Постанова № 6826965, 07.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2009 р.                                                                       справа № 13407/08/0570

час прийняття постанови: 13:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Наумової К.Г.

при секретарі                                                  Горб О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

позовом Державне підприємство «Шахтарськантрацит» Відокремлений підрозділ «Управління з постачання матеріальних ресурсів»(м. Шахтарськ)

до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарськ (м. Шахтарськ)

про часткове визнання недійсним рішення

за участю

представник позивача: Гаврилина Л.В. за дов., Боброва Н.В. за дов., Українська Л.С. за дов.

представник відповідачів: Лавриненко С.А. за дов., Башкірова С.І. за дов.

Державне підприємство «Шахтарськантрацит»(надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарськ (надалі відповідач) про часткове визнання недійсним рішення відповідача № 242 від 16.04.2008 року «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду»щодо сплати штрафу в сумі 8148,23 грн. та пені в сумі 3542,30 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивачем дійсно була допущена несвоєчасна сплата належної суми страхових внесків, він визнає суму пені –577,75 грн. та штрафних санкцій –7326,6 грн., що підтверджується розрахунком. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно змінив призначення платежу, визначеного у платіжних дорученнях, що суперечить законодавству.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне. Згідно ст.. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»позивач повинен своєчасно сплачувати страхові внески до пенсійного фонду. У відповідності до ст..106 цього Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахтарськантрацит»є юридичною особою (ідентифікаційний код 32299510), зареєстроване виконавчим комітетом Шахтарської міської ради 30.04.2003 року.

Відокремлений підрозділ «Управління з постачання матеріальних ресурсів» ( ідентифікаційний номер 34594881) є структурним підрозділом Державного підприємства «Шахтарськантрацит»без статусу юридичної особи, яке створене згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України № 36 від 08.02.2007 року шляхом виділення зі складу відокремленого підрозділу «Шахтарськзбутпостачання»і у відповідності до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, несе обов’язки з нарахування, обчислення в сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

16 квітня 2008 року відповідачем винесено спірне рішення № 242 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до позивача за несвоєчасну сплату страхових внесків застосований штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу у сумі 15474,83 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій у сумі 4120,03 грн., на загальну суму 19594,86 грн.

Згідно розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42 % за період з 01.06.2007 року по 26.03.2008 року сума пені складає 4120,03 грн., сума штрафу –15474,83 грн., всього - 19594,86 грн.

З вказаного розрахунку вбачається, що періоди затримки сплати страхових внесків складають від 35 календарних днів до 71 календарних дні, що потягло за собою застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 20% від суми простроченого платежу та пені у розмірі 0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій.

Позивач протягом зазначеного у спірному рішенні періоду сплачував страхові внески наступним чином.

Платіжним дорученням № 84 від 30.07.2007 року на суму 7259,95 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за червень 2007 року. Кількість днів затримання склала 10 днів.

Платіжним дорученням № 96 від 17.08.2007 року на суму 20 грн. позивачем своєчасно були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за липень 2007 року.

Платіжним дорученням № 110 від 27.08.2007 року –11410,14 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за липень 2007 року. Кількість днів затримання склала 7 днів.

Платіжними дорученнями № 116 від 21.09.2007 року на суму 6231 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за серпень 2007 року. Кількість днів затримання склала 1 день.

Платіжним дорученням № 129 від 27.09.2007 року –4329,4 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за серпень 2007 року. Кількість днів затримання склала 7 днів.

Платіжними дорученнями № 143 від 19.10.2007 року на суму 5913 грн. позивачем своєчасно були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за вересень 2007 року.

Платіжним дорученням № 157 від 31.10.2007 року –2783,59 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за вересень 2007 року. Кількість днів затримання склала 11 днів.

Платіжним дорученням № 169 від 31.10.2007 року на суму 517,29 грн. позивачем своєчасно були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за жовтень 2007 року.

Платіжним дорученням № 179 від 23.11.2007 року –3900 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за жовтень 2007 року. Кількість днів затримання склала 3 дні.

Платіжним дорученням № 190 від 29.11.2007 року –4788,04 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за жовтень 2007 року. Кількість днів затримання склала 9 днів.

Платіжним дорученням № 204 від 26.12.2007 року на суму 9238,06 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за листопад 2007 року. Кількість днів затримання склала 6 днів.

Платіжним дорученням № 220 від 30.01.2008 року на суму 9194,01 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за грудень 2007 року. Кількість днів затримання склала 10 днів.

Платіжним дорученням № 234 від 29.02.2008 року на суму 11267,66 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 332,2% із заробітної плати за січень 2008 року. Кількість днів затримання склала 9 днів.

Платіжним дорученням № 6 від 26.03.2008 року на суму 5029 грн. позивачем були перераховані страхові внески у розмірі 33,2% із заробітної плати за лютий 2008 року. Кількість днів затримання склала 6 днів. З даної суми до розрахунку суми штрафу УПФУ було включено лише суму 2863,85 грн.

З наведеного вбачається, що позивач частину страхових внесків сплатив своєчасно, а частина внесків за цей період була сплачена із затримкою від 1 до 11 календарних днів.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 цього кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

У відповідності до вимог ст. 321 вказаного кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Згідно ст. 66 вказаного кодексу держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Ст.. 133 Господарського кодексу передбачає, що держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Згідно ст.. 139 цього кодексу майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, встановлено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Таким чином, позивач на свій розсуд має право вільно користуватися своїми коштами, здійснюючи підприємницьку діяльність. Відповідач самостійно перерозподіляючи перераховані позивачем грошові кошти без врахування призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, фактично порушив право позивача на власність, яке гарантується та охороняється зазначеними нормами діючого законодавства України.

Згідно до вимог ст.. 20 Закону сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 5 с. 106 Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Аналіз наведеної норми Закону доводить, що вона не встановлює право чи обов’язок відповідача при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником –позивачем змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

П. 2 ч. 9 цієї ж статті визначено, що штраф може накладатися за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Розмір штрафу залежить від строку затримки платежу: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, відповідальність у вигляді штрафу та нарахування пені може застосовуватися до страхувальників лише за несвоєчасну сплату або несплату страхових внесків.

З вказаних платіжних доручень вбачається, що позивач своєчасно сплачував поточні страхові внески до пенсійного фонду із заробітної плати за період з 01.06.2007 року по 26.03.2008 року.

У такому випадку склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною 2 ст. 106 Закону, у діях позивача відсутній, відповідно відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу та пені.

Разом з тим, позивачем частково було допущено порушення строків сплати страхових внесків і періоди прострочення зі сплати страхових внесків за період з 01.06.2007 року по 26.03.2008 року складають не більше 11 календарних днів. Згідно до вказаної норми Закону у цьому випадку до позивача повинні бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмір 10% від суми простроченого платежу та пеня у розмірі 0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій.

За таких обставин, сума фінансових санкцій, застосованих до позивача, повинна була складати 7326,6 грн., сума пені 577,73 грн., загальна сума 7904,33 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, рішення від 16 квітня 2008 року № 242 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду підлягає визнанню недійсним у частині застосування штрафу у сумі 8148,23 грн. та нарахування пені у сумі 3542,3 грн., на загальну суму 11690,53 грн., відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську № 242 від 16.04.2008 року на загальну суму 19594,86 грн. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в частині застосування до Державного підприємства «Шахтарськантрацит»штрафу у сумі 8148,23 грн. та нарахування пені в сумі 3542,30 грн. у загальній сумі 11690,53 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахтарськантрацит» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецького окружного адміністративного суду.

Постанову підписано 14 вересня 2009 р.

Суддя                                                                                           Наумова К.Г.