Ухвала суду № 68278503, 09.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3825/17 Головуючий 1 інст. - Вікторов В.В.

Справа № 642/4415/16-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2017 року

за скаргою ОСОБА_1, зацікавлені особи - Ленінський Відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Головного територіального управління юстиції Харківської області Лисаков Євген Сергійович, боржники: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанови державного виконавця Ленінського Відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Головного територіального управління юстиції Харківської області Лисакова Євгена Сергійовича від 23 червня 2016 року про повернення виконавчих документів стягувачеві та неправомірну бездіяльність державного виконавця, -

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова зі скаргою, в якій просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС у м Харкові ГТУЮ Харківської області Лисакова Євгена Сергійовича, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження за № 49958459 та 50899405, щодо пропущення строку на надіслання стягувачу двох постанов про повернення виконавчих документів стягувачу від 23.06.16 року. Визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Ленінського ВДВС у м Харкові ГТУЮ Харківської області Лисакова Євгена Сергійовича від 23 червня 2016 року про повернення виконавчих документів стягувачу за виконавчими провадженнями № № 49958459 та 50899405. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС у м Харкові ГТУЮ Харківської області Лисакова Євгена Сергійовича, в провадженні якого знаходились виконавчі провадження за № 49958459 та № 50899405 щодо невиконання належним чином рішення Апеляційного суду Харківської області від 24.06.15 року. Зобов'язати державного виконавця Ленінського ВДВС у м. Харкові ГТУЮ Харківської області Лисакова Євгена Сергійовича, в провадженні якого знаходились виконавчі провадженнями № 49958459 та № 50899405 фактично і невідкладно виконати рішення Апеляційного суду Харківської області від 24.06.15 року. Стягнути з Ленінського ВДВС м Харків ГТУЮ Харківської області (код ЄДРПОУ 34952477) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) понесені та документально підтвердженні судові витрати на правову допомогу в розмірі 4 640 грн. 00 коп.

В обґрунтування скарги зазначив, що 24 грудня 2015 року та 03.09.15 року Ленінським районним судом м. Харкова були видані виконавчі листи, на виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 24.06.15 року про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики, трьох процентів річних, неустойки та судових витрат з кожного, які 20.01.16 року та 04.04.16 року були подані представником ОСОБА_1 разом із заявами про відкриття виконавчого провадження до Ленінського ВДВС ХМУЮ.

06 липня 2016 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 отримав постанови державного виконавця Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 23 червня 2016 року про повернення виконавчих документів стягувачу.

Зазначені постанови від 23 червня 2016 року державний виконавець, в порушення вимог ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», направив стягувачу лише 30 червня 2016 року, хоча зобов'язаний був це зробити не пізніше 26 червня 2016 року. Як на підставу повернення виконавчих документів стягувачеві, державний виконавець посилається на нібито відсутність у боржника майна. Державний виконавець не вчинив жодних визначених законом дій з метою ефективного виконання судового рішення. Оскільки у виконавчому листі зазначена адреса місця проживання боржника: АДРЕСА_1, ймовірно що в квартирі знаходиться його майно. Однак, державний виконавець не перевірив, чи наявне в квартирі майно боржника, на яке можливо звернути стягнення. У разі, якщо таке майно наявне, не описав його, не наклав на нього арешт, не передав це майно на реалізацію, не перерахував кошти, отримані після реалізації майна боржника. Зазначив також, що відповідно до роздруківки з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_3 займається індивідуальною адвокатською діяльністю. Однак, державний виконавець не перевірив, чи отримує боржник доходи від зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, державний виконавець не реалізував можливість вплинути на боржника шляхом обмеження його у праві виїзду за межі України і не звернувся до суду із відповідним поданням в порядку пункту 18 частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 377 ЦПК України. В порушення пункту 11 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець взагалі не здійснив жодних дій щодо забезпечення явки боржника до державної виконавчої служби. Насамкінець, оскільки боржник не виконує законних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, свідомо та умисно не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, державний виконавець зобов'язаний був накласти на боржника штраф в порядку ст. 188-13 КУпАП, а в разі подальшого перешкоджання боржником йому у виконанні судового рішення, - внести подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення останнього до відповідальності за ст. 382 КК України. Станом на момент подання цієї скарги, всупереч вимогам ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», рішення Апеляційного суду Харківської області від 24.06.15 року не виконане, а права стягувача продовжують бути порушеними, незважаючи на те, що Законом України «Про виконавче провадження» державному виконавцю, саме з метою своєчасного та в повному обсязі виконання рішень, надане широке коло повноважень.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставлять питання про скасування вказаної ухвали суду першої інстанції, як такої, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, вказує, що станом на момент звернення з вказаною апеляційною скаргою, всупереч вимогам частини 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 червня 2015 року залишається не виконаним, а права стягувача продовжують бути порушеними.

Вислухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до статті 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем було вчинено всі залежні від нього дії щодо виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 24.06.2017 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

13.05.2016 року начальником відділу Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області було зобов'язано державного виконавця Коваленко М.А. передати на виконання матеріали виконавчого провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сум заборгованості по виконавчим листам № 642/10856/14-ц, № 642/7365/14-ц, № 642/381/13, № 2024/7957/13, № 642/10856/14-ц, виданих Ленінським районним судом м. Харкова на користь ОСОБА_1 до державного виконавця Ленінського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лисакова Є.С., в провадженні якого перебуває виконавчий лист № 642/381/13-ц, виданий Ленінським районним судом м. Харкова 22.05.2015 року.

У зв'язку з вищевикладеним 13.05.2016 року та керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Лисаковим Є.С. виконавчі провадження при примусовому виконанні виконавчих листів № 642/10856/14-ц, № 642/7365/14ц, № 642/381/13, № 2024/7957/13, № 642/10856/14-ц були об'єднані у зведене виконавче провадження № 51139890 та № 51123688.

В ході примусового виконання рішень про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сум заборгованості по виконавчим листам на користь ОСОБА_1, будь-якого майна, яке належить ОСОБА_3 та на яке можливо звернути стягнення, не було виявлено. Перевірити майновий стан боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, не вдалось можливим, оскільки 13.05.2016 року був здійснений вихід державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1, де було встановлено зі слів ОСОБА_5, що боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вказаною адресою фактично не мешкають, а домоволодіння належить їй на праві власності, будь-якого майна, належного боржникам за вказаною адресою, не знаходиться. Увійти державному виконавцю до домоволодіння для перевірки майнового стану боржника можливості не надала, надати для огляду документи про право власності на будинок відмовилась. Також було державним виконавцем Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області було вручено виклик, згідно якого боржникам було необхідно з'явитися до державного виконавця на 17.05.2016 року.

17.05.2016 року на прийом до державного виконавця з'явився боржник ОСОБА_3, де надав усні пояснення стосовно свого тяжкого майнового становища, що будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу в нього на даний час немає, погодився на перевірку майнового становища за адресою фактичного проживання, зобов'язувався при першій змозі сплатити борг на користь ОСОБА_1, також надав копію договору купівлі-продажу від 13.04.2016 року, згідно якого стягувачем реалізоване заставлене майно, належне ТОВ юридичній фірмі «Баярд», код ЄДРПО30235413, а саме: нежитлові приміщення АДРЕСА_2 за ціною 678300 грн. Таким чином, ОСОБА_1 отримав кошти в рахунок погашення боргу. Засновником вищезазначеної юридичної особи є ОСОБА_3

22.06.2016 року державним виконавцем Лисаковим Є.С. був здійснений вихід за адресою: АДРЕСА_1, де було встановлено, що будь-якого майна, належного боржникам, в рахунок погашення боргу не виявлено.

Відповідно до частини 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його прав, повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

У зв'язку з вищевикладеним, 23.06.2016 року державним виконавцем Лисаковим Є.С. на підставі частини 1 пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві по зведеному виконавчому провадженню.

Згідно з частиною 2 статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.14 року, повернення виконавчого документу стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження (якщо воно було відкрито) і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно зі статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Державний виконавець, в провадженні якого перебувало виконавче провадження, вчинив ряд дій визначених законом з метою ефективного виконання зазначеного вище судового рішення.

Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції.

Посилання ОСОБА_1 щодо пропущеного строку надіслання державним виконавцем стягувачу постанов про повернення виконавчих документів від 23.06.2016 року необхідно зазначити, статтею 31 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного дня робочого дня після підписання документа.

Таким чином, на державного виконавця законом не покладено обов'язок відправки вихідної кореспонденції.

Згідно до вимог статті 30 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно з постановами про повернення виконавчого провадження від 23.06.2016 року, виконавчі листи повернуті стягувачу, в зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результативними.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до пункту 1 статті 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

О.М. Хорошевський