Ухвала суду № 68282835, 07.08.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

За участю секретаря - Рожук О.О.

та сторін - представника ТзОВ ФК "Вектор Плюс" Іванюк Т.М., представника ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", третя особа приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна про визнання правочину недійсним ,-

Встановила:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до ПАТ "Сведбанк", третя особа приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Н.А. про визнання правочину недійсним, обґрунтовуючи свій позов тим, що оскаржуваний іпотечний договір укладений з порушенням чинного законодавства, а тому просила його визнати недійсним.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки укладений 13 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за № 6191.

В порядку реституції знято заборону відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_1 накладену приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за № 6192.

Стягнуто з ПАТ "Сведбанк" на користь ОСОБА_2 сплаченого судового збору у розмірі 107.30 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2012 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Тернопільського нотаріального округу Білецької Н.А. відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2017 року заяву ТОВ "ФК Вектор Плюс" про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" вказує, що вони є правонаступниками ПАТ "Сведбанк" відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року та відповідно до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 08 листопада 2012 року до ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" перейшли права права іпотекодержателя від ПАТ "Сведбанк". А тому, посилаючись на незаконність на необґрунтованість рішення суду першої інстанції просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за спливом строку позовної давності.

У судовому засіданні представник ТзОВ Фк "Вектор Плюс" підтримала подану апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,13 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1901/0808/71 - 213 про надання кредиту в сумі 64000,00 доларів США.

13 серпня 2008 року, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Для надання позивачу кредиту, 13 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Сведбанк" було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в якості забезпечення кредитного договору, позивач передала Банку в іпотеку придбану квартиру.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що право власності підлягає державній реєстрації, а правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстроване відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», й оскільки ОСОБА_2 належним чином не зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на згадану квартиру, тому передача даного майна в іпотеку Банку не відповідає вимогам вищевказаному Закону та Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи державна реєстрація права на нерухоме майно на момент укладення оспорюваного правочину не проводилася.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України, який був чинний на момент укладення правочину, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Виходячи з норм ч.1 ст. 3 вищевказаного Закону, державна реєстрація є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає внесенню до державного реєстру прав.

Таким чином, не заслуговують до уваги доводи апелянта про те, що право власності у ОСОБА_2 на спірну квартиру виникло саме з моменту укладання договору купівлі - продажу даної квартири.

Разом з тим, колегія суддів, вважає що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон, який набрав чинності пізніше, а саме: Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-VІ, а не Цивільний кодекс України, який набрав чинності раніше вказаного Закону.

Із огляду на конкуренцію зазначених нормативних актів, право власності на квартиру в позивача фактично виникло не з моменту укладення правочину, а з моменту державної реєстрації речових прав, яка проведена 14 жовтня 2008.

При цьому колегія суддів, погоджується з доводами суду першої інстанції що оскільки на день укладення оспорюваного договору державна реєстрація квартири не була проведена, а тому відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, договір є недійсним, так як укладений із недодержанням вимог, передбачених ст. 203 ЦК України.

Окрім того, в апеляційній скарзі представник ТзОВ "ФК "Вектор Плюс" посилається на те, що позивачем ОСОБА_2 було пропущено строк позовної давності, проте дані посилання апелянта не можуть братися апеляційним судом до уваги , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи при розгляду судом першої інстанції сторонами не було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Разом з тим, як зазначається у правовій позиції Постанови ВСУ від 02 березня 2016 року № 6-2307цс15 відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні встановлено, що рішення суду першої інстанції було уже предметом перегляду у суді апеляційної інстанції і ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2012 року залишено без змін. Договір купівлі-продажу квартири був укладений 13 серпня 2008 року. ТзОВ "Вектор Плюс" виступає правонаступником ВАТ "Сведбанк" з моменту укладання договору факторингу від 28 листопада 2012 року та договору про відступлення прав за іпотечним договором. З цього періоду часу ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" не оспорювала законність судового рішення. Після цього, 19 квітня 2013 року спірна квартира була продана новому власнику, яка стала її добросовісним набувачем, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судова колегія зазначає, що рішенням четвертої секції Європейського суду з прав людини від 23 березня 2017 року у справі «Саєнко та інші проти України» оголошено прийнятними скарги заявників, у тому числі за пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції та щодо тривалості цивільних проваджень у їх справах, що була несумісною з вимогами щодо «розумного строку», та відсутності ефективних засобів юридичного захисту .

Враховуючи зміст рішення Європейського суду з прав людини від 23 березня 2017 року «Саєнко та інші проти України», у якому констатовано надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим, верховний суд вважав, що немає підстав для скасування судових рішень, оскільки можливість перегляду обумовлюється самим порушенням, встановленим у рішенні Європейського суду з прав людини; повторний розгляд справи не відновить порушених прав, викликаних тривалістю цивільного провадження у справі за його позовом та не усуне такого недоліку як відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту.

Як вбачається з вищезазначеного, рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а тому враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності, якщо вона не заявлялася у суді першої інстанції.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТзОВ «Вектор Плюс» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2012 року- залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: