Постанова № 68272065, 07.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 серпня 2017 р. № 820/1442/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобовязати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати наказ прокуратури Харківської області (адреса реєстрації: Харківська обл., м. Харків вулиця Богдана Хмельницького, 4) №396к від 16 березня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яким звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_1) з посади прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області.

- поновити юриста 2 класу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_1) на посаді прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з 16.03.2017 року.

- стягнути з прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ: 0291010861050,адреса реєстрації: Харківська обл., м. Харків вулиця Богдана Хмельницького, 4,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_2) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2017 року до дати прийняття рішення у справі.

- визнати недійсним запис у трудовій книжці юриста 2 класу ОСОБА_1 про звільнення (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_3) з посади прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області;

- зобовязати прокуратуру Харківської області зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що наказ прокуратури Харківської області №396к від 16 березня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яким звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував з підстав, що викладені у письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з червня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2014 року позивач прийняв присягу працівника прокуратури(а.с.165 том 1).

Наказом прокурора Харківської області №3818к від 14.12.2015 року позивач призначений на посаду прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області(а.с.172 том 1).

Наказом Генерального прокурора України №95к від 21.06.2016 року позивачу присвоєно класний чин юриста 2 класу(а.с.173 том 1).

У звязку з отриманою інформацією у телефонному режимі від особи, яка не представилась, начальником відділу роботи з кадрами прокуратури було складено на імя прокурора області рапорт(а.с.67 том 1).

Зі змісту вказаного рапорту вбачається, що 28.02.2017 р. відділом роботи з кадрами прокуратури області від особи, яка не представилась, у телефонному режимі отримано інформацію щодо можливої причетності прокурорів Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до бійки, яка відбулась 22.02.2017 р. у кафе «Парк», що розташоване у м. Валки Харківської області. У звязку з чим, за вказаним фактом просив провести службове розслідування.

На підставі вказаного рапорту від 01.03.2017 року наказом прокурора Харківської області від 01.03.2017 року №31 призначено службове розслідування за фактом можливої неправомірної поведінки, порушення присяги працівника прокуратури, правил прокурорської етики, зокрема, працівником Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_1С.(а.с.65 том 1).

Слід вказати, що наказом від 13.03.2017 року №39 внесено зміни до наказу прокурора Харківської області № 31 від 61.03.2017 р.(а.с.66 том 1).

За результатами службового розслідування складено висновок від 16.03.2017 року(а.с.186-196 том 1).

У п. 2 висновку службового розслідування зазначено вважати доведеними факти порушення прокурором Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області юристом 2 класу ОСОБА_1 вимог п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури в частині вчинення дій, які порочать його як працівника прокуратури, та неналежного виконання вимог наказу Генерального прокурора України №4гн від 19.12.2012 р. «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», ст. ст. 28, 36 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 15 Кодексу професійної етики та поведінки Працівників прокуратури під час здійснення процесуального керівництва.

Пунктом 4 висновку рекомендовано прокурору Харківської області вирішити питання щодо притягнення прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Наказом прокуратури Харківської області від 16.03.2017 року за неналежне виконання службових обовязків, порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про прокуратуру», грубе порушення правил прокурорської етики, вчинення дій, які порочать працівника прокуратури, звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області(а.с.200-202 том 1).

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спеціальним законодавством, що визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний:

1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;

2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

З метою визначення основних моральних норм і принципів, яких повинні додержуватися працівники прокуратури при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, керуючись статтями 15, 481 Закону України «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора України 28.11.2012 р. №123 затверджено Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури, який введено в дію з 1 грудня 2012 р.

Згідно ст. 10 Кодексу працівник прокуратури повинен своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Статтею 15 Кодексу визначено, що при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

Суд зазначає, що підставами для звільнення позивача з посади прокурора слугував факт причетності ОСОБА_1 до конфлікту, що відбувся у кафе «Парк» та неналежне виконання службових обовязків.

Щодо неналежного виконання позивачем службових обовязків, що також стало підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади, судом встановлено наступне.

У провадженні ОСОБА_1 перебувало кримінальне провадження №12016220240000005.

Згідно змісту висновку, позивачем протягом року не проведено жодної слідчої дії по вказаному провадженню.

Проте, в даному кримінальному провадженні, ОСОБА_1С, як процесуальним керівником, було активізоване досудове розслідування та 03.03.2017 р. погоджене клопотання про тимчасовий доступ до медичної документації потерпілого ОСОБА_5, яке задоволене слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області 07.03.2017 р. та надано дозвіл на вилучення медичної документації, про що свідчить копія ухвали(а.с.25 зворотній бік - 26 зворотній бік том 1).

Відносно кримінального провадження №12017220240000043 у висновку службового розслідування вказано, що 23.02.2017 р. матеріали кримінального провадження направлені до відділу прокуратури для погодження повідомлення про підозру, які повернені без погодження та без надання вказівок.

Однак, судом встановлено, що під час повернення даних матеріалів ОСОБА_1 вказано слідчому на виконання ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ(а.с.27-28 том 1), про що вказано у супровідному листі.

Таким чином, неналежне виконання позивачем службових обовязків стосовно кримінальних проваджень №12016220240000005, №12017220240000043, яке є підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади, судом не встановлено.

Щодо причетності ОСОБА_1 до конфлікту, що відбувся у кафе «Парк», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З висновку службового розслідування вбачається, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення до позивача стали висновки про те, що безпосередньо життю та здоров'ю прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1 під час конфлікту в кафе "Парк" 22.02.2017 р. нічого не загрожувало. ОСОБА_1 тілесні ушкодження не отримував, а під час перебування учасників конфлікту на подвір'ї кафе ОСОБА_6 перебував на землі та отримував тілесні ушкодження.

ОСОБА_1С, перебуваючи у громадському місці, у нічний час, у стані алкогольного сп'яніння, здійснив постріл із пристрою для відстрілу гумових куль "ПМР" в бік ОСОБА_6 без наявних для застосування вогнепальної зброї підстав. При цьому, наявної необхідності, як наприклад, у випадку адекватного самозахисту, здійснювати постріл не було, враховуючи також той факт, що у цей час на місце події під'їжджали співробітники поліції. Працівники поліції впізнали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як прокурорів, які перебували у стані алкогольного сп'яніння.

Своїми вищезазначеними діями прокурор Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1 порушив вимоги п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які зобов'язують кожного працівника прокуратури не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури.

Крім цього, у висновку службового розслідування зазначено, що вказана подія викликала негативний громадський резонанс та завдала шкоди авторитету органів прокуратури, оскільки інформація про причетність працівників прокуратури до конфлікту у кафе «Парк» розміщена у соціальних мережах.

Проте, суд зазначає, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено, а судом в ході офіційного з'ясування обставин справи не встановлено порушення позивачем п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Зокрема, в матеріалах службового розслідування та матеріалах адміністративної справи відсутні належні та допустимі докази перебування ОСОБА_1 22.02.2017 р. у стані алкогольного сп'яніння, доказів активної участі ОСОБА_1 у бійці, а також доказів вчинення пострілу з належної йому та зареєстрованої травматичної зброї в бік ОСОБА_6

З матеріалів службового розслідування встановлено, що 22.02.2017 р. ОСОБА_1, разом з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приблизно з 21.00 год. перебували у кафе «Парк» у м. Валки в окремій банкетній кімнаті. Близько 23.20 год. до кімнати зайшов ОСОБА_6 Він вже перебував у стані алкогольного спяніння, тому особи вказані вище не заперечували, щоб він знаходився у кімнаті, щоб його не провокувати. У подальшому ОСОБА_6 почав ображати ОСОБА_7 та висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою. ОСОБА_1 разом з іншими прохали ОСОБА_6 заспокоїтись та покинути приміщення. У цей час, ОСОБА_6 не заспокоївся, а продовжив поводитися агресивно. У подальшому ОСОБА_6 підійшов до дверей, які виходять на вулицю та сказав, що буде їх бити. З метою усунення конфліктної ситуації, ОСОБА_7 відкрив двері на вулицю, після чого ОСОБА_6 кинувся на нього та ногою завдав удар. На вулиці між ними відбувалась бійка. При собі ОСОБА_1 мав травматичну зброю відповідно до дозволу №16436 від 19.11.2014 року(а.с.78 том 1). З метою запобігання продовження конфлікту та щоб заспокоїти ОСОБА_6 ОСОБА_1 зробив постріл та наказав лежати. Після приїзду поліції ОСОБА_6 посадили в автомобіль та відвезли додому.

