Ухвала суду № 68277241, 10.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4760/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 629/3453/16-ц Шевцов О.А.

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 червня 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором», -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12863,07 грн. за кредитним договором № б/н від 02.11.2010 року, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 3348,02 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 6541,48 грн., заборгованість за пенею та комісією - 1884,85 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 588,72 грн. та судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

В обгрунтування позову посилався на те, що 02.11.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.07.2016 року утворилася заборгованість в сумі 12863,07 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 3348,02 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 6541,48 грн., заборгованість за пенею та комісією - 1884,85 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 588,72 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 червня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.11.2010 року в розмірі 10 439, 50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір у розмірі 1116,18 грн.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначила, що строк позовної давності для позивача минув 29 травня 2016 року, оскільки позивач звернувся до суду 20.08.2016 року, також вказала, що останній платіж нею був проведений 29.05.2013 року, а не 13.01.2014 року, як вказано в позовній заяві у сумі 13 грн. 25 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж відповідач внесла 13.01.2014 року, чим визнала існуючу у неї раніше заборгованість за договором кредиту, що відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу позовної давності.

З таким рішенням суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3,4, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексі. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02.11.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписавши вказаний договір, відповідач приєдналася до запропонованих банком Умов та Правил.

Відповідно до п. 1.1.3.1.6 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, клієнт доручає Банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунка. Банк списує кошти у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунка Клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і купує/продає іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України. Списання коштів з будь-якого рахунка клієнта, відкритого Банком, оформлюється меморіальним ордером.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.07.2016 року утворилася заборгованість в сумі 12863,07 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 3348,02 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 6541,48 грн., заборгованість за пенею та комісією - 1884,85 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 588,72 грн.

Посилання відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції та в апеляційній скарзі на той факт, що вона будь-які кошти у сумі 13,25 грн. 13.01.2014 року не сплачувала і тому позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, судова колегія вважає безпідставним.

Згідно ст. 59.ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 60 ЦПК України, передбачено, що Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути в будь-який момент до його закінчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.11.2010 року, останній платіж по заборгованості ОСОБА_2 внесла 13.01.2014 року у розмірі 13,25 грн.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особо дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у рішеннях суду від 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та від 18.06.2014 року справа № 6-61цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 червня 2017 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: