Постанова № 68272098, 11.08.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11 серпня 2017 року Справа № 814/983/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Юг", пр-т Леніна, 68/34,Миколаїв,54017

доДержавної податкової інспекції в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

провизнання протиправними та скасування податкові повідомлення -рішення від 21.10.2015р. № 0002642201,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Юг" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 21.10.2015 року №0002642201, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52500,00 грн., з яких 35000 грн. - донараховано податку та 17500 грн. - штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкової про безтоварний характер правочинів ТОВ "Глобал Юг" з ТОВ "Спецконсалт" є безпідставними , оскільки гуртуються лише на припущеннях, відтак оскаржуване рішення винесене на підставі таких висновків є протиправним.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав викладених у письмових запереченнях.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Юг" зареєстровано в якості юридичної особи 01.03.2012р. та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області. Основними видами діяльності ТОВ "Глобал Юг" є транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний).

В жовтні 2014 року податковою проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Спецконсалт" за липень 2014 року, в ході якої встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 35000 грн. за липень 2014 року, про що складено акт № 3894/14-02-22-01/38087140 від 06.10.2014р. (далі-акт, т. 1 арк. с. 14-36).

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на безтоварності господарських операцій, виходячи із того, що надання транспортно-експедиційних послуг не є характерним видом діяльності для ТОВ "Спецконсалт", підприємство не перебуває за своїм місцемзнаходження, не має достатнього майна основного фонду, транспортних засобів, персоналу, не надано доказів залучення підприємством третіх осіб, а також у реєстраційній базі даних відсутні транспортні засоби з номерами, вказаними у товарно-транспортних накладних, якими нібито здійснювалось перевезення вантажів.

На підставі висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідачем 21.10.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002642201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52500,00 грн., з яких 35000 грн. - донараховано податку та 17500 грн. -штрафу.

Згідно ухвали ВАСУ від 20.04.2017 про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 р. та направлення справи на новий розгляд, суду необхідно дослідити договір укладений між позивачем та ТОВ "Спецконсалт" наявність або відсутність всіх первинних документів, які відповідно до специфіки наданих послуг підтверджують їх реальність; встановити достовірність відомостей про їх обсяг та зміст, перевірити фізичні, технічні, технологічні можливості та потужності сторін, наявність трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання. Також необхідно дослідити обставини, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та їх використання у власній господарській діяльності позивача.

01 червня 2014 року позивачем укладено з ТОВ "Спецконсалт" договір № 020614 на надання транспортно-еспедиційних послуг, відповідно до умов якого ТОВ "Спецконсалт" зобов'язувався надати позивачу транспортно-еспедиційні послуги щодо перевезення грузів в міжгородньому та міжнародному сполученні, пошук автотранспорту, тощо (т. 1 арк. с. 61-64).

На підтвердження реального здійснення вказаних операцій позивачем надані податкові накладні, товаро-транспортні накладні, акти надання послуг, рахунки на сплату, платіжні доручення, а також додатково супровідним листом від 07.08.2017 року вх. номер 11803 надано до суду оборотно-сальдову відомість за липень 2014 року, яка підтверджує рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентом та акти надання транспортно-експедиційних послуг у липні 2014 року.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення

Таким чином, факт отримання послуг позивачем у контрагента ТОВ «Спецконсалтінг» підтверджується первинними документами наявними в матеріалах справи.

Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на податкову інформацію від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а саме від 09.09.2014 р. №2072/29-59-08/38518156 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Спецконсалт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.», з огляду на таке.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних субєктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів субєкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для зясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у субєктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли субєкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, в будь-якому випадку результати зустрічної звірки (навіть якщо ці результати, як і передбачено Порядком проведення звірок, були оформлені відповідною довідкою), не можуть бути ані підставою для направлення запиту, ані підставою для здійснення перевірки згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки зустрічна звірка проводиться під час перевірки платника податків.

Як зазначено у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм податкової інформації у розумінні Податкового кодексу України, тому відомості, що в ньому викладені, не могли бути використані відповідачем в якості доказу порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом для більш ретельної перевірки їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства. Адже, реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період підтверджується наданими позивачем первинними документами, що повністю відповідають вимогами податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Отже, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятих ним рішень. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 21.10.2015 року №0002642201.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич