Постанова № 68271756, 10.08.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року справа № 813/2202/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Адекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Адекс" звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 23.05.2017.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що свої зобов'язання з поставки товару його контрагент - ТзОВ Старк-Груп виконало, про що свідчать складені сторонами первинні бухгалтерські документи. Крім того, накладні на поставку товару містять усі реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: назву документа, дату та місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяги господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказує, що відповідачем в якості єдиного доказу нереальності господарських операцій, використано акти перевірок контрагентів, що прямо суперечить вимогам ст. 86.7 ПК України, а ТзОВ ВКФ Адекс не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, яке обґрунтовує тим, що встановлено розрив ланцюга поставки, а придбання товару між ТзОВ Старк-Груп та позивачем не встановлено. Вважає, що наявність в підприємства первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. На підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Адекс з питань взаєморозрахунків з ТзОВ Старк-Груп (40380862) за листопад 2016 року. За результатами перевірки складено акт за № 537/13-01-14-01/19337742 від 11.05.2017, на підставі якого винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, перевіркою правильності та повноти визначення ТзОВ ВКФ ,,Адекс податкового кредиту за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 встановлено завищення його підприємством на суму ПДВ 210000 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ ,,Старк-Груп (40380862). Вказано, що проведеним аналізом податкових накладних згідно з даними ІС ,,Податковий блок, Архіву електронної звітності за період проведення взаєморозрахунків ТзОВ ВКФ ,,Адекс з ТзОВ ,,Старк-Груп встановлено розрив ланцюга поставки товару, а саме: ТзОВ ,,Старк-Груп згідно з даними первинних документів відображено реалізацію коліс суцільнокатаних б/в на ТзОВ ВКФ ,,Адекс, а придбання даного товару ТзОВ ,,Старк-Груп не встановлено, враховуючи дані Єдиного реєстру податкових накладних підприємством зареєстровані податкові накладні, виписані (складені) за період з 30.03.2016 по 31.12.2016 на адресу ТзОВ ,,Старк-Груп (40380862). Вказане свідчить про те, що ТзОВ Старк-Груп здійснювало нереальні господарські операції щодо поставки товару (коліс суцільнокатаних б/в) для ТОВ ВКФ Адекс.

Таким чином, проведеною позаплановою перевіркою ТзОВ ВКФ Адекс встановлено порушення вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198; п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу підприємством за листопад 2016 року занижено податок на додану вартість на суму 34933 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації), на суму 175367 гривень.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 23.05.2017.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Адекс" оскаржило їх до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту -ПК України).

Для вирішення спору по суті, суду необхідно дослідити фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ Старк-Груп з перевіркою документів, які підтверджують такі відносини.

Згідно з ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін..

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2 цього ж Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем було представлено до перевірки документи:

- договір від 01.11.2016 за № 01/11/16 на поставку товару - запасних частин до залізничних вагонів укладеного з ТзОВ Старк-Груп;

- додаток до договору від 01.01.2016 - Специфікацію № 1;

- акт прийому-передачі від 10.11.2016;

- довіреність № 64 від 10.11.2016 на отримання від ТзОВ ,,Старк-Груп коліс суцільнокатаних б\в в кількості 140 штук;

- податкові накладні від 10.11.2016 за № 459, 460, 461;

- товарно-транспортні накладні за № 1011 від 10.11.2016, № 1411 від 14.11.2016 р., № 1811 від 18.11.2016;

- угоду про внесення змін до договору;

- документи, що підтверджують відрядження для підписання договору, акту приймання-передачі та угоди про внесення змін до договору;

Окрім вищезазначених документів, судом встановлено, що до перевірки також були представлені документи про подальшу реалізацію придбаних коліс, за ціною, вищою ніж ціна придбання, до ТзОВ Інтер Логістик Україна.

Вказане, зокрема, пітверджується:

- договором № 0203/15 від 20.03.2015 р. з додатковими угодами до нього;

- видатковими накладними за № РН-0000074 від 30.12.2016, № РН-0000029 від 07.03.2017 та № РН-0000059 від 17.04.2017;

- виписками з банківського рахунку.

Таким чином, вказані документи у повному обсязі підтверджують звязок факту придбання вказаних товарів у ТзОВ Старк-Груп та подальшою господарською діяльністю ТзОВ ВКФ Адекс та вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства, зазначених у акті податкової перевірки № 537/13-01-14-01/19337742 від 11.05.2017 року.

Позивачем представлено суду всі відповідні первинні, розрахункові та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про заниження податку на додану вартість на суму 34 933 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 175 367 гривень є не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер. Відтак, така податкова інформація не може братись до уваги як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства.

В контексті вказаного, суд додатково наголошує, що в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Відтак, доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, не доведено відповідачем.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, відповідачем не доведено.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕСАД проти Болгарії(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 23.05.2017, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0007511401 та №0007521401 від 23.05.2017.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань 3412 (три тисячі чотириста дванадцять) грн 00 коп сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Адекс".

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський