Рішення № 68286838, 08.08.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 16045,13 грн.

Суддя Шум М.С.

Представники сторін:

від позивача: Матвеєв Р.О., довір. від 18.05.2016

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" звернулось до суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 16 045,13грн., в т.ч. 13 052,30 грн. основного боргу, 805,59 грн. пені, 2088,36 грн. штрафу та 98,88 грн. 3% річних.

До початку розгляду справи по сутті від позивача надійшла заява № 3201/ГО/ЮД від 01.08.2017р. про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із погашенням відповідачем основної суми боргу 13 052,30 грн., та просить стягнути з відповідача 2 945,13грн. з яких, 757,89 грн. пені, 2088,36 грн. штрафу, 98,88 грн. 3% річних.

Зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст. 22 ГПК України.

А тому, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судове засідання 08.08.2017р. компетентного представника не направив, витребуваних ухвалою суду від 18.07.2017р. документів не подав, хоча про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обовязковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, заслухавши представника позивача,

встановив:

10 жовтня 2016 року між ТзОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" (далі - продавець по договору) та Фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець по договору) укладено договір поставки № 23320-КО/16 (далі договір), відповідно до п. 1.1 продавець зобов'язався передавати у власність відповідача товар, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних: №KO17-000018769 від 25.04.2017р. - на суму 9 957,36 грн. та №KO17-000018754 від 25.04.2017р. - на суму 14 409,0 грн.

Згідно п. 4.3, 4.8 договору розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, а максимальний строк відтермінування оплати становить шість днів і обраховується з дати виписки видаткової накладної.

Однак, покупець лише частково оплатив за поставлений товар на суму 11 341,06 грн. Тобто неоплаченою залишилась сума 13052,30 (24393,36-11341,06).

Після порушення провадження у справі відповідача сплатив основний борг в сумі 13052,30 грн., що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд, враховуючи вищевикладене приходить до переконання, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог через сплату відповідачем боргу - 13052,30 грн. не суперечать законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому підлягає до прийняття, а провадження у справі в частині стягнення 13052,30 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Згідно п.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредиторприйняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо стягнення 805,59 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 6.2 договору у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача ним нараховано пеню за період прострочення платежів в сумі 805,59 грн. Суд провівши перерахунок пені (неустойки) зазначає, що розрахунко позивача є арифметично вірним. Відтак вимога про стягнення пені в розмірі 805,59 грн. підлягає задоволенню.

При цьому судом було застосовано розрахунки пені здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому нарахування позивачем 3% річних в сумі 98,88 грн. за період прострочення відповідає зазначеній нормі та підлягає до стягнення.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 2088,36 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.216 Господарського кодексу України (далі ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст.230 ГК України).

Поняттям штраф та пеня дано визначення ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України.

Згідно пункту 6.3 договору у випадку прострочення оплати за товар, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 16% від суми заборгованості.

Суд перевіривши правильність нарахування штрафу приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2088,36 грн. підставна та підлягає до задоволення.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 2992,83 грн., з них: 805,59 грн. пені, 2 088,36 грн. штрафу, 98,88 грн. 3% річних, а в частині стягнення 13052,30 грн. основного боргу підлягає припиненню у зв'язку із сплатою відповідачем.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, сплата боргу відповідачем мала місце після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, то судові витрати в сумі 1 600 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 13052,30 грн. основного боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" 2992,83 грн., з них: 805,59 грн. пені, 2 088,36 грн. штрафу, 98,88 грн. 3% річних та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

14.08.2017

Суддя М. С. Шум