Ухвала суду № 68270882, 15.08.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1592/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Степченко М. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І.суддівГончар Н. І., Сіренка Ю. В. при секретаріНаконечній М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.01.2012 року між ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку на рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач стверджує, що ОСОБА_7 не виконала взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим відповідач станом на 24.06.2016 року має заборгованість в сумі 69370,72 грн., яка складається:

- 7 983,33 грн. прострочена заборгованість;

- 16 831,83 грн. прострочена заборгованість за процентами;

- 44 555,56 грн. заборгованість за штрафами та/або пенею.

ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" просив суд стягнути з ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитом в сумі 69370,72 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку», заборгованість за кредитним договором в сумі 39 384,73 грн., з якої: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 7 983,33 грн., прострочена заборгованість за процентами по кредиту в сумі 16 831,83 грн., заборгованість за штрафами та/або пенею в сумі 14 569,57 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши неустойку за весь період виникнення заборгованості.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позов ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зобов'язання повинні виконуватись повністю відповідно до закону та умов договору. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість по тілу кредиту та процентам за користуванням кредитом підлягають до стягнення, а позовна вимога про стягнення неустойки підлягає до задоволення лише в межах річного строку позовної давності, про застосування якої відповідачкою заявлено в суді першої інстанції до ухвалення рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що 20.01.2012 року між позивачем ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" та відповідачем ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку на рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, договір діє протягом 2 років з моменту підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань. Відповідно до п. 3.3 договору, у разі закінчення терміну дії картки за умови дотримання позичальником умов договору, картка перевипускається банком на новий строк.

Згідно з умовами кредитного договору, а саме пунктом 2.5, щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) в розмірі 10 % від суми заборгованості до 25 числа за попередній місяць. А отже здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Пунктами 5.5.6 та 4.4.5 кредитного договору визначено, що при виникненні заборгованості гроші внесені на рахунок , зараховуються банком у наступному порядку:

-прострочені проценти за користування кредитом;

-прострочена заборгованість за кредитом;

-пені, штрафи;

-строкові проценти за користування кредитом;

-строкова заборгованість за кредитом.

Останній платіж на прострочену заборгованість за кредитним договором ОСОБА_7 було сплачено в 01 жовтня 2013 року в розмірі 207 гривень, які були віднесені на погашення прострочених процентів за користування кредитом (оборот а.с. 8 ). З позовом до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернулось 03.08.2016 року в межах загального трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_7 порушила умови кредитного договору, переставши з жовтня 2013 року здійснювати платежі. Визнаючи свою вину у порушенні зобов'язання, ОСОБА_7 в своїх запереченнях на позов заявила про застосування позовної давності (а.с. 157-160).

Суд першої інстанції прийшов до висновку що позивач не пропустив трирічного строку позовної давності відносно вимог по стягнення простроченої заборгованості за кредитом в сумі 7983,33 гривні та простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 16831,83 гривні. Рішення в цій частині визнано сторонами та не оскаржується.

Що стосується вимоги про стягнення неустойки, то суд першої інстанції застосував річний строк позовної давності відносно стягнення неустойки, встановлений пунктом першим частини 2 статті 258 ЦК України та стягнув неустойку за останній рік, що передував подачі позову в розмірі 14569,57 гривни.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити податки. Кредитний договір укладається в письмові формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із пунктом 2.5 кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно до 25 числа за попередній місяць. Заборгованість, що підлягає сплаті, не сплачена у встановлений строк, вважається простроченою.

Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Кредитним договором спеціальна позовна давність в один рік щодо стягнення неустойки не змінювалась.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Застосувавши на підставі клопотання відповідачки спеціальну позовну давність та стягнувши неустойку за останні 12 місяців (рік), що передували поданню позову, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення. Всі доводи апеляційної скарги перевірені судом апеляційної інстанції та визнані безпідставними.

Підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року відхилити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :