Постанова № 68272222, 15.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7110/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача ОСОБА_2 внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1537 о/с від 16.11.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції ОСОБА_1, поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області, стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообовязкових до сплати платежів з 17.11.2016 року по день винесення судом постанови,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача ОСОБА_2 внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1537 о/с від 16.11.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції ОСОБА_1, поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу управління кримінальної поліції (оперативно-технічних заходів) Головного управління Національної поліції в Одеській області, стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообовязкових до сплати платежів з 17.11.2016 року по день винесення судом постанови.

В судовому засіданні 09.08.2017 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Представник Відповідача ГУ НП в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову (а.с.62-63). Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.144), але в судове засідання не прибув без поважних причин, а тому, на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути цю справу в порядку письмового провадження 15.08.2017 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини:

Позивач проходив службу в органах Національної поліції України, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори з відповідачем Головним управлінням Національною поліцією України в Одеській області щодо її проходження, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Позивач до 07.11.2015 року проходив службу в лавах МВС України на посаді заступника начальника управління начальника відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУ МВС України в Одеській області.

Відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», в звязку із припиненням виконання функцій Головним управління МВС України в Одеській області та створенням Головного управління Національної поліції в Одеській області, на підставі поданих рапорту та заяви, позивача наказом Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 07.11.2015 року №20о/с із 07.11.2015 року призначено на посаду начальника управління (карного розшуку) Головного управління Національної поліції в Одеській області в області, з присвоєнням йому спеціального звання «полковника поліції».

17.03.2016 року Атестаційною комісією №10 Головного управління Національної поліції України в Одеській області була проведена атестація позивача за результатами якої було прийняте рішення, яке міститься в протоколі ОП№15.00004856.0023714 від 17.03.2016 року Атестаційної комісії №10 ГУ НП в Одеській області, в якому зазначено в розділі VI Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: 4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, яке прийняте стосовно позивача.

Наказом Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 16.09.2016 року №2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управління Національної поліції в Одеській області» посада, яку обіймав позивач скорочена.

16.09.2016 року позивач був письмово попереджений про наступне звільнення за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», в звязку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів (а.с.66).

16.11.2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1537 о/с дск (а.с.84) позивача було звільнено із служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у звязку із скороченням штатів або проведення реорганізаційних заходів.

05.12.2016 року позивач отримав виписку з наказу про звільнення та направлення на постановку на військовий облік, що підтверджується його особистим підписом на розписці (а.с.68).

Позивач вважає своє звільнення протиправним, оскільки керівник ГУ НП в Одеській області не врахував його особисті якості та показники попередньої роботи та йому не було запропонована інша посада в системі органів Головного управління НП України в Одеській області, що є безумовною підставою для визнання такого звільнення протиправним та зобовязання поновити його на посаді в органах поліції.

Суд оцінивши вказаний наказ відповідача, з урахуванням положень ч.3 ст.2 КАС України приходить до висновку про їхню не відповідність приписам закону та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Позивач до 07.11.2015 року проходив службу в лавах МВС України на посаді заступника начальника управління начальника відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУ МВС України в Одеській області.

Відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», в звязку із припиненням виконання функцій Головним управління МВС України в Одеській області та створенням Головного управління Національної поліції в Одеській області, на підставі поданих рапорту та заяви, позивача наказом Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 07.11.2015 року №20о/с із 07.11.2015 року призначено на посаду начальника управління (карного розшуку) Головного управління Національної поліції в Одеській області в області, з присвоєнням йому спеціального звання «полковника поліції».

З моменту прийняття працівника міліції до складу органів Національної поліції України з призначенням на відповідну посаду та присвоєнням спеціального звання процес переведення працівника міліції до органів Національної поліції України згідно Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» є завершеним.

Частиною 1 ст.58 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обовязків.

Згідно положень ч.2 ст.58 цього ж Закону передбачені випадки, коли особа може бути призначена на посаду органи Національної поліції України тимчасово. До них відносяться: 1) заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, 2) заміщення посад, призначення на які передує укладання контракту.

Враховуючи, що в наказі про призначення позивача на посаду поліцейського від 07.11.2015 року №20о/с було відсутнє посилання на підстави, визначені ч.2 ст.58 Закону України «Про Національну поліцію», позивач вважається таким, що був прийнятий на службу до Національної поліції України безстроково із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського.

Відповідно до положень ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може бути звільнений зі служби лише в порядку та на умовах, визначених цим Законам.

Так, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що однією з підстав звільнення поліцейського зі служби в поліції є скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

Наказом ГУ НП України в Одеській області від 16.09.2016 року №2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управління Національної поліції в Одеській області» посада, яку обіймав позивач скорочена.

На виконання приписів ч.1 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було письмово попереджено про наступне звільнення з цим підстав 16.09.2016 року (а.с.66).

Відповідно до положень ч.2 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоровя, ставлення до виконання службових обовязків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.

Суд не погоджується із запереченнями представника позивача в цій частині, які містяться у його письмових запереченнях проти позову про те, що у ГУ НП України не було підстав для пропонування позивачу іншої посаді в системі органів ГУ НП України в Одеській області у період після 16.09.2016 року по день його звільнення 16.11.2016 року, оскільки згідно рішення, яке міститься в протоколі ОП№15.00004856.0023714 від 17.03.2016 року Атестаційної комісії №10 ГУ НП в Одеській області, в якому зазначено в розділі VI Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: 4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, яке прийняте стосовно позивача, в звязку із чим, він підлягав звільненню зі служби в поліції протягом 15-денного строку згідно положень п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Представником позивача надана постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 року по справі №815/1543/16, якою визнане протиправним рішення, яке міститься в протоколі ОП№15.00004856.0023714 від 17.03.2016 року Атестаційної комісії №10 ГУ НП в Одеській області, в якому зазначено в розділі VI Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: 4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, яке прийняте стосовно позивача.

Відповідно до положень ст.254 КАС України вказане судове рішення набрало законної сили 17.06.2016 року.

Враховуючи, що строк попередження про наступне звільнення позивача спливав 16.11.2016 року відповідач не повинен був враховувати вказану обставину (рішення атестаційної комісії від 17.03.2016 року) при виданні оскаржуваного наказу Головного управління НП в Одеській області №1537 о/с дск.

Окрім цього, відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основними документами, що регламентують умови й порядок проходження служби та звільнення зі служби в системі МВС України перш за все є Закон України Про Національну поліцію, Кодекс Законів про працю України (надалі КЗпП) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.68 Закону України Про Національну поліцію у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоровя, ставлення до виконання службових обовязків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Пункт 5 ч.10 ст.62 даного Закону встановлює, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Існує усталена судова практика про те, що під час вирішення адміністративних спорів із публічної служби пріоритетними для застосування є норми спеціальних законів, а в питаннях, не врегульованих спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

Пленум Верховного Суду України у постанові Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року №9 розяснив, що, розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням у звязку зі скороченням чисельності штатів, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у роботодавця мали місце зміни в організації виробництва і праці (якщо йдеться про звільнення у звязку із ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників, чи додержувався власник або уповноважений ним орган норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази змін в організації виробництва і праці, а також те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, і те, чи не мав звільнений працівник переважне право залишитися на роботі та чи було попереджено його за 2 місяці про наступне звільнення (п.21 постанови № 9).

Позивачем 03.10.2016 року на адресу начальника ГУ НП в Одеській області був поданий рапорт про своє погодження із запропонованої йому посадою старшого оперуповноваженого з ОВС відділу кримінальної розвідки ГУ НП в Одеській області.

Однак, вказана посада позивачу запропонована не була, оскільки листом УВБ в Одеській області від 23.11.2016 року №624 (а.с.100) його призначення на вказану посаду було визнано не доцільним.

Представником відповідача не надано до суду доказів того, що ГУ НП в Одеській області позивачу були запропоновані інші вакантні посади в апараті ГУ НП в Одеській області, які відповідали його посаді, досвіду роботи, кваліфікаційним вимогам, розміру грошового забезпечення тощо.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем був порушений встановлений законом порядок звільнення позивача з органів Національної поліції, а тому суд згідно положень ч.2 ст.162 КАС України, повинен задовольнити позовні вимоги - визнати протиправним та скасувати реалізацію цього рішення - наказ начальника ГУ НП України в Одеській області від 16.11.2016 року №1537 о/с дск про звільнення позивача зі служби в поліції з 16.11.2016 року за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через скорочення штатів).

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР 42946756).

Виходячи з наведеного, враховуючи, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст.9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовані.

Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України при встановлені незаконності звільнення особи із займаною посади, ця особа поновлюється судом на попередній посаді. Оскільки, судом вище встановлено, що проходження позивачем служби в поліції було припинено неправомірно, відповідно до вищенаведеної норми права він підлягає поновленню на попередній посаді командира роти батальйону особливого призначення ГУ НП України в Одеській області з дати його звільнення - з 16.11.2016 року, в звязку із чим, ця позовна вимога також підлягає задоволення на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Статтею 236 КЗпП України встановлена відповідальність роботодавця щодо виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку із незаконним звільненням працівника за період з часу звільнення до дати фактичного поновлення працівника на роботі. Раніше суд визнав, що наявні правові підстави вважати позивача протиправно звільненим та є усі необхідні підстави для його поновлення на попередній посаді, в звязку з чим, існує обовязок відповідача (ГУ НП України в Одеській області) щодо компенсації позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, повязаного із незаконним звільненням, з 16.11.2016 року по день фактичного поновлення на посаді, а тому, позовна вимога щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (виходячи з середньомісячного її розміру 9740,25 грн. (довідка ГУ НП в Одеській області від 09.12.2016 року №1856 а.с.13) підлягає задоволенню саме у цієї редакції на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Відповідно до положень ч.1 ст.236 КАС України суд допускає до негайного виконання судове рішення щодо поновлення особи на публічній службі, а тому суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення щодо поновлення позивача на попередній посаді та виплати йому грошового забезпечення за один місяць.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.11,94,158-163,236 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП України в Одеській області від 16.11.2016 року №1537о/с дск в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у звязку із скороченням штатів або проведення реорганізаційних заходів з 16.11.2016 року.

3. Поновити ОСОБА_1 ОСОБА_3 на посаді начальника відділу управління (карного розшуку) Головного управління Національної поліції в Одеській області в області з 16.11.2016 року.

4. Стягнути з Головного управління НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2016 року по день фактичного поновлення на посаді, виходячи з його середньомісячного розміру 9740,25 грн.

5. В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 9740,25 грн. допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.