тобто більше ніж сума штрафу (68000,00 грн.), то позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 68000,00 грн., у звязку з чим позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 68000,00 грн. судом задовольняться у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не обґрунтовано свої заперечення на позовну заяву, не спростований факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не надані докази сплати штрафу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68000,00 грн. та 68000,00 грн. пені нормативно обґрунтовані, документально підтверджені і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Еліз (69093, м. Запоріжжя, вулиця Звенигородська, 9, ідентифікаційний код 13608660) в дохід Державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя (банк отримувача УДКСУ у Запорізькій області, ідентифікаційний код УДКСУ 38025423, р/р 31117106700006, МФО 813015) (за місцезнаходженням платника податків) за кодом класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106) 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч грн. 00 коп.) штрафу та 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч грн. 00 коп.) пені. Стягувач за наказом: ОСОБА_2 обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 6 підїзд, 1 поверх, кім. 35, ідентифікаційний код 22630473). Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Еліз (69093, м. Запоріжжя, вулиця Звенигородська, 9, ідентифікаційний код 13608660) на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 6 підїзд, 1 поверх, кім. 35, ідентифікаційний код 22630473; із зарахуванням на рахунок Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, р/р 35216072011358, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 2040,00 грн. (дві тисячі сорок грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 15 серпня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець