Вирок № 68276806, 15.08.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1142/17

Номер провадження 1-кп/623/145/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 рокуІзюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Гуренко М.О., при секретарях Телешевської В.Ю., Лисенко О.В., за участю прокурорів Махненко Д.А. Квітчатого К.В., представника потерпілого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Ізюм, Харківської області кримінальне провадження №12017220320000536за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, не працюючого, якийзареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2017 року приблизно о 13 годині ОСОБА_2, перебуваючи на території між будинком №32 та №36 по вул. Київській в м. Ізюмі Харківської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, що раніше виникли між ним та ОСОБА_3, діючи з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс останньому один удар кулаком правої руки в область носа, чим спричинив ОСОБА_3 тілесне ушкодження у вигляді перелому кісток носу, яке згідно висновку судово - медичної експертизи №101- 13/17 від 31.03.2017 відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України - тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

11.04.2017 року близько 02 години ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні залізничного вокзалу, розташованого за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пл. Привокзальна, 1, діючи умисно, із хуліганських спонукань, маючи бажання проявити свою грубу фізичну силу та показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, яка виразилася в умисному демонстративному пошкодженні чужого майна, штовхнув плечем внутрішню частину вхідних дверей, а потім наніс удар рукою об поверхню зовнішньої частини вхідних дверей будівлі залізничного вокзалу, зі сторони автобусної зупинки, в результаті чого внутрішня рухома частина вхідних дверей зміщена з місця кріплення, а зовнішня рухома частина вхідних дверей пошкоджена, чим, згідно листа регіональної філії «Південна залізниця» ВП «Безлюдівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» ПАТ «Українська залізниця», даному підприємству завдано матеріальну шкоду на суму 14029 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.296 КК України - тобто грубе порушення громадського порядку (хуліганство).

Згідно ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що прокурор, обвинувачений та представник потерпілого правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає. Також їм роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою провину у вчиненні вищезазначених злочинів визнав повністю та повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся.

Достовірність і істинність доказів, яких ОСОБА_2 не оскаржує, що у їх сукупності дають підставу суду зробити висновок, що вина обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах доведена повністю, а тому суд знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, за ч.1 ст. 296 КК України, як тобто грубе порушення громадського порядку (хуліганство).

Скоєні злочини відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України судом не встановлені. П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає, що ОСОБА_2 офіційно не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, не одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, військову службу не проходив, характеризується позитивно, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання також враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання в межах санкцій ч.2 ст.125, ч.1 ст.296 КК України.

Згідно досудової доповіді органу пробаціїї ризик вчинення повторного злочину та ризик небезпеки для суспільства був оцінений як середній.

Прокурором було подано цивільний позов про стягнення із обвинуваченого на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні кошти у сумі 3425 грн. 11 копійок у рахунок компенсації витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2

Представником потерпілого ПАТ «Українська залізниця», регіональна філія «Південна залізниця» було подано цивільний позов про стягнення із обвинуваченого на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 14029,00 грн.

Розглянувши зазначені цивільні позови судом встановлено наступне.

Згідно ст.22 ЦК України - особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

У відповідності до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Заявлені позови є документально підтверджені довідками.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 12, 50, 63, 75, 76, ч.2 ст.125, ч.1 ст.296 КК України, ст.ст. 2, 94, 351, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді - 1 (одного) року обмеження волі.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначити йому покарання у вигляді - 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_2 у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на - 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 п.п.1,2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.76 КК України на ОСОБА_2 додатково покласти обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов прокурора - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в рахунок комсенсаціїї матеріальної шкоди на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні «р/р31551360148516 у ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 02003304) кошти у сумі 3425 грн. 11 копійок (три тисячі чотириста двадцять п'ять гривень, одинадцять копійок) у рахунок компенсації витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2

Цивільний позов ПАТ «Українська залізниця», регіональна філія «Південна залізниця» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код - 40075815) в особі регіональної філії «Південна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ - 40081216, адреса філії: 61022, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, розрахунковий рахунок 26000300561064 в АТ «Ощадбанк», МФО 351823) суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 14029,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко