Ухвала суду № 68273003, 08.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Іщук Л.П.

за участі секретаря судових засідань: Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Львова про зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

28.02.2017 ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Галицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Львова (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області) у якому, з уточненням позовних вимог, просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області зарахувати його стаж на посаді судді, заступника голови та голови Львівського окружного адміністративного суду з квітня 2008 року по вересень 2016 року до стажу державної служби та призначити йому пенсію державного службовця, виходячи з доходів отриманих на посаді голови суду, починаючи з 27 вересня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» № 509/2007 від 07.06.2007 він був призначений строком на 5 років на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду та зарахований до штату суду - 09.04.2008. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 1514-VІІІ, 26.09.2016 був відрахований зі штату Львівського окружного адміністративного суду у зв'язку із досягненням 65 років. У зв'язку із наявністю у нього відповідного стажу державного службовця, а також із закінченням повноважень судді з підстав досягнення 65 років, позивач звернувся до УПФ із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Одночасно, маючи право на отримання пенсії як державний службовець, у відповідності до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 37 Закону України «Про державну службу», 27.09.2016 - звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області із заявою про призначення йому пенсії державного службовця. Відтак, починаючи з 27.09.2016 йому відновлено виплату пенсії та призначено пенсію державного службовця. В листопаді 2016 року він звернувся до Міжрегіонального управління Національного агенства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатських областях із проханням надати інформацію щодо віднесення до державної служби роботу на посаді судді Львівського окружного адміністративного суду за період з 2007 року по 2016 рік із урахуванням вимог Законів чинних на момент роботи суддею, про що отримав відповідь листом від 15 листопада 2016 року № 773, в якому зазначено, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання (відповідно до ч. 4 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283). Проте, Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області призначаючи йому пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» неправомірно не врахувало стаж позивача на посаді судді, заступника голови та голови Львівського окружного адміністративного суду з 2007 року по 2016 рік, а також в органах прокуратури, облвиконкому тощо. Вважає таку відмову відповідача безпідставною та неправомірною.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.04.2017 позов задоволено.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що судом неповністю з'ясовано обставини справи, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що для призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» враховано стаж роботи у період з 1982 року по 2008 рік, а періоди роботи з 2008 року по 2016 рік не включено, оскільки відповідно до записів в трудовій книжці позивач працював на посадах та на умовах передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 509/2007 від 07.06.2007 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду. 09.04.2008 відповідно до вищезазначеного Указу Президента України, позивача зараховано до штату суду.

Згідно рішення Ради суддів України № 24 від 29.02.2008 позивача призначено, строком на п'ять років, на посаду заступника голови Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2008.

Крім того, 09.04.2008 він вступив на посаду заступника голови Львівського окружного адміністративного суду та приступив до виконання обов'язків голови цього ж суду на підставі спільного наказу ДСА України та ВАС України № 168/к; 114-к, наказ № 1-К від 09.04.2008.

З 09.06.2011 позивач отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області та продовжував працювати.

Рішенням Вищої Ради юстиції № 617/0/15-10 від 06.09.2010 ОСОБА_2 призначено на посаду голови Львівського окружного адміністративного суду строком на 5 років.

У зв'язку із досягненням 65-років, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 1514-VIII, на підставі наказу № 420-к/ТР 23.09.2016 позивач був відрахований зі штату Львівського окружного адміністративного суду.

27.09.2016 ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області з заявою про призначення пенсії державного службовця. Однак, згідно відповіді відповідача № 1105/03-31від 03.02.2017 останній врахував до стажу державної служи позивача лише роботу: у відділі юстиції Волинського облвиконкому з 03.08.1982 по 23.01.1987; у відділі юстиції Дніпропетровського облвиконкому з 21.07.1987 по 24.07.1989; управління юстиції Львівського обвиконкому з 25.07.1989 по 19.05.1992; управління юстиції Львівської обласної державної адміністрації з 20.05.1992 по 10.05.1993; управління юстиції Львівської області Міністерство юстиції України з 15.11.1994 по 10.04.2000; Волинське обласне управління юстиції з 25.04.2001 по 06.12.2001; Територіальне управління державної судової адміністрації в Львівській області з 26.11.2002 по 08.04.2008.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки призначаючи пенсію державного службовця, в частині не зарахування стажу роботи на посаді судді, заступника голови та голови Львівського окружного адміністративного суду з 09.04.2008 по 26.09.2016 до стажу державної служби, відповідач діяв не на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України і здійснюючи розрахунок розміру пенсії порушив право позивача на отримання такої у належному розмірі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

З 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), у «Прикінцевих та перехідних положеннях» якого передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, які займали посади державної служби до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень», для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» 1993 року № 3723-XII, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII (в редакції, на час набрання чинності Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 цього Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, «до стажу державної служби зараховується в т.ч. час перебування на посадах суддів».

Пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок, який втратив чинність 01.05.2016), і згідно ч. 4 п. 2 цього Порядку «до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання».

З системного аналізу правових норм вбачається, що стаж на посаді судді зараховувався та зараховується до стажу державної служби.

Отже, стаж роботи на посаді судді, заступника голови та голови Львівського окружного адміністративного суду - ОСОБА_2 з 09.04.2008 по 26.09.2016 також підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо покликання апелянта про неправомірність застосування судом першої інстанції постанови Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року, яка втратила чинність, то такі судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки такі спростовуються пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 889/VІІІ.

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині 3 статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив,що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Враховуючи вищенаведене, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час набрання чинності Законом № 889-VIII ОСОБА_2 займав посаду судді, стаж роботи на якій відповідно до положень Порядку № 229 зараховується до стажу державної служби.

Отже, відповідач призначаючи пенсію державного службовця, в частині не зарахування суддівського стажу до державної служби, діяв не на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України та здійснюючи розрахунок розміру пенсії порушив право позивача на отримання пенсії у належному розмірі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Галицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 квітня 2017 року у справі № 450/576/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 14.08.2017.