Ухвала суду № 68277889, 15.08.2017, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1023/17

Провадження № 1-кс/617/146/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року суддя Вовчанського районного суду Харківської області -Глоба М.М.,

при секретарі -Борщ Л.В.,

за участю прокурора Гаврилюка М.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вовчанську Харківської області справу за заявою судді Уханьової Ірини Степанівни про самовідвід у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Вовчанського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, внесеному в ЄДРДР за № 42017220750000178.

За результатом розподілу автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КПК України, матеріали зазначеного кримінального провадження визначені судді Уханьовій І.С.

09 серпня 2017 року суддя Уханьова І.С. звернулася до суду із заявою про самовідвід, обґрунтований тим, що у неї з ОСОБА_1 дружні стосунки.

Прокурор в судовому засіданні вважав заявлений самовідвід судді безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_1 вважав заяву судді про самовідвід обґрунтованою, оскільки він перебував у дружніх та трудових відносинах із чоловіком судді Ухвньової І.С.

Заявник - суддя Уханьова І.С. та захисник ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та перевіривши матеріали заяви, приходжу до наступного.

Перелік обставин, за наявності яких слідчий суддя, судді, присяжний підлягають відводу, визначений ст. ст. 75, 76 КПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного вище Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, відображеної, зокрема, в рішеннях у справі «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Білуха проти України», наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

В рішеннях у справах «Ветштайн проти Швейцарії» та «Ферантелі та Сантанжело проти Італії», Європейським судом з прав людини висловлювалась позиція, згідно якої при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 проти Бельгії», правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться.

В рішеннях у справах «Ветштайн проти Швейцарії» та «ОСОБА_4 проти Іспанії» Європейським судом з прав людини також зазначалось, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Отже, сам факт подання заяви про самовідвід суддею, може створити враження необ'єктивності та упередженості судді при розгляді справи, а відтак в майбутньому стане причиною сумнівів в об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у справі та поставити під сумнів забезпечення реалізації права особи на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити заяву судді Уханьової Ірини Степанівни про самовідвід у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.75,76,80,81 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Заяву судді Уханьової Ірини Степанівни про самовідвід у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, внесеному в ЄДРДР за № 42017220750000178 передати до канцелярії Вовчанського районного суду Харківської області для повторного перерозподілу відповідно до вимогст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -