Ухвала суду № 68271883, 14.08.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню

14 серпня 2017 року СєвєродонецькСправа № 2а/1270/7200/2012

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню у справі № 2а/1270/7200/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2017 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню у справі № 2а/1270/7200/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заяви про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню заявник зазначив, що Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі ПАТ "Луганськтепловоз") звернулось до суду з позовною заявою до Луганського окружного адміністративного суду (далі ЛОАС) про зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі СДПІ у м.Луганську) подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновок із зазначенням сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПАТ "Луганськтепловоз" за декларацією з ПДВ за квітень 2012р. в розмірі 141309,00 грн.

16.05.2017 припинено юридичну особу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 30 березня 2016 р. № 247 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" реорганізовано спеціалізовані державні податкові інспекції з обслуговування великих платників шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідно до положень ст. 104 Цивільного кодексу України Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є правонаступником.

Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби є структурним підрозділом Офісу ВПП ДФС (далі Харківське управління). ПАТ "Луганськтепловоз" перебуває на обліку в Харківському управлінні. Відповідно до п 1.115 Положення про Харківське управління, затверджене наказом Офісу В1ІП ДФС від 27.02.2017р. №379, останній проводить комплекс робіт по забезпеченню контролю за достовірністю та повнотою нарахування сум ПДВ, заявлених до відшкодування.

Згідно з інформацією наявної у Харківському управлінні, ПАТ "Луганськтепловоз" зареєстровано за адресою м. Сєверодонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, проте виробничі потужності підприємства знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 55 КАС України, заявник вважає, що належним відповідачем та стороною виконавчого провадження по справі є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постановою ЛОАС від 17.05.2016 по справі №2а/1270/7200/2012 позовні вимоги ПАТ "Луганськтепловоз" задоволено в повному обсязі.

СДПІ отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53158326 від 20.12.2016.

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом.

У рамках виконавчого провадження було зобов'язано СДПІ подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновок із зазначенням сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, ПАТ "Луганськтепловоз" за декларацією з ПДВ за квітень 2012р. в розмірі 141309,00 грн.

Пунктом 92 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-\/ІІІ, внесено зміни до ст. 200 Податкового кодексу України, що регулює, зокрема, порядок бюджетного відшкодування ПДВ.

На виконання вимог вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України видано постанову від 25 січня 2017 р. № 26 "Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість".

Враховуючи зміни до законодавства, новий порядок повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ не передбачає обов'язку контролюючого органу в наданні висновків до органів казначейського обслуговувания із зазначенням сум бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідно до листа Державної казначейської служби України від 28.10.2016 №1208/239-18027 зазначено, що Службою безпеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ "Луганськтепловоз"" через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганської області.

Тому вважає, що у зв'язку зі зміною механізму повернення сум бюджетного відшкодування, відповідно до чинних норм Податкового кодексу України відсутні повноваження СДПІ щодо надання висновків із зазначенням бюджетного відшкодування з ПДВ до Державної казначейської служби України.

На підставі вищевикладеного, заявник просить суд зупинити виконавче провадження ВП №53158326 від 20.12.2016 про зобов'язання СДПІ подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновок із зазначенням сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПАТ "Луганськтепловоз" за декларацією з ПДВ за квітень 2012р. в розмірі 141309,00 грн.; визнати виконавчий лист № 2а/1270/7200/2012 від 23.11.2016 виданий Луганським окружним адміністративним судом таким, що не підлягає виконанню.

Заявник, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, не прибули у судове засідання. Представник позивача просив суд розгляд заяви проводити без його участі, надав письмовий відзив на заяву про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню, відповідно до якого просив суд у її задоволенні відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.170 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

Враховуючи положення пункту 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути дану заяву в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву про роз'яснення судового рішення такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 уточнений адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 141 309,00 (сто сорок одна тисяча триста дев'ять) грн. 00 коп. Зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів вчинити певні дії, передбачені ст. 200 Податкового кодексу України щодо повернення Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз", як платнику податку, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме, надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми відшкодування ПДВ у розмірі 141 309,00 (сто сорок одна тисяча триста дев'ять) грн. 00 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (код 38762600) на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (код 05763797) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) (том 13 а.с.58-61).

У справі 23.11.2016 видано два виконавчі листи (том 13 а.с.143).

Постановою державного виконавця від 20.12.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 53158326 з виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду про зобов'язання СДПІ подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновок із зазначенням сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПАТ "Луганськтепловоз" за декларацією з ПДВ за квітень 2012р. в розмірі 141309,00 грн, що підтверджено копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 замінено у виконавчому провадженні боржника із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (том 13 а.с.228-230)).

Щодо вимоги заявника стосовно зупинення виконавчого провадження та витребування виконавчого листа, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої та третьої статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неприбуття у судове засідання стягувача і боржника, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.

Судом установлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 уточнені позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків державної податкової служби України у місті Луганську щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за квітень 2012 року; зобов'язано спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків державної податкової служби України у місті Луганську надати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за квітень 2012 року із зазначенням суми відшкодування у розмірі 141309,00 грн.

Як уже зазначено, відповідно до статті 259 КАС України суд може зупинити саме стягнення за виконавчим листом.

Таким чином, оскільки резолютивна частина постанови суду по справі № 2а/1270/7200/2012 не містить вимоги щодо стягнення, а відтак і зупинення стягнення за виконавчим листом по даній справі у відповідності до положень статті 259 КАС України є неможливим.

Крім того, ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано обов'язки і права виконавців, зокрема, розгляд заяв сторін, інших учасників виконавчого провадження та їх клопотань (п.3 ч.1).

Ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено підстави для зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.

Отже, питання щодо зупинення виконавчого провадження є виключною компетенцією виконавця та не передбачено нормами КАС України.

Щодо вимог заявника про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2, 4 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Отже, правила наведної норми спрямовані на забезпечення інтересів стягувача, якщо помилка у виконавчому листі не дає можливості задовольнити його вимоги, а також інтересів добросовісного боржника, якщо вони порушені внаслідок помилки суду, пов'язаної з оформленням чи видачею виконавчого листа, або внаслідок зловживань стягувача.

Необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може бути пов'язана не лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково. Це може бути потрібним також у випадках, якщо стягувач подав виконавчий лист для примусового виконання після добровільного повного чи часткового виконання зобов'язань боржника за судовим рішенням або після припинення зобов'язань боржника з іншої підстави, що визначена главою 50 Цивільного кодексу України чи іншим законом. Зазначене слідує з того, що двічі одне й те саме судове рішення не повинно виконуватися.

Так, проаналізувавши доводи викладені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби у заяві про визнання виконавчого листа по справі №2а/1270/7200/2012 таким, що не підлягає виконанню, судом встановлено, що за твердженням заявника у нього відсутній обов'язок та повноваження у виконанні судового рішення.

Також заявник зауважив, що у зв'язку зі зміною механізму повернення сум бюджетного відшкодування, відповідно до чинних норм Податкового кодексу України відсутні повноваження СДПІ щодо надання висновків із зазначенням бюджетного відшкодування з ПДВ до Державної казначейської служби України.

Інших причин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявником у наведеній заяви не вказано та судом не встановлено.

Зявником не наведено обставин, що свідчать про повне фактичне виконання судового рішення, та не надано відповідних доказів.

Таким чином, на даний час відсутність обов'язку боржника за виконавчим документом, який було б припинено добровільним його виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, не підтверджена жодними належними доказами.

Натомість, судове рішення в адміністративній справі №2а/1270/7200/2012 переглянуто в апеляційному порядку і набуло статусу остаточного, з огляду на що є обов'язковим до виконання.

Згідно із частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень є одним із основоположним принципів адміністративного судочинства, що також закріплено у вищезазначених статтях 7, 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Крім того, варто врахувати положення частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" зазначив: пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 43).

Враховуючи вищенаведені положення, остаточне судове рішення є обов'язковим до виконання, а тому, боржник має вчинити всі залежні від нього дії для виконання такого рішення у найкоротший строк.

Натомість, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є невід'ємною частиною "права на суд".

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового розгляду.

Отже, у разі задоволення заяви боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по виконавчому провадженню, яке не завершено повним виконанням судового рішення, зазначене стане перепоною у завершенні судового провадження по справі № 2а/1270/7200/2012 та реалізації стягувачем гарантованого конвенцією "права на суд".

Отже, зважаючи, що у даному випадку виконавчий лист № 2а/1270/7200/2012 не було видано помилково й обов'язок боржника, щодо виконання вищевказаного виконавчого листа станом на день розгляду заяви наявний, доказів того, що обставини, які вказують про припинення зобов'язань боржника, заявником суду не надано, а також враховуючи, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі №2а/1270/7200/2012, виданого Луганським окружним адміністративним судом - не закрито та перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, суд дійшов висновку про безпідставність поданої відповідачем заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Виданий Луганським окружним адміністративним судом виконавчий документ в адміністративній справі № 2а/1270/7200/2012 відповідає вимогами Закону України "Про виконавче провадження", підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню судом не встановлено.

За викладених обставин, заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 2а/1270/7200/2012 таким, що не підлягає виконанню - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 165, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню у справі № 2а/1270/7200/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя В.С. Шембелян