Відносно посилання відповідача на розміщену у соціальній мережі інформацію, слід вказати наступне.

Як вбачається з скріншоту з соціальної мережі «ВКонтакте», користувачем розміщено у групі «ОСОБА_4 LIFE» інформацію наступного змісту «У місті Валки Харківської області співробітники місцевого відділення прокуратури розстріляли в притул 26 річного хлопця. Особи, що стріляли не затримані, від службових обовязків не відсторонені. Прокуратура області на даний час робить все, щоб відбілити своїх співробітників і залагодити конфлікт, першочергово залякавши потерпілого».

Суд зазначає, що вказана інформація розміщена у групі «ОСОБА_4 LIFE» 06.03.2017 року, тоді як наказом прокуратури Харківської області від 01.03.2017 року призначено службове розслідування за даним фактом(а.с.65 том 1).

Крім того, суд зазначає, що вказаний скріншот не є допустимим доказом, оскільки 15.05.2017 року Указом Президента України введено у дію рішення РНБО "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким, зокрема, заборонено доступ до соціальної мережі «ВКонтакте».

Додатково суд вважає за необхідне відзначити, що в ході службового розслідування комісією був опитаний ОСОБА_6, в бік якого начебто був зроблений постріл позивачем, який надав письмові пояснення(а.с. 90-91 том 1).

Згідно вказаних пояснень, ОСОБА_6 зазначив, що 22.02.2017 року у кафе "Парк" відбувся конфлікт з компанією чоловіків, з приводу чого він не пам'ятає. Компанія із чотирьох чоловіків та офіціант вийшли на двір та почали наносити йому тілесні ушкодження, поваливши ОСОБА_6 на землю. Хто саме з вказаної компанії наносив ОСОБА_6 тілесні ушкодження останній не пам'ятає. Описати стан сп'яніння учасників конфлікту не може, оскільки сам був у стані алкогольного сп'яніння. До лікарні не звертався, тілесних ушкоджень під час конфлікту не отримав.

Крім того, суд зазначає, що в ході розгляду справи судом у судовому засіданні було оглянуто відеозапис з камер відеоспостереження кафе "Парк", який залучено до матеріалів службового розслідування. Проте, з вказаного відеозапису не можливо встановити обставини викладені у висновку службового розслідування.

З огляду на зміст вказаної інформації та досліджених судом обставин, що відбувались 22.02.2017 року, можливо зробити висновок про те, що висновки службового розслідування щодо обставин подій 22.02.2017 р. не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 10 Кодексу працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживати заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому зобов'язані керівники відповідних прокуратур.

Очевидно, вжиттю таких заходів повинно передувати повне та ретельне дослідження поширених обставин, чого в даному випадку здійснено не було.

Оцінюючи вищевикладений висновок службової перевірки, в частині причетності ОСОБА_1 до конфлікту, що відбувся у кафе «Парк», як на підставу для прийняття оскаржуваного наказу, суд виходить із того, що комісією при проведенні службової перевірки повно, обєктивно та всебічно не зясовано обставини події, та не проведено незалежного дослідження фактичних обставин в аспекті викладених в мережі Інтернет відомостях. Натомість у висновку комісія обмежилася викладом обставин, які були відтворені у письмових пояснення фігурантів службової перевірки, у т.ч. позивача, після чого констатувала допущення порушень Кодексу, Закону України «Про прокуратуру».

З'ясування обставин за фактом порушення проводиться згідно з вимогами Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 р. №10.

