Постанова № 6828545, 21.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-13165/09/0570

час прийняття постанови: 10 г. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Буряк І. В.

при секретарі                                                  Могілевському А.А.

за участю представників сторін:          

позивача:                                        Бобровського П.К. (дов. № 10 від 15.03.2007р.)

відповідача:                              Сорокіної Н.О. (дов. №1 від 08.01.09р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву                               Дочірнього підприємства «Інгаз»

до                                         Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі

м.Маріуполя

про                                                  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Інгаз» (надалі – позивач, ДП «Інгаз») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя (надалі — відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000182344/3 від 20.05.2009р.

Позов мотивовано незаконним виключенням суми податку на додану вартість у розмірі 100000,00 грн. з бюджетного відшкодування з вказаного податку, безпідставним зменшенням податкового кредиту на суму 17897,00грн. та накладанням на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8950,00грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000182344/3 від 20.05.2009р.

У судовому засіданні від 22.09.2009р. оголошувалась перерва до 08.10.2009р.

У судовому засіданні від 08.10.2009р. оголошено про відкладення розгляду справи до 16.10.2009р. та 16.10.2009р. до 22.10.2009р., у зв’язку із неявкою представників сторін.

Співробітники Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції, що складали спірний у справі акт перевірки, вимоги ухвали суду від 22.09.2009р. щодо явки у якості свідків не виконали та на судовий розгляд справи не з’явились.

Крім того, Жовтневою міжрайонною державної податковою інспекцією не виконано вимоги вказаної вище ухвали суду про надання доказів, зазначених у даній ухвалі.

В судовому засіданні від 21.10.2009р. представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи доводи позивача необґрунтованими та такими, що не змінюють суті порушень, а також посилався на ознаки фіктивності ПП «Будпроммаш 07» та на не сплатою до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Вісла Луганськ» та ТОВ «Ультраторг», що унеможливлює заявлення сум такого податку до бюджету ДП «Інгаз».

Представник відповідача у судовому засіданні від 21.10.2009р. проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

З 19.11.2008 р. по 20.11.2008р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя (надалі – Жовтнева МДПІ м. Маріуполя) проведена позапланова невиїзна перевірка ДП «Інгаз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2007 р., вересень 2007 р., жовтень 2007 р., листопад 2007 р. та січень 2008 р. яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2007р. по 31.10.2007р. та з 01.12.2007р. по 31.12.2007р., за наслідками якої складено акт від 21.11.2008р. №3200/23-4/14361569.

Зазначеним актом встановлені наступні порушення:

- п. 1.8. ст.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у сумі 100000,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2007р. на суму 16667,00 грн., за вересень 2007р. на суму 25000,00 грн., за жовтень 2007р. на суму 16667,00 грн., за листопад 2007р. на суму 33333,00 грн. та за січень 2008 року на суму 8333,00 грн.;

- п. 1.8. ст.1, абз. а) п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 17897,00 грн.;

- п. 1.8. ст.1, абз. б) п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за серпень, вересень, жовтень та листопад 2007р. та січень 2008р. на суму 100000,00 грн.

На підставі висновків акту від 21.11.2008р. №3200/23-4/14361569 та за наслідками процедури адміністративного оскарження, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 20.05.2009р. №0000182344/3, яким у зв’язку з порушенням позивачем п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 100000,00 грн., та зобов’язано позивача сплатити суму податку у розмірі 17897,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8950,00 грн.

Копії усіх перелічених документів наявні у матеріалах справи.

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (із врахуванням змін та доповнень) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пп.. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом пп.. 7.2.6 п. 7.2 вказаного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з висновків Акту перевірки від 21.11.2008р. у позивача встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодування за серпень 2007р. на суму 16667,00грн., за вересень 2007р. на суму 25000,00грн. за жовтень 2007р. на суму 16667,00грн., за листопад 2007р. на суму 33333,00грн., та за січень 2008р. на суму 8333,00грн.

Крім того, податковим органом встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 17897,00грн., у зв’язку із тим, що заявлене бюджетне відшкодування відшкодовано підприємству у тому числі: за вересень 2007р. – 759,00грн., жовтень 2007р. – 3513,00грн., листопад 2007р. 12045,00грн., січень 2008р. 1580,00грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що ДП «Інгаз» мало господарські відносини з ПП «Теплий дім» на підставі господарських угод від 07.10.2005р. № 27 про виконання проектної документації автономної котельні, від 30.12.2006р. про на виконання проекту зовнішнього газопостачання котельної, від 25.07.2007р. про постачання монтажно-пускового налагодження котельного обладнання автономної котельні зовнішнього газопроводу східного промвузла.

