Рішення № 68280405, 11.08.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1137/17

2/310/1461/17

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2017 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

за участі: позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказним позовом, посилаючись на те, що з серпня 1977 року він проходив військову службу в Збройних Силах.

Під час проходження військової служби, у нього розвинулись захворювання: «Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ІХС, стенокардія напруги. ФК ІІ. Дифузний кардіосклероз. Недостатність трикуспідального клапану, відносна недостатність мітрального клапану. Екстрасистолічна (політропна) аритмія. СН ІІ ст. Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. у вигляді лівобічної пірамідної недостатності та помірно вираженого псевдо-неврастенічного синдрому. Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок, І стадія з незначним кровонаповнення. Розповсюджений між хребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз, посттравматична клиноподібна деформація тіла L 2 хребця І ст. з постійним больовим синдромом та полірадикулярний синдром зі стійким больовим синдромом та помірним порушенням функції. Хронічна двобічна нейрон-сенсорна приглухуватість при сприйманні шепітної мови на праве вухо до 2м, на ліве вухо до 1м. Кіста печінки до 4,5 см в діаметрі. Жировий гепатоз з незначним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт у фазі ремісії. Катаральний езофагіт. Хронічний холецистит у фазі ремісії. Хронічний панкреатит у фазі ремісії з помірним порушенням зовнішньо-секреторної функції. Хронічний простатит у фазі нестійкої ремісії. Сечосольовий діатез. Аліментарно – конституційне ожиріння ІІ ст. Короткозорість слабкого ступеня, ангіопатія сітківки, макулодистрофія обох очей», що підтверджується свідоцтвом про хворобу №366, виписками із історії хвороби №5651, №10609, №9196, №11929, № 1099, №11428, №5079, 10134, №12549, №2055.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії МСЕ №00116830 від 16.09.2005 року йому була встановлена 3 група інвалідності.

У зв’язку із захворюваннями, отриманими під час проходження військової служби, було порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Щоденно його турбують головні болі та шум у вухах, які є нестерпними, оскільки знеболювальні ліки допомагають лише на кілька годин, а постійне приймання ліків також пагубно впливає на його здоров’я. У зв’язку з контузією головного мозку його щодня турбують запаморочення, шум в голові, біль в шийно-грудному та поперековому відділах хребта, який збільшується при ходінні та виконання будь-яких фізичних навантажень. Він втратив сон, став роздратованим, що позначається на його відносинах з рідними та знайомими.

Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров’ї, а також і на його психіці. Він постійно знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості відновлення здоров'я не має і йому необхідно житии з усіма вище переліченими хворобами.

В судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на наведене, просили стягнути з Міністрерства оборони України на користь ОСОБА_1 100000 грн. у відкодуваня моральної шкоди, яка булла завдана останньому в результаті ушкодження здоров’я при виконання обов’язків військової служби.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні просив в задволенні позову відмовити. Пояснив, що позивачем не зазначена вина особа, діями (бездіяльністю) якої йому завдано маральну шкоду та причинно-наслідковий зв'язок між ними. Не доведений факт завдання позивачу моральної шкоди саме відповідачем, а вказані захворювання носять загальний характер.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України і був звільнений наказом Міністра оборони України від 22.03.2005 року №163 на підставі пп. «б» п. 67 (за станом здоров'я) Положення про походження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.

Згідно свідоцтва про хворобу №366 від 01.03.2005 року Військово-лікарської комісії ГВКГ терапевтичного профілю виявлені у ОСОБА_1 захворювання, пов’язані з військовою службою.

Відповідно довідки МСЕК серії МСЕ №0016830 ОСОБА_1 з 13.07.2005 року встановлена 3 група інвалідності, захворювання пов'язані з проходженям військової служби.

Статтею ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Отже належними та допустимими доказами доведено, що встановлена позивачу третя група інвалідності є наслідком захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, а тому у позивача виникло право вимагати відшкодування моральної шкоди.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд приймає до уваги ступінь моральних страждань позивача. Враховує, що з березня 2005 року позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з хворобою позбавлений нормального життя. Систематично проходить стаціонарні курси лікування.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

Доводи представника відповідача про те, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 212 -215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в розмірі 1600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Крамаренко