Пунктом 1.2 Інструкції встановлено, що службове розслідування (перевірка) це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного спяніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану спяніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а. також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань па їх життя, здоровя та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції голова та члени комісії зобовязані: вживати всіх законних заходів щодо швидкого, всебічного, повного встановлення обставин, зазначених у пункті 8 Інструкції. Повідомляти керівника органу прокуратури, який призначив службове розслідування (перевірку), про конфлікт інтересів, який може виникнути під час його проведення. Розяснювати особі, стосовно якої проводиться службове розслідування (перевірка), її права та вживати в межах компетенції необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів інших його учасників. Не допускати упередженості, приниження честі та гідності особи, стосовно якої проводиться розслідування (перевірка), інших осіб та не розголошувати без дозволу керівника органу прокуратури, який призначив розслідування, його результати. Розглядати та вирішувати заяви і клопотання осіб, стосовно яких проводиться розслідування (перевірка).

У п. 7.6. Інструкції вказано, що право особи, стосовно якої проводиться службове розслідування отримувати повідомлення про завершення службового розслідування (перевірки).

Суд вважає за необхідне вказати, що у позивача було право на отримання повідомлення про завершення службового розслідування (перевірки), про що зазначено у п. 7.6 Інструкції.

Однак, позивачем не отримувалось повідомлення про завершення службового розслідування.

Посилання представника відповідача на відсутність закріпленої нормативним актом форми такого повідомлення, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («ОСОБА_5 проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Відповідно до п. 8 Інструкції до питань, які підлягають зясуванню під час проведення службового розслідування (перевірки) відносяться:

обставини події, у звязку з якою проводиться службове розслідування (перевірка), час, місце, спосіб, наслідки тощо;

правомірність дій працівників прокуратури, що призвели до події чи безпосередньо передували їй;

наявність чи відсутність у діянні або бездіяльності працівника прокуратури ознак кримінального, корупційного правопорушення, інших ганебних вчинків, порушень Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, їх мотиви;

обставини, що помякшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності працівника прокуратури чи знімають безпідставні звинувачення або підозру у скоєнні порушення;

характеристика особи, що вчинила порушення (ставлення до виконання службових обовязків, поведінка до вчинення порушення тощо), з додержанням вимог Закону України «Про захист персональних даних»;

причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, щодо якої проводиться службове розслідування (перевірка), інших посадових осіб у недопущенні порушення;

обставини зарахування в органи прокуратури працівників, які припустилися порушень, обґрунтованість переміщення, просування по службі, застосування заохочень і дисциплінарних стягнень;

характер і розмір завданих порушенням матеріальних збитків, а також можливість їх відшкодування;

обґрунтованість та відповідність ступеню ванн і тяжкості проступку прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.

Слід вказати, що комісією не в повному обсязі зясовано обставини, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень не мав. Згідно характеристики позивача, останній за час роботи на займаній посаді зарекомендував себе сумлінним та відповідальним працівником. Має ґрунтовні знання з різних напрямів прокурорської діяльності, які вміло застосовує на практиці. В роботі виявляє творчі здібності, організованість та наполегливість. Вказане не було взято до уваги комісією під час проведення розслідування.

Відповідно до ст. 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності.

З огляду на встановлені судом обставини наявності 22.02.2017 р. конфліктної ситуації у кафе «Парк» між відвідувачами кафе, доказів порушення позивачем ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури відповідачем до суду не надано та в ході офіційного з'ясування обставин судом не встановлено.

Крім того, суд зазначає, що діями позивача жодних матеріальних збитків не завдано, що не заперечувалось відповідачем в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обовязків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Згідно ст. 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник» прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину. За вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури може накладатись таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з посади.

Частиною 3 ст. 10 Дисциплінарного статуту встановлено, що прокурори, окрім іншого, областей, мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. при необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України.

Частиною 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто зясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. У разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Відповідно до вказаного, дисциплінарна відповідальність як звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу та, в даному випадку не відповідає ступеню вини та тяжкості проступку.

У ст. 13 Дисциплінарного статуту закріплено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.

Суд зазначає, що розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Оцінюючи обґрунтованість вищеозначеного висновку, суд виходить із того, що відповідний висновок має прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, включаючи процес прийняття оскаржуваного наказу.

При цьому принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає абсолютний і безумовний обовязок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд враховує, що прокуратурою Харківської області, яка заперечує проти задоволення адміністративного позову, не надано суду доказів, які б підтвердили ту суттєву обставину, що позивач порушив вимоги Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про прокуратуру».