У спірному акті перевірки встановлено виконання контрагентом позивача всіх проектних та відвантажувальних робіт, що підтверджується видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт.

Вказані обставини сторонами у справі не спростовуються.

Позивачем до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Теплий дім», відповідно виконання вказаних вище господарських угод, віднесено податок на додану вартість у сумі:

липень 2007р. у загальній сумі 21566,37 грн.;

серпень 2007р. – 25000,00грн.,

вересень 2007р. 16666,00грн.,

жовтень 2007р. – 33333,00грн., грудень 8333,33 грн.,

Включення даних сум до складу податкового кредиту, наявність підтверджуючих первинних документів та податкових накладних відповідачем не спростовується.

Як вбачається із висновків, відповідача, зменшення суми бюджетного відшкодування є наслідком несплати ТОВ «Вісла Луганськ» та ТОВ «Ультраторг» податку на додану вартість до Державного бюджету України, що були контрагентами по ланцюгу придбання.

Також, в акті від 21.11.2008р. №3200/23-4/14361569 зазначено, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Теплий Дім», яке придбало послуги по виконанню проектних робіт та обладнання у підприємства з ознаками фіктивності ПП «Будпроммаш 07».

При отриманні матеріалів позапланової перевірки ПП «Будпроммаш 07» з питань взаємовідносин з ПП «Теплий Дім» було встановлено, що ПП «Будпроммаш 07» не є виробником матеріалів для монтажу котельної ДП «Інгаз» та зовнішнього газопроводу східного промвузла.

Постачальниками продукції є ТОВ «Вісла Луганськ» та ТОВ «Ультраторг».

Станом на 17.11.2008р. отримано відомості щодо неможливості проведення зустрічних перевірок вищенаведених підприємств.

За результатами перевірки не встановлено укладання позивачем нікчемних (недійсних) правочинів, про що зазначено у розділі 3 зазначеного акту від 21.11.2008р.

Відповідач не спростовує правомірності виданих податкових накладних та не надав доказів того, що на момент здійснення господарських операцій позивач не мав права відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Також фактів щодо неперерахування позивачем податку на додану вартість, сплаченого в ціні продукції, що придбавалась за спірні періоди відповідачем не надано.

Крім того, вказані обставини щодо сплати позивачем податку на додану вартість, податковим органом не спростовувались.

Також, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень щодо перерахування спірних сум податку на додану вартість в ціні послуг, що придбавались у ПП «Теплий дім» в оплату укладених договорів (копії в матеріалах справи).

З акту від 21.11.2008р. №3200/23-4/14361569 вбачається, що виявлені порушення виникли внаслідок порушення податкової дисципліни іншими суб’єктами господарювання.

Таким чином, питання щодо виникнення права платника на податковий кредит та, відповідно, повернення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, поставлено в залежність від сплати податку на додану вартість ТОВ «Вісла Луганськ» та ТОВ «Ультраторг», які не є контрагентами позивача та з якими позивач не вступав у взаємовідносини.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених даним Законом.

          Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Згідно підпункту 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з вказаним підпунктом, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з вказаним підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності— зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

          а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

          б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, відповідно до викладених норм, вбачається, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розраховується на основі показників сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобов’язання з вказаного податку та у випадку від’ємного значення податку на додану вартість відшкодуванню підлягає частина, що фактично була сплачена платником податку постачальникам товару.

Таким чином, законодавець встановлює прямий взаємозв’язок між фактично перерахованою до бюджету сумою податку та розміром бюджетного відшкодування. При цьому, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить у залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування від факту перерахування постачальником сум податку до бюджету, сплачених покупцем у ціні товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини на які посилається відповідач не є правовою підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшення суми податкового кредиту.

У зв’язку із тим, що судом встановлено необґрунтованість зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 100000,00грн. та визначенням податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 17897,00грн., то відповідно відсутні й підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8950,00грн.

Крім того, суд звертає увагу, що у спірному податковому повідомленні-рішенні не вказано на підставі якої норми закону відповідачем нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Згідно частин 2 ,4, 5 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

В порушення вказаних норм процесуального закону відповідач, не забезпечив надання витребовуваних судом доказів Жовтневою МДПІ, та не довів обґрунтованості та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.05.2009р. № 0000182344/3.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Інгаз» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя задовольнити повністю.

Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя №0000182344/3 від 20 травня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інгаз» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 68, код ОКПО 14361569) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 21 жовтня 2009 року, повний текст виготовлено 26 жовтня 2009 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Буряк І. В.