Постанова № 68287115, 14.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року Справа № 914/2931/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на ухвалугосподарського суду Львівської області від 09.03.2017 р. (суддя Мороз Н.В.) та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. (судді: Плотніцький Б.Д., Малех І.Б., Михалюк О.В.) у справі№914/2931/15 господарського суду Львівської області за позовомДержавного підприємства "Регіональні електричні мережі" доДержавного підприємства "Львіввугілля" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості Українипростягнення 97 417 030 грн. 19 коп. про розгляд скарги Державного підприємства "Львіввугілля" на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови про арешт коштів боржник від 08.02.2017 р.за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Бабій Т.М., довіреність №8/39 від 03.08.2017 р. Хробак Г.В., довіреність №8/37 від 03.08.2017 р. від третьої особи не з'явилисьвід виконавчої службине з'явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.03.2017 р. у справі №914/2931/15 задоволено скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" на дії державного виконавця. Визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення у виконавчому провадженні ВП №51853440 постанови про арешт коштів боржника від 08.02.2017 р. Визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 08.02.2017 р., винесену у виконавчому провадженні ВП №51853440.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. у справі №914/2931/15 ухвалу господарського суду Львівської області від 09.03.2017 р. залишено без змін.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою господарського суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р., ухвалу господарського суду Львівської області від 09.03.2017 р. та направити скаргу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 р., касаційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.08.2017 р.

До початку судового розгляду відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 14.08.2017 р. з'явились представники відповідача. Представники позивача, третьої особи та виконавчої служби в судове засідання не з'явились.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що закріплено в ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено в п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2015 р. у справі №914/2931/15 позовні вимоги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66 759 196 грн. 13 коп. заборгованості за активну електроенергію, 982 786 грн. 53 коп. заборгованості за реактивну електроенергію, 986 964 грн. 92 коп. пені, 904 607 грн. 02 коп. 3% річних, 15 581698 грн. 68 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення 17.11.2015 р. видано відповідний судовий наказ.

В процесі виконавчого провадження, 08.02.2017 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках боржника відкритих через відокремлений підрозділ "Управління "Західвуглепостач" Державного підприємства "Львіввугілля" код ЄДРПОУ 26360693 у ПАТ "Ідея Банк", код фінансової установи 336310, та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника в межах суми 93 817 166 грн. 61 коп.

Боржник не погодився з вказаними діями державного виконавця, у зв'язку із чим звернувся до господарського суду із скаргою, в якій з урахуванням зроблених уточнень просив 1) визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.02.2017 р. у виконавчому провадженні ВП №51853440; 2) визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. про арешт коштів боржника від 08.02.2017 р. у виконавчому провадженні ВП №51853440.

Місцевий господарський суд погодився з доводами, наведеними в скарзі відповідача, у зв'язку з чим визнав, що накладення арешту на грошові кошти боржника на рахунку №26008009313181, відкритому в ПАТ "Ідея Банк", який використовувався як звичайний поточний рахунок, у тому числі для виплати заробітної плати працівникам, суперечить ст. 43 Конституції України, ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" та Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, місцевий господарський суд своєю ухвалою задовольнив скаргу відповідача на дії державного виконавця.

В процесі апеляційного провадження, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до аналогічних висновків, що стало підставою для залишення ухвали місцевого господарського суду без змін.

Здійснюючи касаційний перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. та ухвали господарського суду Львівської області від 09.03.2017 р., колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає, що оскаржувані судові акти є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати №95 від 01.07.1949 р., ратифікованої Україною 04.08.1961 р., дана конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Поряд з цим, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Крім того, ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що державний виконавець не мав законних підстав для накладення арешту на кошти, призначені для оплати праці працівників боржника, з огляду на що скасували постанову державної виконавчої служби.

При цьому, наявними в матеріалах справи та дослідженими господарськими судами доказами підтверджується, що рахунок №26008009313181, відкритий в ПАТ "Ідея Банк", використовується відповідачем у тому числі для виплати заробітної плати.

З огляду на викладене та враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 09.03.2017 р. у справі №914/2931/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Стратієнко