При цьому суд встановив, що позивача було звільнено з порушенням фундаментальних принципів процедурної справедливості, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п. 4.1 Рішення КС України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004).

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

Для вирішення спору та оцінки оскаржуваного рішення суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обовязок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» та якої не дотримався відповідач.

Так, Україна взяла на себе зобов'язання вважати обов'язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: п.1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), п. 2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), п.3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), п. 4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 «Право на працю».

Згідно статті 24 «Право на захист у випадках звільнення» з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

З цією метою Сторони зобов'язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Здебільшого положення Європейської соціальної хартії (переглянутої) відповідають вимогам положень конвенцій МОП, у решті випадків поліпшують їх зміст або врегульовують питання, неврегульовані названими конвенціями.

Слід наголосити, що права і свободи, закріплені в документах, які мають статус міжнародно-правових договорів, є частиною національного законодавства України. Зазначене проголошено частиною першою статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 16 березня 2017 року №396к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області, діяв без врахування фактичних обставин, які підлягали встановленню в ході призначеної службової перевірки тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наказ прокуратури Харківської області від 16 березня 2017 року №396к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Питання притягнення працівника прокуратури до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення в повній мірі регламентовано спеціальним законодавством, проте останнє не врегульовує питань поновлення таких працівників у випадках незаконного звільнення, у зв'язку із чим суд вважає за можливе застосувати загальні норми трудового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку, що за змістом статті 235 Кодексу законів про працю України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі N 6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

В рішенні у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував.

Оскільки судом в ході розгляду справи встановлено неправомірність наказу прокуратури Харківської області від 16 березня 2017 року №396к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 юриста 2 класу на посаді прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з 17.03.2017 року.

Щодо суми грошового забезпечення, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується, зокрема, при обрахуванні вимушеного прогулу (пп."з" п.1 розділу 1 Порядку).

Відповідно до довідки прокуратури Харківської області середньоденне грошове забезпечення позивача складало 558,53 грн.(том 1 а.с.63).

Судовим розглядом встановлено, що період вимушеного прогулу починається з наступного дня після звільнення позивача 17.03.2017 р. та закінчується днем ухвалення судового рішення 07.08.2017 р., що у сукупності складає 86 днів (березень - 11 днів, квітень 19 днів, травень 20 днів, червень 19 днів, липень 21 день, серпень 5 днів).

Виходячи з середньоденного грошового забезпечення позивача, яке зазначено у вищевказаній довідці, помноженого на кількість днів вимушеного прогулу, суд зазначає, що належна сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 48033,58 грн.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним запису у трудовій книжці юриста 2 класу ОСОБА_1 про звільнення з посади прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та зобовязання Прокуратури Харківської області зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року за №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, з наступними змінами та доповненнями, у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Як вбачається зі змісту наведених норм необхідною умовою для визнання недійсним запису є прийняття наказу про поновлення на роботі.

Оскільки наказ про поновлення на роботі відповідачем не прийнято, до того ж, суд не може підміняти орган, який наділений власними дискреційними повноваженнями щодо видачі дублікату трудової книжки, як роботодавця, відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_4) юриста 2 класу на посаді прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з 17.03.2017 року та стягнення з прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ: 02910108, адреса: Харківська область, м. Харків вулиця Богдана Хмельницького, 4,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_5) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11770,64 грн. (одинадцять тисяч сімсот сімдесят гривень 64 копійки), слід звернути до негайного виконання відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України.

Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобовязати вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати наказ прокуратури Харківської області від 16 березня 2017 року №396к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_4) з посади прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_4) юриста 2 класу на посаді прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з 17.03.2017 року.

Стягнути з прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ: 02910108, адреса: Харківська область, м. Харків вулиця Богдана Хмельницького, 4,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_4) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 48033.58 грн. (сорок вісім тисяч тридцять три гривні 58 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_4) юриста 2 класу на посаді прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з 17.03.2017 року.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ: 02910108, адреса: Харківська область, м. Харків вулиця Богдана Хмельницького, 4,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_5) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11770,64 грн. (одинадцять тисяч сімсот сімдесят гривень 64 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2017 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.