Постанова № 6827616, 16.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-15798/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Ємцовій Н.В.,

за участю представників позивача – Лук’яноваМ.В., Портянкова А.С.,

представника відповідача – Слов'янської ОДПІ – Полторацької Т.В.,

представника відповідача – ГУДКУ в Донецькій області – Саєнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» до Слов'янської об’єднаної державної податкової інспекції та до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002/2342/0 від 14.09.2009 року та про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 171 145 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Слов'янський завод «Тореласт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об’єднаної державної податкової інспекції та до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002/2342/0 від 14.09.2009 року та про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 171 145 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.п 7.7.5 та 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Тому, посилання відповідача 1 на те, що підтвердження суми 42798.00 грн. неможливе, оскільки до податкового кредиту за травень 2009 року віднесено суми ПДВ за податковими накладними, які не підлягають включенню до складу податкового кредиту звітного місяця, що призвело до завищення податкового кредиту на вказану суму, позивач вважає необґрунтованим.

Відповідно п.п. 7.7.2 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тому, позивач зазначає, що ним була фактично сплачена сума ПДВ у розмірі 171145.00 грн. постачальникам (контрагентам). Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до п. 6.1 Порядку суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених законодавством термінів, вважаються бюджетною заборгованістю.

Пунктом 6.2 Порядку передбачене право платника податку в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності податкових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Позивач зазначає, що станом на 23.09.09р. сума бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за червень 2009 року складає 171145.00 грн.

Тому, просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.09.2009 року № 00002/2342/0, стягнути з Державного бюджету України через ГУДКУ у Донецькій області на користь ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт» бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 171145.00 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що у зв’язку з поданням позивачем до податкового органу податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року та розрахунку суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок в сумі 171145.00 грн., було проведено позапланову перевірку, результати якої оформлено актом від 09.09.2009 року. В акті зроблено висновок про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування, внаслідок завищення податкового відшкодування.

Підтверджуючі документи, які свідчать про отримання податкових накладних ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт» саме в травні 2009 року, до перевірки не було надано. Крім того, відповідач зазначає, що до декларації за травень 2009 року заява зі скаргою за приписами п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону щодо постачальників не надавалась.

Тому, це стало підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення.

Підпункт 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковим органом був виконаний, тобто Слов’янською ОДПІ було сформовано та надано до органу Державного казначейства у встановлені терміни висновок на відшкодування ПДВ в сумі 128347.00 грн. по декларації за червень 2009 року.

Тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача 1 заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені у запереченнях. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідач 2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Слов'янський завод «Тореласт» зареєстровано як юридична особа 25.05.1994 року виконавчим комітетом Слов’янської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 00300363 (свідоцтво про державну реєстрацію Серія А00 № 328289). З 29.02.1996 року перебуває на податковому обліку в Слов'янській ОДПІ за № 1127 як платник податків.

Відкрите акціонерне товариство «Слов'янський завод «Тореласт» зареєстровано як платник податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер платника ПДВ 003003605225.

Слов'янською державною податковою інспекцією проведена позапланова документальна виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2009 року.

За результатами перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.5, 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ВАТ «Слов'янський завод «Тореласт» до податкового кредиту за травень 2009 року віднесло суми податку на додану вартість по податковим накладним, які не підлягають включенню до складу податкового кредиту звітного місяця, що призвело до завищення податкового кредиту за травень 2009 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту в травні 2009 року на 42798 грн.

За результатами перевірки складений акт № 6504/23-4-00300363 від 07.09.2009 року та на підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 00002/2342/0 від 14.09.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 42 798 грн.

          Окрім викладеного суд враховує наступне.

У відповідності з п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Єдиною підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивача за червень 2009 року було посилання відповідача на те, що податковий кредит травня 2009 року, сформований на підставі відповідних податкових накладних, наданих від постачальників позивача, не підтверджується фактами отримання цих накладних саме у травні 2009 року. Тобто представники відповідача наполягали на тій позиції, що чинне законодавство забороняє враховувати податкові накладні, які видані постачальниками та отримані підприємством, що заявляє до відшкодування, в попередніх податкових періодах, ніж місяць, що передує звітному періоду, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції станом на дату виникнення бюджетного відшкодування) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Визначальним фактом правомірності декларування платником бюджетного відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому будь-які порушення такими постачальниками вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Податковим органом за наслідками проведеної перевірки не встановлено порушення з боку позивача положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, під час судового розгляду справи представник відповідача підтвердила ті обставини, що факти врахування зазначених вище податкових накладних в інших податкових періодах під час формування податкового кредиту з моменту їх отримання позивачем органами державної податкової служби були перевірені, і вони свого підтвердження не знайшли. Ця обставина також були підтверджена й представником позивача. Крім того, це підтверджується відповідними додатками № 5 до декларацій за відповідні попередні податкові періоди. Отже, з урахуванням вимог чинного законодавства, наведеного вище, позивач мав беззаперечне право використовувати отримані у попередніх податкових періодах податкові накладні і формувати за їх рахунок податковий кредит у травні 2009 року.

Крім того, судом зазначається, що відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. При цьому, відповідач в акті перевірки не ставив питання про підтвердження або непідтвердження договірних відносин між позивачем та його постачальниками, чиї податкові накладні були враховані під час формування травневого податкового кредиту на суму 42798 грн.

Згідно з висновком акту перевірки податковим органом підтверджено правомірність формування податкового кредиту за спірними операціями, щодо яких здійснювалися зустрічні перевірки. До того ж з наданих до суду матеріалів зустрічних перевірок не вбачається відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету та відсутність факту реального проведення господарських операцій.           

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002/2342/0 від 14.09.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 42798 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 171 145 грн. суд виходить з такого.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідно до 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 цього закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Проте, після проведення виїзної позапланової перевірки, зазначеної вище, відповідний висновок відповідач надав до відділу Державного казначейства України у м. Слов`янську, але сума, яка підлягала до відшкодування з Державного бюджету України, була визначена на рівні 128 347 грн., тобто за вирахуванням суми зменшеного бюджетного відшкодування у розмірі 42 798 грн.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, серед них (підпункт «в») у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз вищенаведених норм підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» доводить, що податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податків, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у певний спосіб, а саме за наслідками перевірок, визначених Законом, або надати висновок із зазначення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Утриматися від здійснення однієї чи іншої дії означає неналежне здійснення своїх повноважень шляхом бездіяльності.

Представник другого відповідача зазначив, що за діючим Порядком відшкодування податку на додану вартість, який затверджений спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного Казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів на підставі реєстрів підприємств, які надаються органами Державного казначейства України до ДПА України. Оскільки відповідні реєстри не надходили, підстави для відшкодування заявленої до стягнення суми з Державного бюджету України відсутні.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до другого абзацу підпункту 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Крім того, судом зауважується, що від’ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Цим Законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду. Бюджетне відшкодування за правилами Закону України «Про податок на додану вартість» виникло саме внаслідок надмірної сплати позивачем такого податку шляхом формування податкових зобов’язань та податкового кредиту.

З урахуванням вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує до вказаних правовідносин принцип законності, у відповідності з яким у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому суд застосовує положення Закону України «Про податок на додану вартість», а не Наказу Державної податкової адміністрації України та Державного Казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132.

Разом з тим, суд вказує на ту обставину, що вирішення питання про відшкодування податку на додану вартість у всій сумі, яка дорівнює 171145.00 грн., з Державного бюджету України є передчасним, оскільки під час розгляду вказаної справи судом вирішується питання щодо правомірності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення про зменшення частини зазначеної вище суми бюджетного відшкодування, що дає можливість податковому органу та органу Державного казначейства України вчинити дії у майбутньому без допущення порушень вимог чинного законодавства. Отже, якщо суд вирішить питання про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всієї вказаної вище суми, буде застосований елемент примусу, визначений у судовому рішенні, щодо відносин, в яких суб’єкти владних повноважень себе ще ніяким чином не проявили, а податковий орган та орган Державного казначейства України, в свою чергу, будуть позбавлені можливості виконати покладені на них державою функції в рамках вимог ст. 19 Конституції України.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 42798.00 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» до Слов'янської об’єднаної державної податкової інспекції та до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002/2342/0 від 14.09.2009 року та про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 171 145 грн., задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від № 00002/2342/0 від 14.09.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 42 798 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» (код ЄДРПОУ 00300363, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Під`їздна, 3, поточний рахунок 26007190033001 в Краматорській філії КБ «Приватбанк», МФО 335548) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року у сумі 128 347 (сто двадцять вісім тисяч триста сорок сім) грн.

У решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» (код ЄДРПОУ 00300363, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Під`їздна, 3, поточний рахунок 26007190033001 в Краматорській філії КБ «Приватбанк», МФО 335548) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 83 копійки.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 жовтня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 19 жовтня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.