Ухвала суду № 68268365, 15.08.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач ПАТ КБ «Приватбанк», подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме правил підсудності, просив скасувати ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність спору.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а юридичною адресою ПАТ КБ «Приватбанк» є м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, а тому справа повинна розглядатись у Печерському районному суді м. Києва.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відкриваючи провадження у справі, суддя першої інстанції керувався ст. 122 ЦПК України та виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 119,120 ЦПК України, а справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони відповідають матеріалам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, тобто правила виключної підсудності встановлюється щодо позовів, предметом яких виступають об'єкти нерухомості (будівлі, земельної ділянки тощо), тобто залежно від предмета позову.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. (п.42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ").

Посилаючись у своїй апеляційній скарзі на порушення судом норм ч.2 ст. 109 ЦПК України, апелянт не звернув уваги на те, що предметом спору є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, договір іпотеки відносно якої позивач просить визнати недійсним і підсудність у даному випадку визначає ст. 114 ЦПК України, тобто позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини ( виключна підсудність).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначившись із підсудністю наявного спору між сторонами, постановив оскаржувану ухвалу і не порушив порядок відкриття провадження у справі, встановлений ст. 122 ЦПК України.

Доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ч.1 ст.324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: